Рішення № 105978006, 24.09.2021, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4501/20 Провадження № 2/450/169/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2021 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

при секретарі Ориняк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1

про (предмет позову):

стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ, 04053) заборгованість за Кредитним договором № 490941220 від 42163 року у розмірі: 57 004,48 грн. (П`ятдесят сім тисяч чотири гривні 48 копійок).

стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ, 04053) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі: 2 102,00 грн. (Дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ, 04053) понесені витрати на правочинну допомогу у розмірі: 20 000,00 грн. (Двадцять тисяч гривень 00 копійок)

підстава позову (позиція позивача):позивач звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовною заявою та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 490941220 від 08.06.2015 року у розмірі 57004,48 грн., судові витрати за подання позовної заяви у розмірі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 27.03.2018 року між позичальником ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Альфа банк» був укладений кредитний договір № 490941220, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 14499,44 грн. на строк до 08.06.2020 року включно. За умовами Кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти.

Зазначає, що 14 листопада 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу № 4-АБ/КІ, відповідно до якого ПАТ «АльфаБанк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 490941220 від 08.06.2015 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та Боржником. Таким чином, ТОВ «Кредитні ініціативи» наділено правом грошової вимоги до Відповідача. 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено Договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА» а ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 490941220 від 08.06.2015 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та Боржником. Таким чином, ТОВ «ФК «ВЕСТА» наділено правом грошової вимоги до Відповідача. 16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 490941220 від 08.06.2015 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та Боржником. Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до Відповідача.

Зазначає, що за період користування кредитними коштами, Позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість Позичальника за Кредитним договором в повному обсязі не погашена.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов Кредитного договору, що підлягає стягненню з Позичальника станом на 25.11.2020 року відповідно до розрахунку заборгованості, становить 50842,23 грн., з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 14254,89 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 19039,52 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 10538,60 грн.; заболргованість з пені 8199,91 грн. Позивач стверджує, що оскільки Позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню Кредитних коштів отриманих на підставі Кредитного договору № 490941220 від 08.06.2015 року, то у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Зазначає, що загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 25.11.2020 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 57004,48 грн., з яких: -нараховані 3% річних 1284,23 грн.; -втрати від інфляції 2372,01 грн.;- подвійна облікова ставка НБУ 2506,11 грн.-заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 14254,89 грн.;-заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 17848,73 грн.; - заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору -10538,60 грн. -заборгованість з комісії 8199,91 грн.

Відтак, позивач змушений звернутись до суду для захисту свого майнового права та інтересу.

Враховуючи вищевикладене, просить суд позовні вимоги задоволити. Подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та у відсутності представника позивача. Не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Позиція відповідача:відповідач в судове засідання не з`явилася, подала заяву про закриття провадження у справі, оскільки 13.08.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А.А. вчинено виконавчий напис № 1957 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 52292,85 грн. Постановою ВП № 59997421 від 27.05.2020 року відкрито виконавче провадження про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, просить у задоволенні позову відмовити, з огляду на безпідставність позовних вимог, а також пропуск строку позовної давності.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, за письмової згоди позивача, суд вважає, що існує достатньо підстав визначенихст. 280 ЦПК Українидля проведення судового розгляду справи, без участі відповідача, у відповідності до ч. 4ст. 223 ЦПК України, за наявними у матеріалах справи доказами та ухвалення заочного рішення, відповідно дост. 282 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заяви таклопотання сторін,процесуальні діїта рішенняу справі: 26.01.2021 року ухвала про відкриття провадження у справі; 18.06.2021 року заява відповідача про відкладення розгляду справи; 20.08.2021 року клопотання позивача про долучення доказів до справи; 31.08.2021 року клопотання позивача про долучення доказів до справи; 22.09.2021 року заява позивача про розгляд справи без її участі; 24.09.2021 року заява відповідача про закриття провадження у справі; 24.09.2021 року заява відповідача про застосування строків давності.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбаченост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 08.06.2015 року між ПАТ «Альфа банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 490941220 з можливістю відкриття кредитної лінії з лімітом 14499,44 грн., що підтверджено анкетою-заявою на отримання кредиту від 08.06.2015 року, кредитним договором, графіком платежів, що підписані відповідачем. Сума кредиту за договором становить 14499,44 грн.

Кредит надається позичальнику виключно для сплати платежів з виконання зобов`язань позичальника за договором про відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки з відновлювальною кредитною лінією фізичної особи резидента укладеного із банком, а саме повернення строкової та простроченої заборгованості по договору про відкриття кредитної картки.

Пунктом 3.5 Договору обумовлено, що позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до графіка, що викладений в додатку №1 до Договору, але в будь - якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 08.06.2020 року.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору процентна ставка за Кредитним договором встановлюється в розмірі 39,9 % річних. Відповідно до п. 2.3. Кредитного Договору, датою остаточного повернення кредиту.яка є датою припинення нарахування відсотків та комісій 08.06.2020 року.

Відповідач за період користування кредитними коштами здійснив часткові платежі на погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, однак на сьогоднішній день заборгованість за кредитним договором позивачем не повернута.

За змістом ст. ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до положенняст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Згідност. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК Українивстановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1ст. 530 ЦК Українивстановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідност. 611 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11).

Унаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання кредитор дістає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням. Тому право подати позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за кожен місяць виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У відповідності до ч. ч.1, 2ст.1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до вимог частини 1ст.1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, ч. 2 якої визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із тим, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань, станом на 25.11.2020 року у нього виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 57004,48 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 14 254,89 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 17 848,73 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору - 10 538,60 грн. -заборгованість з комісії 8 199,91 грн., нараховані 3% річних 1 284,23 грн.; втрати від інфляції 2 372,01 грн.; подвійна облікова ставка НБУ 2 506,11 грн., що підтверджується довідками розрахунків заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 листопада 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу № 4-АБ/КІ, відповідно до якого ПАТ «АльфаБанк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 490941220 від 08.06.2015 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та Боржником.

26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено Договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА» а ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 490941220 від 08.06.2015 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та Боржником.

16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 490941220 від 08.06.2015 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та Боржником.

Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до Відповідача.

Відповідно до п. 1 ч.1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. ст.514,516 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.12та ст.81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно дост.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідност. 89 ЦПК України- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд приймає до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості як належний доказ по справі, оскільки будь-яких доказів на спростування такого відповідачем не надано, а судом не здобуто.

Отже, з урахуванням наведених вище досліджених судом доказів, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли підтвердження під час розгляду цивільної справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи доводи відповідача стосовно застосування позовної давності в частині стягнення основної суми боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4 ст. 631 ЦК України).

Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. Отже, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Аналогічні висновки сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Судом встановлено, згідно п.2.2 Кредитного договору, процентна ставка за Кредитним договором встановлюється в розмірі 39,9 % річних., повернення кредиту щомісячно за графіком платежів (додаток до договору). Згідно Додатку до кредитного договору датою остаточного повернення кредиту є 08.06.2020 року.

Оскільки кредитним договором (графіком платежів) передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати щомісячно в термін до 09 числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг трьохрічного строку позовної давності.

Останній платіж за кредитним договором відповідачем здійснено 06 липня 2020 року.

Право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем строку внесення чергового платежу, а з урахуванням Додатку до кредитного договору та пункту 4.6. Кредитного договору - з 25 березня 2015 року (дата внесення чергового платежу), після якого починає перебіг позовна давність щодо вимог про стягнення кожного такого щомісячного платежу.

Із позовом ТОВ «Вердикт Капітал» звернулася 29 грудня 2020 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, встановленої ст. 256 ЦК України.

Разом з тим, строк позовної давності обраховується та спливає стосовно кожного щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу, а не стосовно заборгованості за кредитом в цілому. В такому разі кредитна заборгованість підлягає стягненню в межах строку позовної давності, на застосування якого наполягав відповідач у відзиві на позов.

Відтак, на підставі розрахунку заборгованості за кредитним договором № 490941220 від 05.06.2015 року та Додатку до кредитного договору у межах строку позовної давності заборгованість відповідача становить заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 14 254,89 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 17 848,73 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору - 10 538,60 грн. -заборгованість з комісії 8 199,91 грн., нараховані 3% річних 1 284,23 грн.; втрати від інфляції 2 372,01 грн.; подвійна облікова ставка НБУ 2 506,11 грн., що підтверджується довідками розрахунків заборгованості.

З приводу стягнення судових витрат судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача на користь ТОВ «Вердикт Капітал» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з п.1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1 - 4ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За положеннями пункту 4 статті1, частин третьої та п`ятої статті27Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Перевіривши на відповідність вимогамст.137 ЦПК Українидокументи, пов`язані з витратами на правову (правничу) допомогу, надані позивачем, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення вказаної вимоги, виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат, позивач надав суду копії договору №05-03/2021 про надання правової допомоги від 05.03.2021 року, укладеного з АО «Лігал Ассістанс», прайс - листа АО «Лігал Ассістанс», платіжного доручення від 18.06.2021 року №0261660000 на суму 200000,00 грн., заявки на надання правової допомоги №28 від 04.06.2021 року та витягу з акту №2 про надання юридичної допомоги від 16.06.2021 року на суму 20000,00 грн.

Відтак, заявлені позивачем до стягнення з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають задоволенню на суму 20000,00 грн.

Керуючись ст.ст.512,514,525,526,530,611,626,628,1049,1050,1054 ЦК України, ст. ст.10,12,76,81,133,141,247,258-259,263-265,273,280-282,351-355 ЦПК України,

ухвалив:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,- задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ, 04053) заборгованість за Кредитним договором № 490941220 від 42163 року у розмірі: 57 004,48 грн. (П`ятдесят сім тисяч чотири гривні 48 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ, 04053) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі: 2 102,00 грн. (Дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, м. Київ, 04053) понесені витрати на правову допомогу у розмірі: 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Поане рішення суду 30.09.2021 року.

Учасники справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б; ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

СуддяЄ. О. Данилів