Рішення № 105975589, 30.08.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

30 серпня 2022 р.№ 626/664/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (код ЄДРПОУ 21661556, вул. Інститутська, буд. 21/8, м. Київ, 01008), Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в східних областях (код ЄДРПОУ 21661556, вул. Інститутська, буд. 21/8, м. Київ, 01008) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Красноградського районного суду Харківської області звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в східних областях, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини стосовно розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.02.2022 протиправною;

- зобов`язати Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в східних областях розглянути заяву від 16.02.2022 щодо адміністративного правопорушення вчиненого посадовими особами ГУ ПФУ в Харківській області, залучити ОСОБА_1 в якості потерпілого до цієї справи, направити протокол до суду для прийняття рішення;

- визнати протиправним бездіяльність (відсутність контролю) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за діяльністю (бездіяльністю) Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в східних областях;

- визнати протиправним надання відповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на звернення ОСОБА_1 без підпису;

- визначити Представнику Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в східних областях розумний строк виконання рішення суду.

Похідна позовна вимога

- надіслати Голові Верховної Ради України копію судового рішення.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області справу №626/664/22 передано до Харківського окружного адміністративного суду.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №626/664/22 розподілена на суддю Полях Н.А.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позову зазначив, що заявою щодо адміністративного правопорушення від 16.02.2022 за наявних до того підстав і в порядку встановленому чинним законодавством позивач звернувся до повноважної в таких випадках особи - Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в східних областях з проханням скласти протокол про адміністративне правопорушення вчинене відповідними посадовими особами. Однак, Представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в східних областях такий протокол складений не був. Позивач звернувся із заявою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. ОСОБА_1 наголошує, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини наполегливо роз`яснює відповідь на питання з яким позивач не звертався. В заяві від 16.02.2022 йдеться про порушення посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області закону, що й дало підстави звернутися до повноважної в таких випадках особи із заявою щодо адміністративної відповідальності. Стосовно саме цього питання, питання пов`язаного із захистом права позивача на отримання відповіді від посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відповідь відсутня, а відмова складати протокол щодо адміністративного правопорушення за відсутності посилання на КУпАП є неправомірною і незаконною. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

У відзиві на позовну заяву Уповноважений Верховної Ради України з прав людини наголосив на тому, що доводи позивача про відсутність відповіді на його заяву від 16.02.2022 не відповідають дійсності, оскільки йому надано обґрунтовану відповідь листом представника Уповноваженого з дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України від 04.04.2022 № 8836.4/К-3243.3/22/30/2. Отже, позивачем висловлено лише особисту незгоду зі змістом відповіді на лист позивача від 16.02.2022, наданою представником Уповноваженого з дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України від 04.04.2022 № 8836.4/К-3243.3/22/30/2. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

До Харківського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просив винести ухвалу щодо зобов`язання відповідача у справі надати позивачу відзив на позов із вказівкою в адресації телефону який належить позивачу: 380992063832.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2022 року по справі №626/664/22, в задоволенні клопотання позивача про ухвалення повторної ухвали по справі №626/664/22 відмовлено.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2022 року по справі №626/664/22 позивачу роз`яснено, що "…у разі відсутності тексту відзиву у позивача через складнощі поштового переказу, він може ознайомитися з відзивом в порядку, визначеному КАС України".

Однак, позивач не скористався своїми правами, визначеними в КАС України, та не ознайомився з матеріалами справи. Натомість на електронну адресу Харківського окружного адміністративного суду неодноразово надсилалися листи ОСОБА_1 , в яких він просив "…не розглядати справу до отримання позивачем копії відзиву, можливості виконання п. 3 ухвали…".

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 КАС України, учасники справи мають право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;

2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;

5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;

6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Суд наголошує, що позивачем не здійснювалися заходи щодо отримання відзиву засобами електронного зв`язку. Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач постійно користувався засобами електронного зв`язку, та надсилав на адресу суду клопотання, однак не вчинив жодних дій щодо ознайомлення з матеріалами справи, або з їх електронними копіями.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Суд зазначає, що судовий розгляд справи повинен бути законним, неупередженим та незалежним, а крім того, не повинен навмисно затягуватися учасниками процесу.

Суд наголошує, що матеріли справи містять достатньо доказів, щоб розглянути зазначену справу в строки, визначені ст. 258 КАС України.

Щодо посилання позивача на погану роботу Акціонерного товариства "Укрпошта", суд зазначає наступне.

Суд наголошує, що під поняттям "зловживання процесуальними права" слід розуміти не лише затягування судового провадження, а й свого роду спотворення права в цілому. Постановою Касаційного господарського суду у складі ВС від 08.05.2018 року у справі №910/1873/17 встановлюється, що при зловживанні процесуальним правом особа надає своїм діям повну видимість юридичною правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Отже, суд не може надати оцінку діям/бездіяльності представників Акціонерного товариства "Укрпошта", як того вимагає позивач, оскільки це не є предметом спору по справі №626/664/22.

Суд акцентує увагу ще раз на тому, що позивачу ухвалою від 16.08.2022 року по справі №626/664/22 Харківським окружним адміністративним судом було запропоновано ознайомитися з відзивом в порядку, визначеному КАС України. Однак, позивач цим правом не скористувався.

Проаналізувавши матеріали справи, а також виконуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, зокрема акцентуючи увагу на рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, розумності процесуальних строків, суд не вбачає підстав для продовження строку для надання відповіді на відзив для позивача.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач 16 лютого 2022 року позивач звернувся із заявою доПредставника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в східних областях.

Із змісту зазначеної заяви вбачається, що ОСОБА_1 скаржиться на дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання суб`єктом владних повноважень рішення суду по справі №520/8045/20 від 19.07.2021 року та просить притягнути Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області до адміністративної відповідальності.

Позивач 29.03.2022 року звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денисової Л.Л. із скаргою, в якій просив визнати факт бездіяльності підпорядкованої особи - Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в східних областях та вжити заходи стосовно захисту права заявника порушеного посадовими особами вказаними у заяві.

Листом від 04.04.2022 № 8836.4/К-3243.3/22/30/2 Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повідомив позивача про те, що порушені у скарзі питання не підлягають розгляду у порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", а мають розглядатися в порядку, встановленому законами України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", "Про виконавче провадження". Спираючись на приписи чинного законодавства України зазначив, що підстави для вжиття заходів реагування за зверненням позивача від 16.02.2022 року відсутні.

ОСОБА_1 08.04.2022 року звернувся із скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денисової Л.Л., в якій зазначив, в порушення вимог статей 19, 20 Закону України "Про звернення громадян" - заяву не розглянуто, відповідь не надано.

В скарзі позивача від 08.04.2022 року зазначено, що "…На електронну скриньку надіслано лист від 04.04.2022 №8836.4К- 3243.3/22/30/2 без підпису (порушено статтю 15 Закону, Представника Уповноваженого з дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України Віктора Барвицького, тобто особи до якої заявник не звертався, а значить лист не є відповіддю на заяву), яким повідомлено про результати розгляду звернення від 16.02.2022. З листа вбачається, що автор роз`яснює відповіді на питання з якими заявник не звертався. Стосовно ж питання пов`язаного із захистом права заявника на отримання відповіді від посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян" (які саме порушення мали місце вказано в заяві від 16.02.2022) відповідь відсутня…".

Позивач в скарзі від 08.04.2022 року просив визнати факт бездіяльності підпорядкованої особи - Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в східних областях та вжити заходи стосовно захисту права заявника порушеного посадовими особами вказаними у заяві.

Листом № 10650.4/К- 4824.3/22/40 від 02.05.2022 Уповноважений Верховної Ради України з прав людини зазначив, що за матеріалами звернення ОСОБА_1 від 16.02.2022, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області Коліснику Юрію Миколайовичу було надано відповідь у термін, передбачений Законом України "Про звернення громадян", порушення права на звернення та отримання відповіді не встановлено.

Щодо надання відповіді на звернення ОСОБА_1 представником Уповноваженого з дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України, позивача повідомлено про те, що відповідно до пунктів 8, 9 Порядку роботи зі зверненнями у Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 17.05.2019 № 46.15/19, звернення, що надійшли до Секретаріату Уповноваженого, централізовано приймаються і реєструються структурним підрозділом Секретаріату Уповноваженого, який відповідає за реєстрацію звернень. Відповідно до пункту 37 Порядку під час вивчення матеріалів звернення виконавець (головний виконавець) у справі готує пропозиції, проекти листів, які погоджує та підписує в межах своїх функціональних обов`язків представник Уповноваженого, Керівник Секретаріату Уповноваженого, керівник структурного підрозділу чи інша посадова особа, якщо інше не зазначено в дорученні. Тобто виконавці за зверненнями громадян, що надходять до Секретаріату Уповноваженого, ухвалюють рішення щодо вжиття заходів реагування, надання роз`яснень, відмови у розгляді тощо, яке погоджують з посадою особою, до функціональних обов`язків якої належить надання відповіді за відповідним зверненням. Відповідно до зазначеного вище позивачу було надано відповідь листом від № 8836.4 К-3243.3/22 30/2. Таким чином, звернення ОСОБА_1 від 16.02.2022 було розглянуто відповідно до законів України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" та "Про звернення громадян".

Позивач, вбачаючи бездіяльність відповідачів та наявність свого порушеного права, звернувся до суду із даним позовом.

По суті спірних відносин, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 101 Конституції України передбачено, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує за зверненнями громадян України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України "Про звернення громадян" відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку надається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" при розгляді звернення Уповноважений:

-відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина:

-роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;

-направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;

-відмовляє в розгляді звернення.

Судом встановлено, що до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшла заява ОСОБА_1 від 16.02.2022, яка зареєстрована в Секретаріаті Уповноваженого за вхідним № К-3243.3/22 від 18.02.2022, щодо невиконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та ненадання ним відповіді за зверненням позивача від 28.12.2021р.

У зазначеній заяві позивач просив Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини скласти протокол про адміністративне правопорушення, вчинене посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, залучивши ОСОБА_1 потерпілим до справи та направити адміністративний протокол до суду для прийняття рішення.

Заяву ОСОБА_1 від 16.02.2022 відповідно до вимог положень Закону України "Про звернення громадян", розглянуто та листом представника Уповноваженого з дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України від 04.04.2022 № 8836.4/К-3243.3/22/30/2 надано відповідь.

Позивачу роз`яснено положення Закону України "Про виконавче провадження" та особливості виконання й оскарження судових рішень, а також повідомлено, що відповідно до статті 12 Закону України "Про звернення громадян" його дія не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження".

Крім того, позивача поінформовано, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 26.01.2022 надано відповідь на заяву позивача у термін, передбачений Законом України "Про звернення громадян", а отже, порушення права на звернення та отримання відповіді не встановлено.

Суд погоджується із твердженням відповідача та зазначає, що позивачем висловлено лише особисту незгоду зі змістом відповіді на лист ОСОБА_1 від 16.02.2022, наданою представником Уповноваженого з дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України від 04.04.2022 № 8836.4/К-3243.3/22/30/2.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність відповіді на його заяву від 16.02.2022 року не відповідають дійсності, оскільки листом представника Уповноваженого з дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України від 04.04.2022 № 8836.4/К-3243.3/22/30/2 позивачу була надана відповідь.

Отже, вимоги позивача визнати бездіяльність Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в східних областях, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини стосовно розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.02.2022 протиправною не підлягають задоволенню.

Щодо твердження ОСОБА_1 про отримання ним відповіді на його заяву від 16.02.2022 року без підпису уповноваженої на те особи, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 розділу І Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55, основною формою провадження діловодства в установах с електронна. Документування управлінської інформації в установах здійснюється в електронній формі із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, кваліфікованої електронної печатки та кваліфікованої електронної позначки часу.

Відповідно до наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 28.12.2018 № 89/02-18 з метою забезпечення підвищення якості ведення діловодства та автоматизації діловодних процесів з 02.01.2019 у Секретаріаті Уповноваженого впроваджено систему електронного документообігу "Megapolis.Doc.Net" (далі за текстом СЕД).

Згідно з Порядком здійснення електронного документообігу у Секретаріаті Уповноваженого, затвердженого зазначеним вище наказом, електронний документообіг використовується для здійснення усіх етапів, пов`язаних із опрацюванням, підготовкою та проходженням документів у Секретаріаті У повноваженого.

Отже, суд дійшов висновку, що лист представника Уповноваженого з дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України від 04.04.2022 № 8836.4/К-3243.3/22/30/2 містить усі необхідні реквізити, передбачені зазначеними вище актами, оскільки він створений в електронній формі із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, кваліфікованої електронної печатки та кваліфікованої електронної позначки часу.

Суд наголошує, що Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини отримано та розглянуто відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" скарги позивача від 29.03.2022 та 08.04.2022 щодо ненадання відповіді на заяву від 16.02.2022.

Позивачу на зазначені вище заяви листом від 02.05.2022 № 10650.4/К- 4824.3/22/40 надано обґрунтовану відповідь про те, що його заяву 16.02.2022 було розглянуто відповідно до приписів Законів України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" та "Про звернення громадян".

Отже Уповноважений Верховної Ради України з прав людини діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", надавши обґрунтовану відповідь листом представника Уповноваженого з дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України від 04.04.2022 № 8836.4/К-3243.3/22/30/2, підписаного з використанням електронного цифрового підпису, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги визнати протиправним бездіяльність (відсутність контролю) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за діяльністю (бездіяльністю) Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в східних областях та визнати протиправним надання відповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на звернення ОСОБА_1 без підпису не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог зобов`язати Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в східних областях розглянути заяву від 16.02.2022 щодо адміністративного правопорушення вчиненого посадовими особами ГУ ПФУ в Харківській області, залучити ОСОБА_1 в якості потерпілого до цієї справи, направити протокол до суду для прийняття рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" (далі - Закон № 776) Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян", статтею 12 якого визначено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження".

Законом № 776 Уповноваженому надано певні механізми для відновлення прав і свобод людини і громадянина. Застосування конкретного методу впливу на порушника є правом Уповноваженого, яке має бути спрямоване на досягнення мети і доцільність його реалізації та визначається у кожному окремому випадку.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанта рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, шо він здійснюється без необхідності узгодження варіанта вибору із будь-ким. Подібна правова позиція вбачається також з постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у справі № 640/5681/19 від 09.11.2020.

Дискреційні повноваження у більш вузькому розумінні - це можливість діяти на власний розсуд, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (постанова Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №461/2579/17).

Тобто дискрецією є законодавчо закріплена можливість певного державного органу вибирати одне з альтернативних діянь, причому кожна з таких альтернатив є правомірною (постанова Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 816/591/15-а).

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.2020 у справі № 640/5681/19 (адміністративне провадження № К/9901 /33907/19) за позовом ОСОБА_2 до Національного антикорупційного бюро України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, суд зазначив, що "…Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, поняття дискреційних повноважень під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, шо він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Також необхідно зважати на те, що з огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зобов`язання Омбудсмена в межах повноважень вирішити питання щодо реалізації повноважень, передбачених пунктами 11, 12, 14 частини першої статті 13 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", а також притягнення винних працівників НАБУ та секретаріату Омбудсмена до відповідальності буде втручанням у дискреційні повноваження Омбудсмена, з огляду на що вимоги в цій частині не можуть бути задоволені".

Отже, складення протоколу про адміністративне правопорушення належить до дискреційних повноважень відповідача, який на власний розсуд визначає наявність підстав для вжиття такого заходу без узгодження з будь-ким.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Окрім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Відтак необхідною умовою для визнання недійсним (нечинним) рішення, дії/бездіяльності, крім їх невідповідності вимогам чинного законодавства, є з огляду на наведені положення статті 5 КАС України, порушення, у зв`язку з його прийняттям, прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 щодо "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому самому Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (неюридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує Позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів саме цим Відповідачем, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Позивачем не надано доказів реального порушення своїх прав та інтересів, а лише висловлено особисту незгоду зі змістом відповіді на лист позивача від 16.02.2022, наданою представником Уповноваженого з дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України від 04.04.2022 № 8836.4/К-3243.3/22/30/2, та зроблено припущення про відсутність підпису на зазначеному листі.

Незгода з позицією, викладеною у відповіді на заяву позивача, не може свідчити про порушення вимог Закону України "Про звернення громадян".

Зазначене кореспондується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2019 № 814/2467/17, в яких суд зазначив, що: "Той факт, що зміст роз`яснень, на думку позивача, не забезпечив поновлення порушених, на його думку, прав, не свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, допущену ним під час розгляду звернення".

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 800/580/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, підстави для визначення відповідачу розумного строку виконання рішення суду відсутні.

Щодо надіслання Голові Верховної Ради України копії судового рішення, суд вказує, що така похідна позовна вимога є необґрунтованою та безпідставною, оскільки КАС України не передбачено надіслання процесуальних документів не стороні по справі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 258, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (код ЄДРПОУ 21661556, вул. Інститутська, буд. 21/8, м. Київ, 01008), Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в східних областях (код ЄДРПОУ 21661556, вул. Інститутська, буд. 21/8, м. Київ, 01008) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30 серпня 2022 року.

СуддяН.А. Полях