Ухвала суду № 105975581, 29.08.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

29 серпня 2022 року №520/6637/22

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Севастьяненко К.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної військової адміністрації, Начальника Харківської обласної військової адміністрації Синєгубова Олега Васильовича про визнання протиправними та скасування розпоряджень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської обласної військової адміністрації, Начальника Харківської обласної військової адміністрації Синєгубова Олега Васильовича, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

-визнати протиправним та скасувати Розпорядження Харківської обласної військової адміністрації № 2В від 24.02.2022 «Про введення комендантської години на території Харківської області»;

-визнати протиправним та скасувати Розпорядження Харківської обласної військової адміністрації № 134В від 25.08.2022 "Про внесення зміни до розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 24 лютого 2022 року № 2В (зі змінами)".

Разом із позовними вимогами позивачем заявлено клопотання щодо забезпечення позову, з урахуванням уточнень, шляхом:

- зупинення дії розпорядження Харківської обласної військової адміністрації №2В від 24.02.2022 «Про введення комендантської години на території Харківської області» до набрання рішенням суду законної сили;

- зупинення дії розпорядження Харківської обласної військової адміністрації №134В від 25.08.2022 "Про внесення зміни до розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 24 лютого 2022 року N° 2В (зі змінами)" до набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову зазначено про щоденне порушення прав заявника очевидно протиправними розпорядженнями, зважаючи, що Постановою КМУ від 08 липня 2020 року № 573, зокрема, не передбачено видання обласними військовими адміністраціями будь-яких розпоряджень. Заявник, стверджує, що вказані питання повинні вирішуватися шляхом видання наказу. Отже, виходячи з того, що оскаржувані розпорядження, на думку заявника є очевидно протиправними, слід задовольнити заяву про забезпечення позову.

Частиною 4 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено вимоги до заяви про забезпечення позову, а саме те, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Суд зазначає, що заявником не надано до суду квитанції про сплату судового збору за подачу заяви про забезпечення позову.

При цьому, згідно змісту прохальної частини заяви про забезпечення позову, заявник просить суд, з урахуванням його важкого майнового стану звільнити останнього від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, поданого до Харківської обласної військової адміністрації та її начальника, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта суб`єкта владних повноважень.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору, а також дослідивши письмові докази, подані до заяви, суд зазначає наступне.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону №3674-VІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України - суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011р. (в редакції станом на момент звернення позивача із позовом до суду) визначено вичерпний перелік суб`єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" закріплено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, у розумінні приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" - відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

У розумінні приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір", відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, позивач має довести існування фінансових труднощів.

З матеріалів справи судом встановлено, що заявник на підтвердження свого тяжкого матеріального стану надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 21.08.2022 року, з якої чітко вбачається що дохід заявника за період 2021-2022 року склав 0 грн.

Суд наголошує, що статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Право на ефективний засіб юридичного захисту гарантовано ст. 13 Конвенції, в якій зазначається: кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, з урахуванням відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період 2021-2022, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Дослідивши подану до суду заяву про забезпечення позову та наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За змістом вищенаведених норм закону, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо невжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен врахувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18). В іншому разі, застосування заходів забезпечення адміністративного позову стане можливим у кожному спорі, де предметом оскарження є акти індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, а зупинення таких рішення матиме правові наслідки, близькі за своїм змістом до тих, які настають у випадку задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваного рішення та набрання позитивним для позивача судовим рішенням законної сили.

Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків рішення суб`єкта владних повноважень про зупинення дії якого просить позивач і лише у виняткових випадках постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову заявник одночасно звернувся до суду з позовом про скасування (визнання протиправними) наказів.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа №826/9263/17, адміністративне провадження №К/9901/44796/18).

Доводи неправомірності оскаржуваного рішення можуть бути досліджені під час розгляду справи по суті позовних вимог та не є підставою для забезпечення адміністративного позову.

Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №826/16888/18 вказав, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд зазначає, що прохальна частина заяви про забезпечення позову та мотиви викладені в останній, фактично, продубльовані у позовні заяві, водночас, позивачем не доведено та судом також не встановлено, що невжиття зазначених у заяві відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду після прийняття такого.

Дослідивши наведені у заяві про забезпечення позову аргументи, суд дійшов висновку, що заявником не наведено переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, наявності фактичних обставин, з якими законодавець пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову.

Судом встановлено, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження обставин, зазначених у ч. 2 ст. 150 КАС України для забезпечення даного адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та забезпечення позову з огляду на її необґрунтованість.

Згідно з ч.5 ст.154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено (ч.8 ст.154 КАС України).

Керуючись статями 150-154, 241, 243, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - задовольнити.

У задоволенні заяви про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної військової адміністрації, Начальника Харківської обласної військової адміністрації Синєгубова Олега Васильовича про визнання протиправними та скасування розпоряджень - відмовити.

Ухвала набирає, законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачене цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справа в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 29 серпня 2021 року.

Суддя К.О. Севастьяненко