Рішення № 105975123, 22.08.2022, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2089/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2022 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кочко В.К.,

при секретарі Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 про стягнення суми позики

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2020 р. до Овідіопольського районного суду Одескої області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , про повернення суми позики.

Подання позову обґрунтовано тим, що відповідачами не було повернуто суми позики в розмірі 56000 доларів США та процентів за користування цією позикою за період з січня 2020 року по квітень 2020 року у розмірі 3360 доларів США,чим було порушено умови договору позики, укладеного між сторонами у справі. Позивач зазначає, що він як один із позикодавців є солідарним кредитором, факт укладання договору позики та передачі коштів підтверджується розпискою від 23.11.2012 р., з доповненнями від 18.05.2013 р. та 27.06.2014 р., викладеною одним документом, яка була видана відповідачами позивачу та третій особі, яка є дружиною позивача. Оригінал розписки наявний у позивача, що вказує на неповернення боргу відповідачами.

Однак, починаючи з січня 2020 р. відповідачі після неодноразового продовження строку договору позики перестали сплачувати визначені сторонами проценти, чим порушили взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідачів з вимогою повернути ними разом або будь-ким з них окремо йому суму позики в повному обсязі, а також процентів за січень, лютий та березень 2020 р., протягом 7-ми днів з дня пред`явлення цієї вимоги. Зазначена вимога про повернення позики від 17.03.2020 р. була направлена відповідачам (кожному окремо) поштою рекомендованими листами, які були вручені відповідачам 20.03.2020 р., що підтверджується повідомленнями про вручення. Однак, позика відповідачами або одним із них повернута позивачу або третій особі у справі не була, що вказує на порушення права позивача отримати назад позичені ним кошти та обумовлені договором проценти за користування цими коштами з боку відповідачів, які ці кошти під відповідні проценти позичали.

10.03.2021 р. ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено.

04.08.2021 р. заочне рішення скасовано.

06.10.2021 р. до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, а саме, стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 , суму позики в розмірі 56 000 (п`ятдесят шість тисяч) доларів США, а також проценти за користування цією позикою за період з січня 2020 року по вересень 2021року у розмірі 17640 доларів США та три відсотка річних у розмірі 2560,22 грн.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представник позивача адвокат Шкрібляк М.І. подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача, у якій просила також задовольнити позов у повному обсязі та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлялись належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в судове засідання не з`явилась, про час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, виходячи з встановлених обставин, приходить до висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі з наступних підстав.

В статті 509 ЦК України зазначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд бере до уваги, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині 2 статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Таким чином, судом встановлено, що укладення договору позики на суму 56 000 доларів США між сторонами підтверджено борговою розпискою від 23.11.2012 р., з доповненнями від 18.05.2013 р., 27.06.2014р., складеною власноруч відповідачами.

Тобто, ця розписка є документом, що підтверджує боргове зобов`язання, містить усі істотні умови щодо суми позики і строку повернення позики.

Більш того, наявність у позивача оригіналу боргової розписки згідно з положенням ч.3 ст. 545 ЦК України свідчить про неповернення боргу відповідачами, тому суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідачів неповернутої суми позики за вказаним договором.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 24.02.2016 р. у справі №6-50цс16, від 18.09.2013 р. у справі №6-63цс13, Верховний Суд у постановах від05.11.2020 р. у справі№ 531/251/19, від 02.04.2020 р. у справі № 372/3173/15-ц.

Разом з тим, суд вважає доречними та обґрунтованими доводи позивача щодо наявності у останнього права на стягнення з відповідачів відсотків за користування позикою з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 536, 1048 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати, а позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики у розмірі встановленому договором або законом, які виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Якщо договором розмір процентів не встановлений, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, у частині 1 статті 1048 ЦК України, що має диспозитивний характер, установлена презумпція оплатності позики.

Таким чином, законом передбачено право позикодавця на одержання від позичальника суми позики та винагороди (процентів за користування позикою).

Винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, що надається у позику, розмір яких визначається сторонами в договорі позики, або, якщо такий розмір процентів не встановлений, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що відповідачі зобов`язалися повернути позивачу та третій особі грошові кошти, а також сплачувати проценти за користування позикою в розмірі 18 % на місяць, що підтверджується змістом самої розписки. Починаючи з січня 2020 р відповідачі повністю перестали сплачувати проценти за користування позиченими коштами, внаслідок чого за процентами утворилася заборгованість, сукупний розмір якої дорівнює 17640 доларів США.

У статті 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 4 статті 542 ЦК України у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред`явити боржникові вимогу у повному обсязі. Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов`язаний передати належне кожному з решти солідарних кредиторів у рівній частці, якщо інше не встановлено договором між ними.

Згідно із ч. 1, 2, 4 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

З урахуванням того, що позика надавалася спільно позивачем ОСОБА_1 та третьою особою у справі - ОСОБА_4 неподільною сумою одним платежем разом відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто без визначення часток кожного у даному зобов`язанні (коли кожен з позикодавців має право вимагати виконання, а кожен з боржників повинен виконати зобов`язання у певній частці), виходячи зі змісту статей 541-543 ЦК України, у співвідповідачів виник солідарний обов`язок щодо повернення позики, а позивач і третя особа у справі набули право солідарної вимоги до них відповідно.

З урахуванням того, що реалізація солідарної вимоги передбачає право будь-кого із кредиторів заявити вимогу про виконання обов`язку як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, позивач набув самостійне право на пред`явлення вимоги до відповідачів, які є солідарними боржниками у зобов`язанні відповідно.

Таким чином, у зв`язку з тим, що ні разом, ні кожним окремо відповідачами не було виконано свого зобов`язання за договором по поверненню суми позики в повному обсязі та процентів за користування позикою перед позивачем та третьою особою у справі, порушені права позивача як солідарного кредитора підлягають захисту у спосіб стягнення солідарно з відповідачів грошових коштів на користь позивача, а саме: суми позики у розмірі 56000 доларів США та процентів за користування цією позикою, 3% річних у розмірі 2560,22 доларів США.

З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 р. у справі № 373/2054/16-ц, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Більше того, у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Зазначений висновок був зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 р. у справі № 761/12665/14-ц.

Отже, визначившись з характером правовідносин між сторонами та встановивши факт невиконання відповідачами взятих на себе за договором позики зобов`язань, підтверджених складеною розпискою, що не спростовано відповідачами, які не надали до суду відзиву та жодного доказу, суд доходить висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

При поданні позову позивач не сплатив судовий збір, у зв`язку з тим, що звільнений від сплати судового збору, на підставі ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 серпня 2020 року, суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтований, а тому відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 15404,87 грн. - судовий збір за подання позову, 420,40 грн. - судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.12, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , суму позики в розмірі 56 000 (п`ятдесят шість тисяч) доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 22.08.2022 р. еквівалентно 2047920 грн., а також проценти за користування цією позикою за період з січня 2020 року по вересень 2021 року у розмірі 17640 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 22.08.2022 року еквівалентно 645094.8 грн., три відсотка річних у розмірі 2560,22 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 22.08.2022 року еквівалентно 93627,25 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 15404,87 грн. - судовий збір за подання позову, 420,40 грн. - судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Кочко В.К.