Рішення № 105971642, 27.07.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 липня 2022 року справа №640/8557/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві)про1) визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 15 квітня 2022 року №262540008304, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; 2) зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу періоди роботи з 10 серпня 1978 року по 31 березня 1999 року відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , призначити і виплачувати йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18 лютого 2022 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідач протиправно не зарахував до його страхового стажу періоди роботи з 10 серпня 1978 року по 31 березня 1999 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки прізвище позивача виправлено з порушенням норм інструкції про порядок ведення трудових книжок та відмовив у призначенні йому пенсії за віком через відсутність необхідного стажу.

На думку позивача, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Ухвалою від 14 червня 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/8557/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, до якого в якості доказів направлення копії відзиву учасникам справи, додав копію поштового реєстру та копію фіскального чеку АТ «Укрпошта».

Копія поштового реєстру та копія фіскального чеку жодним чином не засвідчені.

Належними доказами направлення відзиву іншим учасникам справи є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, копія реєстру відправлення поштової кореспонденції зі штампом поштового відділення тощо, засвідчені відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55.

Таким чином, відзив відповідача не відповідає положенням пункту другого частини четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути прийнятий до розгляду.

Суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

За результатами розгляду заяви позивача від 11 квітня 2022 року №3206 щодо призначення пенсії за віком відповідач листом від 28 квітня 2022 року №2600-0206-8/42666 відмовив у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та зазначив, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2021 року не менше 29 років; до загального страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці прізвище з порушенням норм інструкції про порядок ведення трудових книжок; для зарахування періодів роботи по трудовій книжці позивачу необхідно надати уточнюючи довідки про періоди роботи, видані підприємством на підставі первинних документів за час виконання роботи та довідки про зміну назви підприємства.

Крім того, відповідач повідомив, що відповідно до наданих документів про стаж: трудова книжка, військовий квиток та ідентифікаційний номер, загальний страховий стаж позивача складає 24 роки 10 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

У відповідь на запит адвоката позивача Хомича І.О. від 05 травня 2022 року №4978-05/22 відповідач листом від 10 травня 2022 року №2600-0307-8/47223 повідомив, що відповідно до наданих позивачем документів страховий стаж ОСОБА_1 склав 24 роки 10 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», про що 15 квітня 2022 року винесено рішення про відмову у призначенні пенсії.

Відповідач також зазначив, що до загального страхового стажу позивача 24 роки 10 місяців 20 днів враховано періоди проходження військової служби та періоди роботи, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу; до загального страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці прізвище з порушенням норм інструкції про порядок ведення трудових книжок.

В рішенні ГУ ПФУ в м. Києві від 15 квітня 2022 року №262540008304 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зазначено, що відповідно до наданих документів про стаж (трудова книжка, військовий квиток, ідентифікаційний номер, уточнююча довідка) загальний страховий стаж позивача складає 24 роки 10 місяців 20 днів, який враховано по 31 грудня 2021 року, що є недостатнім для призначення пенсії; до загального страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці прізвище з порушенням норм інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Згідно із розрахунком стажу ОСОБА_1 ГУ ПФУ в м. Києві до страхового стажу позивача включені період проходження ним військової служби з 05 серпня 1980 року по 15 грудня 1982 року та періоди роботи позивача з 01 квітня 1999 року по 31 грудня 2021 року, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , копія якої міститься у справі, позивач з 10 серпня 1978 року по 01 квітня 1999 року (період, з якого ГУ ПФУ в м. Києві зарахувало трудовий стаж позивачу) працював:

- з 10 серпня 1978 року по 08 жовтня 1979 року (1 рік 1 місяць 29 днів) стрільцем у команді воєнізованої охорони в Каспійському вищому військово-морському Красноармійському училищі ім. С.М. Кірова (записи №1-2);

- з 24 лютого 1983 року по 09 лютого 1984 року (0 років 11 місяців 16 днів) учнем фрезерувальника та на посаді фрезерувальника другого розряду в Бакинському виробничому об`єднанні «Геофізприбор» (записи №3-5);

- з 16 лютого 1984 року по 02 липня 1984 року (0 років 4 місяці 17 днів) радіомеханіком в 2-му Судноремонтному заводі (записи №6-9);

- з 10 липня 1984 року по 26 вересня 1985 року (1 рік 2 місяці 17 днів) слюсарем 4 та 5 розрядів в Домобудівному комбінаті №3 виробничого будівельного крупнопанельного домобудування «Главбакстрой» та після перейменування останнього в Домобудівному комбінаті №3 виробничого об`єднання індустріального домобудування «Главбакстрой» (записи №10-13);

- з 01 жовтня 1985 року по 29 грудня 1989 року (4 роки 2 місяці 29 днів) в досвідному заводі СБК «Нефтехімприбор» Азербайджанського науково-виробничого об`єднання «Промнабір» на посадах фрезерувальника 2, 3, 4 розрядів та шліфувальника 2, 3, 4 розряду (записи №14-21);

- з 17 травня 1990 року по 15 травня 1992 року (1 рік 11 місяців 29 днів) у Кіровоградському домобудівному комбінаті на посадах слюсаря 5 розряду, електрослюсаря по 5 розряду, машиніста компресорної установки 3 розряду (записи №22-25);

- з 01 червня 1992 року по 30 серпня 1995 року (3 роки 3 місяці 0 днів) директором Приватного підприємства «Фрост» (записи №26-27);

- з 04 вересня 1995 року по 31 березня 1999 року (3 роки 6 місяців 28 днів) директором Науково-виробничого підприємства «Про-Дельта» (записи №28-29).

Відповідно до записів в трудовій книжці позивача №1-29 його трудовий стаж за період з 10 серпня 1978 року по 01 квітня 1999 року становить 16 років 9 місяців 15 днів.

Всі інші записи в трудовій книжці позивача не відносяться до предмету спору та не заперечуються сторонами, а тому не досліджуються судом.

Відповідно до Свидетельства о перемене фамилии, имени, отчества від 03 листопада 1989 року серії НОМЕР_2 громадянин ОСОБА_2 змінив прізвище на ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації актів про зміну прізвища, імені, по-батькові 03 листопада 1989 року зроблений запис №211.

В матеріалах справи міститься висновок експертного дослідження Київського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру від 10 лютого 2022 року №ЕД-19/111-22/5026-ДД, відповідно до якого старшим судовим експертом сектору дослідження давності документів відділу почеркознавчих досліджень, технічного дослідження документів та обліку лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського НДЕКЦ МВС Юлією Білоус зроблений висновок, що в графі «Фамилия» на першій сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , виявлений рукописний запис: «Тер-Каспарян».

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (стаття 55 Конституції України).

При розгляді спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, що визначені законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій) (пункти 1 та 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач, оскаржуючи дії відповідача, стверджує, що порушено його право на соціальний захист.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру (пункт 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

В солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком (частина перша статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років (частина перша статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Згідно із статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Аналогічна норма передбачена пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637).

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договору і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з приписів пункту 3 Порядку №637, підтвердження трудового стажу необхідне в разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.

З матеріалів справи вбачається, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 у зв`язку зі зміною 03 листопада 1989 року прізвища позивача з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 за місцем роботи позивача посадовою особою Азербайджанського науково-виробничого об`єднання «Промнабір» на титульному аркуші трудової книжки в графі «Фамилия» замазано прізвище ОСОБА_2 та написано прізвище ОСОБА_3 , про що на внутрішній стороні обкладинки трудової книжки зроблений відповідний запис, який засвідчений підписом посадової особи та печаткою відділу кадрів підприємства.

Зміна прізвища позивача з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом від 03 листопада 1989 року серії НОМЕР_2 .

У висновку експерта від 10 лютого 2022 року №ЕД-19/111-22/5026-ДД зазначено, що в графі «Фамилия» на першій сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , виявлений рукописний запис: «Тер-Каспарян».

Таким чином, суд вважає, що наявна в матеріалах справи трудова книжка НОМЕР_1 є трудовою книжкою позивача.

На час внесення змін до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року №162 (далі по тексту - Інструкція №162).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та службовців.

Згідно з пунктами 2.2. та 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від дня прийому на роботу.

Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 2.12 Інструкції №162 встановлено, що зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рисою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім`я, по батькові, дата народження та записуються нові дані.

Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки робітників і службовців» та цією Інструкцією.

Згідно із пунктом 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (далі по тексту - Постанова №656) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться усім робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Отже, усі записи в трудові книжці здійснюються роботодавцем.

Суд встановив, що на титульному аркуші трудової книжки позивача в графі «Фамилия» замазано прізвище ОСОБА_2 та написано прізвище ОСОБА_3 , тобто посадова особа відділу кадрів Азербайджанського науково-виробничого об`єднання «Промнабір» не дотрималася встановлених Інструкцією №162 вимог щодо внесення змін до прізвища позивача та не закреслила однією рискою колишнє прізвище, а замазала його повністю.

Водночас, суд зазначає, що трудова книжка містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача, зокрема за період з 10 серпня 1978 року по 01 квітня 1999 року, а також містить посилання на відповідні рішення, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи.

Абзацами другим та третім пункту 18 Постанови №656 встановлено, що відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням таких періодів.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року по справі № 677/277/17.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується достовірність записів у трудовій книжці про спірні період роботи позивача з 10 серпня 1978 року по 01 квітня 1999 року, а судом не встановлено недостовірності вказаних записів та трудової книжки в цілому, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Отже, замазування у трудовій книжці позивача повністю, а не закреслення рискою колишнього прізвища позивача при внесенні запису про його нове прізвище не може бути підставою для виключення періодів роботи позивача згідно з його трудовою книжкою з страхового стажу позивача.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки можуть бути внесені вичерпним колом осіб, керівником підприємства або спеціально уповноваженою ним особою, в порядку, строк та спосіб, передбачений законодавством.

Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису, законодавством не передбачено.

Отже, позивач, як особа, на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття ГУ ПФУ в м. Києві рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування періодів роботи згідно з записами трудової книжки до страхового стажу позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 з 10 серпня 1978 року по 01 квітня 1999 року, а саме, 16 років 9 місяців 15 днів, підлягають зарахуванню до його страхового стажу, а тому, загальний трудовий стаж позивача становить 41 рік 8 місяців 5 днів, тобто, трудовий стаж 16 років 9 місяців 15 днів за період з 10 серпня 1978 року по 01 квітня 1999 року відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 та трудовий стаж 24 роки 10 місяців 20 днів, зарахований відповідачем за період проходження позивачем військової служби та періоди роботи, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу, починаючи з 01 квітня 1999 року по 31 грудня 2021 року.

Суд встановив, що позивач досяг віку 60 років 17 лютого 2022 року, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 , виданого Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області 02 липня 1997 року.

Таким чином, у позивача станом на17 лютого 2022 року - дату досягнення позивачем пенсійного віку, наявний трудовий стаж 41 рік 8 місяців 5 днів, що відповідно до частини першої статті 26 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» достатньо для призначення пенсії за віком.

Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (пункт 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 15 квітня 2022 року №262540008304, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до загального страхового стажу періоди роботи з 10 серпня 1978 року по 31 березня 1999 року відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , призначити і виплачувати йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18 лютого 2022 року.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 15 квітня 2022 року №262540008304, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 10 серпня 1978 року по 31 березня 1999 року відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18 лютого 2022 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 );

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368).

Суддя В.А. Кузьменко