Рішення № 105970832, 22.07.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2022 року м. Київ № 640/9730/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування звукозаписувальним технічним засобом адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»доЦентрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі також - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Олійник І.В. від 14.06.2022 року у виконавчому провадженні №57164849 про накладення штрафу (далі також - оскаржувана постанова).

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивач є боржником у виконавчому провадженні №57164849, яке протиправно відновлено відповідачем, внаслідок чого винесено оскаржувану постанову, зокрема, з порушенням строку її прийняття, встановленого Законом України «Про виконавче провадження».

Так, позивач вважає, що оскаржувана постанова не відповідає приписам статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки винесена більш ніж через 3 роки і 9 місяців після відкриття виконавчого провадження.

Крім того, позивач зауважує, що винесенню оскаржуваної постанови передував ряд прийнятих відповідачем протиправних рішень, а саме: про передачу виконавчого провадження №57164849 та прийняття виконавчого провадження №57164849 (у постанові не вказано кому прийняти); про відновлення виконавчого провадження №57164849, в той час, як постанова про закінчення виконавчого провадження №57164849 не є скасованою.

Крім того, вказані постанови відсутні у Автоматизованій системі виконавчого провадження.

Отже, на переконання позивача, оскаржувана постанова винесена у закінченому виконавчому провадженні, що є протиправним та не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Серед іншого, позивачем зазначено, що виконавчим документом, який перебував на виконанні в межах виконавчого провадження №57164849, є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 року у справі №904/3898/18 про забезпечення позову, якою заборонено АТ КБ «ПриватБанк» вживати будь-яких заходів щодо звернення стягнення на предмет застави згідно Договору від 15.12.2016 року №DNHSLNI03662/DZ.

В свою чергу, у зв`язку з наявною простроченою заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю «Істейтглобал» (стягувача у виконавчому провадженні №57164849, закінченому постановою від 20.02.2019 року), перед AT КБ «ПриватБанк» за Договором № DNHSLNI03662 від 03.06.2013 року, AT КБ «ПриватБанк» прийнято рішення звернутись до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до ТОВ «Істейтглобал» про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави майна №DNHSLNI03662/DZ від 15.12.2016 року.

З урахуванням викладеного, на виконання вимог статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», 23.05.2022 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна позивачем зареєстровано звернення стягнення на предмет застави з метою подальшого звернення до Господарського суду Дніпропетровської області за позовом AT КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Істейтглобал» про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави майна №DNHSLNI03662/DZ від 15.12.2016 року (справа 904/1575/22).

Таким чином, позивач вважає, що оскільки право звернення до суду з вказаних підстав гарантовано останньому, реєстрація звернення стягнення на предмет застави згідно Договору від 15.12.2016 року №DNHSLNI03662/DZ є правомірною.

В той же час, відповідачем, приймаючи оскаржувану постанову, не з`ясовану цих обставин, що додатково свідчить про протиправність останньої.

Враховуючи викладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 21.07.2020 року; витребувано у Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №57164849.

Через канцелярію суду 19.07.2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву та матеріали виконавчого провадження №57164849.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав правомірності скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №57164849 та вчинених виконавчих дій в межах виконавчого провадження.

Через канцелярію суду 19.07.2022 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Істейтглобал» подано заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

У судове засідання 21.07.2022 року прибув представник позивача. Належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відповідачем участь уповноваженого представника не забезпечено.

Судом поставлено на вирішення заяву адвоката Товариства з обмеженою відповідальністю «Істейтглобал» Целіка Віктора Віталійовича (ордер серії АЕ№1143910 від 15.07.2022 року) про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, який у судове засідання не прибув.

Представник позивача проти задоволення заяви заперечує з огляду на необґрунтованість останньої.

Вирішуючи заяву адвоката Товариства з обмеженою відповідальністю «Істейтглобал» Целіка Віктора Віталійовича про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

В обґрунтування заяви адвокатом зазначено, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Істейтглобал» є стягувачем у виконавчому провадженні №57164849, позаяк, рішення у справі №640/730/22 може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки останнього.

В той же час, суд бере до уваги, що предметом адміністративної справи №640/9730/22 є оскарження постанови про накладення штрафу на боржника у виконавчому провадженні №57164849, яка є індивідуальним актом, що нівелює наявність підстав для залучення стягувача у виконавчому провадженні в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

В свою чергу, адвокатом Товариства з обмеженою відповідальністю «Істейтглобал» у заяві не зазначено конкретних обґрунтувань, яким чином наслідки оскарження постанови про накладення штрафу на АТ КБ «Приватбанк» в межах справи №640/9730/22 вплинуть на права, обов`язки та свободи товариства, та на які саме права, свободи та обов`язки останнього.

Враховуючи викладене, з огляду на відсутність обґрунтованих підстав для залучення у якості третьої особи до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Істейтглобал», суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви адвоката Товариства з обмеженою відповідальністю «Істейтглобал» Целіка Віктора Віталійовича від 19.07.2022 року про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Заслухавши вступне слово представника позивача, яким позовні вимоги підтримано повністю.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, з метою складання повного судового рішення на виконання частини першої статті 271 Кодексу адміністративного судочинства України, судом оголошено перерву у судовому засіданні до 22.07.2022 року.

У судове засідання 22.07.2022 року на проголошення повного рішення суду сторони не прибули.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із частиною першою статті 271 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Частиною четвертою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

06.09.2018 року до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Істейтглобал» про примусове виконання рішення, а саме, ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про забезпечення позову від 31.08.2018 року у справі №904/3898/18, якою заборонено, зокрема, АТ КБ «ПриватБанк» вживати будь-яких заходів щодо звернення стягнення на предмет застави згідно з Договором від 15.12.2016 року №DNHSLNI03662/DZ.

Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куземи Я.Г. відкрито виконавче провадження №57164849, боржником визначено АТ КБ «ПриватБанк». Зокрема, пунктом 2 резолютивної частини постанови боржнику заборонено вживати будь-яких заходів щодо звернення стягнення на предмет застави згідно Договору від 15.12.2016 року №DNHSLNI03662/DZ.

Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куземи Я.Г. від 20.02.2019 року закінчено виконавче провадження №57164849 закінчено виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» з підстав виконання рішення фактично в повному обсязі відповідно до вимог виконавчого документа.

Згідно з витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 06.06.2022 року, 23.05.2022 року зареєстровано обтяження на підставі, зокрема, Договору від 15.12.2016 року №DNHSLNI03662/DZ; обтяжувачем якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», боржником - ТОВ «Істейтглобал».

13.06.2022 року до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Істейтглобал», в якій заявник просить вжити заходів реагування, передбачених частиною третьою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (зокрема скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження та зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом з урахуванням фактичного порушення (невиконання судового рішення тощо)).

В свою чергу, заяву обґрунтовано невиконанням АТ КБ «ПриватБанк» вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про забезпечення позову від 31.08.2018 року у справі №904/3898/18, якою заборонено АТ КБ «ПриватБанк» вживати будь-яких заходів щодо звернення стягнення на предмет застави згідно з Договором від 15.12.2016 року №DNHSLNI03662/DZ, про що долучено вищевказаний витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 06.06.2022 року.

Зокрема, заявником вказано, що в порушення частини четвертої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не складено відповідного акта про доведення до відома боржника резолютивної частини рішення про заборону вчиняти певні дії, що передує винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження.

Постановами начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лисенком Д.Б. від 13.06.2022 року ВП 57164849 з підстав надходження заяви стягувача передано та прийнято виконавче провадження №57164849.

Постановою про результати перевірки від 14.06.2022 року за заявою ТОВ «Істейтглобал», проведеною начальником Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лисенком Д.Б., перевірку виконавчого провадження №57164849 завершено; визнано дії державного виконавця Куземи Я.Г. передчасними та неправомірними; постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.02.2019 року ВП 57164849 скасовано; зобов`язано заступника начальника відділу Олійник І.В. провести по виконавчому провадженню №57164849 виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»; постанову направити сторонам виконавчого провадження; роз`яснено порядок оскарження постанови.

Постановою заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Олійник І.В. від 14.06.2022 року на виконання постанови про результати перевірки від 14.06.2022 року відновлено виконавче провадження №57164849.

Постановою заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Олійник І.В. від 14.06.2022 року накладено штраф на боржника АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 5100 грн. з підстав невиконання виконавчого документа та складено Вимогу виконавця від 14.06.2022 року про необхідність вжиття боржником заходів щодо усунення наслідків невиконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про забезпечення позову від 31.08.2018 року у справі №904/3898/18, якою заборонено АТ КБ «ПриватБанк» вживати будь-яких заходів щодо звернення стягнення на предмет застави згідно з Договором від 15.12.2016 року №DNHSLNI03662/DZ у триденний строк з дня отримання Вимоги, попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно відомостей з офіційного сайту «Судова влада» 20.06.2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Істейтглобал» про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави майна від 15.12.2016 року №DNHSLNI03662/DZ (справа №904/1575/22).

Зокрема, 01.07.2022 року АТ КБ «ПриватБанк» в межах справи №904/3898/18 звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із скаргою на дії та рішення посадових осіб органу державної виконавчої служби у виконавчому провадженні №57164849 з примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про забезпечення позову від 31.08.2018 року у справі №904/3898/18, згідно з прохальною частиною якої просить: визнати протиправними дії начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лисенка Д.Б. щодо передачі та прийняття виконавчого провадження; скасувати постанову від 13.06.2022 року про передачу виконавчого провадження №57164849; скасувати постанову від 13.06.2022 року про прийняття виконавчого провадження №57164849; визнати протиправними дії заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Олійник І.В. щодо відновлення виконавчого провадження №57164849 та скасувати постанову від 14.06.2022 року про відновлення виконавчого провадження №57164849.

Згідно з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2022 року у справі №904/3898/18 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду скарги АТ КБ «ПриватБанк» на дії начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лисенка Д.Б. та заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Олійник І.В. до повернення справи №904/3898/18 до Господарського суду Дніпропетровської області.

З огляду на незгоду із відновленням виконавчого провадження №57164849 та інших порушень Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем, внаслідок чого заступником начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Олійник І.В. винесено постанову від 14.06.2022 року про накладення штрафу, позивач вважає останню протиправною та такою, що підлягає скасуванню позаяк звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону №1404 встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої, пункту 22 частини третьої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини третьої, абзацом 1 частини четвертої статті 18 Закону №1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 19 Закону №1404 передбачено, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Статтею 63 Закону №1404 встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частиною першою статті 75 Закону №1404 встановлено розміри штрафу, які застосовуються виконавцем: на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу, є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Притягаючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф виконавець (державний чи приватний) зобов`язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов`язків та встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 23.05.2018 у справі №537/3986/16-а.

Отже, слід дійти висновку, що постанову про накладення штрафу державним виконавцем може бути винесено лише після перевірки виконання такого рішення та у разі невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Суд зауважує, що під час примусового виконання рішення активні дії щодо виконання рішення суду мають вчинятися не лише боржником, але й виконавцем в межах повноважень.

Постанова про накладення штрафу є своєрідним примусовим заходом для боржника, водночас, така постанова має бути вмотивованою.

З матеріалів справи судом встановлено, що виконавчим документом, що перебуває на примусовому виконанні відповідача у межах виконавчого провадження №57164849 є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 року у справі №904/3898/18 про забезпечення позову, якою заборонено АТ КБ «ПриватБанк» вживати будь-яких заходів щодо звернення стягнення на предмет застави згідно Договору від 15.12.2016 року №DNHSLNI03662/DZ.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень та свідчень представника позивача у судовому засіданні 21.07.2022 року, ухвала суду від 31.08.2018 року у справі №904/3898/18 не є скасованою, набрала законної сили. Зокрема, судове рішення за результатами розгляду справи №904/3898/18, станом на день винесення відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу, не прийнято.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, заборона АТ КБ «ПриватБанк» вживати будь-яких заходів щодо звернення стягнення на предмет застави згідно Договору від 15.12.2016 року №DNHSLNI03662/DZ на день виникнення спірних правовідносин, що є предметом розгляду справи №640/9730/22, є чинною, та закінчення виконавчого провадження відповідною постановою від 20.02.2019 року, яку винесено у виконавчому провадженні №57164849, обов`язок АТ КБ «ПриватБанк» щодо утримання від вчинення дій, заборонених ухвалою про забезпечення позову, не нівелює.

Зокрема, в силу чинності такої заборони, встановленої судовим рішенням, яке набрало законної сили, не порушують права АТ КБ «ПриватБанк» на звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави, а лише обмежують в силу частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України на період чинності ухвали суду від 31.08.2018 року у справі №904/3898/18 про забезпечення позову.

В свою чергу, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували скасування заходів забезпечення позову в порядку статті 145 Господарського процесуального кодексу України з ініціативи суду або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Разом з тим, з матеріалів виконавчого провадження №57164849 судом встановлено, та підтверджено позивачем як у позовній заяві, так і представником позивача під час судового засідання 21.07.2022 року, що АТ КБ «ПриватБанк» всупереч вимог ухвали суду від 31.08.2018 року у справі №904/3898/18 про забезпечення позову 23.05.2022 року вчинено дії з реєстрації обтяження на підставі, зокрема, Договору від 15.12.2016 року №DNHSLNI03662/DZ, обтяжувачем якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», боржником - ТОВ «Істейтглобал», що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 06.06.2022 року, долученим до заяви ТОВ «Істейтглобал» - стягувача у виконавчому провадженні №57164849 та який набув статусу стягувача відповідно до ухвали від 31.08.2018 року у справі №904/3898/18 про забезпечення позову.

Встановлені обставини не заперечуються позивачем, зокрема, останнім продовжуються вчинятися дії, які суперечать судовому рішенню, яке набрало законної сили, шляхом подання 20.06.2022 року позову до Господарського суду Дніпропетровської області про звернення стягнення на підставі Договору від 15.12.2016 року №DNHSLNI03662/DZ.

Таким чином, матеріали виконавчого провадження та долучені позивачем докази до матеріалів справи свідчать про беззаперечне порушення позивачем вимог виконавчого документа, що встановлено відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови від 14.06.2022 року про накладення штрафу згідно її мотивувальної частини.

Позаяк, суд відхиляє доводи позивача про невиконання відповідачем обов`язку з`ясування причин невиконання ухвали суду від 31.08.2018 року про забезпечення позову - виконавчого документа, який підлягає примусовому виконанню у виконавчому провадженні №57164849.

Судом також встановлено, що постанова про накладення штрафу винесена на підставі статті 63 Закону №1404 та розмір штрафу, накладеного на боржника вперше, розраховано відповідно до частини першої статті 75 Закону №1404, оскільки стаття 63 останнього конкретизації розміру та розрахунку штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин не містить.

Щодо посилань позивача на протиправність відновлення виконавчого провадження №57164849 та інших виконавчих дії, проведених в межах здійснення перевірки правильності закінчення виконавчого провадження №571464849, суд зауважує, що останні, як і відповідні рішення відповідача, не є предметом розгляду справи №640/9730/22, та заявлені до вирішення позивачем у межах скарги, поданої у справі №904/3898/18, питання прийняття якої до розгляду відкладено згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2022 року.

Враховуючи викладене, в межах справи №640/9730/22, у суду відсутні правові підстави для перевірки, дослідження та надання оцінки діям та рішенням відповідача, вчинених на відновлення виконавчого провадження №571464849.

Разом з тим, суд враховує, що частиною першою статті 41 Закону №1404 передбачено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Крім того, право начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень, скасування рішень державного виконавця у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, передбачено статтею 74 Закону №1404, процедуру чого деталізовано Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 (далі також - Інструкція).

В свою чергу, посилання представника позивача у судовому засіданні 21.07.2022 року на те, що виконавче провадження з примусового виконання ухвали про забезпечення позову не підлягає відновленню в силу положень Закону №1404 є помилковим, оскільки останні не містять застережень щодо заборони відновлення виконавчого провадження з примусового виконання окремих видів виконавчих документів.

Крім того, доводи позивача щодо винесення оскаржуваної постанови у закінченому виконавчому провадженні спростовуються матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження, оскільки постанову про закінчення виконавчого провадження №57164849 від 20.02.2019 року скасовано постановою начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лисенком Д.Б. про результати перевірки від 14.06.2022 року, яка є чинною станом на день розгляду справи №640/9730/22 та станом на день винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

Щодо посилань позивача на відсутність публікації постанов у Автоматизованій системі виконавчих проваджень, прийнятих відповідачем внаслідок проведеної перевірки виконавчого провадження №57164849, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 10 розділу XII «Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження» Інструкції, постанови про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів підлягають обліку в журналі обліку постанов про проведення перевірки виконавчого провадження та його витребування (додаток 10).

Відповідні записи вносяться до журналу в день винесення посадовою особою постанови про проведення перевірки виконавчого провадження та витребування його матеріалів та постанови про результати перевірки виконавчого провадження.

В той же час, з аналізу положень Інструкції судом встановлено відсутність обов`язку органів примусового виконання публікувати постанови, винесені внаслідок проведеної перевірки законності виконавчого провадження.

Щодо посилань позивача на порушення строку винесення постанови про накладення штрафу, а саме, після спливу 3 років та 9 місяців після відкриття виконавчого провадження, що, на переконання позивача, суперечить статті 63 Закону №1404, суд зазначає наступне.

Так, у позовній заяві позивач посилається на пропуск відповідачем строку, встановленого частиною першою статті 63 Закону №1404, згідно з якою, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Отже, на переконання позивача, строк для накладення штрафу розпочався та закінчився на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ про забезпечення позову підлягав негайному виконанню.

Водночас, суд повторно зауважує, що виконавчим документом, який перебуває на виконанні відповідача в межах виконавчого провадження №57164849, є ухвала суду про забезпечення позову, якою заборонено боржнику вчиняти певні дії, та яка підлягає виконанню шляхом утримання боржником від вчинення певних дій протягом періоду чинності цієї ухвали позаяк строк її виконання не може бути встановлений виконавцем в силу правової природи заходу забезпечення позову як - то «заборона вчиняти дії».

Зокрема, суд звертає увагу позивача, що постановою від 07.09.2018 року, якою виконавче провадження №57164849 відкрито, державним виконавцем строку виконання судового рішення у її резолютивній частині не встановлено, як і не встановлено такого строку постановою від 13.06.2022 року про відновлення виконавчого провадження №57164849, що є правомірним.

Враховуючи викладене, підстави для накладення штрафу за невиконання судового рішення, яким заборонено вчинення певних дій виникають після встановлення виконавцем факту порушення вимог до боржника, викладених у виконавчому документів.

Серед іншого, суд враховує, що виконавче провадження №57164849 відновлено з підстав визнання дій державного виконавця, яким відкрито та закінчено виконавче провадження №57164849, передчасними та неправомірними, в той час, як штраф на боржника накладено після відновлення неправомірно закінченого виконавчого провадження та за наявності підстав та доказів невиконання боржником судового рішення.

З огляду на викладене, суд не приймає твердження позивача щодо протиправності накладення штрафу після спливу 3 років та 9 місяців після відкриття виконавчого провадження.

Крім того, суд враховує, що відповідно до абзацу 3 частини п`ятої статті 13 Закону №1404 порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

В свою чергу, судом встановлено дотримання процедури винесення оскаржуваної постанови та відповідності останньої суті порушення, допущеного позивачем.

Виходячи з положень частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Частиною першою статті 6 Конвенції гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі «Горнсбі проти Греції» Європейським судом з прав людини в пункті 40 рішення зазначено, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (пункт 68 рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).

Європейський суд з прав людини в пункті 26 рішення у справі «Глоба проти України» відзначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява №59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви», заява № 41510/98, пункт 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 року у справі «Фуклев проти України» (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

В пункті 27 рішення у справі «Глоба проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Конституційний Суд України також неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» зазначено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Отже, оцінюючи процедуру винесення оскаржуваної постанови у межах виконавчого провадження №57164849, суд дійшов висновку, що постанова від 14.06.2022 року про накладення штрафу є правомірною та не підлягає скасуванню.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, позаяк розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 73 - 78, 90, 241- 246, 250, 271, 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570);

Відповідач: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (49038, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17/4, код ЄДРПОУ 34984540).

Повне рішення складено 22.07.2022 року.

Суддя Л.О. Маруліна