Ухвала суду № 105970806, 22.07.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

22 липня 2022 року м. Київ № 640/8298/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, просп. Любомира Гузара, 7) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати у 2020 році позивачу разової грошової допомоги до 05 травня в розмірі меншому ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену частину грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік в розмірі 11473,60 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

30.04.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд залишити позовну заяву без розгляду, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

На підставі розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.05.2022 № 319 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2022 визначено суддю Катющенка В.П. для розгляду адміністративної справи № 640/8298/21.

Відповідно до ухвали суду від 06.05.2022 адміністративну справу № 640/8298/21 прийнято до провадження судді Катющенка В.П., продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Тобто, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, про що свідчить відповідне посвідчення, копія якого додана до позовної заяви.

Конституційний Суд України своїм рішенням від 27.02.2020 № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З листа відповідача від 07.10.2020 № 03/07-В-1300-011 вбачається, що ОСОБА_1 здійснено виплату щорічної разової грошової допомоги 09.04.2020.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-XIV) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

З огляду на наведене, суд звертає увагу, що разова грошова допомога отримується особами щороку до 5 травня, а у разі неотримання такої грошової допомоги або отримання її у меншому розмірі особа має знати або повинна дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, що надає такій особі право на звернення, у строк до 30 вересня відповідного року, до органів праці та соціального захисту населення для виплати такої допомоги у повному розмірі.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17 та від 14.08.2018 у справі № 473/2190/17.

Тобто, 30.09.2020 - встановлений законом кінцевий строк, до якого позивач міг звернутися за отриманням такої допомоги та, за наявності такого звернення особи до центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у строк до 30.09.2020 та не отримання ним до 30.09.2020 виплати такої допомоги, шестимісячний строк звернення до суду, в такому випадку, обраховувався б з 30.09.2020.

Матеріалами справи підтверджується, що в межах встановленого законом строку, а саме: 30.08.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив провести перерахунок та виплату йому невиплаченої частини одноразової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено.

Таким чином, перебіг строку звернення до суду з даним позовом розпочався 30.09.2020 і закінчився 30.03.2021.

До суду ж з даним позовом позивач звернувся 26.03.2021, що підтверджується штампом Окружного адміністративного суду міста Києва про отримання позовної заяви.

Встановлені обставини свідчать, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах шестимісячного строку, а тому доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача.

Керуючись статтями 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя В.П. Катющенко