Рішення № 105967959, 29.08.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/9866/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Чаплик І.Д., розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (місцезнаходження: 54008, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1 код ЄДРПОУ: 13844159), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 06.07.2022 № 913090180197, яким ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на пенсію державного службовця по інвалідності;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області змінити ОСОБА_1 , вид пенсійного забезпечення із звичайної пенсії по інвалідності II групи, яка призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, на пенсію державного службовця по інвалідності II групи, починаючи з дня звернення - з 29 червня 2022 р., призначивши пенсію державного службовця по інвалідності другої групи у розмірі 84 відсотків заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу, премія, матеріальна допомога для оздоровлення) працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі - Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Львові відповідно до довідок про складові заробітної плати від 03.06.2022 № 12-07-160 та №12-07-159, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 29.06.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України №1058 на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до Закону України №889 та статті 37 Закону України №3723. Зазначає, що до вказаної заяви долучив копію трудової книжки, а також довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 03.06.2022 №12-07-160 та №12-07-159, видані Територіальним управління Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Львові. Рішенням від 06.07.2022 №913090180197 Головним управлінням Пенсійного фонду у Миколаївській області позивачу відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу». Відмова обґрунтована тим, що позивачу призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, а поновлення раніше призначеної пенсії призводить до зменшення розміру пенсійної виплати. Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 25.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 15.08.2022 подало до суду відзив, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що здійснити переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №889 з урахуванням довідок від 03.06.2022 №12-07-160 та №12-07-159, виданих Територіальним управління Державного бюро розслідувань, немає можливості, оскільки позивачу вже призначено пенсію відповідно до Закону №3723, а поновлення раніше призначеної пенсії призводить до зменшення розміру пенсійної виплати. Також зазначає, що не заслуговує уваги посилання позивача на здійснення нарахування та виплати пенсії по інвалідності державного службовця в розмірі 84% заробітної плати державного службовця, оскільки відповідно до п.2 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889, зазначено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права на пенсію в розмірі 60% суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

18.08.2022 позивач подав відповідь на відзив, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідь на відзив обґрунтована тим, що Верховний Суд під час розгляду справи №645/3044/17 від 25.03.2021 вказав, що Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. Щодо доводів відповідача про те, що позивачу вже призначалась пенсія по інвалідності за Законом №3723, зазначає, що після призначення позивачу пенсії відповідач перевів його на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 і саме відповідно до цього Закону позивачу виплачується пенсія на даний час. Зазначає, що доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про обмеження розміру пенсії 60% від суми заробітної плати не заслуговують уваги, оскільки на момент призначення пенсії позивачу її розмір становить 84%, тоді як нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі.

23.08.2022 представник Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області подав відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Відзив обґрунтований тим, що у позивача відсутні права на повторне призначення пенсії по інвалідності державного службовця за нормами Закону №889 та на проведення перерахунку пенсії по інвалідності державного службовця за нормами Закону №3723 з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 03.06.2022 №12-07-160, №12-07-159, а є право на поновлення виплати пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до Закону №3723 в розмірі, що був обчислений на день припинення виплати такого виду пенсії, що є меншим, ніж пенсійні виплати, що нараховані та виплачені відповідно до Закону №1058, тому рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії від 06.07.2022 №913090180197 є правомірним та не підлягає скасуванню.

25.08.2022 позивач подав відповідь на відзив, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідь на відзив обґрунтована тим, що постановою Верховного Суду від 25.03.2021 №645/3044/17 підтримано висновок суду апеляційної інстанції, який задоволив позов у спосіб зобов`язання органів пенсійного фонду змінити позивачу вид пенсійного забезпечення із звичайної пенсії по інвалідності ІІ групи на пенсію державного службовця по інвалідності у розмірі 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи позивача на державній службі.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності 2 групи (загальне захворювання) з 13.11.2009. Пенсія по інвалідності призначена довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 11.11.2020.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивач працював:

з 04.08.1987 по 06.10.1989 на посадах інженера, інженера-конструктора третьої категорії відділу радіоспектрометрії Львівського СКБ МП;

з 07.10.1989 по 10.10.1993 на посадах інженера, інженера другої категорії НДЧ Львівського державного університету ім. І. Франка;

з 12.10.1993 по 22.03.1996 на посаді інженера-оператора комп`ютерного набору Всеукраїнського державного видавництва «Каменяр»;

з 26.03.1996 по 11.03.2005 на посадах провідного спеціаліста, начальника відділу з питань режимно-секретної роботи апарату Львівської облдержадміністрації;

з 12.03.2005 по 05.06.2006 на посаді голови Перемишлянської райдержадміністрації;

з 05.06.2006 по 01.09.2006 на посаді начальника відділу взаємодії з правоохоронними органами апарату Львівської облдержадміністрації;

з 01.09.2006 по 16.05.2007 на посаді помічника-консультанта народного депутата України;

з 17.05.2007 по 05.07.2010 на посаді заступника голови Перемишлянської райдержадміністрації;

з 06.07.2010 по 13.05.2019 на посаді начальника відділу кадрів Львівського національного університету імені Івана Франка;

з 14.05.2019 по 26.06.2022 на посадах завідувача сектору, начальника відділу кадрової роботи та державної служби Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові.

26 червня 2022 року позивач звільнений з посади начальника відділу кадрової роботи та державної служби Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові за власним бажанням на підставі статті 86 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015.

На момент звільнення загальний страховий стаж позивача становить 39 роки 8 місяців 12 днів. З них стаж державної служби 17 років 04 місяці 23 дні.

29.06.2022 позивач звернувся із заявою про переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до Закону №889-VIII.

Рішенням від 06.07.2022 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії відповідно до Закону № 889-VIII та статті 37 Закону №3723-ХІІ, у зв`язку з тим, що позивачу призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, а поновлення раніше призначеної пенсії призводить до зменшення розміру пенсійної виплати.

Не погоджуючись із відмовою про перерахунок пенсії позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправними рішення відповідача, які порушують його право на належне пенсійне забезпечення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII).

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016, встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-ІV).

Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-ІV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Судом установлено, що трудовий стаж позивача на державній службі становить 17 років 04 місяці 23 дні, він є інвалідом ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 11.11.2020.

Оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років, що підтверджується копією трудової книжки позивача, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, що сторонами не оспорюється, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому, відповідно, наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.

Окрім зазначеного, суд враховує також наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 від 13 лютого 2019 року, в якій також зазначено, що Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.

ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Щодо позовних вимог позивача про призначення пенсії державного службовця по інвалідності другої групи у розмірі 84 %, то в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки згідно з ч.1 ст.37 Закону № 3723-XII пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відтак, нарахування пенсії у розмірі 84 % відсотки заробітньої плати державного службовця вказаним законом не передбачено.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 06.07.2022 №913090180197 про відмову у проведенні перерахунку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 ЄДРПОУ: 13814885) призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 29.06.2022 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках №12-07-160, 12-07-159 від 03.06.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.