Рішення № 105966735, 30.06.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17094/21

Провадження № 2/761/4412/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Таратінова Д.І.,

за участю:

представника позивача - Головачевої О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП, в якому просив: стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь позовом ОСОБА_1 шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 79 915,89 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що 04 червня 2020 року у м. Києві водій ОСОБА_2 , керуючи застрахованим ТЗ, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки LEXUS RX, державний реєстраційний номер: НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 (власник - ОСОБА_1 ). Загальна сума сплаченого Страховиком на користь позивача страхового відшкодування становить 39 234,11 грн. 30 грудня 2020 року та 04 січня 2021 року представником позивача до Страховика були подані заяви про не згоду із виплаченим страховим відшкодуванням та здійснення перерахунку відповідно до фактичної вартості ремонту автомобіля у розмірі 119 150,00 грн. Однак, Страховик не може прийняти за основу розрахунку суми страхового відшкодування фактичну вартість ремонту, у зв`язку з чим, останній звернувся до суду із відповідним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2021 року матеріали позову передані на розгляд судді Фроловій І.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року позовну заяву залишено без руху та наданий позивачу строк для усунення недоліків.

09 липня 2021 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 01 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

24 червня 2022 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з викладенням заперечень проти неї.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений судом належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

Суд встановив, що 11 грудня 2019 р. між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 був укладений Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 125505353, відповідно до якого був забезпечений транспортний засіб - автомобіль FORD TRANSIT CONNECT, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Строк дії Поліса з 12.12.2019 р. по 11.12.2020 р., страхова сума 130 000,00 грн., розмір франшизи 0,00 грн.

У період дії даного Поліса 04 червня 2020 р. у м. Києві водій ОСОБА_2 , керуючи Застрахованим ТЗ, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки LEXUS RX, державний реєстраційний номер: НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 (власник - ОСОБА_1 ).

18 серпня 2020 року Печерським районним судом м. Києва ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Постанова по справі № 757/26165/20-ц набрала законної сили.

За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до правового висновку, відображеного в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18 лютого 2020 року в справі № 917/154/15, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06 лютого 2020 року в справі № 922/5787/15, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21 січня 2020 року в справі № 911/3883/16, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі 923/1382/16 та багатьох інших: «Преюдицію утворюють ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».

Згідно з постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21 січня 2020 року в справі № 911/3883/16: «Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Преюдиціальне значення мають рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини».

15 липня 2020 р. до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» звернувся потерпілий ОСОБА_1 із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про страхове відшкодування.

На виконання вимог ст.34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі-Закон) - після отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку відповідач як Страховик розпочав її розслідування.

Так, керуючись п. 34.2. ст. 34 Закону, Страховик протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду направив свого представника до місцезнаходження пошкодженого автомобіля для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

За результатами проведених дій було оформлено Протокол технічного огляду КТЗ від 17.07.2020 р.

Оскаржень та зауважень до зазначеного вище протоколу огляду від потерпілого не надходило, протокол був підписаний ним без зауважень.

Тобто, Відповідач, у строки та у порядку, визначені Законом, виконав свій обов`язок щодо огляду пошкодженого майна, врегулювання страхової події та визначення розміру збитку.

Відповідно до п.22.1. ст.22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

З метою оцінки завданої позивачу шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на замовлення ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 10.09.2020 р. був складений Звіт №962-8/20 та Аварійний сертифікат №962-8/20 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу (КТЗ) LEXUS RX, державний реєстраційний номер: НОМЕР_1 .

Згідно Звіту та Аварійного сертифікату вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Позивача склала 67 091,55 грн. При застосуванні коефіцієнту зносу вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу склала 39 234,11 грн.

ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі страхового акту № UA2020060400036/L03/01 від 23-11- 2020 прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 33 975,09 грн.

Розрахунок страхового відшкодування враховував положення п. 36.2 ст. 36 Закону стосовно зменшення розміру оціненої шкоди на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (Сума зниження (Сз) ПДВ на запасні частини становить 5259,02 грн.).

Страхове відшкодування було перераховано у повному обсязі на користь позивача на зазначені ним реквізити. Отримання даних коштів не заперечується позивачем та підтверджується платіжним дорученням № 49446 від 25.11.2020 р.

30 грудня 2020 р. представник позивача направив до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» лист із проханням здійснити перерахунок страхового відшкодування та додав до листа копії рахунку-фактури № 181 від 01.12.2020 р. та акту виконаних робіт № 181 від 01.12.2020 р. про здійснення фактичного ремонту автомобіля.

Згідно ст. 36.2 Закону Страховик здійснює доплату на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (в розмірі, що не перевищує суми податку) за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Отже, на підставі поданих документів про здійснення фактичного ремонту, Страховик 04 січня 2021 р. склав Страховий Акт №UA2020060400036/L03/02 про доплату суми податку на додану вартість у розмірі 5 259,02 грн.

Отримання даних коштів підтверджується платіжним дорученням № 50522 від 06.01.2021 р.

Таким чином, загальна сума сплаченого Страховиком на користь позивача страхового відшкодування становить 39 234,11 грн., що також підтверджується позивачем.

30 грудня 2020 року та 04 січня 2021 року представником позивача до Страховика були подані заяви про не згоду із виплаченим страховим відшкодуванням та здійснення перерахунку на підставі рахунку- фактури № 181 від 01.12.2020 р. та акту виконаних робіт № 181 від 01.12.2020 р., відповідно до яких фактична вартість ремонту автомобіля становила 119 150,00 грн.

Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 22.1. ст.22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон про оцінку майна) оцінка майна та майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Крім цього, відповідно до ст. 29, п. 33.3 ст. 33, п. 34.2 ст. 34 Закону, обов`язок визначати розмір заподіяного збитку (оціненої шкоди із урахуванням зносу) покладено згідно даного Закону саме на Страховика.

Пункт 2.1. ст. 2 Закону прямо визначає пріоритет даного Закону перед положеннями інших актів цивільного законодавства України.

Таким чином, прийняття рішення про визначення підстав та розміру виплати страхового відшкодуванню, здійснюється виключно страховиком, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи (застосуванню підлягають спеціальні норми ст. 29, п. 33.3 ст. 33, п. 34.2 ст. 34 Закону).

Згідно п. 34.2 ст. 34 Закону (в редакції станом на момент ДТП) протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Самостійне обрання потерпілим аварійного комісара або експерта для визначення ним шкоди можливе лише у випадку, прямо передбаченому п. 34.3 ст. 34 Закону, якщо представник страховика не з`явився у визначений строк для визначення розміру шкоди.

Отже, оскільки протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду Страховик направив свого представника до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, здійснив належну оцінку вартості матеріального збитку тощо, підстав для застосування п. 34.3 ст. 34 Закону та виплати потерпілому страхового відшкодування на підставі наданих ним рахунків, немає.

Вимоги позивача щодо стягнення страхової виплати у розмірі, визначеному в Акті виконаних робіт не враховують положення ст. 29 Закону стосовно застосування фізичного зносу автомобіля.

Пункт 34.4 ст.34 Закону передбачає, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Отже, Закон не встановлює жорстких вимог щодо визначення Страховиком розміру страхового відшкодування лише на підставі висновків судових експертів науково-дослідних інститутів судових експертиз, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів тощо.

Розмір збитків для цілей, визначених спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначається Страховиком на підставі залучених ним працівників, аварійних комісарів чи експертів.

Позивачем зазначено СТО, яке здійснило повний ремонт Застрахованого ТЗ, ФОП ОСОБА_5 .

Згідно відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) код ІПН НОМЕР_3 має ФОП ОСОБА_6 .

Інших документів, що підтверджують обґрунтованість вартості здійсненого фактичного ремонту автомобіля за цінами зазначеного вище ФОП, позивачем не надано.

Суд враховано, що методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої 24.07.2009 року за № 1335/1159 (далі по тексту - Методика) встановлює порядок оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості колісних транспортних засобів.

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень (п. 1.3 Методики).

Відповідно до п. 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно п. 8.1 Методики для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.

Таким чином, відповідно до Методики та Національного Стандарту, розмір витрат на відновлювальний ремонт визначається на дату дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням зносу (розмір прямих збитків), та може містити в собі дані аналогічних робіт/матеріалів враховуючи принцип заміщення, що відображається Оцінювачем.

Отже, здійснення виплати за повний ремонт пошкодженого транспортного засобу після спливу 4-х місяців від дати ДТП суперечить принципам та методам оцінки, визначеним Законом про оцінку майна та Методики, а бажання потерпілої особи здійснити повний ремонт пошкодженого автомобіля і замінити пошкоджені складники на нові без урахування зносу суперечать нормам спеціального Закону.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Отже, профільний Закон прямо визначає, що якщо Сторони не домовились про розмір страхового відшкодування, виплата має бути здійснена виключно на підставі оцінки (експертизи), яка має відповідати наведеній вище Методиці та іншим нормативним актам, що регулюють оціночну діяльність в Україні.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, тому позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП слід залишити без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, а також ст. ст. 22, 23, 1166, 1188, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 223, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ПЗУ Україна», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312,

Повний текст рішення виготовлений 29 липня 2022 року.

Суддя: