Ухвала суду № 105966493, 15.08.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/20208/22-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2022 р. суддя Печерського районного суду м. Києва Бусик О.Л., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , заінтересована особа: Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобалія Єлмарі Отарович про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2022 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана заява, для розгляду якої визначено суддю та 11 серпня 2022 року передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі статтею 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частині четвертій статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Суд, як роз`яснено в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про становлення фактів, що мають юридичне значення», розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном.

Згідно з п.23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Виходячи з викладеного, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, право на звернення до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини виникає у особи виключно у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину через відсутність документів, що посвідчують факт такого проживання.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 14.04.2021р. у цивільній справі № 205/2102/19-ц (провадження № 61-872св21), яка узгоджується із роз`ясненнями, викладеними в п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, та п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року.

Згідно частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з листа Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобалія Єлмарі Отаровича від 03.08.2022р. № 30/02-14 заявник ОСОБА_1 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, залишену після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась в строк до нотаріальної контори, але під час оформлення документів, роз`яснення що не встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Натомість, як зазначено вище, підставою для звернення до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження, є письмова відмова (постанова) нотаріуса в оформленні права на спадщину через відсутність належних документів, що посвідчують факт такого проживання, а також відсутність спору про право на спадкування, однак нотаріус зазначила в листі на необхідність встановити факт прийняття спадщини.

Згідно рекомендацій Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у листі від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», судам слід звертати увагу на наявність у матеріалах справи обгрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. У разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові, а не відмови у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК), закриття провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК) або залишення позовної заяви без розгляду (ст. 207 ЦПК).

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання матері ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_4 на момент його смерті, заявник ОСОБА_1 зазначає, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті батька, але вона із заявою не зверталась та інформації щодо осіб, які звертались не надано.

Суд вважає, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність спору між нею та заінтересованою особою, щодо спадщини, яка залишилась після смерті батька, право власності на яке мати не оформила.

При цьому, заінтересованими особами в даному випадку можуть бути органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та (або) за місцезнаходженням нерухомого майна.

За таких обставин, підстав для розгляду цієї заяви в порядку окремого провадження, суд не вбачає. Заявник ОСОБА_1 має право звернутися до суду із вимогою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку позовного провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258-261, 272, 315, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , заінтересована особа: Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобалія Єлмарі Отарович про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Роз`яснити ОСОБА_1 її право на звернення до суду із позовом про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку позовного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.Л. Бусик