Рішення № 105965600, 30.08.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року Справа № 160/5404/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , мешкає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1: головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача 2: головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії №0470500166689 від 23.02.2022 року прийняте головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826), щодо незарахування до пільгового стажу фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоду його роботи з 01.08.2021 року по 10.10.2021 року у приватному акціонерному товаристві Дніпровський коксохімічний завод та зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826) зарахувати до пільгового стажу фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) цей період (згідно з записами у трудовій книжці №№23-24);

визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії №0470500166689 від 23.02.2022 року, прийняте головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826), щодо незарахування до пільгового стажу фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періодів його роботи з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року, та з 29.03.1999 року по 31.05.1999 року згідно з записами у трудовій книжці за № НОМЕР_2 та зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826) зарахувати до пільгового стажу фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) цей період.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач 15.02.2022 року звернувся до пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії, додавши до неї усі необхідні документи, проте, пенсійним фондом відмовлено у призначенні пенсії позивачу, зокрема, не зараховано до пільгового стажу за списком трьох періодів роботи з 01.08.2021 року по 10.10.2021 року у ПАТ Дніпровський коксохімічний завод, оскільки довідка №02 від 10.02.2022 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії завірена печаткою канцелярії, а не печаткою підприємства, з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року у ВАТ Криворізький гірничо-металургійний комбінат Криворіжсталь на посаді начальника цеха уловлювання та з 29.03.1999 року по 31.05.1999 року у Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті Криворіжстал, оскільки відсутня атестація робочого місця, з чим позивач не погоджується та вважає, що такі дії відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства. З урахуванням викладеного, позивач просить визнати протиправною відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах та зобов`язати відповідача зарахувати спірні періоди роботи та призначити пенсію.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою витребувано від відповідача письмові докази та запропоновано відповідачу надати відзив на позов та витребувано додаткові документи.

На виконання вимог ухвали суду від 18.04.2022 року представником головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з вимогами, викладеними в позовній заяві, відповідач не погоджується та вважає їх необгрунтованими з наступних підстав. Рішенням від 23.02.2022 року №0470500166689 відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області позивачу призначена пенсія за віком на пільгових умовах з 15.02.2022 року. При цьому в рішенні зазначено, що до пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи згідно поданих документів до заяви про призначення пенсії від 15.02.2022 року:

довідка №02 від 10.02.2022 року за період роботи з 01.08.2021 року по 10.10.2021 року (завірена печаткою канцелярії, а не підприємства);

періоди роботи з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року та з 29.03.1999 року по 31.05.1999 року до пільгового стажу не зараховано, оскільки в цей період підприємством не проведено атестацію робочого місця на посаді, на яких працював позивач у спірні періоди.

За таких обставин, дії головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області є правомірними, тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Крім того, представник головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить суд залучити в якості відповідача головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області.

17.05.2022 року від представника позивача також до суду надійшло клопотання про залучення співвідповідача - головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача у справі №160/5404/22 головне управління Пенсійного фонду України в Волинській області (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826) за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , мешкає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії та зобов`язано позивача надати до суду уточнену позовну заяву.

03.06.2022 року позивач надав суду уточнену позовну заяву з урахуванням зміни кола сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву та запропоновано відповідачу надати відзив на уточнену позовну заяву, документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на уточнену позовну заяву.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 262 Кодексу адміністративного України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС Україна) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта НОМЕР_3 , яка наявна в матеріалах справи.

15.02.2022 року позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області безпосередньо через Кам`янське об`єднання управління обслуговування громадян з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 2 ч.2 статті 114 Закону України «Прозагальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням від 23.02.2022 року №0470500166689 відмовлено у призначенні пенсії за віком, яке обґрунтовано тим, що відповідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Прозагальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць,- після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. По Списку №1 право на пенсію мають чоловіки в 50 років при наявності 10 років стажу. Згідно наданих до заяви документів страховий стаж позивача складає 35 років 01 місяць 29 днів, стажу за списком №2 24 роки 7 місяців 16 днів, стажу за списком №1 6 років 7 місяців 23 дні. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно поданих документів: довідка №02 від 10.02.2022 року за період роботи з 01.08.2021 року по 10.10.2021 року (завірена печаткою канцелярії, а не підприємства); періоди роботи з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року та з 29.03.1999 року по 31.05.1999 року до пільгового стажу не зараховано, оскільки в цей період підприємством не проведено атестацію робочого місця на посаді, на яких працював позивач у спірні періоди.

Не погодившись з відмовою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Судом встановлено, що спір у справі виник щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 та списком №2.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідачів, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі - Положення №№28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Для визначення наявного трудового стажу для призначення пенсій необхідно використовувати записи в трудовій книжці і лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж може встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.

Стосовно не зарахування періоду роботи з 01.08.2021 року по 10.10.2021 року до пільгового стажу при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 через відсутність довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній печатки підприємства, слід зазначити наступне.

За нормами ч.2 ст.114 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за №1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

З викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком №1 та/або Списком № 2.

Відповідачем не оспорюється віднесення професій, за якими працював позивач у спірний період до Списку №1. З оскаржуваного рішення вбачається, що єдиною підставою для неврахування періоду роботи стала відсутність в довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній печатки підприємства.

Водночас, відповідачем не зазначено у рішенні про відмову у призначенні пенсії позивачеві про відсутність у трудовій книжці позивача, яка є основним документом на підтвердження трудового стажу, відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд встановив, що відповідно до запису №23 в трудовій книжці ОСОБА_1 серія НОМЕР_4 від 04.08.1992 року, позивач з 01.08.2021 року по 10.10.2021 року працював в приватному акціонерному товаристві Дніпровський коксохімічний завод на посаді старшого майстра виробничої дільниці (змінний) цеху уловлювання хімічних продуктів коксування, яка відноситься до переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №1.

Таким чином, записами в трудовій книжці підтверджено, що позивач в період з 01.08.2021 року по 10.10.2021 року виконував роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.

Зауваження до заповнення трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_4 у відповідача і суду відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами, проте як свідчать матеріали справи, відповідач таким правом не скористався.

Наведене дає підстави для висновку про визнання протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії №0470500166689 від 23.02.2022 року, прийнятого головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області, щодо незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 01.08.2021 року по 10.10.2021 року у приватному акціонерному товаристві Дніпровський коксохімічний завод, викладених у ньому підстав (відсутність печатки підприємства).

Стосовно не зарахування періодів роботи з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року, та з 29.03.1999 року по 31.05.1999 року до пільгового стажу при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 та списком № 2 через те, що підприємством не проводилась атестація робочого місця.

З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року було затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок застосування Списків).

Пунктом 3 Порядку застосування Списків передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно віддати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно з нормами чинного законодавства, умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за Списком № 1 є встановлення факту зайнятості особи повний робочий день на посаді, за професією або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1 та документальне підтвердження наявності шкідливих і важких умов праці працівника за відповідною професією, посадою згідно результатів атестацій-відповідного робочого місця за умовами праці.

Судом встановлено, що з 01.03.1998 року по 31.05.1999 року позивач працював у Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті Криворіжсталь на посаді майстра виробничої ділянки уловлювання, з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року працював у відкритому акціонерному товаристві Криворізький гірничо-металургійному комбінаті Криворіжсталь на посаді начальника цеха уловлювання.

Відповідно до довідки від 11.01.2021 року №58 посада майстра виробничої ділянки уловлювання передбачена списком №1, розділ IV, підрозділ 2б, позиція 1040200б-23187, згідно зі списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162; посада начальника цеха уловлювання передбачена списком №2, розділ IV, підрозділ б, позиція 4б, згідно зі списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.

За змістом приписів п.1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року N442(далі Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно з п.2 Порядку №442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 4 Порядку №442 визначено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.

Відповідно до п.10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

При цьому, п.11 Порядку №442 (в редакції, що діяла в спірний період) передбачено, що контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків N 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.

Пунктом 4.2 Порядку №442 визначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Уразі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Крім того, з зазначених вище правових норм слідує, що обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов`язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.

Також, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку № 1 та №2, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов`язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великою Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.

У постанові Великої Палати Верховного Суду наголошено, що відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 29 Кодексу законів про працю України(далі -КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другоюстатті 153 КЗпП Україниустановлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першоїстатті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці»працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Відтак, роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 постанови Великою Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а, дозволяє зробити висновок, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць», як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першоїстатті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якостізакону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З вищевказаного слідує, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б»статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

За таких обставин з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Однак, Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Такі висновки Верховного Суду України не суперечать зазначеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ч.5ст. 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд вважає, що як факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Атестація має проводитися у передбачені п.4 Порядку №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п.4 Порядку №442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Списки № 1, 2 були затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року№1173 та застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, якщо пільгова робота продовжується після 16 січня 2003 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, якщо пільгова робота продовжується після 03.08.2016 року (або тільки почалась після цієї дати)- застосовуються Списки № 1, 2, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461.

Відтак, суд робить висновок, що позивач має право на зарахування періоду його роботи з 29.03.1999 року по 31.05.1999 року на Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті Криворіжсталь на посаді майстра виробничої ділянки уловлювання, з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року у відкритому акціонерному товаристві Криворізький гірничо-металургійному комбінаті Криворіжсталь на посаді начальника цеха уловлювання до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії, у з`язку з чим рішення рішення про відмову у призначенні пенсії №0470500166689 від 23.02.2022 року, прийняте головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області щодо незарахування до пільгового стажу фізичної особи ОСОБА_1 періодів його роботи з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року, та з 29.03.1999 року по 31.05.1999 року згідно з записами у трудовій книжці за №5-№13, підлягає визнанню його протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При розгляді справи, суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

У зв`язку з вищевикладеним, відповідно до ч. 2ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача.

Крім того, Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 23.02.2022 року здійснювало головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.

Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, який зареєстрований в Дніпропетровській області, суд вважає наявними підстави покласти обов`язок на головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи ОСОБА_1 з 01.08.2021 року по 10.10.2021 року у приватному акціонерному товаристві Дніпровський коксохімічний завод, з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року, та з 29.03.1999 року по 31.05.1999 року згідно з записами у трудовій книжці за № НОМЕР_2 .

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне позов вийти за межі позовних вимог та зобов`язати головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.02.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні та зарахованим даним судовим рішенням пільгових періодів роботи позивача.

Відповідно до положеньстатті 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертоїстатті 73 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписівстатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першоюстатті 77 КАС Українизакріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другоїстатті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

На підставі ч. 3ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українисудові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією№ 0.0.2506015925.1 від 04.04.2022 року.

Оскільки задоволено основні позовні вимоги позивача, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , мешкає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1: головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача 2: головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задоволити частково.

Визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії №0470500166689 від 23.02.2022 року прийняте головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826) щодо незарахування до пільгового стажу фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоду його роботи з 01.08.2021 року по 10.10.2021 року у приватному акціонерному товаристві Дніпровський коксохімічний завод.

Визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії №0470500166689 від 23.02.2022 року прийняте головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826) щодо незарахування до пільгового стажу фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періодів його роботи з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року, та з 29.03.1999 року по 31.05.1999 року згідно записів у трудовій книжці за № НОМЕР_2 .

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 01.08.2021 року по 10.10.2021 року у приватному акціонерному товаристві Дніпровський коксохімічний завод, з 20.03.2005 року по 17.04.2005 року, та з 29.03.1999 року по 31.05.1999 року згідно з записами у трудовій книжці за № НОМЕР_2 .

Зобов`язати головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.02.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні та зарахованих даним судовим рішенням пільгових періодів роботи позивача.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , мешкає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, та Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб (до 21 листопада 2022 року), повний текст рішення суду складено 30.08.2022 року.

Суддя С.В. Ніколайчук