Рішення № 105965421, 16.08.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 серпня 2022 р. Справа № 120/4402/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Ходи Д.О.,

представника позивача: Тиховського М.О.,

представника відповідача: Мудрика П.О.,

третьої особи: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом представника позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - адвоката Тиховського Миколи Олеговича до Райгородської сільської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (далі - позивачі) до Райгородської сільської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивачів зазначив, що за результатами розгляду заяв (клопотань) його довірителів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,8 га на території Райгородської сільської ради (Мельниківської сільської ради) Гайсинського району Вінницької області, за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, Райгородською сільською радою надано дозвіл кожному з позивачів

Рішеннями відповідача від 15.12.2021 за № 1444, №1456, №1453, №1455, №1445 позивачам надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею лише 0,01 га, кожному окремо, для ведення особистого селянського господарства.

Позивачі вважають, що при вирішенні ініційованого ними земельного питання сільською радою порушено ст. 121 Земельного кодексу України, якою передбачено право на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, а не 0,01 га.

На думку позивачів, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,01 га не відповідає меті та цілям отримання бажаної земельної ділянки у власність. Тому позивачі звернулись до суду переслідуючи мету скасування рішень відповідача від 15.12.2021 за № 1444, №1456, №1453, №1455, №1445 та отримання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га.

Ухвалою суду від 13.06.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 18.07.2022 заяву представника позивачів про зміну предмету позову прийнято до розгляду.

Ухвалою від 18.07.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Також, ухвалою від 18.07.2022 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 02.08.2022.

Ухвалою від 02.08.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 11.08.2022.

08.08.2022 представником позивачів через канцелярію суду подано клопотання про зміну позовних вимог.

Разом з тим, в судовому засіданні 11.08.2022 представник позивача просив заяву про зміну позовних вимог не розглядати, а розгляд справи здійснювати за первинними позовними вимогами.

Ухвалою від 11.08.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено подальший розгляд справи здійснювати за первинними позовними вимогами.

В судовому засіданні 11.08.2022 оголошено перерву до 16.08.2022.

В судовому засіданні 16.08.2022 представник позивачів позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві. Окремо наголосив на протиправності дій відповідача щодо надання в користування на праві оренди третій особі земельної ділянки, до складу якої входять землі щодо яких позивачам надано дозволи на розробку проектів землеустрою. Вказав, що на час прийняття оскаржуваних рішень земельні ділянки щодо яких позивачам надано дозволи були вільні, а їх передання в оренду третій особі було зумовлено допущеною з боку відповідача протиправною бездіяльністю по відношенню до осіб, які виявили бажання реалізувати своє право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок на території Райгородської сільської ради.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечив, просив в задоволені позову відмовити покликаючись на мотиви наведені у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення Райгородська сільська рада діяла на підставі та у спосіб передбачений Законом України, оскільки жоден нормативно правовий акт України не зобов`язує органи місцевого самоврядування надати земельну ділянку саме у розмірі 2,0 га. На підтвердження правомірності своїх дій, відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №379/656/16-а, висновки якого, на думку представника відповідача спростовують доводи позивача, що йому не було надано передбачених законодавством 2-х гектарів земельної ділянки.

Також, повідомив, що на час розгляду справи в суду відповідач не має можливості надати дозволи на розробку проектів землеустрою у бажаних позивачами розмірах, адже масив земельної ділянки з кадастровим номером 0523085600:01:001:0585, до складу якого входять землі які позивачі виявили бажання отримати у власність, згідно рішення 17 сесії 8 скликання №1075 від 20.08.2021 передані в оренду для городництва гр. ОСОБА_1 , договір оренди від 08.12.2021.

З приводу розподілу судових витрат представник позивача заперечив щодо стягнення таких з Райгородської сільської ради. Наголосив на тому, що в довіреностях, укладених між позивачами та попередніми представниками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не передбачено право укладати договори про надання правової допомоги з Адвокатським бюро "Тиховського "Подільський юридичний захист"".

Присутня в судовому засіданні третя особа щодо заявлених позовних вимог заперечила, просила в задоволені позову відмовити. Вказала, що земельний масив з кадастровим номером 0523085600:01:001:0585, на частину якого претендують позивачі, наданий їй в оренду на підставі договору оренди від 08.12.2021. Також підкреслила, що, як користувач земельною ділянкою, не надає позивачам погодження на розробку проектної документації.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, суд всатновив наступне.

В листопаді 2021 року позивачі через уповноважено представника звернулись до Райгородської сільської ради із клопотаннями про надання кожному з них дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,8 га на території Райгородської сільської ради (Мельниківської сільської ради) Гайсинського району Вінницької області, за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення.

Рішеннями 23 сесії 8 скликання Райгородської сільської ради Гайсинського району від 15.12.2021 за № 1444, №1456, №1453, №1455, №1445 позивачам надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 0,01 га для ведення особистого селянського господарства.

На думку представника позивачів, вказані рішення є протиправним та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не вказав на обставини, які не дають змоги надати позивачам дозвіл на виготовлення проекту землеустрою у бажаному розмірі, а саме 1,80 га, і тому звернулись до суду з позовом за захистом своїх прав.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частина 2 статті 116 ЗК України визначає, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша статті 117 ЗК України).

Відповідно до положень частини шостої та сьомої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства мають право звернутися з відповідним клопотанням, надавши необхідні документи. При цьому, Земельним Кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР).

Згідно положень статті 25 вказаного Закону, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34 частина перша статті 26 Закону №280/97-ВР).

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України.

Зокрема, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

При цьому, відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як встановлено судом, позивачі звернулись до відповідача із клопотаннями від 18.11.2021 про надання кожному з них дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,8 га на території Райгородської сільської ради (Мельниківської сільської ради) Гайсинського району Вінницької області, за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення.

Однак рішеннями 23 сесії 8 скликання Райгородської сільської ради Гайсинського району від 15.12.2021 за № 1444, №1456, №1453, №1455, №1445 позивачам надано дозволи на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 0,01 га, тобто у меншому розмірі ніж просили заявники.

При цьому, згідно з частиною першою статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Таким чином, законодавцем визначено лише максимальні можливі розміри передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

У свою чергу, органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, проте, вони не можуть ухвалювати правові акти, які не належать до їх повноважень або суперечать закону.

Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному випадку принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником.

Водночас слід вказати, що рішення органу виконавчої влади за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність має бути чітко обґрунтоване та вмотивоване про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови, що узгоджується з абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із доводами відповідача, що сільська рада має право надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, будь-якого розміру, у межах до 2,0 га, а також встановлювати різні їх розміри, однак при умові обґрунтованості такого рішення та розміру земельної ділянки, на який надається дозвіл для виготовлення проекту землеустрою.

Оцінюючи оскаржувані рішення, суд керується нормами частини 2 статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині 2 статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо.

Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так, само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Водночас, відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не вказує на обставини, які не дають змогу надати позивачам дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у бажаному розмірі земельної ділянки, не зазначає обґрунтування наданого дозволу у меншому розмірі земельної ділянки, ніж того просили позивачі, що у розумінні частини 7 статті 118 ЗК України є обов`язковою умовою при прийнятті рішення.

За таких обставин, суд доходить висновку, що рішення 23 позачергової сесії 8 скликання Райгородської сільської ради Гайсинського району від 15.12.2021 за № 1444, №1456, №1453, №1455, №1445 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 0,01 га для ведення особистого селянського господарства, не відповідають приписам частини 2 статті 2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Водночас, суд критично оцінює посилання відповідача на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 11.09.2019 року у справі 379/656/16-а, оскільки в даній справі мало місце обґрунтування прийнятого органом місцевого самоврядування рішення, а саме щодо меншого розміру земельної ділянки, на яку надано дозвіл для виготовлення проекту землеустрою. Надаючи дозвіл, сільська рада зазначила, що керується Пропозицією № 2 від 28.03.2016 постійної комісії Петрівської сільської ради з питань аграрної політики, земельних відносин та природокористування згідно з якою з метою першочергового забезпечення земельними ділянками учасників антитерористичної операції, які є постійними жителями села Петрівське, вказана комісія пропонує сесії Петрівської сільської ради: надавати дозвіл учасникам антитерористичної операції, які мають право на першочергове відведення земельних ділянок відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на розроблення проектів землеустрою щодо безоплатної передачі у власність земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення Петрівської сільської ради для ведення особистих селянських господарств, у таких розмірах: - учасникам антитерористичної операції, які зареєстровані та постійно проживають на території Петрівської сільської ради у розмірі 2,00 га; - учасникам антитерористичної операції, які не є постійними жителями села Петрівське у розмірі 1,00 га.

В той же час, рішення 23 позачергової сесії 8 скликання Райгородської сільської ради Гайсинського району від 15.12.2021 за № 1444, №1456, №1453, №1455, №1445 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 0,01 га для ведення особистого селянського господарства, обґрунтування щодо надання позивачам дозволів саме в такому розмірі не містять.

Визначаючись щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу, суд вказує наступне.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

В даному випадку, під час розгляду даної адміністративної справи судом було встановлено, що масив земельної ділянки з кадастровим номером 0523085600:01:001:0585, до складу якого входять землі які позивачі виявили бажання отримати у власність, згідно рішення 17 сесії 8 скликання №1075 від 20.08.2021 передані в оренду для городництва гр. ОСОБА_1 , що підтверджується доданим до відзиву на позовну заяву договором оренди від 08.12.2021 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №292480419 від 24.12.2021.

В контексті вищенаведених обставин судом також враховано, що на підставі отриманого 19.05.2021 дозволу на розробку проектної документації, третя особа 25.05.2021 виготовила проект землеустрою.

Виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що оскаржене позивачем рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку щодо розміру земельної ділянки, на яку слід надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою у встановленому розмірі, як і внесення змін до вже прийнятих рішень в частині визначення розміру земельної ділянки, без перевірки наявності чи відсутності вільної земельної ділянки, призведе до втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивачів передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернулись позивачі, з урахуванням їх правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивачів від 18.11.2021 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Пунктом 8 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Принцип пропорційності вимагає щоб використані засоби були належними для досягнення легітимної мети; засіб, який застосовується для обмеження, має бути найменш обтяжливим для права особи; використані засоби мають бути пропорційними очікуваним наслідкам, тобто тягар, який несе особа не може бути надмірним по відношенню до вигоди, яку отримує протилежний інтерес.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Щодо вимоги про стягнення судових втрат, слід вказати наступне.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з позовною заявою кожним з позивачів сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями (а.с. 7-11).

Враховуючи те, що позов задоволено частково, на користь кожного з позивачів підлягають стягненню сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 454 грн. за рахунок місцевого бюджету відповідача.

Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн, то в першу чергу суд критично оцінює наведені у відзиві на позовну заяву посилання представника Райгородської сільської ради про відсутність в адвоката Тиховського М.О. повноважень на представництво інтересів позивачів в суді, з огляду на наступне.

Так, представник відповідача зауважив, що до матеріалів позовної заяви долучено довіреності, згідно з якими позивачі уповноважили ОСОБА_7 , Бойко А.М. представляти їх інтереси в суді. При цьому, на переконання сторони відповідача, зазначеними договорами не передбачено делегування повноважень укладати договори про надання правової допомоги з адвокатом від їх імені. Разом з тим, відповідно до ордера, правова допомога адвокатом Тиховським М.О. надається ОСОБА_7 , яка не є ні позивачем, ні будь-яким іншим учасником справи.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною першою статті 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

В силу положень частини першої та другої статті 57 КАС України представником в суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

При цьому за змістом частини першої та четвертої статті 59 КАС України повноваження представників мають бути підтвердженні довіреністю фізичної або юридичної особи, а повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Таким чином, якщо позовна заява від імені позивача подається (підписується) його представником (адвокатом), на підтвердження повноважень представника позивача має бути надано оригінал довіреності чи ордеру або ж їх копії, засвідчені у визначеному законом порядку.

Позовну заяву від імені позивачів підписано та подано до суду іншою особою, а саме адвокатом Тиховським М.О.

Як вбачається з наданих представником документів на підтвердження своїх повноважень, 03.06.2022 між адвокатським бюро "Тиховського "Подільський юридичний захист" та гр. ОСОБА_7 , яка діє на підставі нотаріальних довіреностей від імені позивачів, укладено Договір про надання правової допомоги.

На підставі вказаного Договору адвокатським бюро видано ордер серії АВ № 1037176 від 07.06.2022 на надання Вербицькій Н.І. правничої (правової) допомоги адвокатом Тиховським М.О.

Відтак повноваження адвоката Тиховського М.О., як представника позивачів, підтверджуються сукупністю таких документів: довіреністю, договором та ордером.

Судом встановлено, що згідно з нотаріально посвідченими довіреностями позивачі уповноважили на представництво їх інтересів в будь-яких установах, підприємствах будь-якої підпорядкованості та форм власності, перед усіма фізичними та юридичними особами громадянку ОСОБА_7 . При цьому їй також доручено представляти інтереси позивачів та вести від їх імені справи в усіх судах України на всіх рівнях та всіх підсудностей, з усіма правами наданими законом позивачу, в тому числі з правом подавати позови, змінювати та доповнювати позовні вимоги, повністю або частково відмовлятися від позовних вимог тощо, з питань приватизації, оренди, встановлення земельного сервітуту, продажу по ціні і на умовах на власний розсуд представника щодо будь-якої земельної ділянки, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території України, та реєстрації права власності земельної ділянки у відповідних органах.

Отже, суд констатує, що гр. ОСОБА_7 є уповноваженою представницею позивачів за довіреністю, яка мала право на укладення від їх імені Договору про надання правової допомоги від 03.06.2022 з метою забезпечення професійного представництва їхніх інтересів адвокатом у суді.

Поряд із цим, визначаючись щодо розміру витрат на правову допомогу, який підлягає відшкодуванню на користь позивачів за рахунок відповідача, то суд виходить з наступних міркувань.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас в силу вимог частини 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та ряді постанов Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 817/1629/15, від 26.02.2021 у справі № 2а-1670/7079/11 та інші.

Судом встановлено, що між представником позивачів ОСОБА_9 та адвокатським бюро "Тиховського "Подільський юридичний захист" в особі керуючого бюро Тиховського М.О. укладено Договір про надання правової допомоги № 14-22 від 03.06.2022 (далі - Договір).

За умовами цього Договору (п. 3.1) розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, складає 25000,00 грн, з розрахунку по 5000,00 грн, за надання послуг правової допомоги одному клієнтові.

Згідно з квитанції до прибуткового касового ордера № 13 від 03.06.2022 представник позивачів оплатила гонорар адвоката в сумі 25000,00 грн за надання правничої допомоги на підставі вищевказаного Договору № 14-22 від 03.06.2022.

Таким чином, загальний розмір витрат позивачів на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 25000,00 грн дійсно мав місце.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У той же час, суд дійшов висновку, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Так, в даному випадку суд враховує, що ця справа є справою незначної складності, а відтак не потребувала для адвоката значного часу для підготовки як позовної заяви так і відповідних додаткових документів. Крім того, суд бере до уваги, що представником позивачів до суду було сформовано та подано один колективний позов, в якому предметом оскарження була протиправна бездіяльність відповідача вчинена по відношенню до всіх позивачів. Відповідно, наведені в позовній заяві обгрунтування є спільними для всіх оскаржуваних в межах даної адміністративної справи рішень, а відтак кількість позивачів та оскаржуваних рішень не мало значного впливу на кількість часу витраченого адвокатом на оформлення позовних матеріалів та її поданням до суду.

З огляду на викладене та зважаючи на часткове задоволення заявлених позовних вимог, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для присудження позивачам витрат на професійну правничу допомогу частково у загальній сумі 5 000 грн., що становить 1000 грн. на користь кожного позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 8 скликання 23 сесії Райгородської сільської ради від 15.12.2021 №1444, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства на території Райгородської сільської ради (Мельниківської сільської ради) Гайсинського району Вінницької області, за межами населеного пункту.

Визнати протиправним та скасувати рішення 8 скликання 23 сесії Райгородської сільської ради від 15.12.2021 №1456, яким ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства на території Райгородської сільської ради (Мельниківської сільської ради) Гайсинського району Вінницької області, за межами населеного пункту.

Визнати протиправним та скасувати рішення 8 скликання 23 сесії Райгородської сільської ради від 15.12.2021 №1453, яким ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства на території Райгородської сільської ради (Мельниківської сільської ради) Гайсинського району Вінницької області, за межами населеного пункту.

Визнати протиправним та скасувати рішення 8 скликання 23 сесії Райгородської сільської ради від 15.12.2021 №1455, яким ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства на території Райгородської сільської ради (Мельниківської сільської ради) Гайсинського району Вінницької області, за межами населеного пункту.

Визнати протиправним та скасувати рішення 8 скликання 23 сесії Райгородської сільської ради від 15.12.2021 №1445, яким ОСОБА_6 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,01 га для ведення особистого селянського господарства на території Райгородської сільської ради (Мельниківської сільської ради) Гайсинського району Вінницької області, за межами населеного пункту.

Зобов`язати Райгородську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 від 18.11.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,8 га для ведення особистого селянського господарства на території Райгородської сільської ради (Мельниківської сільської ради) Гайсинського району Вінницької області, за межами населеного пункту.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривні 20 копійок) та понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Райгородської сільської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривні 20 копійок) та понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Райгородської сільської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривні 20 копійок) та понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Райгородської сільської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривні 20 копійок) та понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Райгородської сільської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривні 20 копійок) та понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Райгородської сільської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 )

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 )

ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 )

Райгородська сільська рада (вул. Миру, 16, с. Райгород, Гайсинський район, Вінницька область, 22880, код ЄДРПОУ 04327376)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 26.08.2022

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна