Вирок № 105965233, 30.08.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/748/17

Провадження № 1-кп/344/124/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Лазаріва О.Б.,

з участю секретарів Черепій Н.П., Кузнєцової С.В.,

прокурорів Харуна Ю.В., Федорина І.І.,

захисника Булін-Соколової Т.С.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

обвинуваченої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківськ матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, неодруженої, непрацюючої, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , українки, громадянки України, раніше не судимої,

якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогост.121 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинуваченій ОСОБА_2 пред`явлено обвинувачення у вчиненні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Зокрема, згідно даних обвинувального акта, кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин. Так, 21.10.2016 року, близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_2 знаходилась в приміщенні житлової квартири АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_3 та своїм співмешканцем ОСОБА_4 . В подальшому, почувши стукіт у вхідні двері вказаної житлової квартири ОСОБА_4 , побачивши ОСОБА_5 у вікні, вийшов назустріч до вказаної особи.

Протягом 10 хв. ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 до приміщення своєї житлової квартири не входили, у зв`язку із чим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 направились до продуктового магазину для придбання спиртних напоїв. Придбавши спиртні напої останні повернулись до приміщення вказаної житлової квартири, де почали розпивати придбане. В подальшому, до їх компанії повернувся ОСОБА_4 , після чого - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розпивали спиртні напої.

В ході розмови, 22.10.2016 року близько 01 год. 30 хв. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_2 , обурившись на дії ОСОБА_4 , на її думку пов`язані із його статевими зносинами із ОСОБА_5 , на ґрунті ревнощів, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання тяжких наслідків для потерпілого, нанесла один удар табуретом в область голови та лівого плеча ОСОБА_4 . Після чого, столовим ножем умисно нанесла потерпілому два удари в нижню частину лівого стегна, внаслідок чого ОСОБА_4 від отриманих травм помер.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 491 від 29.12.2016 року смерть ОСОБА_4 настала внаслідок колото-різаної рани по зовнішній поверхні лівого стегна у верхній його третині з ушкодженням глибокої стегнової артерії з ушкодженням глибокої стегнової артерії, яка ускладнилась масивною зовнішньою крововтратою та утворилася від дії плоского колючо-ріжучого предмету, який має обушок і лезо, незадовго до настання смерті та має прямий причинно-наслідковий зв`язок із настанням смерті і має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечними для життя.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 своєї вини у вчиненому не визнала, зокрема зазначила, що 21.10.2016 року вона разом із своїм співмешканцем, потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розпивали спиртні напої в квартирі АДРЕСА_2 . Ввечері у вікно квартири постукала ОСОБА_5 , після чого потерпілий ОСОБА_4 вийшов, щоб відкрити їй двері і не повернувся. В квартирі залишилась обвинувачена та свідок ОСОБА_3 , з яким вона курила та випивала алкогольні напої. При цьому, обвинувачена двічі з ОСОБА_3 виходила до нічного магазину, щоб придбати морозиво та алкогольні напої. Протягом всього цього часу потерпілого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 так і не було. Близько опівночі до квартири зайшов ОСОБА_4 , який був в стані сильного алкогольного сп`яніння. ОСОБА_3 , на грунті ревнощів, одразу ж почав кричати «що вже переспав з моєю Лєнкою» та штовхнув потерпілого через що той впав. На той момент до квартири також зайшла ОСОБА_5 , однак, практично одразу ж пішла додому. Після цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 почали штовхатись на що обвинувачена сказала, що викличе поліцію. Саме на ці слова ОСОБА_3 кинув в обвинувачену сковорідку, після чого ОСОБА_2 покинула приміщення квартини та вийшла на вулицю. З квартири також було чутно крики. Приблизно через 20-30 хв. до будинку приїхали працівники поліції та повідомили, що в квартирі виявлено труп, а також запитували про ніж, яким було спричинено рану потерпілому. Коли обвинувачена разом з працівниками поліції зайшла до приміщення квартири ОСОБА_3 вже не було. Щодо виявлення в квартирі слідів крові, яка належить обвинуваченій, остання пояснила, що на той момент в неї була менструація, що і спричинило крововтрати. Обвинувачена підтвердила, що жодних тілесних ушкоджень вона потерпілому ОСОБА_4 не спричиняла тому і не визнає свою винуватість за вказаним звинуваченням. З урахуванням наведеного просила суд виправдати її за пред`явленим обвинуваченням.

Заслухавши пояснення обвинуваченої, показання потерпілого ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , дослідивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що пред`явлене ОСОБА_2 обвинувачення за ч.2 ст.121 КК України не знайшло свого підтвердження, виходячи з наступного.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 зазначив, що покійний ОСОБА_4 був його рідним братом про смерть якого він довідався через мережу «інтернет». З обвинуваченою потерпілий не знайомий, перший раз її бачив тільки на похороні в брата. Щодо обставин загибелі ОСОБА_4 потерпілому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначила, що вона є сусідкою покійного ОСОБА_4 . Щодо обставин смерті потерпілого свідку нічого не відомо. Вказану інформацію вона довідалась лише від працівників поліції. Також, свідок зазначила, що в квартирі потерпілого кожного вечора було чутно крики, відбувались бійки, там постійно збиралась група людей, які зловживали спиртними напоями.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , слідчий національної поліції, підтвердив, що 22.10.2016 року він в складі слідчо-оперативної групи виїжджав на місце події, а саме до квартири АДРЕСА_2 де було виявлено труп ОСОБА_4 . Останній лежав на підлозі і біля нього було багато крові. На місці події також працював кінолог.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , працівник кінологічного центру ГУНП України в Івано-Франківській області, підтвердив, що 22.10.2016 року він виїжджав на місце події до квартири АДРЕСА_2 де було виявлено труп чоловіка. При цьому, собака взявши слід дійшла до вул.Ужгородської та зупинилась. З цього приводу свідком складався відповідний акт.

Відповідно до протоколу огляду місця події зафіксовано труп ОСОБА_4 , який було виявлено на підлозі в квартирі АДРЕСА_2 , з ознаками ножового поранення лівого стегна.

Відповідно до звукозапису звернення на телефонну лінію 102, невідома особа чоловічої статі 22.10.2016 року в період часу з 03-00 год. до 03-05 год. зателефонувала та повідомила про труп чоловіка. При цьому, чоловік відмовився називати свої анкетні дані.

Відповідно до довідки Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру №385, 22.10.2016 року о 07-05 у ОСОБА_2 було виявлено РПП внаслідок вживання алкоголю.

Згідно висновку судово-імунологічної експертизи №763 від 25.11.2016 року, кров потерпілого ОСОБА_4 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. Кров обвинуваченої ОСОБА_2 відноситься до групи О з ізогемаглютиніном анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВО. В плямі на марлевому тампоні, на який перенесена речовина бурого кольору під час огляду місця події (об №1) знайдена кров людини та при серелогічному дослідженні виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО, що не виключає можливості належності крові потерпілому ОСОБА_4 .

Згідно висновку судово-імунологічної експертизи №783 від 15.11.2016 року, кров обвинуваченої ОСОБА_2 відноситься до групи О з ізогемаглютиніном анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВО.

Згідно висновку судово-імунологічної експертизи №761 від 05.12.2016 року, в слідах на джинсових штанах синього кольору та светрі обвинуваченої ОСОБА_2 виявлена кров, яка може належати особі (особам) групи О з ізогемаглютиніном анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВО, що не виключає належності крові самій підозрюваній ОСОБА_2 , а на об.№3 не виключається домішок крові особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В або АВ, що не виключає домішку крові потерпілого ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку судово-цитологічної експертизи №168 від 07.12.2016 року, при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту правої руки ОСОБА_2 знайдено епітальні клітини походження яких за рахунок власного нігтьового ложе вважається найбільш ймовірним. Кров у даному об`єкті не виявлена. При дослідженні піднігтьового вмісту лівої руки ОСОБА_2 знайдена кров людини, статеву належність якої встановити не вдалося у зв`язку з відсутністю в препараті клітинних елементів крові.

Згідно висновку судово-психіатриченої експертизи №314/2016 від 15.11.2016 року, обвинувачена ОСОБА_2 психічними розладами не страждає і не страждала на період часу, що відноситься до інкримінованих їй протиправних дій. На період часу, що відноситься до інкримінованого їй злочину ОСОБА_2 перебувала в стані і перебуває на даний час, при якому здатна в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_2 не потребує.

Відповідно до висновку медико-криміналістичної експертизи №223 від 08.12.2016 року, на передній поверхні верхньої частини штанів і кальсонів зліва, на заднє-зовнішній поверхні їх лівих штанин виявлено по одному колото-різаному пошкодженню, які за розташуванням відповідають одне одному та ділянкам розташування колото-різаних ран на тілі потерпілого і заподіяні плоским колючо-ріжучим предметом, що має обушок і лезо. На задній поверхні однієї із шкарпеток виявлений розрив тканини, який утворився внаслідок перерозтягнення тканини тупими твердими предметами. Досліджені на одязі потерпілого колото-різані пошкодження та відповідні їм рани на його тілі могли бути заподіяні внаслідок двох ударів ножем №1, поданим на експертизу. В момент слідоутворення потерпілий перебував у вертикальному чи наближеному до такого положенні, а під час спричинення йому колото-різаних ран міг бути обернений до травмуючого знаряддя передньою чи переднє-лівою поверхнею тіла, перебуваючи при цьому як у вертикальному так і в горизонтальному положенні.

Згідно висновку судово-дактилоскопічної експертизи №1.3-909/16 від 23.11.2016 року, сліди пальців рук максимальними розмірами 25х17 мм та 23х20 мм залишені відповідно великим пальцем лівої руки та великим пальцем правої руки обвинуваченою ОСОБА_2 .

Згідно висновку судово-медичної експертизи №491 від 29.12.2016 року, смерть ОСОБА_4 настала внаслідок колото-різаної рани по зовнішній поверхні лівого стегна у верхній його третині з ушкодженням глибокої стегнової артерії з ушкодженням глибокої стегнової артерії, яка ускладнилась масивною зовнішньою крововтратою та утворилася від дії плоского колючо-ріжучого предмету, який має обушок і лезо, незадовго до настання смерті та має прямий причинно-наслідковий зв`язок із настанням смерті і має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечними для життя.

Згідно висновку судово-гістологічної експертизи №1186 від 17.11.2016 року, в ході дослідження трупа потерпілого було виявлено крововилив в стінку глибокої артерії стегна, крововиливи у м`які тканини лівого стегна, задньої поверхні грудної клітки, з ділянки перелому 7-го ребра, тім`яної ділянки голови зліва, набряк м`якої оболони та речовини головного мозку, нерівномірне кровонаповнення нирок та надниркової залози.

Відповідно до висновку судово-токсикологічної експертизи №491 від 28.10.2016 року, при дослідженні крові та ліквору від трупа ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації (в кровів 3,36 проміле, в ліквору 2,42 проміле).

Згідно висновку медико-криміналістичної експертизи №212 від 30.11.2016 року, на шматках шкіри зовнішньої поверхні верхньої третини лівого стегна і заднє-зовнішньої поверхні на межі його верхньої і нижньої третин виявлено по одній колото-різаній рані, які заподіяні плоским колючо-різаним предметом, що має обушок і лезо. На краях ран виявлені сліди заліза.

Відповідно до слідчого експерименту від 22.10.2016 року, свідок ОСОБА_9 розповідає обставини перебування та вживання алкогольних напоїв ним з ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_2 21.10.2016 року. Зокрема, свідок вказав на те, що між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_2 мав місце словесний конфлікт, в ході якого обвинувачена встала з табуретки на якій сиділа, взяла її в дві руки і кинула в потерпілого, який лежав на ліжку. Після цього, обвинувачена взяла в руку якийсь предмет та спричинила потерпілому удар по тілу, від якого ОСОБА_4 впав на землю. При цьому, суд звертає увагу на те, що обставини зазначені свідком ОСОБА_9 самі по собі не є переконливими, які не узгоджуються також з показаннями обвинуваченої ОСОБА_2 і не можуть бути взяті за основу при доведеності винуватості обвинуваченої. Одночасно суд звертає увагу, що свідок ОСОБА_9 покинув приміщення квартири та не дочекався до приїзду поліції, а при телефонній розмові під час дзвінка на телефонну лінію «102» не називав своє прізвище. Вказані обставини викликають у суду сумнів в правдивості свідчень згаданого свідка при проведенні слідчого експерименту.

Більше того, суд вважає, що протокол слідчого експерименту від 22.10.2016 року взагалі є недопустимим доказом по справі, який не може братись судом до уваги, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_3 проводився 22.10.2016 року в період з 15-25 год. до 16-15 год. слідчим СВ Івано-Франківського ГУНП, лейтенантом поліції Сосяком Н.В. До участі в згаданій слідчій дії також були залучені поняті ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інспектор криміналіст НДЕКЦ Плаксій О.В. В той же час при перегляді відеозапису слідчого експерименту в судовому засіданні чітко зафіксовано, що всю слідчу дію, окрім початку щодо встановлення анкетних даних свідка і понятих та оголошення про закінчення слідчої дії, здійснює зовсім інша особа, яка не зазначена в протоколі слідчого експерименту.

Відповідно до вимог ст.86, 87 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд вважає, що з врахуванням наведеного, виходячи з вимог ст.240 КПК України, проведення слідчої дії (слідчого експерименту) іншою особою, яка не зазначена в протоколі слідчої дії робить згадану слідчу дію очевидно недопустим доказом, який не може бути взятим до уваги при розгляді кримінального провадження, тим більше при винесенні обвинувального вироку суду.

Відповідно до ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно зі ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Застосування стандарту «поза розумним сумнівом» закріплено також в численних рішеннях Верхового Суду та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, розумний сумнів означає сумнів, що базується не на одній лише теоретичній можливості або такий, який виник лише з підстав того, щоб уникнути небажаного висновку, а такий, відносно якого можуть бути надані підстави, що можна підтвердити наданими фактами.

Допитані в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_6 не були безпосередніми очевидцями спричинення ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, а свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які являються працівниками поліції, вказали про сам факт виявлення трупа чоловіка в квартирі АДРЕСА_2 .

Наявний висновок судово-імунологічної експертизи №761 від 05.12.2016 року відповідно до якого на одязі обвинуваченої (джинсових штанах та светрі) виявлено кров, яка може належати ОСОБА_2 підтверджує послідовність та логічність свідчень останньої про наявність у неї того дня менструації.

Всі інші висновки судових експертиз та речові докази, які зазначені вище, і були предметом дослідження в суді також ні самі по собі ні в сукупності та взаємов`язку між собою не вказують на пряму причетність ОСОБА_2 до спричинення потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого.

Окремо, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до даних висновку судово-медичної експертизи №491 від 29.12.2016 року в потерпілого ОСОБА_4 було виявлено крім колото-різаної рани лівого стегна у зв`язку з чим настала смерть потерпілого, ще й два садна на лівій щоці в проекції кута нижньої щелепи, синець по заднє-зовнішній поверхні верхньої та середньої третини лівого плеча, синець по тильній поверхні лівої кисті, синець по передньо-внутрішній поверхні нижньої третини лівого стегна, синець по передньо-внутрішній поверхні лівого колінного суглобу, забійна рана в тім`яній ділянці зліва, забійна рана в тім`яно-скроневій ділянці зліва, перелом 9-7 ребер зліва, по середньо-ключичній лінії, та 9-го ребра зліва по лопатковій лінії, крововиливи в м`які тканини в місцях переломів, крововиливи в м`які тканини голови тім`яній та тім`яно-скроневій ділянці зліва. Описані вище тілесні ушкодження утворилися незадовго до моменту настання смерті. На переконання суду, вказані обставини не виключають можливість отримання потерпілим ОСОБА_4 таких тілесних ушкоджень в ході боротьби з іншою особою про що в своїх показаннях вказувала обвинувачена ОСОБА_2 .

Отже, суд звертає увагу, що в представленому суду обсязі доказів обвинувачення відсутня сукупність переконливих, взаємопов`язаних між собою доказів, що саме ОСОБА_2 вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.121 КК України по відношенню до потерпілого ОСОБА_4 , що виключає можливість винесення відносно обвинуваченої обвинувального вироку.

Відповідно до вимог ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. При цьому, відповідно до ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Отже, оцінюючи всі зібрані по справі докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування та стороною обвинувачення, виходячи з стандарту доведення поза розумним сумнівом, не доведено, що дії обвинуваченої ОСОБА_2 містять склад злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Відповідно до ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, під час судового розгляду по даному провадженню пред`явлене обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України не знайшло свого підтвердження, а тому обвинувачену за вказаною статтею КК України слід виправдати, у зв`язку з недоведеністю у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст.129 КПК України, цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної злочином слід залишити без розгляду.

З урахуванням вимог ст.124 КПК України, всі судові витрати по справі покладаються на державу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.368, 370, 374, 375 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 у пред`явленому обвинуваченні за ст.121 ч.2 КК України визнати невинуватою та виправдати у зв`язку з недоведеністю у вчиненні кримінального правопорушення.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченої ОСОБА_2 у виді домашнього арешту скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної злочином - залишити без розгляду.

Долю речових доказів вирішити наступним чином: два сліди пальців рук, змиви з кистей рук та зрізи нігтьових пластин рук обвинуваченої знищити; вилучений в ході досудового розслідування одяг обвинуваченої, відповідно постанови про визнання речовим доказом від 24.10.2016 року повернути обвинуваченій ОСОБА_2 ; зразок крові свідка ОСОБА_3 , три ножі та вилучений в ході досудового розслідування одяг ОСОБА_4 , відповідно постанови про визнання речовим доказом від 24.10.2016 року залишити при матеріалах кримінального провадження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Суддя Олег ЛАЗАРІВ