Ухвала суду № 105965202, 26.08.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9931/22

Провадження № 1-кс/344/3739/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2022 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Кіндратишин Л.Р., за участю секретаря судового засідання Литвин Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 щодо визнання дій неправомірними, вирішення долі речових доказів, відшкодування їх вартості,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Івано-Франківського міського суду із скаргою у якій просить : визнати дії старшого слідчого з ОВС СВ прокуратуру в Івано-Франківській області молодшого радника юстиції Носовича А.Б, щодо неповернення вилучених у ОСОБА_1 під час обшуку речових доказів протиправними; вирішити долю речових доказів, вилучених у нього ОСОБА_1 під час обшуків, проведених 08.05.2012 та 30.03.2012 працівниками УПМ ДПС в Івано-Франківській області, відповідно до ст.100 КПК України; повернути йому : десять бочок ємкістю 200-230 літрів кожна; заповнених прозорою рідиною із різким запахом спирту та 44 (сорок чотири) бочки ємкістю 200-230 літрів кожна, заповнених такою ж рідиною, на які не було накладено арешт, або повернути йому таку ж річ або ж відшкодувати її вартість.

Вилучені у нього речі, які постановою слідчого від 06.07.2012 визнано речовими доказами у кримінальній справі №333358, передані у повному обсязі на зберігання у Івано-Франківську філію товариства з обмеженою відповідальністю « Лікеро- горілчана компанія Максимум» на підставі договору зберігання від 06.07.2012, що складений між вказаними суб`єктами господарювання та ДПС.

Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16.10.2012 скасовано постанову прокурора Снятинського району від 10.02.2012 про порушення кримінальної справи №333358 за ч. 2 ст. 364 КК України, та постанову слідчого прокуратури Снятинського Пупенка І.В. від 17.02.2012 про порушення кримінальної справи за ч.2 ст. 212 КК України.

Після цього, він звертався у ГУ ДФС у Івано-Франківській області та до Івано-Франківської філії товариства з обмеженою відповідальністю « Лікеро-горілчана компанія Максимум» та йому повідомлено про неможливість повернення таких.

Таким чином, вважає, що якщо набрала законної сили постанова про відмову у порушенні кримінальної справи, вилучені у нього речі повинні бути повернутими йому.

17.08.2022 заявник подав заяву, у якій просив проводити розгляд заяви без його участі, вимоги такої підтримав.

18.08.2022 прокурор Штонь Н.Й. подала заяву про відкладення розгляду справи.

Прокурор Бурмей О. подав заяву про розгляд скарги без участі. Просив у скарзі відмовити, надав письмові пояснення. У таких зазначив, що за наслідками розгляду справи №914/2798/2012 Снятинським районним судом, скасовано постанову прокурора Снятинського району від 10.02.2012 про порушенні кримінальної справи №333358, де і вирішено питання про повернення вилучених речей. При цьому, посилання в скарзі ОСОБА_1 на те, що він звертався до ГУ ДФС в Івано-Франківській області та ТОВ "Лікеро-горілчана компанія Максимум" про повернення майна, не підтверджено будь- якими даними. Зі змісту скарги не вбачається жодних незаконних дій, які вчинив слідчий стосовно такого майна, які б давали підстави для їх оскарження в судовому порядку.

Перевіривши матеріали скарги, слідчий суддя дійшла наступного висновку:

Кримінально-процесуальний кодекс України, що визначає порядок кримінального провадження на території України, ухвалений Верховною Радою України 13 квітня 2012 року, набрав чинності 20 листопада 2012 року. Раніше діяв Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року.

Кримінальна справа №333358 за ч.2 ст.364 та за ч.2 ст.212 КК України була порушена та скасована за дії КПК України 1960 року.

На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.1 69 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших, процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим кодексом строк, - заявником , потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування (ч.1 ст. 306 КПК України).

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду (ч.1 ст. 306 КПК України).

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію, процесуальних прав, передбачених цим кодексом. Суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Отже, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які надані. При цьому жоден учасник не позбавлений можливості надати ці докази, а також доводити в судовому засіданні, наявність обставин, на які він посилається для підтвердження свої вимог чи заперечень.

Таким чином, саме заявник повинен довести ті обставини на які він посилається.

04.09.2012 постановою старшого слідчого з ОВС слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області Носовича А.Б., зокрема вилучену під час обшуку 08.05.2012 у ОСОБА_1 прозору рідину з різким запахом спиту, що знаходиться у 10-ти бочках ємкістю 200-230 л. кожна, під час проведення обшуку 30.03.2012 у ОСОБА_1 , що знаходиться у 44-х бочках ємкістю 200-230 л. вирішено речовим доказом по даній справі не визнавати. Вилучену рідину визначено зберігати при матеріалах кримінальної справи №333358 до часу отримання висновків експертиз, після чого прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства.

Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 16.10.2012 у справі №914/2798/2012 скасовано постанову прокурора Снятинського району від 10.02.2012 про порушення кримінальної справи №333358 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ДП "Залучанський спиртовий завод" за ч. 2 ст. 364 КК України. Також, скасовано постанову старшого слідчого прокуратури Снятинського району Пупенка І.В. від 17.02.2022 за фактом ухилення службовими особами ДП « Залучанський спиртовий завод» за ч.3 ст. 212 КК України.

При цьому, зазначено, що набрання законної сили постановою судді про скасування постанови про порушення кримінальної справи тягне за собою скасування запобіжних заходів, повернення вилучених речей та поновлення прав, щодо яких на час досудового слідства встановлювались обмеження.

Листом в.о. прокурора Снятинського району І. Божа від 19.04.2013 у справі №68-32-13 ОСОБА_1 повідомлено, що у зв`язку із скасуванням постанови про порушення кримінальної справи, для повернення належного майна, необхідно звернутись безпосередньо за місцем його знаходження.

Заявник просить вирішити долю речових доказів з посиланням на ст.100 КПК України.

Слідчий суддя, вважає за необхідне також зазначити, що у відповідності до положень ст.ст.80-81 КПК України 1960 року, які діяли на час та не прийняття рішення про визнання речовим доказом, речові докази зберігаються до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи. Питання про речові докази вирішуються вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи при цьому: 1) знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються; 2) речі вилучені з обігу передаються відповідним установам або знищуються; 3) речі, які не мають ніякої цінності і не можуть бути використані, знищуються, а у випадках коли заінтересовані особи просять про це, можуть бути передані їм; 4) гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в дохід держави; 5) гроші, цінності та інші речі, які були об`єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави.

Аналогічні за змістом положення містяться і в ст.100 КПК України. Так у відповідності до вимог частини дев`ятої цієї статті питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів та документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що саме органом, який прийняв остаточне рішення у справі, має вирішуватись питання щодо повернення речей.

Разом з тим, як вбачається із змісту скарги, що вилучені у ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності були передані на зберігання у Івано-Франківську філію Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчана компанія Максимум" на підставі договору зберігання від 06.07.2012. Даних про те, що заявник звертався до вказаного товариства за наслідком скасування постанови про порушення кримінальної справи, не надано. Як і не надано доказів про те, що на вказане вище майно накладався арешт.

Також, у відповідності до ст.236-8 КПК України 1960 року у разі скасування судом постанови про порушення кримінальної справи та набрання законної сили постановою судді про скасування постанови про порушення справи тягне за собою скасування запобіжних заходів, повернення вилучених речей та поновлення прав, щодо яких на час досудового слідства встановлювались обмеження.

Згідно зі ст.177 КПК України 1960 року, обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі чи забезпечення цивільного позову, знаходяться в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи.

Відповідно до положень ч.1 ст.186 КПК України 1960 року, при обшуку або виїмці можуть бути вилучені лише предмети і документи, які мають значення для справи, а також цінності і майно обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна. Предмети і документи, які вилучені законом, з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до справи.

Разом з тим, Кримінально процесуальним кодексом України 1960 року не передбачалось поняття « тимчасове вилучення майна», як і не передбачалось можливості оскарження саме дій слідчого, здійснених у порядку ст. ст. 177, 186 КПК України 1960 року.

Відповідно до п. 9 розділу Перехідних положень КПК 2012, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, положення глави 16 КПК України 2012 року, які регламентують порядок тимчасового вилучення майна, правові наслідки такого вилучення майна стосуються дій слідчого, вчинених під час набрання чинності новим КПК України.

Враховуючи, що заявник у своїй скарзі просить про вирішення долі речових доказів, що такими не визнавались, повернення речей вирішено постановою Снятинського районного суду від 16.10.2012 за КПК України 1960 року. Крім цього, заявник просить про повернення такої ж самої речі, яка в свою чергу передана на зберігання до ТОВ "Лікеро-горілчана компанія Максимум" ( згідно скарги) або відшкодування її вартості, а спір про належність речей, відшкодування їх вартості повинен вирішуватись у порядку цивільного судочинстві.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом ( ч3 ст. 26 КПК України).

На підставі наведеного, слідчий суддя дійшла висновку про необхідність повернення скарги про визнання дій слідчого неправомірними, визначення долі речових доказів, відшкодування їх вартості - заявнику.

Керуючись ст.ст. 22, 26, 98-100,170-175, 236-8, 303-304 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Скаргу ОСОБА_1 щодо визнання дій неправомірними, вирішення долі речових доказів, відшкодування їх вартості повернути ОСОБА_1 .

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 26 серпня 2022 року.

Слідчий суддя

Івано-Франківського міського суду Леся КІНДРАТИШИН