Рішення № 105960836, 30.08.2022, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року м. Черкаси справа № 925/205/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., розглянув у порядку письмового провадження без виклику сторін справу № 925/205/22

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

до відповідача - Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго",

про стягнення коштів,

21.02.2022 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") від 09.02.2022 №39/10-366-22 до Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" (далі - КП "Смілакомунтеплоенерго") з вимогою про стягнення боргу у загальній сумі 91 939,18 грн, у тому числі: пеня у сумі 1 232,73 грн, три проценти річних у сумі 241,70 грн та збитки у сумі 90 464,75 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов Договору від 26.12.2018 № 1689/18-БО-36 постачання природного газу.

Ухвалою господарського суду від 28.02.2022 відкрито провадження у справі № 925/205/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами. Початок розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження призначено на 28.03.2022. Визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

03.03.2022 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити в позовних вимогах АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення збитків з КП "Смілакомунтеплоенерго" в повному обсязі. Відповідач стверджує, що позивач не довів завдання йому збитків у зв`язку з відхиленням фактичних обсягів використання газу відповідачем більше ніж на 5 % від замовлених без їх коригування. Також відповідач у відзиві на позов зазначає, що споживання ним газу здійснюється шляхом його спалювання в котельнях, до яких газ доставляється єдиним газопроводом. При цьому, неможливо відслідкувати обсяг газу, який призначається за окремим договором і залежить від категорії споживача тепла. Неможливо відслідкувати і фактичний обсяг газу, спожитий для виробництва тепла та гарячої води для певної категорії споживачів за окремим договором. Для забезпечення теплом та гарячою водою певної категорії споживачів окремі газопроводи, котельні, теплові магістралі відсутні, облік використання газу в котельні для певної категорії споживачів відсутній і технічно неможливий. Враховуючи відсутність можливості у відповідача визначити фактичний обсяг спожитого природного газу за окремим договором станом на кінець відповідного розрахункового періоду (газового місяця), відповідач фактично позбавлений можливості виконати свої зобов`язання за Договором, шляхом надання позивачу не пізніше, ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу двох екземплярів належним чином оформленої додаткової угоди про коригування замовленого обсягу природного газу за Договором. Щодо стягнення 3% річних та пені, то відповідач не навів заперечень.

Ухвалою від 28.03.2022 господарський суд зупинив провадження у справі № 925/205/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду судових рішень у справі № 904/6994/20.

09.08.2022 до суду електронною поштою з накладенням кваліфікованого електронного підпису надійшла заява КП "Смілакомунтеплоенерго", в якій директор підприємства зазначає, що 17.06.2022 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду розглянув справу № 904/6994/20.

Ухвалою від 10.08.2022 господарський суд поновив провадження у справі № 925/205/22; продовжив розгляд справи № 925/205/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами; ухвалив розпочати розгляд справи по суті 10.08.2022.

Сторони належним чином повідомлені про поновлення провадження у справі та продовження розгляду, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд встановив таке.

26.12.2018 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - Постачальник) та КП "Смілакомунтеплоенерго" (далі - Споживач) укладено Договір № 1689/18-БО-36 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/ організаціями.

У п. 2.1. Договору сторони узгодили, що Постачальник передає Споживачу в період з 01 грудня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 2103,7 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: грудень 2018 року - 518,2 тис.куб.м; січень 2019 року - 526,3 тис.куб.м; лютий 2019 року - 494,9 тис.куб.м; березень 2019 року - 454,2 тис.куб.м; квітень 2019 року - 110,1 тис.куб.м.

Відповідно до п. 2.4. Договору перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися за ініціативою Споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту Договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГТС). Для цього Споживач зобов`язаний надати Постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри від зазначеного в пункті 2.1 обсягу без підписання належним чином оформленої додаткової угоди.

Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим Договором.

У п. 2.5. Договору сторони узгодили, що допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мінус п`ять відсотків) від зазначеного в пункті 2.1. обсягу без підписання додаткової угоди.

Відповідно до п. 3.8. Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний Споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в пункті 1.2 цього Договору. (п. 3.8.1. Договору)

Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання Постачальником своїх зобов`язань за цим Договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді. (п. 3.11. Договору)

У п. 3.13 Сторони узгодили, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 цього Договору), Споживач зобов`язаний відшкодувати Постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього Договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином:

3.13.1.якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Споживач зобов`язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

3.13.2.якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф - Vп) х Ц х К,

де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений Постачальником Споживачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;

Vп- замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1. цього Договору;

Ц - ціна природного газу за цим Договором;

К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Відповідно до п. 4.2. Договору ціна за 1000 куб. м газу становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн.

Згідно з п. 5.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу з 01 грудня 2018 року до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

01.03.2019 сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до п. 1 якого пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абзац третій підп.2 п.6.4 цього Договору застосовуються Сторонами з «01» березня 2019 року.

29.03.2019 сторони підписали Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої викладено п. 2.1. Розділу 2. "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" у наступній редакції:

"2.1. Постачальник передає Споживачу в період з 01 грудня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 1 831,622 тис.куб.метрів (один мільйон вісімсот тридцять одна тисяча шістсот двадцять два куб. метрів), в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди) (тис.куб.м.): грудень 2018 - 559,131; січень 2019 - 550,666; лютий 2019 - 369,825; березень 2019 - 352,000.

29.03.2019 сторони підписали Додаткову угоду № 3 до Договору відповідно до якої у зв`язку з тим, що Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 було перейменовано у Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", уклали дану додаткову угоду про наступне:

1. По тексту договору слова Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"», ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" замінити словами Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відповідному відміннику.

Постачальник здійснив виконання своїх зобов`язань за Договором, постачаючи газ, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Предметом спору є неналежне виконання Споживачем своїх обов`язків за Договором в частині своєчасної оплати за отриманий газ у березні 2019 року, а також перевищення споживання більше ніж на 5% обсягів газу у березні 2019 року, ніж ті, що були узгоджені сторонами.

Таку, відповідно до Акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 НАК "Нафтогаз України" передав, а КП "Смілакомунтеплоенерго" прийняв природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями спожитий у березні 2019 року обсягом 376,180 тис.куб.м, вартістю 2 814 808,98 грн.

Проте оплату за спожитий газ Відповідач здійснював з порушенням строків, визначених п. 5.1. Договору, у зв`язку з чим позивач нарахував пеню відповідно до п. 7.2. Договору в сумі 1 232,73 грн та 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в сумі 241,70 грн.

У зв`язку з перевищенням більш ніж на 5% узгодженого обсягу газу позивач нарахував збитки в сумі 90 464,75 грн.

Розглядаючи спір, суд враховує такі положення чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України (далі - ГК України) матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Як передбачено в ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України - покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ч. 1-2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 530 ЦК України - якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. (ст. 611 ЦК України)

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача пеня за несвоєчасну оплату спожитого природного газу у березні 2019 року склала 1 232,73 грн, 3% річних - 241,70 грн.

Такі позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню господарським судом.

Щодо стягнення 90 464,75 грн збитків, суд встановив таке.

Згідно з абз. 4 п. 10 розділу ІІ Правил постачання природного газу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - березень 2019 року) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил.

Розділом VI Правил постачання природного газу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - березень 2019 року) визначений порядок відшкодування збитків та вирішення спорів.

Так, за змістом п. 1 зазначеного розділу відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф-Vп) х Ц х K, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; K - коефіцієнт, який визначається у договорі постачання та не може перевищувати 0,5;

3) у разі відмови в доступі до об`єкта споживача, в результаті чого представник постачальника не здійснив звіряння фактичних об`ємів (обсягів) споживання природного газу, що завдало постачальнику шкоди, споживач відшкодовує її за власної згоди або на підставі рішення суду.

У п. 2 розділу VI Правил постачання природного газу передбачено, що у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.

Згідно з п. 3 розділу VI Правил постачання природного газу (у відповідній редакції) за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог:

1) форма акта-претензії є довільною;

2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред`явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об`єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.

Акт-претензія, в якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.

У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

За змістом п. 5.7 Договору відшкодування Постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього Договору, здійснюється наступним чином:

- Постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо Споживач порушив пункт 3.9 цього Договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього Договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього Договору;

- Постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає Споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- Споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати Постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті- претензії.

У разі, якщо протягом зазначеного періоду Споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) Постачальнику збитки, Споживач несе відповідальність перед Постачальником на загальних умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.1. Договору (у редакції Додаткової угоди 29.03.2019 № 2) Постачальник передає Споживачу у березні 2019 замовлений обсяг природного газу в кількості 352,000 тис. куб. м.

Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 376,180 тис. куб. м.

Таким чином. відповідач у березні 2019 фактично спожив природний газ. в обсязі більшому на 24,180 тис. куб. м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1. Договору, а саме на 6,87 %.

16.05.2019 позивач направив на адресу відповідача Акт-претензію за вих. № 26-1072-19, якими позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13. та 5.7. Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 90 464,75 грн, за різницю між замовленим в березні 2019 року, згідно з детальним розрахунком.

Відповідач відповіддю від 18.06.2019 № 1003 на акт-претензію на суму 90 464,75 грн відмовив у відшкодуванні таких збитків.

Суд враховує такі положення чинного законодавства.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, підставою для такої відповідальності, як відшкодування збитків, є порушення зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. То ж справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях щодо застосування господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 (провадження № 12-117гс19) зазначено, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і в порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

У пунктах 6.14- 6.16 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду вказано також, що нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності.

Водночас за змістом ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Так, за пунктом 22 частини 1статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов`язання має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) зазначено, що приписами частин 2 та 3 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Таким чином, цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Приписи ч. 2 ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про ринок природного газу" ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципом, зокрема, щодо відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

Статтею 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачені правила постачання природного газу та встановлено, зокрема, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку (абзаци перший та другий зазначеної норми).

За змістом ч. 3, 4 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов`язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.

У ч. 5 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" визначені істотні умови договору, зокрема, згідно з пунктом 6 передбачено, що договір постачання повинен містити таку істотну умову, як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Як свідчать матеріали справи, сторони, керуючись, у тому числі Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу, у договорі передбачили зобов`язання споживача відшкодувати постачальнику збитки (пункт 3.13) в порядку, передбаченому пунктом 5.7, у разі, зокрема, якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу за формулою, визначеною у підпункті 3.13.2 пункту 3.13 договору, що відповідає положенням розділу VI Правил постачання природного газу.

До взятих споживачем зобов`язань відповідно до пункту 6.2 Договору належить, серед іншого, відшкодування постачальнику збитків, розрахованих відповідно до пункту 3.13 Договору (підпункт 8 пункту 6.2 Договору).

Згідно з абз. 2 п. 10 розділу ІІ Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Отже, з огляду на положення чинного законодавства щодо обов`язковості умов укладеного між сторонами договору, з урахуванням положень Закону України "Про ринок природного газу", в якому визначені істотні умови договору про постачання природного газу, зокрема, порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання, а також здійснення постачальником нарахування збитків за формулою та в порядку, визначеному договором та Правилами постачання природного газу, та здійснення належного повідомлення споживача про заподіяння та нарахування збитків шляхом складання та направлення акта-претензії, постачальник природного газу має право на відшкодування споживачем збитків за перевищення/зменшення фактично спожитого обсягу природного газу, що відрізняється від замовленого споживачем обсягу.

Водночас, суд зазначає, що за змістом ч. 1 та 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, що виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд також зазначає, що у п. 1- 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Враховуючи викладене, суд встановив, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності понесення останнім збитків та не доведено втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів спожитого природного газу з підстав його необґрунтованих дій.

При ухваленні даного рішення суд, відповідно до п. 4 ст. 236 ГПК України, яким визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 904/6994/20.

Підсумовуючи викладене, господарський суд відмовляє у позові в частині стягнення збитків в сумі 90 464,75 грн, задовольняючи позов лише в частині стягнення 3% річних в сумі 241,70 грн та пені в сумі 1 232,73 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 74, 76 - 77, 129, 233, 236 - 241, 326 - 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" (20700, Черкаська обл., місто Сміла, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 72-А, ідентифікаційний код 33648312) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 1 232,73 грн пені, 241,70 грн 3% річних, а також 39,79 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам.

Суддя З.В. Зарічанська