Ухвала суду № 105956369, 30.08.2022, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1649/22Провадження № 4-с/724/6/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2022 року м. Хотин

Хотинський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого - судді Скрипника С.М.,

за участю секретаря судового засідання: Писанюк Я.П.

за участю сторін:

заступника начальника Хотинського

РВДВС: Лобчук Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ТОВ «Реноме груп» на дії Хотинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання недійсним та скасування звіту про експертну грошову оцінку,

В С Т А Н О В И В:

До Хотинського районного суду Чернівецької області надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ТОВ «Реноме груп» на дії Хотинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання недійсним та скасування звіту про експертну грошову оцінку вартості.

В обґрунтування скарги зазначено, що 17.09.2021 року Хотинським районним судом Чернівецької області видано виконавчий лист в цивільній справі № 724/569/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.

Постановою від 25.10.2021 року начальника відділу Хотинського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Тавлуя О.О. відкрито виконавче провадження.

29.12.2021 року винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Відповідно до даної постанови призначено суб`єкта оціночної діяльності та зобов`язано суб`єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНОМЕ ГРУП", надати письмовий висновок щодо вартості описаного майна.

16.02.2022 року суб`єкт господарювання Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНОМЕ ГРУП" було виготовлено звіт про експертну грошову оцінку вартості майна, з даним звітом представник скаржника ОСОБА_3 ознайомився 16.08.2022 року.

Скаржник вважає даний звіт таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до пп. 10 абзацу 2 п. 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен, серед іншого, містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

В разі невиконання всього вище вказаного - експертна оцінка ринкової вартості нерухомого майна є недійсною.

Відповідно до п. 19 Постанови КМУ №1442 від 28 жовтня 2004 року «Про затвердження Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» порівняльний підхід передбачає таку послідовність оціночних процедур: збирання і проведення аналізу інформації про продаж або пропонування подібного нерухомого майна та визначення об`єктів порівняння.

Крім того, статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Так, з огляду на вимоги Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, незважаючи на вибір оцінювачем методичного підходу оцінки майна, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Ознайомлення з об`єктом оцінки полягає у дослідженні оцінювачем вихідних даних та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та у особистому огляді оцінювачем об`єкта оцінки, тоді як за приписами статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

В обґрунтування вимог скарги, скаржником зазначено, що суб`єкт оцінювання не проводив всередині огляд (обстеження) об`єкту оцінки, а саме: нежитлової будівлі, що складається: сховище А-1, загальною площею 515,4 кв.м., гараж з автомайстернею Б-1-2, загальною площею 128,5 кв.м., навіс В, навіс Г, в тому числі не проводився огляд і обладнання сховища, що є не припустимим для оцінки нерухомого майна, оскільки внутрішній стан будівлі прямо впливає на його ринкову вартість.

Крім того, в обґрунтування вимог скарги, скаржник посилається і на те, що у матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які докази того, що оцінювач виконав виїзд на місце розташування об`єкту оцінки, крім того, у постанові про опис та арешт майна (кошти) боржника серед осіб, які були залучені до проведення виконавчих дій, оцінювач не зазначений.

А тому, скаржник вважає, що це не може розцінюватись як здійснення ознайомлення оцінювачем з об`єктом оцінки, що є грубим порушенням ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та п. п. 3,51 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/881/17, постанові Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 914/85/18 зазначено про право учасника виконавчого провадження оскаржити оцінку майна та про недопустимість під час оцінки майна у виконавчому провадженні для подальшої передачі на примусову реалізацію на торгах застосовувати ліквідаційну оцінку цього майна, яка не є тотожною з ринковою.

Підтримуючи вищевикладене, скаржник вважає, що при здійсненні оцінки нежитлової будівлі допущено суттєві порушення встановлених законодавством вимог, що унеможливлює подальше використання результатів такої оцінки, зокрема вартість будівлі суттєво занижена, а тому скаржник вважає, що має право на оскарження оцінки майна, як процесуальної дії державного виконавця.

Ухвалою суду від 18 серпня 2022 року провадження за скаргою було відкрито та призначено скаргу до судового розгляду. Одночасно було витребувано з Хотинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) матеріали виконавчого провадження № 67269108 від 25.10.2021 року.

26.08.2022 року від скаржника ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшла заява, в якій він просив суд провести засідання по даній справі без його участі, свою скаргу підтримує та просить її задовольнити в повному обсязі. Також в заяві, зазначив, що станом на 22.08.2022 року йому стало відомо про те, що вказане в звіті майно виставлено на реалізацію ДП СЕТАМ. Торги призначено на 08.09.2022 року. Тому, враховуючи, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю рахує, що вказані торги підлягають зупиненню відповідно до п. 2, 3 розділу ХІ Порядку реалізації арештованого майна.

В судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Заступник начальника Хотинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Лобчук Г.О. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні скарги, зазначила що виконавча служба не порушила будь-якими діями права стягувача. Також зазначила, що суб`єкт оціночної діяльності на місце знаходження майна не виїжджав.

Боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином. Заперечень не подавав, жодних заяв чи клопотань від нього на адресу суду не надходило. Відзиву на скаргу не надійшло.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) викладено висновок про те, що право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18).

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною першою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

У частині п`ятій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Як вбачається з поданої до суду скарги, стягувач по виконавчому провадженню вважає, що його права були порушені у зв`язку із складенням звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 7325087600:01:008:0033, площею 0,081 га., та розміщених на ній нежитлових будівель : сховище А-1, загальною площею 515,4 кв.м., гараж з автомайстернею Б-1-2 загальною площею 128,5 кв.м., навіс В, навіс Г, огорожі № 1-2 та земельної ділянки, загальною площею 0,3527га., кадастровий номер 7325087600:01:008:0034, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , оцінювачем не наведено достатніх мотивів про неможливість особистого огляду об`єкта дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Судом були встановлені наступні фактичні обставини справи:

Так, на виконанні у Хотинському відділідержавної виконавчоїслужби Південно-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження № 67269108 про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 30.08.2019 року в сумі 677406 доларів США, виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа від 17.09.2021 року, виданого Хотинським районним судом Чернівецької області в цивільній справі № 724/569/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.

29.12.2021 року начальником відділу Хотинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Тавлуєм О.О. було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, відповідно до якої призначено суб`єкта оціночної діяльності та зобов`язано суб`єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНОМЕ ГРУП" надати письмовий висновок щодо вартості описаного майна, що підтверджується копією постанови (а.с.6).

16.02.2022 року суб`єкт господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНОМЕ ГРУП" було виготовлено звіт про експертну грошову оцінку вартості, з даним звітом представник скаржника ОСОБА_3 ознайомився 16.08.2022 року.

При дослідженні в судовому засіданні оригіналу звіту про експертну грошову оцінку вартості цьому, суд встановлено, що даний звіт не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки суб`єкт оцінювання не проводив всередині огляд (обстеження) об`єкту оцінки, а саме: нежитлової будівлі, що складається з: сховище А-1, загальною площею 515,4 кв.м., гараж з автомайстернею Б-1-2 загальною площею 128,5 кв.м., навіс В, навіс Г, в тому числі не проводився огляд обладнання сховища, що є не припустимим для оцінки нерухомого майна, оскільки внутрішній стан будівлі прямо впливає на його ринкову вартість. У матеріалах виконавчого провадження відсутні докази того, що оцінювач виконав виїзд на місце розташування об`єкту оцінки.

Крім того, у постанові про опис та арешт майна (кошти) боржника серед осіб, які були залучені до проведення виконавчих дій, оцінювач не зазначений, а тому не може розцінюватись як здійснення ознайомлення оцінювачем з об`єктом оцінки. Відтак, має місце грубе порушення ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та п. п. 3,51 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».

Даючи оцінку аргументам стягувача-скаржника, що були викладені ним у поданій до суду скарзі, суд враховує таке:

Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення Іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (Стаття 3 Закону).

Приписами частини першої статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності.

У п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" № 6 від 07.02.2014 року надано роз`яснення, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону «Про виконавче провадження». При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12.07.2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У частині п`ятій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Аналіз статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, зокрема і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Отже, учасники виконавчого провадження мають право на оскарження оцінки майна, як процесуальної дії державного виконавця.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

За змістом статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

У силу пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Частиною 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Згідно п. 16 Національних стандартів № 1 визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу грунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування. За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз`яснення та застереження. При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

Відповідно до п. 51 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: - укладення договору на проведення оцінки, - ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Пунктом 53 зазначеного стандарту передбачено, що незалежно від обраних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об`єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно подібного майна, відомості про економічні характеристики об`єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об`єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об`єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання; зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту; визначити правові обмеження щодо об`єкта оцінки врахувати їх вплив на вартість об`єкта оцінки; обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів).

Звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі.

Відповідно до п.п. 10 абзацу 2 п. 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен, серед іншого, містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

В разі невиконання всього вище вказаного - експертна оцінка ринкової вартості нерухомого майна є недійсною.

Відповідно до п. 19 Постанови КМУ №1442 від 28 жовтня 2004 року «Про затвердження Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» порівняльний підхід передбачає таку послідовність оціночних процедур: збирання і проведення аналізу інформації про продаж або пропонування подібного нерухомого майна та визначення об`єктів порівняння.

Крім того, статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17.

Суд вважає, що у звіті ТОВ «Реноме груп» від 16.02.2022 року про оцінку майна: земельної ділянки кадастровий номер 7325087600:01:008:0033, площею 0,081 га., та розміщених на ній нежитлових будівель : сховище А-1, загальною площею 515,4 кв.м., гараж з автомайстернею Б-1-2 загальною площею 128,5 кв.м., навіс В, навіс Г, огорожі № 1-2 та земельної ділянки, загальною площею 0,3527 га., кадастровий номер 7325087600:01:008:0034, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , оцінювачем не наведено достатніх мотивів про неможливість особистого огляду об`єкта дослідження, не зазначені обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що експертна оцінка ринкової вартості земельної ділянки кадастровий номер 7325087600:01:008:0033, площею 0,081 га., та розміщених на ній нежитлових будівель : сховище А-1, загальною площею 515,4 кв.м., гараж з автомайстернею Б-1-2 загальною площею 128,5 кв.м., навіс В, навіс Г, огорожі № 1-2 та земельної ділянки, загальною площею 0,3527 га., кадастровий номер 7325087600:01:008:0034, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , є недійсною.

Разом із тим, суд зауважує, що аналіз ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, у тому числі і боржник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України № 2658-ІІІ.

З матеріалів виконавчого провадження №67269108 судом встановлено, що дії державного виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням ч. ч. 1-3, 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, суд враховує, що у своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна.

Залучивши суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, виконавець діяв відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та, відповідно до положень цього ж Закону, має визначити ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна.

Крім того, судом встановлено, що скаржником не заявлялась вимога про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про призначення суб`єкта оціночної діяльності, натомість матеріали справи свідчать, що дії державного виконавця щодо визначення ціни майна відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, суд вважає необґрунтованим заявлене стягувачем клопотання про призначення судової експертизи з метою визначення дійсної вартості об`єкту експертизи та вимоги скарги про зобов`язання Хотинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на підставі висновку судового експерта в даній справі, оскільки звернення до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, визначеного розділом VII, не передбачає можливості призначення судової експертизи у межах розгляду скарги.

Крім того, враховуючи те, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю, суд вважає, що вказані торги підлягають зупиненню відповідно до п. 2, 3 розділу ХІ Порядку реалізації арештованого майна, до набрання ухвалою суду законної сили.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 8, 81, 247, 447, 448, 449, 450, 451 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 ,ТОВ «Реномегруп» надії Хотинськогорайонного відділудержавної виконавчоїслужби Південно-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Івано-Франківськ)про визнаннянедійсним таскасування звітупро експертнугрошову оцінкувартості - задовольнити частково.

Визнати недійсною оцінку майна, згідно зі звітом ТОВ «Реноме груп» від 16.02.2022 року про оцінку майна: земельної ділянки кадастровий номер 7325087600:01:008:0033, площею 0,081 га, та розміщених на ній нежитлових будівель : сховище А-1, загальною площею 515,4 кв.м., гараж з автомайстернею Б-1-2 загальною площею 128,5 кв.м., навіс В, навіс Г огорожі №1-2 та земельної ділянки, загальною площею 0,3527 га., кадастровий номер 7325087600:01:008:0034, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зупинити реалізацію майна згідно зі звітом ТОВ «Реноме груп» від 16.02.2022 року про оцінку майна: земельної ділянки, кадастровий номер 7325087600:01:008:0033, площею 0,081 га., та розміщених на ній нежитлових будівель : сховище А-1, загальною площею 515,4 кв.м., гараж з автомайстернею Б-1-2 загальною площею 128,5 кв.м., навіс В, навіс Г огорожі №1-2 та земельної ділянки, загальною площею 0,3527га., кадастровий номер 7325087600:01:008:0034, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання ухвалою суду законної сили.

У задоволенні решти вимог скарги - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 30.08.2022 року.

Суддя: С.М. Скрипник