Вирок № 105950192, 30.08.2022, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1015/20 1-кп/335/162/2022

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2022 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя в складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В.,за участю секретаря судового засідання: Якимової О.С., з участю прокурора: Юзько Н.А., Чорного А.К., потерпілого ОСОБА_1 , представника потерпілих Черкашина І.І., обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника Багаурі О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження №12020080060000082 від 09.01.2020, № 12019080060002071 від 20.08.2019 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, українця, громадянина України, одруженого, офіційно не працевлаштованого, пенсіонер, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.2 ст.125 КК України,

ВСТА НОВ ИВ:

05 серпня 2019 року, приблизно о 09 годині 15 хвилин, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на другому поверсі приміщення під`їзду житлового будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень останньому, наніс два удари в потиличну частину голови предметом схожим на трубу, чим спричинив ОСОБА_1 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 830 від 11.11.2019 року, синець в правій щічній ділянці, струс головного мозку, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 , скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_1 намагався втекти, захищаючись правою рукою від нанесених ударів збоку ОСОБА_2 , продовжував наносити потерпілому удари предметом схожим на трубу, чим спричинив потерпілому синець на тильній поверхні правої кисті, садну на правій бічній поверхні шиї та на тильній поверхні 2-го пальця правої кисті (за наданою медичною документацією), які в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений за ч. 2 ст.125 КК України, а саме умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, 09 січня 2020 року, приблизно о 08 годині 30 хвилин, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи на другому поверсі приміщення під`їзду житлового будинку АДРЕСА_2 на грунті давно виниклих неприязних відносин з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень останній почергово наніс один удар по голові та удар по лівій руці предметом схожим на трубу, чим спричинив ОСОБА_3 дві рани в ділянці лоба та синець на тильній поверхні лівої кисті, які згідно висновку судово-медичної експертизи №31 від 09.01.2020 року, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, а саме: умисне нанесення легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до вимогст.337 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження проводився лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, які представлені стороною обвинувачення і докази, які зібрані в ході судового розгляду та надані стороною захисту та потерпілими, оцінивши їх в своїй сукупності, вислухавши пояснення потерпілих, свідків, обвинуваченого, суд приходить до таких висновків.

Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, суддя і суд встановлюють наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 у ході судового розгляду свою вину у скоєнні злочинів, не визнав у повному обсязі. У судовому засіданні 03.02.2021 під час допиту його як обвинуваченого, заперечував заподіяння ним потерпілим будь-яких тілесних ушкоджень. Пояснював, що він є пенсіонером, раніше не судимий. Він ОСОБА_4 не бив. 09.01.2020 йому розбили камеру, приїхала поліція, ввірвалися до нього додому. Він не бив взагалі ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_4 .У нього немає ніяких відносин з сусідами. Ніяких хуліганських дій він не робив. Усе не відповідає дійсності. У судових дебатах та в останньому слові обвинувачений лише повторював: мовою оригіналу: «Все брехня».

Допитаний в судовому засіданні 02.04.2020 потерпілий ОСОБА_1 у показав, що 05.08.2019 року вранці зібрався виходити, дружина вийшла раніше, закривав двері. Коли проходив квартиру АДРЕСА_3 , двері були відчинені, звідти доносилась лайка, негарні слова. Проходячи площадку, отримав 1 удар ззаду, потім ще 1 удар, розвернувся, побачив ОСОБА_2 в домашньому одязі, його обличчя було червоне, розлючене, він замахувався зробити ще 1 удар по руці, у нього в руках була палка - труба. Він намагався його вдарити, побачив дружину, сусіда, ретирувався. Лікування потерпілий проходив у 5 лікарні потім у 6 лікарні. Вказав також що від удару у нього навіть погнулися окуляри. Надав ґрунтовні пояснення щодо механізму отриманої травми, подальшого лікування, отриманої моральної шкоди, підтримав цивільний позов і настоював на призначенні обвинуваченому найсуворішого покарання.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 показала, що обвинувачений виявляє агресію відносно її сім`ї. 09.01.2020 приблизно о 09-30 годині вони з чоловіком виходили на роботу на сходах на 2 поверсі де мешкає ОСОБА_2 , попереду був чоловік. Двері у ОСОБА_2 були відкриті. Як тільки чоловік пройшов, двері ОСОБА_2 різко відчинилась та ОСОБА_5 з трубою у руках, побачивши її, почав її бити. Перший удар був у лоба, на другий удар вона підставила руку, потім він бив хаотично. Бив він предметом схожим на трубу довжиною приблизно 20 см. Вона не думає, що це була металева труба. ОСОБА_2 розбив їй голову до крові. Вони з чоловіком заштовхали ОСОБА_2 до його квартири. У цей час вона побачила у себе кров з голови. Вони з чоловіком піднялись на проліт вище та сусіди надали їй допомогу. Вони викликали поліцію та швидку. Поліція стукала у двері ОСОБА_5 , але він не відчиняв. Їй порекомендували звернутися до РВ поліції. Потім її забрала швидка допомога та їй надали медичну допомогу після чого, вона поїхала до відділу поліції надавати покази та написала заяву, її відправили робити медичну експертизу. Також пояснила, що ОСОБА_2 завжди робить гидоту в під`їзді та в підвальному приміщенні - він розкидає фекалії та виливає сечу. Підвал перебуває у приватній власності. Весь їх під`їзд часто викликає поліцію на ОСОБА_2 .. Надала ґрунтовні пояснення щодо отриманої моральної шкоди, підтримала цивільний позов і настоював на призначенні обвинуваченому найсуворішого покарання.

Згідно показань свідка ОСОБА_6 у судовому засіданні від 14.08.2020, вона пояснила, що є свідком того, як на протязі 2-х років усі мешканці під`їзду відчувають нападки з боку ОСОБА_2 . Вона дружина хазяїна нежитлового приміщення. Його вони купили в лютому 2019, як тільки купили, почали відчувати вандальне відношення. Попередній хазяїн попередив, що на 2 поверсі живе алкоголік і він робить гидоту. Вперше він повісив замок на їх приміщенні, вони зрізали. Потім почав лайном, сечею обмазувати двері. Вона йде проспектом і під його вікнами валяється скло від пляшок, лайно. Він обкидав машини шматками м`яса, яйцями. Про побиття ОСОБА_4 свідку розповідала старша по під`їзду. Які у ОСОБА_2 мотиви це робити, свідку не відомо.

Згідно показань свідка ОСОБА_7 у судовому засіданні від 14.08.2020 вона пояснила, що є сусідкою. ОСОБА_2 обзивається, лякає дітей. 2,5 років всі живуть в напруженні. Виникає таке враження, що чоловік отримує задоволення від своєї поведінки. Його лайно валяється навколо, заходиш в під`їзд, дихати нічим, стоїть сморід. Свідок викликала поліцію, він вийшов в під`їзд з ножом, викликали ще один наряд. У них в під`їзді живе 2 дівчинки, він відкриває свої двері, і то виє, то лає на них, погрожує, каже: «Я вас усіх урою». Свідок пояснила також, що не бачила особисто, як він вдарив ОСОБА_4 , вона спустилась на крик, побачила закривавлену ОСОБА_8 , почула як двері на 2 поверсі закрилися.

Згідно показань ОСОБА_9 у судовому засіданні від 14.08.2020 останній пояснив, що пам`ятає, що це було влітку, у ОСОБА_4 були сонцезахисні окуляри. Він зайшов у під`їзд, там біля поштових скриньок стояла дружина ОСОБА_4 . У цей час ОСОБА_5 бив по голові ОСОБА_4 , у нього упали окуляри, це було на площадці, там де поштові скриньки, на 2 поверсі. Свідок бачив усю цю ситуацію, бачив 2 удари, він бив предметом коричневого кольору, щось типа труби, він бив його зверху по голові. ОСОБА_4 підняв руку, захищався. В під`їзді багато людей, чому саме дісталося ОСОБА_10 , не може зрозуміти, може тому, що слабину замітив в цій людині. Свідок сказав викликати поліцію. Коли він наносив удари ОСОБА_4 , його дружині, свідок не бачив, тоді був у квартирі, тільки почув крик, відкрив двері на її дзвоник, коли відкрив двері, вона сказала, що її вдарив ОСОБА_5 . У нього в під`їзді товариські відносини з усіма. ОСОБА_5 поводить себе неадекватно, як і уся його сім`я. З їх вікна неодноразово вилітали пляшки, він п`є, викидає пляшки, про це свідок неодноразово казав дружині ОСОБА_5 . Потім стало ще гірше, він обкидав його машину яйцями, почалося свавілля - розлите масло, насипана тирса, якісь хімікати, оселедець, лайно, стало страшно жити. Коли вони проходили з донькою повз його дверей, він відкривав двері, кричав: «Я тебе урою».

Згідно показів свідка, допитаним за клопотанням потерпілих, ОСОБА_11 у судовому засіданні 15.01.2021 пояснив, що події біли після Різдва- 8 або 9 січня він вийшов з собакою на прогулянку та побачив ОСОБА_12 із закривавленою головою. На його питання, що трапилось вона розповіла, що коли вона приходила повз дверей ОСОБА_2 він вискочив та наніс їй якимось предметом удар по голові. ОСОБА_13 надавала ОСОБА_3 допомогу. Одразу була викликана швидка та поліція. Сам момент нанесення ударів, він не бачив, все знає зі слів та бачив кров. За весь час мешкання у їх під`їзді ОСОБА_2 вчиняв хуліганські дії, викидав залишки харчів на машини, кидав петарди під машини та дитячі візочки, коли діти проходили повз його дверей, він міг налягати їх грюкнути дверима. Це все відбувалось дуже довго. Почалось коли його дитина ще була у дитячому візочку, а зараз їй 15 років. Робить ОСОБА_2 це все через неповагу до людей. Про конфлікт з ОСОБА_1 знає тільки зі слів самого ОСОБА_1 .. Був період коли ОСОБА_2 кожного дня гадив у під`їзді, перетворивши під`їзд в загальний туалет. Жінки їх під`їзду розуміючи, що розмови з ОСОБА_2 не допомагають, вирішили звернутись до його дружина але все було марно вона негативно на все відреагувала та ця розмова не до чого не призвела .

Згідно показань свідка, допитаним за клопотанням потерпілих, ОСОБА_14 у судовому засіданні 15.01.2021, вона пояснила, що ОСОБА_2 сусід їх приміщення, яке зареєстровано на Департамент культури ЗМР. ОСОБА_2 кожного дня робить хуліганські дії. Він кинув в неї гарбуз, ця людина зламала їй руку. Кожного ранку вона пліч опліч зіштовхується з цією людиною, його балкон над входом до Департаменту. Кожного дня вона отримує нецензурні слова на свою адресу, викидання риби, фекалій під двері. Вони звертались до поліції, там дізнались, що такі дії він робить на протязі багатьох років. Наприкінці 2019 року ця людина кинула в свідка гарбуз, через що у неї був перелам, є свідки, що підтвердять її травму. Кожного дня він приносить на газеті фекалії. Вона його бачить особисто своїми очима, також він перерізав дроти, що проходять між їх балконом та входом, це інтернет, телефон.

Свідок захисту ОСОБА_15 у судовому засіданні 15.01.2021 року пояснила, що з ОСОБА_2 знайома, їх діти вчилися разом. З ОСОБА_4 навіть не вітається. Ця ситуація триває 3 роки. Її вікно на відстані 3-х метрів, вона все бачить. Ломейко дії подають в гіпертрофованому виді...Якщо він чинить проводку, говорять, що він перерізає дроти, якщо просить ключі від підвалу, визивають телебачення і його звинувачують в протиправних діях. 09.01.2020 вранці, з 9 до 10 години, вона на порозі під`їзду побачила ОСОБА_4 . Потім побачила наряд поліції, наряд зайшов, потім вийшов, потім приїхала швидка допомога, швидка приїхала, потім уїхала. Ввечері подзвонила дружина ОСОБА_5 , сказала, що їм ламають двері, попросила прийти. Їх зустріли агресивно налаштовані люди, серед них був сам ОСОБА_5 та його зять, зять був випивши, вони назвали її поганим словом. В цей час ламали двері, коли відкрили двері, слідчий свідка відштовхнув, запросили 2-х понятих. Вони стояли біля квартири, поки був обшук. На наступний день вона бачила ОСОБА_4 , в неї на голові не було ніяких пов`язок, вона чекала чоловіка. Якоюсь там хворою вона її не побачила, на голові нічого не було. Зараз почалося просто цькування ОСОБА_5 . Про події свідку нічого не відомо.

Згідно показань свідка захисту ОСОБА_16 в судовому засіданні 15.01.2021, вона пояснила, що є дружиною обвинуваченого. У 2015 році напали ОСОБА_13 на їх дітей, онучці було 5 років. Тоді їм допомагав ОСОБА_17 . На 13 добу помер їх син від інфаркту. Почалося усе у 2019. Волошин 3 рази домофон зрізав.. ОСОБА_4 клеєм заливала їм верхній замок. Свідок написала заяву, міліція сказала поставити камеру. 09.01.2020 вона приїжджає з відрядження - у під`їзді темрява, чоловік сказав, розбили камеру, приїхала поліція, обшук, поняті, не пояснили чому, не пустили зятя, після цього чоловік попав у лікарню, 1 місяць був у лікарні. Був випадок, коли вона бігла на роботу вранці - ОСОБА_4 та інші її не пускали. Її чоловік має 20 років стажу гарячого, у них двоє дітей, онуки, постійно працював, вона «мата» вдома жодного разу не чула, у неї чоловік нормальний. Він може випити, але він не алкоголік. Їй показували фото з чоловіком, вона за 43 роки свого чоловіка в такому вигляді не бачила, це був не він. ОСОБА_18 виказувала претензії щодо поведінки чоловіка, коли не пускала її на роботу. ОСОБА_13 після попередньої судової справи казав чоловіку: «Я вас посаджу, вас Бог покарав, у вас син загинув.»

Інші особи для виклику та допиту в судовому засіданні в якості свідків не заявлялися і судом в умовах змагальності допитані усі заявлені свідки як сторони обвинувачення, так і потерпілих та сторони захисту.

Крім показань допитаних вищезазначених свідків, у судовому засіданні безпосередньо досліджені і усі письмові докази, на які сторона обвинувачення послалася як на доказ вини ОСОБА_2 у вчинених злочинах, та процесуальні документи, а саме досліджено і долучено до матеріалів провадження:

По епізоду від 05.08.2019 року відносно потерпілого ОСОБА_1 :

Згідно витягу з ЄРДР 30.08.2019 внесено відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення за ч.2 ст.125 КК України за заявою ОСОБА_1 за обставинами того, що 05.08.2019 року приблизно о 09 год. 15 хв. ОСОБА_19 знаходячись в під`їзді буд. АДРЕСА_2 , наніс тілесні ушкодження ОСОБА_1 (т.3 а.к.п 3).

Висновок експерта №830 від 11.11.2019 проведеної на підставі ухвали слідчого судді від 19.09.2019 року, згідно до якого, синець в правій щічній ділянці, струс головного мозку (за даними медичної документації), у гр. ОСОБА_1 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Синець на тильній поверхні правої кисті, садна на правій бічній поверхні шиї, ні тильній поверхні 2-го пальця правої кисті у гр. ОСОБА_1 кваліфікуються як ле тілесні ушкодження, згідно п. 2.3.5 («Правила судово-медичного визначення ступе тяжкості тілесних ушкоджень, 1995р.»).Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів. Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку, вказаному обставинах справи та зі слів освідуваного. Враховуючи локалізацію видимих пошкоджень у гр. ОСОБА_1 вважає, йому було нанесено не менше 4-х травматичних впливів в травмовані ділянки потерпілого. Виникнення виявлених ушкоджень у гр. ОСОБА_1 можливо при будь-як взаєморозташуванні потерпілого відносно нападника за умови доступності зон ушкоджень для травматичних впливів. Для відповіді на поставлене слідчим запитання, відносно утворення тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_1 при конкретних обставинах і умовах, про які вказує, необхідно надати матеріали справи із зазначенням передбачуваних умов і обставин. (т.3 а.к.п. 5-7).

Ухвала слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14.11.2019 року, якою надано слідчому Готовкіну О.С. дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів. А саме медичної картки стаціонарного хворого №5994, яка була заведена на ОСОБА_1 та знаходиться у КНП «Міська лікарня №6» ЗМР з можливістю її вилучення(т.3 а.к.п12).

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 19.11.2019 року у КНП «Міська лікарня №6» ЗМР, згідно до якого вилучено медичну карту стаціонарного хворого №5994, яка була заведена на ОСОБА_1 (т.3 а.к.п.13-17) та направлено до експертної установи для проведення судово-медичної експертизи 19.11.2019 року (т.3 а.к.п18-40).

Згідно з постановою слідчого від 06.12.2019 року визнано по кримінальному провадженню медичну карту стаціонарного хворого №5994 ОСОБА_1 - речовим доказом і долучено до матеріалів кримінального провадження (т.3 а.кп. 41).

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 06.12.2019 року слідчий Сторчило О.А. у приміщенні під`їзду №11 буд 151 по пр. Соборному за участю потерпілого ОСОБА_1 , понятих, статиста, відеооператора, хід слідчого експерименту зафіксований за допомогою відеозапису, який долучено до протоколу (додаток 1) стенограма проведеної слідчої дії разом із фотокартками, виготовленими під час проведеного слідчого експерименту долучена до протоколу в якості додатка (додаток №2) т.3 а.к.п. 42-51). Під час слідчого експерименту потерпілий показав місце та механізм отримання тілесних ушкоджень.

06.12.2019 року слідчим СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Сторчило О.А. призначено у кримінальному провадженні № 12019080060002071 додаткову судово-медичну експертизу.(т.3 а.к.п 79,80)

Згідно з висновком експерта №478/к від 13.12.2019 проведеної на підставі постанови слідчого СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Сторчило О.А. від 06.12.2019 року Згідно даних судово-медичної експертизи («Висновок експерта» №830 від р.) у гр. ОСОБА_1 були виявлені наступні тілесні ушкодження: струс мозку (за даними медичної документації), синці в правій щічній ділянці, на і поверхні правої кисті, садна на правій бічній поверхні шиї, на тильній поверхні 2-го і правої кисті. Згідно даних проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_1 від 06.12.2019р.. відомий чоловік наніс чорним схожим на трубу предметом один удар в тім`яно-потиличну ділянку, один удар в задню поверхню шиї та у ділянку, та два удари в задню-зовнішню поверхню правої верхньої кінцівки. Зважаючи на загальний збіг за характером та локалізацією виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 із вказаними зонами травматичних впливів та характером травмуючого предмета, виникнення усього комплексу тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого не виключається за механізмом викладеним в ході проведення слідчого експерименту за участю потерпілого гр. ОСОБА_1 від 06.12.2019р., проте треба що конкретний вплив у праву поверхню шиї та праву щічну ділянку ОСОБА_1 в ході проведення слідчого експерименту за участю потерпілого від 06.12.2019р не зазначено.(т.3 а.к.п. 81-87).

По епізоду від 09.01.2020 року відносно потерпілої ОСОБА_3 :

Згідно витягу з ЄРДР 09.01.2020 внесено відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення за ч.4 ст.296 КК України за заявою ОСОБА_3 за обставинами того, що 09.01.2020 року невстановлена особа знаходячись в приміщенні житлового будинку АДРЕСА_2 , грубо порушуючи громадський порядок з явною неповагою до суспільства із застосуванням труби спричинила тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_3 .

Згідно рапортів, 09.01.2020 отримано заяву та зареєстровано ЄО№658 від 09.01.2020 року як інші тілесні ушкодження. Фабула ЄО 09.01.2020 о 08:43 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 09.01.2020 о 08:42 за адресою: АДРЕСА_2 невідомий напав на жінку заявника з палицею. Стоять і очікують біля під`їзду. Передано оператору ШМД39.Відомий котрий напав проживає в цьому ж під`їзді, заявник зможе вказати де проживає.(т.3 а.к.п93); Фабула ЄО №661 від 09.01.2020: 09.01.2020 о 09:27 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 09.01.2020 о 09:27 за адресою: м.Запоріжжя, пр. Соборний, 151, 117.Бригада ШМД№5, потерпілий: ОСОБА_3 діагноз :зчмт, сгм, забійна рана м`яких тканин лоба, закритий перелом правого передпліччя, на обстеженні. Пояснення: о 08:00 побив відомий вдома. Доставлений: 5мкл о09:10 (т.3 а.к.п 94)

З протоколу огляду місця події від 09.01.2020 року за участю понятих ОСОБА_11 , ОСОБА_20 слідчим оглянуто під`їзд №11 по АДРЕСА_2 другий та третій поверх, на сходах між другим та третім поверхом виявлено сліди речовини бурого кольору, з третьої сходинки зроблено змив та контрольний змив, які упаковані у паперовий конверт, вилучено дві серветки зі слідами речовини бурого кольору. До протоколу долучено фототаблицю з фото оглядового знімку приміщення, фотознімок плями РБК, детальний знімок серветки з РБК.(т.1 а.к.п 96-101)

Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_3 09.01.2020 року звернулася до Вознесенівського ВП ДВГУНП в Запорізькій області з проханням притягнути до відповідальності мешканця квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_2 який 09.01.2020 близько 08:30 год. в 11 під`їзді на другому поверсі побив, чим спричинив тілесні ушкодження.(т.1 а.к.п.102)

09.01.2020 року слідчим СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Потрясковою І.С. призначено у кримінальному провадженні № 12020080060000082 від 09.01.2020 року судово-медичну експертизу.(т.1 а.к.п 103)

Згідно з висновком експерта №31 від 09.01.2020 року рани в ділянці лоба ліворуч; синець на тильній поверхні лівої кисті у основи 3-го ця у гр. ОСОБА_3 як порізно так і в сукупності кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.Виявлені тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_3 утворилися від дії тупих предметів. Давність утворення тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_3 не суперечить строку, вказаному в постанові слідчого та зі слів освідуваної. Виникнення виявлених ушкоджень у гр. ОСОБА_3 можливо при будь-якому положенні потерпілої відносно нападника за умови доступності зон ушкоджень для травматичних впливів.Виявлений комплекс тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_3 утворився від не ніж двох травматичних впливів. Об`єктивно висловитись про кількість нанесених ударів потерпілій, за наданими даними, не є можливим. Для визначення можливості утворення тілесних ушкоджень за певним механізмом, необхідне надання в розпорядження експерта матеріалів де зафіксований досліджуваний механізмом травмування (протокол слідчого експерименту, допити, пояснення тощо). Можливість визначення обставин травмування потерпілої особи до компетенції судово- медичного експерта не належить. (т.1 а.к.п.104-105)

Згідно з протоколом обшуку від 09.01.2020 року в приміщенні кімнати у квартирі АДРЕСА_4 за участю адвоката Грицай К.Ю. виявлено предмет схожий на металеву трубу довжиною близько 1 метр. В приміщенні кімнати виявлено та вилучено системний блок чорного кольору марки НР, в якому вставлена флеш накопичуч об`ємом 16 ГБ, в приміщенні коридору виявлено відео реєстратор білого кольору з зарядним пристроєм чорного кольору, вилучені речі упаковано та опечатано. Під час обшуку надійшли зауваження від захисника, що обшук почато без участі адвоката, особи під час обшуку 6 осіб без необхідних для того повноважень, не надано можливості проглянути відеозаписи збережені на носіях, не проведено ознайомлення власника майна та мешканців квартири з ухвалою на проведення обшуку, вилучена в ході обшуку труба не чорного кольору, як зазначено в ухвалі, а металевого срібного кольору.(т.1 а.к.п.111-115).

Згідно з постановою слідчого від 10.01.2020 року визнано по кримінальному провадженню металеву трубу довжиною близько 1 м., системний блок чорного кольору фірми НР, флеш накопичувач, сірого кольору, об`ємом 16 ГБ, відео реєстратор білого кольору речовими доказами і долучено до матеріалів кримінального провадження.(т.1 а.кп. 126)

Згідно з протоколом огляду від 14.01.2020 року слідчий Сторчило Є.В. оглянув відеозаписи з відеореєстратора білого кольору, який вилучено під час обшуку у кв. АДРЕСА_4 (т.1 ак.п.164-169). До протоколу додано фототаблицю із зображеннями упаковки вилученого реєстратора(т.1 а.кп.170-172)

Згідно з протоколом огляду від 14.01.2020 року слідчий ОСОБА_21 провів огляд двох кольорових фотографій розмір 10 на 15 см, на яких зображено обличчя ОСОБА_3 , з речовиною бурого кольору на обличіі, які містяться у додатком до протоколу від 14.01.2020 (т.1 ак.п 128-129).

Згідно з постановою слідчого від 14.01.2020 року визнано по кримінальному провадженню дві кольорові фотокартки розміром 10 на 15 см речовими доказами і долучено до матеріалів кримінального провадження.(т.1 а.кп. 130)

Згідно з протоколом огляду від 15.01.2020 року слідчий Сторчило Є.В. оглянув СД-Р диск фірми Videx рожевого кольору, на який записано відеофайли з відеореєстратора, який вилучено під час обшуку в кв. АДРЕСА_4 (т.1 ак.п.173-177). До протоколу додано СД-Р диск фірми Videx рожевого кольору (т.1 а.кп.178).

Згідно з постановою слідчого від 17.01.2020 року визнано по кримінальному провадженню СД-Р диск фірми Videx з 4 відеофайлами записаними на ньому- речовими доказами і долучено до матеріалів кримінального провадження.(т.1 а.кп. 179).

Згідно з постановою слідчого від 18.01.2020 року визнано по кримінальному провадженню металева труба довжиною близько-1 метра, системний блок чорного кольору фірми HP Compaq 6300 Pro, флеш накопичувач сірого кольору Kingstone, об`ємом 16 ГБ , відеореєстратор білого кольору фірми Dahua разом із первинною упаковкою - речовими доказами і передано до камери схову речових доказів Вознесенівського ВП.(т.1 а.кп.180, 181)

Згідно з протоколом огляду від 20.01.2020 року слідчий Сторчило Є.В. оглянув СД-Р диск фірми Videx рожевого кольору, на який записано відеофайли з відеореєстратора, який вилучено під час обшуку у кв. АДРЕСА_4 в присутності потерпілої ОСОБА_3 та понятих (т.1 ак.п.182-183). До протоколу додано фототаблицю (т.1 а.кп.184).

Згідно з заявою ОСОБА_1 на ім`я слідчого Сторчило Є.В. він просив слідчого долучити до матеріалів провадження фото і відео з камери спостереження та колективні звернення по систематичним діям ОСОБА_22 (т.1 а.кп. 134)

Згідно з протоколом огляду від 16.01.2020 року слідчий Сторчило Є.В. оглянув відеозаписи з камер спостереження підвального приміщення, яке розташовано по АДРЕСА_2 (т.1 ак.п.135-143).

Згідно з постановою слідчого від 16.01.2020 року визнано по кримінальному провадженню СД-Р диск фірми Videx. Рожевого кольору з відеофайлами записаними на ньому- речовими доказами і долучено до матеріалів кримінального провадження.(т.1 а.кп. 145)

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 17.01.2020 року слідчий ОСОБА_21 у приміщенні під`їзду АДРЕСА_5 за участю потерпілої ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_1 , понятих, статиста, відеооператора хід слідчого експерименту зафіксований за допомогою відеозапису, який долучено до протоколу (додаток 1) стенограма проведеної слідчої дії разом із фотокартками, виготовленими під час проведеного слідчого експерименту долучена до протоколу в якості додатка (додаток №2) т.1 а.кп. 194-205). Під час слідчого експерименту потерпіла показала місце та механізм отримання тілесних ушкоджень.

20.01.2020 року слідчим СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Сторчило О.А. призначено у кримінальному провадженні № 12020080060000082 від 09.01.2020 року додаткову судово-медичну експертизу.(т.1 а.к.п 206)

Згідно з висновком експерта №34/к згідно наданих даних («Висновок експерта» №31 від 09.01.2020р.) у гр. ОСОБА_3 , 1965 р.н., виявлено наступні тілесні ушкодження: дві рани в ділянці лоба ліворуч;синець на тильній поверхні лівої кисті у основи 3-го пальця. Тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_3 утворилися від дії тупих предметів. Згідно перегляду відеозапису та даних стенограми слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 від 17.01.2020р., удари потерпілій наносились: тупим предметом (предмет схожий на трубу) в ділянки: голови (ділянка лоба), лівої кисті по тильній поверхні та пальців правої кисті по тильній поверхні. Таким чином, між механізмом виникнення тілесних ушкоджень в ділянці голови (ділянка лоба) та лівої кисті по тильній поверхні у гр. ОСОБА_3 за даними експертизи та умовами і механізмом їх виникнення за її показами, має місце збіг за локалізацією (ділянки лоба та лівої кисті), характером та кількістю травматичних впливів. Суттєвих (судово-медично значимих) розбіжностей, згідно показів потерпілого, про нанесення їй ударів в ділянки голови та лівої кисті, не виявлено. А відповідно, можливість виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 при обставинах на які вона вказує, під час проведення слідчого експерименту за її участю (17.01.2020р.), не виключається. Показання ОСОБА_3 подані нею при проведені слідчого експерименту, про нанесення їй удару в ділянку пальців правої кисті по тильній поверхні, не може бути проаналізовано при проведенні судово-медичної експертизи через те, що наявність візуально визначаємих тілесних ушкоджень в ділянці правої кисті потерпілої, не встановлена.(т.1 а.к.п. 209-213).

16.01.2020 року прокурором винесена постанова про відбір зразків крові у потерпілої ОСОБА_3 ,. та згідно до протоколу отримання зразків для експертизи від 22.01.2020 року слідчий Сторчило О.А. відібрав у потерпілої ОСОБА_3 зразки крові. (т.1 а.кп.217,218).

Згідно з висновком експерта №287 проведеної на підставі постанови слідчого СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Сторчило О.А. від 20.01.2020 рідка кров потерпілої ОСОБА_3 відноситься до групи АВ за ізосерологічною системою АВ0 з супутнім антигеном (т.1 а.кп.223-224).

Згідно з висновком експерта №287 проведеної на підставі постанови слідчого СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Сторчило О.А. від 20.01.2020 Кров потерпілої ОСОБА_3 відноситься до групи АВ за ізосерологічною системою АВО. На марлевому тампоні зі змивом з поверхні сходинки /об`єкт №1/ та двох серветках /об`єкти №2,3/, що були вилучені за адресою: АДРЕСА_2 . встановлена наявність крові людини та виявлені антигени А і В системи АВО. Таким результат міг бути отриманий за рахунок крові особи /осіб/ групи АВ за ізосерологічною системою АВО, у тому числі крові потерпілої ОСОБА_3 (т.1 а.к.п. 229-230).

Згідно з постановою слідчого від 18.02.2020 року визнано по кримінальному провадженню вилучені в вході ОМП від 09.01.2020 року змив зі слідами РБК з поверхні сходів- речовими доказами і передано до камери схову речових доказів Вознесенівського ВП.(т.1 а.кп. 232-233).

Згідно до висновку судово-психіатричного експерта №31 від 27.01.2020 року ОСОБА_2 потребує направленню на стаціонарну судово-психіатричну експертизу для уточнення діагнозу та винесення остаточного експертного рішення (т.3 а.к.п. 88-94).

Крім того, під час судового розгляду, на підставі ухвали суду за клопотанням прокурора проведено судову психіатричну експертизу, згідно висновку №138 від 27.05.2021 року (т.4) ОСОБА_2 , 1954р.н., виявляв та виявляє на теперішній час психічний розлад у вигляді легкого розладу особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку судинного генезу (гіпертонічна хвороба).У ОСОБА_2 відзначається зміна в когнітивній сфері за органічним типом (нерізко - вираженні порушення ВПФ)- порушення уваги у вигляді нестійкості, недостатності запам`ятовування, «загальмованість» сліду, порушення конструктивного праксису; відзначається зміна в емоційно - вольовій і мотиваційних сферах: порушення мотиваційно - потребностного компонента регуляції поведінки і діяльності, демонстративність, підвищена зосередженість на емоційно-значущих об`єктах. Одночасно спостерігається демонстрована доброзичливість і внутрішня фіксація на негативних емоційних аспектах (злопам`ятність, почуття образи, ненависть, агресія по відношенню до конкретних осіб). Таким чином, психо-експериментальне дослідження виявляє:нерізко - виражені порушення ВПФ за органічним типом. Схильності у ОСОБА_2 до безпричинної агресії та хуліганських дій не виявлено. Можливі критичні зауваження, протесті та поведінкові реакції. У ставленні до оточення та суспільства виявляє підвищений самоконтроль, який пом`якшує зовнішні прояви агресії. У період інкримінованих йому правопорушень ознак тимчасово хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв. Тому він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час він також може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Крім того, прокурором долучено і судом досліджено протокол затримання ОСОБА_2 від 10.01.2020 року (фактичний час затримання 09.01.2020 о 20:30 хв).

До того ж, у судовому засіданні також досліджено відеозаписи фіксації під`їзду по АДРЕСА_2 , які надані потерпілими та стороною захисту.

Підводячи підсумки судового розгляду справи, суд враховує основні засади кримінального судочинства.

Так, ст.2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчій, прокурор, слідчій суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Стаття 323 КПК України встановлює, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Суд, дослідивши та оцінивши в сукупності надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на засадах справедливості, виваженості, всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, аналізуючи вищенаведені докази в їх сукупності та взаємозв`язку вважає, що належні та допустимі докази, на які посилалась сторона обвинувачення, доводять у повному обсязі вину ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених чч.1,2 ст.125 КК України, з огляду на наступне.

Так, з показів допитаних у судовому засіданні свідків та потерпілих судом встановлено, що у під`їзді, де мешкає обвинувачений між обвинуваченим та мешканцями під`їзду тривалий час існують конфлікті неприязні стосунки на побутову рівні, які розвинулися, у тому числі і після скоєного відносно ОСОБА_23 та ОСОБА_24 злочину з боку ОСОБА_9 (Справа №335/5288/15-к, 1-кп/335/85/2017) за ч. 2 ст.125 КК України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/

67358199). Так само, матеріали кримінального провадження, містять достатньо відомостей, які вкрай негативно характеризують обвинуваченого, у тому числі і характеристики, пояснення свідків, висновок судово - психіатричної експертизи.

Разом із тим, суд зважає і на те, що поведінка ОСОБА_2 у стосунках із сусідами та оточуючими, не є предметом доказування у кримінальному провадженні за ст. 125 КК України.

Так, оцінюючи показання потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_3 кожного окремо, суд вважає, що вони послідовні, логічні, істотних суперечностей не мають, узгоджуються з іншими письмовими доказами в частині тих подій, які потерпілі сприймали безпосередньо персонально. Мотивів для обмови потерпілими обвинуваченого не встановлено, даних про існування неприязних відносин з обвинуваченим до вчинення злочину матеріали провадження не містять.

Усі свідчення потерпілими надавалися під присягою, крім того, вказані особи впізнали обвинуваченого у судовому засіданні, як особу, що вчиняла злочин. Обставин, які би ставили під сумнів достовірність цих показань, за результатами судового розгляду не встановлено.

Разом із тим, з урахуванням того, що потерпілі є подружжям, і є особами, які заінтересовані у результаті розгляду провадження, і є обидва потерпілими у різних кримінальних провадженнях, що ставить під сумнів об`єктивність їх свідчень наданих щодо обставин завдання ушкоджень один одному в якості свідків, а тому суд приймає до уваги лише їх покази надані ними в якості потерпілих у цих провадженнях.

Аналізуючи покази усіх допитаних у судовому засіданні свідків, суд визнає що свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , не є очевидцями подій відносно безпосереднього завдання тілесних ушкоджень потерпілим, а їх покази надані в судовому засіданні для характеристики особи обвинуваченого. При цьому пояснення свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , враховуються судом в частині наданих свідками даних, які характеризують обвинуваченого. Разом із тим, суд бере до уваги їх покази, в тій частині, які узгоджуються із іншими зібраними доказами у справі та показам потерпілих, зокрема пояснення ОСОБА_7 щодо злочину відносно ОСОБА_3 в тій частині, що вона спустилась на крик, побачила закривавлену ОСОБА_8 , почула як двері на 2 поверсі закрилися, які узгоджуються із даними протоколу огляду місця події 09.01.2020 року, під час якого вилучені змиви зі слідами РБК з поверхні сходів, і згідно з висновком експерта №287 у яких встановлена наявність крові людини та виявлені антигени А і В системи АВО. Таким результат міг бути отриманий за рахунок крові особи /осіб/ групи АВ за ізосерологічною системою АВО, у тому числі крові потерпілої ОСОБА_3 , фотократками долученими потерпілою. Щодо пояснень ОСОБА_11 , то суд також враховує його покази в частині щодо злочину відносно ОСОБА_3 щодо часу, місця, наявності слідів крові на сходах та закривавленої ОСОБА_3 .. Оцінюючи покази свідка захисту ОСОБА_15 , то її покази є малоінформативними і беруться судом до уваги в частині дати події відносно ОСОБА_3 , а саме приїзд 09.01.2020 року наряду поліції, швидкої допомоги. Також в частині щодо проведення обшуку в якому вона участі не приймала в частині запрошення 2-х понятих.

В іншій частині їх покази не містять відомостей, що мають значення для даного кримінального провадження, оскільки не вказують на наявність або відсутність обставин, які в силу ст.91КПК України підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні за ч.1,2 ст.125 КК України.

Щодо показівсвідка ОСОБА_9 ,то судзазначає,що йогопокази єпослідовними іповністю узгоджуютьсяіз показамипотерпілого ОСОБА_1 та іншимидоказами усправі,однак зурахуваннямтих обставин, що вказаний свідок раніше був засуджений за ст. 125 КК України за обставинами завдання обвинуваченому ОСОБА_23 тілесних ушкоджень, а тому враховуючи ці обставини, на думку суду його покази не можуть бути визнані об`єктивними, а відтак, вказані покази суд розцінює критично, зважаючи на характер стосунків вказаного свідка із обвинуваченим.

Також, суд ставиться критично до показів свідка ОСОБА_16 , яка є дружиною обвинуваченого, зважаючи на характер стосунків вказаного свідка із обвинуваченими, що може свідчити про її зацікавленість у результатах розгляду кримінального провадження. Тим більше, цей свідок не є очевидцем злочинів.

Показання потерпілих, свідків, покази яких приймаються судом до уваги, дані під присягою, за своїм змістом істинні, отримані в судовому засіданні у відповідності до вимогКПК України, узгоджуються між собою та з письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні і відповідають фактичним обставинам справи, є допустимими доказами згідно з іншими правилами допустимості доказів. Підстав у потерпілих чи свідків, яких попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, обмовляти обвинуваченого, судом не встановлено.

Отже, незважаючи на невизнання своєї провини у вчиненні злочинів за чч.1,2 ст.125 КК України винуватість ОСОБА_2 у вчиненні їх знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів досліджених безпосередньо в судовому засіданні, а саме: показаннями свідків в тій частині яка береться судом до уваги, показаннями потерпілих, іншими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження іякі відповідають вимогам належності та допустимості, передбаченим ст.87-89 КПК України, а саме:

-Даними протоколу огляду місця події від 09.01.2020 року з фототаблицею з фото оглядового знімку приміщення, фотознімок плями РБК, детальний знімок серветки з РБК;

-Даними які містяться у висновку експерта №31 судової медичної експертизи, проведеної на підставі постанови слідчого СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Потряскової І.С. від 09.01.2020 року,

-Даними протоколу огляду від 14.01.2020 року двох кольорових фотографій розмір 10 на 15 см. на яких зображено обличчя ОСОБА_3 з речовиною бурого кольору на обличчі та речах, які є речовими доказами в даному провадженні,

-Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17.01.2020 року за участю потерпілої ОСОБА_3 ;

-Даними, які містяться у висновку експерта №34/к, проведеної на підставі постанови слідчого СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Сторчило О.А. від 20.01.2020р.;

-Даними, які містяться у висновку експерта №287 проведеної на підставі постанови слідчого СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Сторчило О.А. від 20.01.2020;

-Даними, які містяться у висновку судово-медичної експертизи №830 від 11.11.2019 року

-Даними, що містяться у медичній карті стаціонарного хворого №5994 ОСОБА_1 ,

-Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 06.12.2019 року, за участю потерпілого ОСОБА_1

-Даними, які містяться у висновку експерта №478/к від 13.12.2019.

Ці письмові докази є належними і допустимими і в своїй сукупності з точки зору їх достатності та взаємозв`язку із показами свідків та потерпілих, свідчить про існування події вчинення злочинів відносно потерпілих і доводять вину обвинуваченого у вчиненні цих злочинів, поза розумним сумнівом, за обставин встановлених судом.

Разом із тим, долучені стороною обвинувачення СД-Р диск фірми Videx з 4 відеофайлами записаними на ньому, який протоколом огляду від 16.01.2020 року слідчий Сторчило Є.В. оглянув відеозаписи з камер спостереження підвального приміщення, яке розташовано по АДРЕСА_2 (т.1 ак.п.135-143), у інші дати, ніж зазначено в обвинувальних актах, колективні звернення по систематичним діям ОСОБА_22 (т.1 а.кп. 134), фото і відео з камери спостереження наданих ОСОБА_1 , та стороною захисту у судовому засіданні, судом визнаються неналежними доказами, оскільки жодних відомостей щодо обставин, які мають значення для кримінального провадження за ст. 125 КК України на підтвердження обставин, визначенихст.91КПК України вони не містять і не відповідають критеріям доказів, визначеним ст. 85 КК України.

З аналогічнихпідстав судомвизнається такожненалежним доказомі долученийдо матеріалівпровадження висновоксудово-психіатричного експерта№31від 27.01.2020року,оскільки жодних відомостей щодо обставин, які мають значення для кримінального провадження на підтвердження обставин, визначенихст.91КПК України він не містить, а свідчить лише про неможливість проведення експертизи в умовах амбулаторного дослідження.

Також суд зауважує, що більша частина долучених прокурором доказів стосується доведення вчинення дій ОСОБА_22 щодо порушення правил добросусідства та завдання шкоди мешканцям під`їзду протягом тривалого часу, однак, прокурором під час судового розгляду змінено обвинувачення за цим епізодом з ч.4 ст. 296 КК України на ч.1 ст.125 КК України і зважаючи на предмет доказування у даному провадженні за ст.125 КК України відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_3 05.08.2019 та 09.01.2020 року, відеофіксації підвалу, під`їзду в інші дати, ніж інкриміновано обвинуваченому вчинення злочинів, жодного відношення до цього провадження не мають і визнаються судом неналежними доказами і до уваги не беруться.

Так само не мають доказового значення і долучені до матеріалів провадження процесуальні документи, зокрема постанови про визнання речовими доказами, про призначення експертизи, про відібрання зразків крові, інші процесуальні документи.

Разом із тим, стороною захисту заявлені клопотання про визнання недопустимими доказами у даному провадженні: постанови слідчого Потряскової І.В. від 09.01.2020 про призначення судово-медичної експертизи щодо наявності тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_3 , висновок експерта №31 від 09.01.2020 (клопотання т.1 а.кп.106-107), протоколу обшуку від 09.01.2020 та додатку до вказаного протоколу в вигляді диску (клопотання т.1 а.кп. 108,109),заяви свідка ОСОБА_1 від 09.12.2019 року щодо долучення фото та відео з камери спостереження та щодо допиту мешканців, додаток до заяви у вигляді ДВД-Р диску рожевого кольору, протокол огляду вказаного диску від 16.01.2020 року (клопотання т.1 а.к.п.131-133), протокол проведення слідчого експерименту від 17.01.2020 та додатки до нього у вигляді стенограми та диску з відео (т.1 а.кп.191-193), постанови слідчого про призначення додаткової судово- медичної експертизи від 20.01.2020 та висновок комісійної судово- медичної експертизи №34/к 23.01.2020 (т.1 а.кп.214-216), висновок судово-медичної експертизи №830 від 11.11.19 (клопотання т. 3 ак.п.8-10), протокол проведення слідчого експерименту від 06.12.2019 року , а також додатки до вказаного протоколу у вигляді СД-Р диску та стенограми (клопотання т.3 а.кп.52-53), постанову про призначення первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 20.01.2020 та висновок судово- психіатричного експерта №31 від 27.01.2020 року (клопотання т.3 а.к.п 98-100).

Щодо доводів сторони захисту про визнання недопустимими доказів у даному провадженні, то судом встановлено таке.

Як вказує ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Так, щодо клопотання про визнання постанови слідчого Потряскової І.В. від 09.01.2020 про призначення судово-медичної експертизи щодо наявності тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_3 , та висновку експерта №31 від 09.01.2020 (клопотання т.1 а.кп.106-107), суд зазначає таке.

Підставою для визнання вказаних доказів недопустимими захисник зазначив, що постанова про призначення судово-медичної експертизи ОСОБА_3 була винесена слідчим Потрясковою І.С. Однак відповідно до витягу з ЄРДР та реєстру матеріалів кримінального провадження, який надано суду разом з обвинувальним досудове розслідування кримінального провадження №12020080060000082 здійснювалось слідчим СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП Сторчило. В матеріалах провадження наявне також доручення в.о. начальника слідчого відділу Вознесенівського ВП щодо доручення на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020080060000082 також слідчому Потрясковій, однак відповідно до вимог ст.ст. 38 ч. 2, 39 ч. 2 п. 1 КПК України керівник слідчого відділу зобов`язаний був би винести постанову про створення слідчої групи та призначити цією постановою старшого такої групи, проте така постанова відсутня. Таким чином, постанову про призначення судово-медичної експертизи від 09.01.20, щодо наявності тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_3 винесено особою яка не мала повноважень для цього, тобто у непередбачений нормами КПК України спосіб ,а тому, згідно клопотання захисту, висновок експерта №31 від 09.01.20, щодо наявності тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_3 було складено експертом ЗОБ СМЕ ОСОБА_25 на підставі незаконної постанови слідчої ОСОБА_26 , є похідним доказам від доказу, отриманого з порушенням Закону є недопустимим.

Надаючи оцінку доводам даному клопотання судом встановлено таке.

Верховний Суд в ухвалі від 07.09.2021 у справі № 711/2233/18 (провадження № 51-6766км18) у зв`язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегій суддів з інших палат, стосовно того, чи повинен визнаватися недопустимим доказом висновок експерта, отриманого у результаті проведення експертизи, призначеної слідчим, що не входив до складу групи слідчих, яким доручено проведення досудового розслідування, кримінальне провадження передано на розгляд об`єднаної палати. Підстави передачі провадження на розгляд ОП: наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях ВС у складі колегій суддів з інших палат щодо того, чи визнається висновок експерта недопустимим доказом, питання про допустимість висновку експерта, отриманого у результаті проведення експертизи, призначеної слідчим, що не входив до складу групи слідчих, яким доручено проведення досудового розслідування та який, окрім цього, суперечить іншим правовим позиціям ВС, відповідно до яких при вирішенні питання про допустимість висновку експерта, отриманого внаслідок такого порушення, суд має взяти до уваги доводи сторін про те, яким чином це порушення позначилося на забезпеченні прав і свобод сторони захисту чи інших учасників судового процесу.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів перевірила матеріали кримінального провадження та встановила, що відповідно до постанови про створення слідчої групи та визначення старшого слідчої групи проведення досудового розслідування доручено слідчим ОСОБА_2, ОСОБА_3. Тоді як судово медична експертиза трупа була призначена за постановою слідчого, який не входив до складу такої групи. У постанові колегії суддів Третьої судової палати від 07.08.2019 у справі № 555/456/18 міститься правова позиція щодо застосування норм кримінального процесуального закону за подібних обставин, в якій зазначено, що слідчий, який не входив до складу групи слідчих, яким доручено досудове розслідування, не може прийняти постанову про призначення експертизи. Колегія суддів дійшла висновку, що у такому випадку постанова про призначення експертизи винесена неуповноваженою особою. Згідно з цією правовою позицією висновок експерта було визнано недопустимим доказом з огляду на викладені обставини. Колегія суддів вважає підхід до визначення допустимості доказів, викладений у цій постанові, є помилковим і таким, що суперечить опрацьованим цим Судом підходам щодо впливу процесуальних порушень на допустимість/недопустимість доказів. Колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку колегії суддів Третьої судової палати, викладеного у постанові від 07.08.2019 у справі № 555/456/18, оскільки в ньому не враховано цих позицій Суду. Колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного в постанові колегії суддів Третьої судової палати від 07.08.2019 у справі № 555/456/18, а саме висновку про те, що призначення експертизи слідчим, який не входить до складу групи слідчих, яким доручено досудове розслідування, є порушенням, внаслідок чого висновок експерта є недопустимим доказом. Колегія суддів вважає, що ОП має сформулювати наступний висновок. Призначення експертизи слідчим, що не входить до складу групи слідчих, яким доручене розслідування, є порушенням кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про допустимість висновку експерта, отриманого внаслідок такого порушення, суд має взяти до уваги доводи сторін, яким чином це порушення позначилося на забезпеченні прав і свобод сторони захисту чи інших учасників судового процесу, передбачених правовими положеннями, згаданими в ч. 1 ст. 87 КПК, і у разі встановлення зв`язку між цим порушенням і порушенням відповідних прав і свобод визначити та навести в рішенні відповідні мотиви, чому він вважає чи не вважає такі наслідки для прав і свобод особи істотними. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/99786424)

У Єдиному державному реєстрі судових рішень наразі відсутні дані щодо розгляду вказаного питання об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Разом із тим, із урахуванням тих обставин, що існує декілька правових позицій Верховного Суду з цього питання, вирішуючи заявлене клопотання захисника, судом встановлено, що дійсно в відповідно до витягу з ЄРДР та реєстру матеріалів кримінального провадження, який надано суду разом з обвинувальним досудове розслідування кримінального провадження №12020080060000082 здійснювалось слідчим СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП Сторчило О.А. В матеріалах провадження відсутні дані щодо створення слідчої групи та призначення цією постановою старшого такої групи. Прокурором в судовому засіданні не надано жодних процесуальних документів, які б встановлювали статус ОСОБА_26 як слідчого у даному провадженні, незважаючи на заявлене стороною захисту клопотання про недопустимість цього доказу з цих підстав і процесуальну можливість та час подати вказані документи.

Викладене дозволяє прийти до висновку, що досудове розслідування в даному кримінальному проваджені міг здійснювати лише слідчий Сторчило О.А., оскільки даних щодо слідчої Потряскової І.С. немає в витягу з ЄРДР та реєстрі матеріалів, постанова щодо створення групи слідчих із зазначенням її прізвища в матеріалах кримінального провадження відсутня.

Таким чином, постанову про призначення судово-медичної експертизи від 09.01.2020, щодо наявності тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_3 винесено особою, яка не входить до групи слідчих у даному кримінальному провадженні.

Разом із тим, ні Конституція України, ні положення національного законодавства, ні положення будь-яких міжнародних договорів, що визначають стандарти справедливого розгляду у кримінальних справах, не передбачають права особи вимагати розслідування певним слідчим.

Призначення експертизи слідчим, що не входить до складу групи слідчих, яким доручене розслідування, є порушенням кримінального процесуального закону.

Проте, при вирішенні питання про допустимість висновку експерта, отриманого внаслідок такого порушення, суд не вважає, що права сторони захисту були якось звужені самим фактом, що експертиза була призначена слідчим, що не входив до складу групи, якій доручено розслідування, а сторона захисту жодним чином не обґрунтувала, у якому аспекті можливості ефективного захисту були б ширшими при умові, що експертиза була б призначена слідчим, що входив до слідчої групи і яким чином це порушення позначилося на забезпеченні прав і свобод сторони захисту чи інших учасників судового процесу, передбачених правовими положеннями, згаданими в ч. 1 ст. 87 КПК.

Правила, визначені у ст. 87 КК, не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи; положення ст. 87 КПК можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Суд також враховує, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду.

З огляду на ті обставини, що сторона захисту не обґрунтувала клопотання наявністю порушення прав або свобод людини, а це порушення за таких умов недоведення порушення фундаментальних прав і свобод особи, на думку суду, жодного зв`язку між цим порушенням і порушенням будь яких прав і свобод обвинуваченого не встановлює, а доказ експертиза, має першочерговий стосунок до важливих фактів справи, оскільки встановлює наявність у потерпілої тілесного ушкодження і жодні інші докази для доведення цих обставин не є належними, іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду, усі інші вимоги закону при проведенні експертизи було дотримано, висновок експерта не викликає сумнівів і є зрозумілим та встановлює обставини, які мають суттєве значення для даного провадження, суд визнає, що вказане порушення не є настільки істотним, щоб виправдати виключення цього доказу як недопустимого, і вважає його належним і допустим доказом у даному провадженні, з огляду на це вказане клопотання захисника відхиляє.

Таким чином, вказаний висновок експерта судом визнається належним доказом, як процесуальний документ, є не тільки належно обґрунтованим, вмотивованим, а й зрозумілим, і у ньому повно і об`єктивно відображені хід та результати експертного дослідження, дані вичерпні і конкретні аргументовані відповіді на усі поставлені питання.Правильність висновку експерта забезпечується вимогамист. 70 КПК України, згідно якої за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків у суді, невиконання інших обов`язків експерт несе відповідальність, встановлену законом.

Сторона ж захисту на досудовому слідстві жодних клопотань з цього приводу не заявляла, питання про допит експерта, призначення додаткової експертизи чи самостійного залучення експерта в порядку ст.244КПК України під час досудового розслідування не порушувала, і за наведених вище підстав в своїй сукупності, доводи клопотання захисника не можу бути безумовною підставою для визнання його недопустимим доказом.

А тому, виходячи з наведеного, суд вважає, що вказаний висновок експерта, який узгоджується з іншими доказами у справі, є належним і допустимим в достовірним доказом у даному кримінальному провадженні.

Щодо клопотання захисту про визнання недопустимим доказом протоколу обшуку від 09.01.2020 та додатку до вказаного протоколу в вигляді диску (клопотання т.1 а.кп. 108,109), то суд вважає його таким, що заслуговує на увагу, з огляду на таке.

Згідно клопотання, підставою недопустимості вказаного протоколу обшуку згідно клопотання захисника, є відсутність додатку до протоколу обшуку від 09.01.2020 на оригіналі технічного носія відеокамери «Панасоник», з урахуванням положень ч.3 ст. 105, ч.3 ст. 107 КПК України, так як відповідно до протоколу ця відеокамера оснащена флешносієм 16 ГБ чорного кольору, а тому з вказаних обставин, захист просить визнати даний доказ недопустимим.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 09.01.2020 (Справа №335/258/20, 1-кс/335/189/2020) надано дозвіл на проведення обшуку приміщення квартири АДРЕСА_4 , з метою виявлення та вилучення знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а саме: предмета схожого на трубу довжиною близько 1 м., чорного кольору, яким було нанесені тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_3 , та будь-яких цифрових носіїв, на яких може бути збережена інформація з камери відеоспостереження, розташованої в приміщені під`їзду, над вхідними дверима кв. АДРЕСА_4 .

Ухвалою суду від 14.04.2020 року визнано очевидно недопустимим доказом DVD-R диск «МАМБА», наданий прокурором разом із протоколом обшуку від 09.01.2020 року, та припинено його подальше дослідження у судовому засіданні.

В описовій частини протоколу, відображено, що під час проведення обшуку 09.01.2020 були застосовані технічні засоби фіксації, а саме відеокамера «Панасоник» з носієм інформації 16 ГБ чорного кольору FULLHD. Прокурором надано суду для долучення не флеш носій, а ДВД-Р диск з написом «МАМБА», розташований в конверті, неопечатаний. Таким чином, цей диск, як доказ, є легкодоступним, інформація на ньому може бути змінена, пошкоджена, знищена. При цьому на самому диску відсутні будь-які підписи понятих, обшуканої особи, її захисника, спеціаліста який проводив відео запис та інших осіб, які брали участь у вказаній процесуальній дії та відсутня інша інформація, яка б дозволила б визначити, що цей диск є додатком до документа у конкретному кримінальному провадженні. Окрім того, вказаний диск очевидно не є оригіналом технічного носія відеокамери «Панасоник», з урахуванням положень ч.3 ст. 105, ч.3 ст. 107 КПК України, так як відповідно до протоколу ця відеокамера оснащена носієм інформації 16 ГБ, чорного кольору FULLHD. Такий носій інформації до протоколу обшуку долучено не було.

Прокурором під час подальшого судового розгляду оригіналу технічного носія відеокамери «Панасоник» із відеозаписом проведення обшуку для дослідженні в судовому засіданні так надано не було, незважаючи на роз`яснення головуючого з приводу можливості подання і долучення такого доказу під час судового розгляду.

Згідно із ч. 2 ст.104 КПК запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу, дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні. Відповідно до частин 1, 2 ст.105 КПК особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки, зокрема аудіо-відеозапис процесуальної дії.

Згідно до ч.6 ст.107 КПК України незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.

Таким чином, можна прийти до висновку, що докази, які були зібрані, отримані в результаті недійсної процесуальної дії (такої, що не створює юридичних наслідків), не є такими, що отримані в порядку, встановленомуКПК України. Такі докази не відповідають критеріям допустимості доказів, а отже на них не може посилатися суд при ухвалені судового рішення, а тому суд визнає даний протокол обшуку від 09.01.2020 року недопустимим і неналежним доказом у даному провадженні.

При прийнятті такого рішення щодо вказаного доказу, суд враховує, що під час вказаної слідчої дії жодного належного доказу, який би міг мати стосунок до важливих фактів справи здобуто не було і зазначає, що сторонами кримінальному провадженні не заперечується, що вилучена під час обшуку 09.01.2020 палка, не є трубою чорного кольору на вилучення, якої було надано дозвіл в ухвалі слідчого судді від 09.01.2020 року, а металевого срібного кольору, і згідно пояснень самої потерпілої ОСОБА_3 в судовому засіданні не є тією палкою, від якої вона отримала тілесні ушкодження. Також вилучений під час обшуку відеореєстратор з флеш носієм білого кольору, який у подальшому було згідно протоколу огляду від 14.01.2020 оглянуто слідчим, не містить відомостей, які підлягають доказуванню у даному провадженні і є неналежним доказом у даному провадженні, оскільки відомостей щодо завдання потерпілим тілесних ушкоджень ОСОБА_2 ці записи не містять, а обставини перебування ОСОБА_3 у час вчинення злочину у під`їзді біля помешкання обвинуваченого, знаходження слідів крові ОСОБА_3 на сходах підтверджуються іншими зібраними у справі доказами, як то поясненнями потерпілої, свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , протоколом огляду місця події від 09.01.2020 року.

При цьому судом зважується на ті обставини, що на вилучених під час обшуку записах з відеореєстратора, який перебував у помешканні ОСОБА_2 наявна відеофіксація сходів у під`їзді 09.01.2020 року, окрім часу, вчинення в який злочину інкриміновано обвинуваченому (наявний запис до події та після події).

При цьому сукупність інших вищенаведених доказів, які визнані судом належними і допустимими, поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_2 у завданні тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Також, розглядаючи клопотання захисту про визнання недопустимими доказами протоколу проведення слідчого експерименту від 17.01.2020 з потерпілою ОСОБА_3 та додатки до нього у вигляді стенограми та диску з відео (т.1 а.кп.191-193), та протоколу проведення слідчого експерименту від 06.12.2019 року з потерпілим ОСОБА_1 , а також додатки до вказаного протоколу у вигляді СД-Р диску та стенограми (клопотання т.3 а.кп.52-53), суд зазначає таке.

Захисник як підставу клопотання послався на те, що додатки до протоколу у вигляді стенограми та диск із відеозаписом не містить підписи свідка та потерпілої Волошиної а також понятих, які були присутні при проведенні такої слідчої дії як слідчий експеримент від 17.01.20. та інших осіб, які брали участь у вказаній процесуальній дії та відсутня інша інформація, яка б дозволила б визначити, що цей диск є додатком до документа у конкретному кримінальному провадженні, окрім того диски, не оригіналами носія на які здійснено фіксацію слідчих експериментів.

Суд звертає увагу, що відповідно дост. 240 КПК Україниз метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цьогоКодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Тобто законодавцем закріплена імперативна вимога про те, що за результатами проведення слідчого експерименту обов`язково складається протокол -процесуальний документ. Частиною 2 згаданої норми передбачено, що за необхідностіпід час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Суд визнає належними і допустимими доказами протоколи проведення слідчихекспериментів у даному провадженні, як такі, що відповідаютьвимогамКПК України. А наведені захисником у клопотанні інші обставини, в даному випадку не викликали сумнівів щодо їх достовірності, оскільки така фіксація не була обов`язковою. Вказані протоколи слідчих експериментів за участю потерпілих були досліджені в суді, у тому числі і детальні стенограми до вказаних протоколів із доданими до ними фототаблицями. Більш того,суд дослідив відеозаписи цієї слідчої дії і встановив, що дійсно зміст відеофіксації повністю відповідає змісту стенограми до протоколу, а тому навіть за умови відсутності оригіналу примірника відео фіксації слідчих експериментів, протоколи їх проведення у сукупністю зі стенограмами та фото таблицями є належними і допустимими доказами у даному провадженні, а відсутність підпису свідка ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3 щодо роз`яснення їм їх обов`язків та щодо попередження за настання кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та за завідомо неправдиве показання за ст. 383, 384 КПК України, на що посилається захисник на думку цього суду, не може ставити під сумнів законність проведеної слідчої дії і само по собі не є підставою для визнання їх недопустимими доказами в розумінні ст. 87 КПК України.

Крім того, суд наголошує, що відповідно до ст. 22 КПК у разі виникнення будь-яких сумнівів щодо законності проведеної слідчої дії, сторона захисту, мала право в суді заявити клопотання про виклик та допит учасників слідчої дії, чого зроблено стороною захисту не було.

Не заслуговують на увагу і доводи клопотання сторони захисту щодо визнання недопустимим доказом постанови слідчого про призначення додаткової судово- медичної експертизи від 20.01.2020 та висновок комісійної судово- медичної експертизи №34/к 23.01.2020 з огляду на таке.

В обґрунтування клопотання захист послався на те, що вказаний висновок зроблено на підставі та з використанням раніше зробленого висновку СМЕ №31 від 09.01.20, яку проведено на підставі постанови слідчої Потряскової І.С., та який є недопустимим доказом, про що захистом зазначалось в клопотанні №36/к-20 від 23.03.20. Тобто, вказана комісійна експертиза №34/к від 23.01.20 є похідним доказам отриманим з використанням попередньої експертизи доказу. Також захисник вказав, що її висновки зроблено експертами з використанням та на підставі диску з відеозаписом зі слідчого експерименту від 17.01.20., який має бути визнаний судом недопустимими доказами.

Разом із тим, вищенаведена експертиза та протокол слідчого експерименту, як вже зазначалося раніше, визнані судом допустимими і належними доказами у цьому провадженні, інших належних процесуальних підстав для визнання вказаного висновку експерта немає, а інші доводи захисту про те, що при складанні висновку СМЕ №34/к від 23.01.2020 експерти на думку захисту вийшли за межі наданих їм постановою слідчого в провадженні Сторчило О.А., від 20.01.2020 повноважень, не є підставою для визнання висновку експертизи недопустимим доказом в розумінні ст. 87 КПК України, а свідчить лише про неуважність слідчого під час складання вказаної постанови, і допущення ним технічної описки, оскільки згідно її резолютивної частини було призначено додаткову експертизу п.1., проте у п.5 цієї ж постанови слідчий зазначив, що постанову про доручення проведення судової комісійної експертизи направити до експертної установи.

Щодо клопотання захисту про визнання недопустимими заяви свідка ОСОБА_1 від 09.12.2019 року щодо долучення фото та відео з камери спостереження та щодо допиту мешканців, додаток до заяви у вигляді ДВД-Р диску рожевого кольору, протокол огляду вказаного диску від 16.01.2020 року (клопотання т.1 а.к.п.131-133), то суд встановив таке.

Підставою такого клопотання захистом зазначене, що вказаний диск та заява долучені особою, яка не є в провадженні стороною. Так, заява та диск були надані слідчому Сторчило О.А. у кримінальному провадженні за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , в якому ОСОБА_1 є свідком. Таким чином, слідчий Сторчило О.А. не мав процесуальних прав прийняти ці докази від особи, яка є свідком у кримінальному провадженні, відповідно до вимог ст. 66 КПК України. Як встановлено матеріалами справи, вказаний диск було надано слідчому Волошиним Є.І., який є зацікавленою в результатах розслідування особою. При цьому дозволу слідчого судді на вилучення вказаного диску не було. За таких обставин цей диск вважається тимчасово вилученим майном. Враховуючи викладене, слідчий зобов`язаний був в порядку ст.ст. 167-168, 171 ч. 3 КПК України не пізніше наступного робочого дня після отримання цього диску, звернутись до слідчого судді з клопотанням щодо його арешту, або повернути це майно (диск) його власнику. В порушення вказаних вище вимог КПК України слідчий не звернувся до суду з клопотанням щодо накладення арешту на тимчасово вилучене майно, тому це майно (речовий доказ) повинне бути визнано недопустимим доказом, та відповідно до норм ст. 169 ч. 1 п. 3 КПК України негайно повернуто власнику ОСОБА_1 .. Крім того, наданий ОСОБА_1 слідчому диск є копією запису, який зроблено з невідомого оригінального записуючого пристрою, невідомо ким та невідомо коли. Цей факт не дозволяє встановити технологічні властивості (ознаки монтажу, порушення безперервності запису, стирання, обрізання тощо). Викладене, є ще однією, окремою підставою для визнання вказаного диску недопустимим доказом. Також, стороні захисту не було відкрито в порядку ч.3 ст. 290 КПК України первинний носії інформації (технічний засіб), на який було записано відео інформацію та фото, наявні на диску.

Вказані доводи захисту суд вважає частково слушними, разом із тим, не вбачає підстав для визнання вказаних документів та відеозаписів доказами у даному кримінальному провадженні, з огляду на те, що ані заява ОСОБА_1 , мешканців підїзду, ані наданий відеозапис не може бути використаний як належний доказ у даному провадженні в розумінні ст.85 КК України, тобто як такий, що здатний своїм змістом встановлювати факти та обставини, що мають значення для кримінального провадження за ст. 125 КК України, з мотивів що наводилися судом вище і оскільки, вказані докази є неналежними доказами, і не беруться судом до уваги при ухваленні вироку, підстав для визнання їх ще і недопустимими суд не встановив.

Оцінюючи висновок судово-медичної експертизи № 830 від 11.11.2019 ОСОБА_1 з точки зору належності та допустимості у сукупності із наявністю у матеріалах справи клопотання сторони захисту про недопустимість висновку судово-медичної експертизи №830 від 11.11.2019 (клопотання т. 3 ак.п.8-10), судом встановлено таке.

Відповідно до ст. 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Порядок призначення та проведення судово-медичних експертиз у кримінальному провадженні врегульовані КПК України, Законом України «Про судову експертизу» № 4038 від 25.02.1994 року, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.95 р. № 6, Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 р. № 6.

Статтею 3 Закону України «Про судову експертизу» в редакції, що діяла на момент призначення та проведення судово-медичних експертиз у цьому кримінальному провадженні, вказано, що судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження.

До обов`язку судового експерта статтею 12 Закону України «Про судову експертизу» віднесений обов`язок провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок.

Пунктом 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 експерту заборонено, зокрема, передоручати проведення експертизи іншій особі; самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

Відповідно до матеріалів провадження, 10.10.19 начальником КУ Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Куртєвим А., за вихідним №01-15/8881 на ім`я слідчого СВ Орджонікідзевського ВП Готовкіна було направлено запит з вимогою надати експерту для проведення експертизи медичних карт хворого ОСОБА_1 :№5994 із КНП «міська лікарня №6» ЗМР; Медичної карти стаціонарного хворого №11635 із КНП «міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР.

Так, п. 2.8 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, вказує, що при проведенні експертизи судово-медичний експерт має право ознайомлюватись з матеріалами справи, що стосуються експертизи.

Якщо наданих матеріалів недостатньо для вирішення поставлених перед експертом питань, він має право порушувати клопотання перед особою, яка призначила експертизу, про надання додаткових матеріалів та документів, які необхідні для її проведення. Експерт також має право просити особу, яка призначила експертизу, уточнити або пояснити питання, запропоновані йому для вирішення при виконанні експертизи.

Як вбачається з висновку наданої прокурором СМЕ №830, перелічені вище стаціонарні карти хворого ОСОБА_1 були надано експерту: карту №5994 із КНП «Міська лікарня №6» ЗМР надав експерту 25.10.19 самостійно потерпілий ОСОБА_1 , (т.3 ак.п.7), а карту №11635 із КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої одичної допомоги» передано до ЗОБ СМЄ 30.10.2019 року (висновок експерта т.3 а.к.п.6) , також 09.10.19 ОСОБА_1 надано експерту копію висновку спеціаліста №496/с ОСОБА_1 від 05.08.2019 року(ці всі відомості викладено безпосередньо у висновку експерта №830).

Судово-медична експертиза закінчена 11.11.2019 року (т.3 ак.п.5).

В матеріалах кримінального провадження (т.3 ак.п. 11-40) міститься ухвала слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14.11.2019 року, згідно до якої надано слідчому СВ Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Готовкіну Олександру Станіславовичу дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, а саме: медичної картки стаціонарного хворого №5994, яка була заведена на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та яка знаходиться у КНП «Міська лікарня №6» ЗМР (неврологічне відділення), за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів 34, з можливістю її вилучення і згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 19.11.2019 року вказана документація вилучена слідчим Готовкіним О.С. у подальшому визнана речовим доказом і долучена до матеріалів кримінального провадження. Але, як вже зазначено вище, проведення експертизи було закінчено 11.11.2019, тобто до винесення ухвали про вилучення медичної карти хворого ОСОБА_1 (14.11.2019) та вилучення медичної карти слідчим 19.11.2019 та направлення її для проведення медичної експертизи 19.11.2019 року(т.3 а.кп. 12-18), тобто вже після проведення 11.11.2019 року відповідної експертизи.

Разом з тим, положеннями ст. 93 КПК України передбачено право потерпілого на збирання доказів шляхом витребування й отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 КПК України висновок експерта повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Згідно з п. 4.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6 (далі - Правила), судово-медичний експерт встановлює особу обстежуваного за паспортом чи іншим документом, що його замінює, з`ясовує у нього обставини заподіяння ушкоджень, скарги та, за потребою, інші відомості; ознайомлюється з матеріалами справи і наявними медичними документами. Всі отримані відомості фіксуються у висновку експерта (акті судово-медичного обстеження).

Як убачається із вказаного висновку експерта, потерпілий ОСОБА_1 з`явився до судово-медичного експерта для обстеження та надав відповідні медичні карти хворого.

Враховуючи викладене, а також вимоги КПК України щодо процедури проведення досудового розслідування і судового розгляду кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення, спрямованого на захист суто особистих інтересів потерпілого, що відповідає висновкам щодо застосування норми права, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (справа № 404/6160/16-к, провадження № 13-22кс19, у цьому випадку надання медичної документації безпосередньо експерту потерпілим не є підставою для визнання висновку судово-медичної експертизи № 830 недопустимим доказом. Указане узгоджується із судовою практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зокрема постановою цього Суду від 8 червня 2022 року (справа № 766/16360/20, провадження № 51-3383 км 21, постанові ВС від 6 липня 2022 року у справі№ 464/5140/18, провадження № 51-4629 км 21)

Також, згідно з правовою позицією, висловленою об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (постанова від 27 січня 2020 року у справі № 754/14281/17, провадження № 51-218 кмо 19), відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом і скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або під час здійснення судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, відповідно до приписів ст. 290 КПК України стороні захисту було надано доступ до матеріалів досудового розслідування, з якими вона ознайомилась, що не спростовано стороною захисту.

Водночас сторона захисту, будучи обізнаною про наявність вищевказаного висновку експерта, який містить аналіз медичної документації, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду не зверталася з клопотанням про надання їй доступу до матеріалів, які досліджував експерт, та не виявляла бажання реалізувати своє право на ознайомлення.

На думку суду, за відсутності такого клопотання, з урахуванням ст. 22 КПК України слід розуміти, що сторона захисту не вважала за доцільне скористатися правом на відкриття їй також і медичної документації . Указане узгоджується із судовою практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зокрема постановою цього Суду від 6 липня 2022 року у справі№ 464/5140/18, провадження № 51-4629 км 21).

Вказані висновки зазначені у постанові Верховного Суду, ухваленою пізніше за часом (06.07.2022р), ніж постанова ВС, на яку послалася сторона захисту (07.08.2019).

З огляду на вказані обставини, підстав для визнання цього доказу недопустимим доказом у справі, суд не встановив.

Не заслуговує на увагу суду також посилання сторони захисту про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту від 06.12.2019., з фототаблицею до нього, оскільки при проведенні слідчого експерименту не було допущено суттєвих порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б могли вплинути на отримані результати, про що також зазначено судом вище.

Не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2 , суд розцінює як позицію обвинуваченого та його бажання уникнути кримінальної відповідальності. Твердження його надані під час судових засідань, як про те, що він, та його дружина є потерпілими від нападків сусідів об`єктивними доказами не підтверджені, спростовуються дослідженими та оціненими судом доказами. Інших доказів, які б вказували на непричетність обвинуваченого до інкримінованих йому злочинів матеріали справи не містять.

З урахуванням характеризуючих матеріалів відносно обвинуваченого, суд в цілому критично оцінює доводи ОСОБА_2 . Ці покази також суперечать показанням потерпілих, які впізнали ОСОБА_2 , як особу, яка завдала тілесних ушкоджень, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні.

Невизнання своєї провини ОСОБА_2 суд розцінює як спосіб ухилитися від кримінальної відповідальності і уникнути справедливого покарання.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених чч.1,2 ст.125 КК України повністю доведена і він повинен нести за це відповідальність.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за епізодом від 09.01.2020 за ч.1 ст. 125 КК України як умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, за епізодом від 05.08.2019 року за ч.2 ст.125 КК України, як умисні легкі тілесні ушкодження, шо спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Відповідно до ч. 2ст. 50 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд згідно з вимогами ст.50,65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, який згідно ст. 12 КК України є злочинами невеликої тяжкості(в редакції статті на момент їх вчинення), проступком - ч.1 ст.125, ч.2 ст.125 КК України нетяжким злочином(в редакції закону на час постановлення вироку).

Суд також враховує особу ОСОБА_2 . Він є особою пенсійного віку 1954 року народження, з 2004 року є пенсіонером за віком, пенсію отримав у відповідності до категорії працівників, віднесених до Списку №1, має з 2015 року хронічне захворювання нирок, печінки, переніс операцію і потребує постійного медичного нагляду, має міцні соціальні зв`язки, з 1979 року мешкає за місцем реєстрації з дружиною ОСОБА_16 , яка є інвалідом 3 групи, має хронічні захворювання і потребує оперативного втручання, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні мати пенсійного віку ОСОБА_27 1926 р.н.інваліда 2 групи, яка потребує сторонньої допомоги, існують міцні соціальні зв`язки, соціально адаптований, вкрай негативно характеризується за місцем мешкання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Згідно висновку судової психіатричної експертизи №138 від 27.05.2021 року (т.4) ОСОБА_2 у період інкримінованих йому правопорушень ознак тимчасово хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв. Тому він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час він також може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченого згідно зі ст.66 КК України, не встановлено. Обставин, які обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

Із врахуванням усіх конкретних обставин справи, характеру та ступеню суспільної небезпеки вчиненого, всіх відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_23 , стану його здоров`я, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст. 125 КК України у вигляді штрафу в межах санкції вказаної статті та за ч. 2 ст.125 КК України у вигляді штрафу в максимальному розміру передбаченому санкцією статті. На підставі ст. 70 КК України, остаточне покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому, вирішуючи питання покарання ОСОБА_23 , суд враховуючи вимоги ч.1 ст. 49 КК України, проходить до висновку про звільнення ОСОБА_23 від покарання за вчинення даних злочинів, оскільки з часу їх вчинення (05.08.2019 та 09.01.2020) і на час ухвалення вироку минуло понад три роки.

Приймаючи дане рішення, суд виходить з того, що санкція ч.1 ст. 125КК України в редакції яка діяла на час вчинення злочину, передбачає покарання штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року. Санкція ч.2 ст.125 КК України в редакції яка діяла на момент вчинення злочину, передбачає покарання у вигляді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, в редакції і на 05.08.2019 та на 09.01.2020 злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1ст. 49 КК Українив редакціїна часвчинення діянь,встановлено,що особа звільняєтьсявід кримінальноївідповідальності,якщо здня вчиненнянею злочинуі додня набраннявироком законноїсили минулитакі строки: 1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі. 2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

ПізнішеЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 рокубуло внесено зміни до статей12та49 КК Україний було викладено їх у новій редакції. Вказані зміни набрали чинності з 01 липня 2020 року.

Зокремастаттею 12 КК Українив новій редакції було визначено, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини, а злочини в свою чергу поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Зокрема, кримінальним проступком новою редакцією закону було визначено передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

В свою чергу нетяжким злочином новою редакцією закону було визначене передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Таким чином, відповідно до положеньст. 12 КК Україниу редакціїЗакону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 рокукримінальне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 125 КК України, відноситься до проступків, ч.2 ст.125 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Відповідно до положень ч. 1ст. 49 ККУкраїни у редакціїЗакону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 рокуособа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Таким чином, порівняльний аналіз положень статей12,49 КК Українияк у редакції, яка діяла на час вчинення ОСОБА_2 злочинів, так і в редакції, яка діє на даний час, свідчить про те, що строк давності звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо злочину, передбаченого ч. 1ст. 125 КК України, як тоді, так і зараз, був визначений тривалістю два роки, ч.2 ст.125 КК України тривалістю три роки. За ч.1 ст.125 КК України він 09.01.2022 року і станом на час розгляду кримінального провадження, сплив, так само як і сплив 05.08.2022 року і на час розгляду справи трирічний строк давності за злочин, передбачений ч.2 ст.125 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1,2 ст.125 КК України, які вчинено 05.08.2019 та 09.01.2020 року, тобто на момент ухвалення вироку з дня вчинення ОСОБА_2 злочинів пройшло більш як три роки, обвинувачений, раніше не судимий, від слідства та суду не ухилявся, до кримінальної відповідальності не притягувався, тобто перебіг давності не зупинявся та не вчинив нового злочину, тому суд звільняє його від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Твердження захисника у судових дебатах, щодо того, що у разі якщо ОСОБА_2 не буде виправдано, тоді суд має закрити провадження у справі та звільнити його від відповідальності, у зв`язку із чим цивільні позови залишити без розгляду, не ґрунтуються на вимогах закону.

З даного приводу слід зазначити, що з аналізу судової практики застосування норм закону про звільнення від кримінальної відповідальності (покарання) у зв`язку із закінченням строків давності, встановлено, що у випадку заперечення обвинуваченого проти закриття справи за нереабілітуючою обставиною, а також вимоги закриття справи за відсутністю в діях особи складу злочину, або виправдання, суд повинен провести судовий розгляд справи в повному обсязі, за наявності відповідних підстав, визнати обвинуваченого винним у вчиненні конкретного кримінального правопорушення, постановивши обвинувальний вирок та призначивши винній особі покарання, і тільки після цього на підставі статті 49, частини п`ятої статті 74 КК України, звільнити її від покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

З текстів норм ст.285-288 КПК України вбачається, що закриття кримінального провадження судом на стадії судового його розгляду допускається у випадку, коли про це надійшло клопотання сторони кримінального провадження. Такого клопотання, як встановлено в засіданні, про закриття провадження у справі і звільнення від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності сторона захисту під час судового розгляду не заявляла. А за умови, коли обвинувачений не визнав себе винним і наполягав на своєму виправданні, суд не має права самостійно ініціювати питання про закриття провадження у справі та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

З показань обвинуваченого ОСОБА_2 випливає, що він свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності не подавав та не заявляв, увесь судовий розгляд наполягаючи на своїй невинуватості, за таких обставин вимагати закриття провадження у справі є необґрунтованою позицією сторони захисту з урахуванням вказаних вище положень нормативних актів.

Тому суд уважає, що, оскільки ОСОБА_2 не подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинені кримінально карані діяння, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, призначає йому покарання і звільняє його від призначеного покарання на підставах, передбачених ст.49, ч. 5 ст.74 КК України. Така позиція відповідає практиціКасаційного кримінального суду Верховного Суду, відображеній, зокрема у постанові № 686/10936/17-к (пров. № 51-1607 км 20) від 03 березня 2021 року.

З положень ст. 129 КПК, України випливає, що вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. У такому випадку суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

З огляду на те, що клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності від обвинуваченого не надходило, процесуальних підстав для закриття провадження за наведених вище обставин немає, судом ухвалюється обвинувальний вирок за ч. 1 ст.125, ч.2 ст.125 КК України, що відповідно до вимог ст. 129 КПК України передбачає вирішення по суті заявлених позовних вимог потерпілих, у зв`язку із чим твердження захисника у судових дебатах про залишення їх цивільного позову без розгляду, не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, вирішуючи відповідно до ст. 129 ЦПК України цивільні позови ОСОБА_3 та ОСОБА_1 суд дійшов такого висновку.

ОСОБА_3 заявлено цивільний позов до ОСОБА_2 , в якому потерпіла ОСОБА_3 обґрунтовуючи позов вказала, що завдана їй моральна шкода полягає у втраті спокою, перенапрузі, психологічному дискомфорті, стресі, душевних стражданнях, що викликані, як самим правопорушенням так і згадками про нього. Спогади про заподіяне ОСОБА_2 . ОСОБА_3 до сьогодні не вщухають, спричиняють головний біль та пробуджують тривогу. Все це стало причиною розладів сну, постійних нервових зривів, погіршення стосунків з оточуючими. ОСОБА_28 перебуває у постійному страху, боїться виходити з квартири, і заходити в під`їзд та перебувати біля будинку. Думки про те, що стосовно неї або когось із її близьких буде повторно скоєний такий напад - ні на мить не залишають потерпілу. З огляду на вказане оцінює розмір моральної шкоди у 125000,00 грн., які просить стягнути з обвинуваченого.

ОСОБА_29 заявлено цивільний позов до ОСОБА_2 , в якому потерпілий зазначав, що за період лікування потерпілого від наслідків завданих тілесних ушкоджені, які були завдані потерпілому, витрачено кошти на придбання медикаментів та лікарських послуг на загальну 9243,72 грн. ОСОБА_1 був вимушений пройти тривале лікування, яке супроводжувалось постійним болем, запамороченням, нервовими переживаннями, напруженістю та дискомфортом. Все це стало причиною розладів сну, постійних нервових в. погіршення стосунків з оточуючими. Головні болі та згадки про злочин у потерпілого не втихають. Потерпілий побоюючись за своє життя та не бажаючи аби скоєне ОСОБА_2 повторилось знову, уклав Договір охорони №28/02 від 20 лютого 2019 року з ТОВ «Миротворець» на забезпечення фізичної безпеки ОСОБА_1 , охорону від безпосередніх дій з його життю та здоров`ю з боку третіх осіб, зокрема, від ОСОБА_2 , а також попереджає припиняє протиправні дії, які можуть бути скеровані проти нього. З огляду на вказане оцінює розмір моральної шкоди у 60000,00 грн., які просить стягнути з обвинуваченого. Також просить стягнути у відшкодування матеріальної шкоди 9243,72 грн.

Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі ст. 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини в заподіянні шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 127 КПКУкраїни шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

У порядку ст. 1167 ЦК України понесена ОСОБА_1 сума матеріальної шкоди у розмірі 9243,72 грн. підлягає стягненню з обвинуваченого у повному обсязі, оскільки розмір цих витрат підтверджено належними доказами, які наявні в матеріалах провадження, а саме даними медичної карти, рецептам та придбаним медикаментам та наданим медичним послугам у зв`язку із отриманими ушкодженнями, згідно наданим копіям квитанцій та накладних (т.1 а.к.п.25-42,63,64).

Вирішуючи по суті подані потерпілими ОСОБА_30 , ОСОБА_1 цивільні позови до обвинуваченого про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частиною 3 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Оцінюючи в сукупності обставини справи, суд вбачає очевидним й таким, що не підлягає доказуванню, те, що будь-якій людині в силу її природи властиво переживати душевні страждання через порушення особистої недоторканості, відчуття фізичного болю, усвідомлення наявності тілесних ушкоджень та їх наслідків. Не є виключенням з цього правила й потерпілі, яка вочевидь зазнали душевних страждань у зв`язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень.

Суд також приймає доводи потерпілих про те, що вони змушені вживати відповідних заходів для відновлення свого фізичного та психоемоційного стану, а тому самий факт завдання потерпілим моральної шкоди суд вважає доведеним.

Потерпілі оцінили завдану моральну шкоду в суму 60000,00 грн.- ОСОБА_1 , 125000,00 грн. ОСОБА_30 . Разом із тим, суд приходить до висновку, що сума компенсації моральної шкоди у таких розмірах потерпілими обґрунтована не повною мірою.

Глибина фізичних страждань потерпілих, на думку суду, є відчутною, але не критичною, оскільки завдання їм легких тілесних ушкоджень хоч і вплинуло на їх стан здоров`я та самопочуття, проте не спричинило тривалого розладу здоров`я, та до втрати працездатності.

Визначаючи ступінь вини заподіювача, суд визначив, що порушення є умисним, оскільки обвинувачений усвідомлював суспільно-небезпечних характер свого діяння.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував матеріальний стан відповідача, який має постійне джерело доходів у вигляді пенсії.

Таким чином, виходячи із вищезазначеного, беручи до уваги характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнала потерпілі, характер та локалізацію заподіяних тілесних ушкоджень, керуючись вимогами розумності і справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим, повинен бути встановлений судом на рівні 15000 грн. на користь ОСОБА_3 та 20000,00 грн. на користь ОСОБА_1 . З огляду на вказане цивільні позови суд задовольняє частково.

Окрім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України до процесуальних витрат, в тому числі, належать витрати на правничу допомогу.

Згідно із п. 3 ч. 1ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат належать до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

За змістом ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Таким чином, витрати на правову допомогу потерпілій, яка водночас є цивільним позивачем, відповідно до вищезазначених вимог КПК України, підлягають стягненню із обвинуваченого.

Вирішуючи питання про розмір судових витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 цієї статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду усправі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічні висновки містяться у інших постановах Верховного Суду, зокрема, усправі № 922/3436/20, усправі № 910/7586/19, усправі № 910/16803/19).

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами від ОСОБА_2 та його захисника до суду не подавалося.

З огляду на вказані норми законодавства та надані цивільними позивачами докази, за відсутності клопотання цивільного відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд вважає обґрунтованою вимогу потерпілих покласти на обвинуваченого витрати, понесені на оплату правової допомоги їх представника - адвоката Черкашина І.І. оскільки ці вимоги узгоджуються із змістом ч. 1 ст. 124 КПК України, а витрати підтверджуються наданими потерпілими документами, - договором про надання правової допомоги, ордером, актом виконаних робіт, квитанціями про сплату потерпілими на користь адвоката Черкашина І.І. 32700 грн. кожним.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу у разі часткового задоволення позову покладаютсья на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 понесено витрат на правничу допомогу кожним у розмірі 32700,00 грн. Оскільки судом позов ОСОБА_1 задовольняється частково на суму 20000 грн., що становить 28,88% від заявлених позовних вимог (69243,77 грн (9243,72 грн +60000,00), на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 підлягають стягнення витрати на правничу допомогу пропорційного розміру задоволених вимог у розмірі 9417,6 грн. Також, оскільки позов ОСОБА_3 задовольняється частково на суму 15000,00 грн., що становить 12% від заявлених позовних вимог (125000,00 грн), на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 3924,0 грн.

Процесуальні витрати у провадженні відсутні.

Запобіжний захід на час ухвалення вироку не застосований, клопотання про його застосування не заявлялося і підстав для його застосування немає.

Відомості про накладення арешту на майно відсутні.

Питання про долю речових доказів вирішується судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 125, ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст.125 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50( п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

-за ч. 2 ст.125 КК України у вигляді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн.

На підставі ст. 49,ч.5ст.74 ККУкраїни ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від призначеного покарання у вигляді штрафу за злочини, передбачені ч. 1 ст. 125, ч.2 ст.125 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень).

В решті частині цивільний позов ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування витрат на правничу допомогу 3924,0 (три тисячі дев`ятсот двадцять чотири) грн.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 9243,72 (дев`ять тисяч двісті сорок три гривні 72 копійки) грн., у відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на правничу допомогу 9417,60 грн (дев`ять тисяч чотириста сімнадцять грн. 60 копійок. )

В решті частині цивільний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не застосований.

Речові докази після набрання вироком законної сили: медичну карту стаціонарного хворого №5994 ОСОБА_1 - долучено до матеріалів кримінального провадження повернути законному володільцю; металева труба довжиною близько-1 метра, системний блок чорного кольору фірми HP Compaq 6300 Pro, флеш накопичувач сірого кольору Kingstone, об`ємом 16 ГБ , відеореєстратор білого кольору фірми Dahua разом із первинною упаковкою - передано до камери схову речових доказів ВП№1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області- повернути законному володільцю; дві кольорові фотокартки розміром 10 на 15 см; СД-Р диск фірми Videx Рожевого кольору з відеофайлами; СД-Р диск фірми Videx з 4 відеофайлами записаними на ньому- долучено до матеріалів кримінального провадження-залишити в матеріалах кримінального провадження; вилучені в ході ОМП від 09.01.2020 року змив зі слідами РБК з поверхні сходів- передано до камери схову речових доказів ВП№1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області- знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Сторонам кримінального провадження копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: Ю.В. Апаллонова