Рішення № 105941186, 25.08.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2022 року Справа № 160/21855/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа: військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

10.11.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа: військова частина НОМЕР_2 , в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 64478664 від 28.10.2021 року Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі № 160/8332/20 він звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харків Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з виконавчим листом № 160/8332/20. Проте, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/8332/20 було оскаржено та 05.05.2021 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду зазначене рішення було скасовано та позовні вимоги залишено без розгляду. 29.09.2021 року постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 року було скасовано та справу направлено до апеляційного суду для продовження розгляду. Державним виконавцем 18.10.2021 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 64478664 на підставі п.5ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року остаточно не є скасованим, тому на думку позивача, державним виконавцем протиправно було закрито виконавче провадження та це порушує його право на належний судовий захист своїх прав. З огляду на викладене, позивач вважає прийняту постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною та просить задовольнити адміністративний позов.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 було повернуто позивачу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2022 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2021р. було скасовано та справу № 160/21855/21 було направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

30 червня 2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративний позов залишено без руху через невідповідність позову ч.1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України та позивачеві надано строк на усунення недоліків адміністративного позову.

Позивачем у встановлений судом строк усунуто недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача та запропоновано надати пояснення третій особі.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, про що свідчить повідомлення про направлення копії ухвали від 15.08.2022 року разом з матеріалами адміністративного позову на електронні адреси сторін.

Відповідачем не було надано відзиву проти адміністративного позову, з клопотаннями, заявами, доказами у справах не звертався.

Третьою особою не було надано до суду пояснень стосовно предмету спору.

06.07.2022 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» від військової частини НОМЕР_1 було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі. В обґрунтування заявленого клопотання третьою особою було зазначено, що через введення військового стану в Україні військова частина позбавлена можливості належним чином приймати участь у розгляді справи та з метою безперешкодної реалізації прав та належного представництва інтересів третьої особи просить зупинити провадження у справі до припинення воєнного стану в України.

Щодо клопотання про зупинення провадження суд зазначає наступне.

Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому Законами України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ, від 21 квітня 2022 року №2212-ІХ та від 22 травня 2022 року №2263-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» затверджено відповідні Укази Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022 та від 17 травня 2022 року №341/2022, якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, а потім з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №389-VIII у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Частинами першою та четвертою статті 26 Закону №389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Рада суддів України у рішенні від 24 лютого 2022 року №9 звернула увагу всіх суддів України на те, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.

Зважаючи на викладене, відсутні передбачені процесуальним законодавством підстави для зупинення (відкладення) розгляду цієї справи до закінчення воєнного стану.

Норми статті 236 КАС України, яка врегульовує питання зупинення провадження у справі, розмежовують підстави, за яких суд має право зупинити провадження у справі, а також, із настанням яких суд зобов`язаний вчинити таку процесуальну дію.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Виходячи із наведених позивачем обґрунтувань, суд не встановив необхідних умов для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 5 частини першої статті 236 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 липня 2022 року у справі №9901/388/21.

Зважаючи на викладене, судом не встановлено підстав для зупинення провадження у справі та клопотання третьої особи не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі № 160/8332/20 було зобов`язано військову частину НОМЕР_3 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з 05.07.2016 року по 05.07.2019 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення ( базового місяця) в період з 05.07.2016 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 05.07.2019 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 п. 5 постанови КМУ від 17.07.2003 року №1078.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/8332/20 набрало законної сили 30.11.2020 року та 02.12.202 року було видано виконавчий лист.

11.02.2021 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64478664.

10.03.2021 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі № 160/8332/20.

31.03.2021 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 64478664 згідно ухвали Третього апеляційного адміністративного суду по справі № 160/8332/20.

05.05.2021 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду скасовано та позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без розгляду.

29.09.2021 року постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2021 року у справі № 160/8332/20 скасовано та справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

18.10.2021 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій виконавчого провадження ВП № 64478664.

28.10.2021 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 64478664 та державним виконавцем встановлено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду по справі № 160/8332/20 від 05.05.2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 року в справі № 160/8332/20 скасовано.

Не погоджуючись з винесеною постановою про закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду наразі не скасовано та підлягає належному виконанню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016.

В силу положень статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За правилами частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, 02.06.2016, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За вимогами ж частини шостої цієї статті, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до статті 63 цього Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

В свою чергу, підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню встановлені також частиною першою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016. Згідно з пунктом 5 цієї частини, виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Наслідки закінчення виконавчого провадження передбачені статтею 40 цього Закону.

Як встановлено судом, за виконавчим листом № 160/8332/20 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 64478664 та державним виконавцем встановлено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду по справі № 160/8332/20 від 05.05.2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 року в справі № 160/8332/20 скасовано.

При цьому, відповідно до приписів частини 2 статті 39 Закону № 1404 постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частина 3 статті 39 Закону № 1404).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що Законом № 1404 чітко визначені дії державного виконавця, при настанні певних випадків.

При цьому матеріалами справи встановлено, що 29.09.2021 року постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2021 року у справі № 160/8332/20 скасовано та справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Отже, станом на 28.10.2021 року - дату винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, постанову Третього апеляційного адміністративного суду по справі № 160/8332/20 від 05.05.2021 року, якою було скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 року було скасовано та на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження були відсутні підстави, що зазначені державним виконавцем.

Враховуючи викладене, при здійсненні своїх посадових повноважень державним виконавцем було протиправно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 64478664 з підстав, які було зазначено в оскаржуваній постанові.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа: військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа: військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 64478664 від 28.10.2021 року Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук