Рішення № 105940767, 09.06.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/28278/20

Провадження № 2/761/2592/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.,

при секретарі Марінченко Л.В.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Матійко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, з огляду на наступне. Позивач з 11.01.2019 р. по 30.06.2020 р. перебував у трудових відносинах з ДП «Готель Козацький» і працював на посаді начальника служби охорони та інформаційної безпеки. В день звільнення за власним бажанням позивач отримав повідомлення за № 23 від 30.06.2020 р. про нараховані суми, належні працівнику до виплати, в якому зазначено, що у зв`язку із звільненням ОСОБА_2 нараховано до виплати сума 96 665,65 грн., яка включає заробітну плату за березень-червень 2020 р. та компенсацію частини щорічної невикористаної відпустки. Проте, в день звільнення зазначені суми виплачені не були. 07.08.2020 р. на картковий рахунок позивачу надійшли грошові кошти у сумі 5 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості. Письмову вимогу позивача про здійснення розрахунків відповідач не виконав. Зважаючи на те, що ї на день звернення до суду розрахунок з відповідачем не проведений, ОСОБА_2 просить суд стягнути на його користь 91 665,65 грн. заборгованість із заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 72 641,32 грн., а також компенсацію втрати частини доходів в розмірі 840 грн. 95 коп.

Провадження у справі відкрито 11.09.2020 р., відповідно до приписів ст. ст. 19, 274 вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві представником ДП «Готель «Козацький» зазначено наступне. Так, дійсно з 11.01.2019 р. по 30.06.2020 р. ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем та обіймав вказану в позові посаду. Сума, яка належала позивачу при звільненні становила 96 665,65 грн. Після звільнення позивача з посади підприємство здійснює погашення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати07.08.2020 р. сплачено 5 000,00 грн., 26.10.2020 р. - 2000,00 грн., 02.11.2020 р. - 2 000,00 грн., 06.11.2020 р. - 700,00 грн., 11.11.2020 р. - 500,00 грн., 21.12.2020 р. - 1000,00 грн., 29.01.2021 р. - 1000,00 грн. та 10.03.2021 р. - 1000,00 грн. Отже, відповідачем визнаються вимоги на суму 83 655, 65 грн. Разом з тим, невиплата нарахованих позивачу коштів відбулась з обставин, які не залежали від роботодавця. На рахунки підприємства накладено арешт державним виконавцем 14.12.2017 р. в тому числі і на рахунки, які призначені для виплати заробітної плати працівникам. Крім того, було призупинено функціонування підприємства на виконання постанови КМУ від 29.03.2020 р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. «Щодо посилення карантинних заходів через короновірус (COVID-19) з метою запобігання поширенню хвороби в Україні» і тільки 22.05.2020р. дозволено роботу готелів. Робота готелю частково відновлена з 25.05.2020 р., проте відповідач постійно здійснює виплати звільненим працівникам. За таких обставин, позовні вимоги стосовно стягнення середнього заробітку не можуть бути задоволені, оскільки відсутня вина підприємства.

У відповідь на відзив позивач вказав наступне. ДП «Готель «Козацький» жодним чином не спростовано аргументи щодо суті позовних вимог. Посилання відповідача на карантинні обмеження жодним чином не звужує прав працівника і обов`язків роботодавця - невиплата заробітної плати є посяганням на право на саме життя. При цьому, відсутність коштів, на законодавчому рівні не вважається форс-мажором. Закон покладає обов`язок на підприємство, установу, організацію провести зі звільненим працівником повний розрахунок.

З урахуванням сплаченої суми заробітної плати станом на 13.04.2021 р. ОСОБА_2 було зменшено розмір позовних вимог. Позивач остаточно просив суд стягнути на його користь компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строку її виплати у розмірі 10 211,50 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 317 777,90 грн., судовий збір у розмірі 3 586 грн. 75 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити.

Представник відповідача зазначив під час розгляду справи, що здійснений стороною позивача розрахунок не відповідає положенням постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.

Вислухавши пояснення учасників процесу, оцінивши належним чином надані сторонами докази, суд приходить до наступних випадків.

Встановлено, і не заперечується представниками сторін, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Готель Козацький» і працював на посаді начальника служби охорони та інформаційної безпеки, що підтверджується трудовою книжкою позивача, копія якої долучено до матеріалів справи.

За наказом ДП «Готель «Козацький» № 119-к/тр від ОСОБА_2 було звільнено з посади начальника служби за власним бажанням відповідно до вимог ст. 38 КЗпП України.

Крім того, як свідчать матеріали справи, за повідомленням про нараховані суми, належні працівникові до виплати від 30.06.2020 р. № 23, позивачу нараховано до виплати сума 96 66565 коп. про

За приписами ст. 116 КЗпП України справи при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В свою чергу відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як було встановлено під час розгляду справи, і дана обставина не спростовується представником відповідача, сума належна ОСОБА_2 при звільненні сплачена позивачеві ДП «Готель «Казацький» 13.04.2021 р.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 241-1 КЗпП.

Також, відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата грошової компенсації працівнику в разі порушення роботодавцем строків виплати заробітної плати проводиться лише у разі затримки зазначених виплат на один і більше календарних місяців. В разі, коли заробітну плату затримано на один і більше календарних місяців, роботодавець зобов`язаний сплатити працівнику грошову компенсацію лише у межах індексу інфляції в період невиплати доходу.

Крім того, згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Постанова) дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи)».

Пунктом 2 Постанови передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

У повідомленні роботодавця від 30.06.2020 р. № 23 позивачеві до виплати нараховано заробітну плату за березень - червень 2020 р. та компенсацію частини щорічної невикористаної відпустки.

За розрахунком ОСОБА_2 , перевіреним під час розгляду справи компенсація втрати доходів позивачу у зв`язку із порушенням строку їх виплати становить 10 211, 50 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.07.2020 р. по 13.04.2021 р. у сумі 307 566,40 коп.

Правилами п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», встановлено наступний порядок розрахунку виплат у всіх випадках збереження заробітної, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В свою чергу, не оспорюючи період прострочення, представник позивача вказує, що має бути взятий до уваги п. 4 абзац 20 Порядку: якщо в розрахунковий період у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу, оскільки за наказом ДП «Готель Козацький» у квітні 2020 р. підприємство призупинило виробництво у зв`язку із карантином.

Разом з тим, суд не може покласти доводи представника відповідача в основу рішення, оскільки повідомлення про нараховані суми, належні працівникові до виплати від 30.06.2020 р. свідчить про наявність заробітної плати у працівника в розрахунковий період.

Середньоденна заробітна плата позивача відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» становить 1545 грн. 56 коп.

Загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 01.07.2020 р. по 13.04.2021 р. 307566,40 коп.

Також суд не може взяти до уваги твердження представника відповідача щодо відсутності вини підприємства у виникненні заборгованості запровадження карантину та арешту рахунків, що унеможливлює стягнення вказаних позивачем сум, з огляду на наступне.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29 січня 2009 році (справа № 2-рп/2008) зазначив, невиплата заробітної плати є посяганням на право на саме життя. Право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Крім того, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця, накладення органами державної виконавчої влади арештів на кошти роботодавця в банківських установах не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не може позбавляти працівників права на виплати, що передбачені при звільненні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача та стягнення на користь ОСОБА_3 сум зазначених у позові.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, як це вбачається з положень ч. 1 ст. 134 ЦПК України.

При поданні позовної заяви позивач наводив попередній (орієнтовний) розрахунок позовних вимог, отже позивачем дотримано вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України.

На підтвердження понесених позивачем витрат позивач подав до суду: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 02/08-2020 від 10 серпня 2020 р., додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 02/08-2020 від 10.082020 р.

Також копію Акту здачі приймання виконаних робіт від 30.12.2021 р. з детальним описом робіт та підтвердженням учасника справи витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000.00 грн., що узгоджується з позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 р. у справі № 727/4597/19 щодо доказів сплати таких витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Виходячи зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 24 червня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц та від 27 січня 2021 року у справі № 659/226/19.

Суд зауважує, що клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу відповідач в порядку частини п`ятої статті 137 ЦПК України до суду не подавав.

Будь-які заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, про які заявив позивач, від відповідача до суду також не надходили.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд приходить до висновку, що заявлена представником позивача сума у розмірі 15 000,00 грн. відповідає критеріям реальності, обґрунтованості та розумності, оскільки відповідна професійна правнича допомога, покладена в основу розрахунку, була доцільною і необхідною для належного захисту прав та інтересів позивача.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Крім того, з огляду на приписи ст. 141 ЦПК України на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 177,77 грн.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,141,258,259,263,268,352,354 ЦПК України, ст.ст. 116,117 КЗпП України, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Готель «Козацький» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини заробітної плати задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 1/3, Код ЄДРПОУ 14303572) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 307 566 грн. 40 коп., компенсацію втрати частмини доходу у розмірі 10 211 грн. 50 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони України (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 1/3, Код ЄДРПОУ 14303572) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3 177 грн. 77 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.06.2022 року.

Суддя: