Постанова № 10594044, 16.02.2009, Луганський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.02.09 року Категорія 6.13 справа2а-13609\09

Луганський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого: Чиркіна С.М.

при секретарі: Лисенко Є.М.,

за участю прокурора Майбороди О.О., представника позивача Суржі Я.О., за довіреністю № 10233X08-15 від 12.11.2008 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом прокурора Попаснянського району Луганської області в інтересах державі в особі Управління пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області до Виробничого об'єднання «Попаснянський склозавод» про стягнення заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій в сумі 90359, 09грн.

ВСТАНОВИВ:

22.12.2008 року, прокурор Попаснянського району Луганської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області до Виробничого об'єднання «Попаснянський склозавод» про стягнення заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій в сумі 90359, 09грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримали позовні вимоги, та просив стягнути з відповідача 90359, 09грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу за його відсутності позов визнав.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів які містять достатньо даних про права та обов'язки сторін.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Сторонами визнано, що відповідач зареєстровано платником збору в управлінні Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області.

З актів звірки розрахунків випливає, що позивачем понесені витрати по сплаті пільгових пенсій працівникам підприємства відповідача в сумі 90359, 09грн., розмір яких відповідачем не оспорюється.

Таким чином, між сторонами виник спір про відшкодування витрат з витрати і доставки пенсії понесених управлінням пенсійного фонду.

Пенсійний фонд України та його органи, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, є суб'єктами владних повноважень, а спори за участю цих органів та фізичних осіб про призначення та виплату пенсій є публічно-правовими, оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню адміністративної справи, наведеному у пункті 1 частини першої статті 3 зазначеного Кодексу. Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 9 липня 2003 року підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100- відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" "з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зазначене свідчить, про обов'язок відповідача відшкодовувати позивачу витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за рахунок відповідних підприємств.

Сторонами визнано, що зазначена заборгованість склалась по відшкодуванню фактичних витрат на доставку та виплату пенсій працівників відповідача.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню в повному обсязі, в розмірі 90359, 09грн.

При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права, які діяли на момент виникнення правовідносин та розгляду справи по суті.

Сторонам роз'яснені вимоги статей 62-70 КАСУ, та наслідки їх невиконання.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки ст. 94 КАС України у даному випадку не передбачено стягнення судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 136, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов управління прокурора Попаснянського району Луганської області в інтересах державі в особі Управління пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області до Виробничого об'єднання «Попаснянський склозавод» про стягнення заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій в сумі 90359, 09грн., задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Виробничого об'єднання «Попаснянський склозавод», код ЄДРПО 31254620, на користь Управління пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області витрати на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 90359, 09грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.