Рішення № 10594040, 19.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/419.07.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Шаповалов А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ш.С.Г.», м. Київ (ідентифікаційний код 19263995)

до Відповідача: Приватного підприємства «Сі Рейл експрес», м. Київ (ідентифікаційний код 33993952)

про: стягнення 70 944,00 грн.

за участю:

представника Позивача –Штанько Г.С. (за довіреністю №б/н від 10.06.2010р.);

представника Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ш.С.Г.», м. Київ (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Сі Рейл експрес», м. Київ,(далі –Відповідач) про стягнення заборгованості за фактично виконані роботи у розмірі 70944,42 грн., а саме: 62235,00грн. –сума основного боргу, 3414,00грн.- пеня, 4357,00 грн. –штраф.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за Договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №064/09 від 15.06.2009р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №064/09 від 15.06.2009р., заявки, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, Акт звірки взаєморозрахунків, разовий договір-заявку, CMR, правоустановчі документи, платіжні доручення про сплату транспортних послуг.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.180, 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54, 56,57 Господарського процесуального кодексу України.

11.06.2010р. Позивач у судовому засіданні надав клопотання про накладання арешту на рахунки відповідача у якості запобіжних заходів. На виконання ухвали суду надав через канцелярію суду 18.06.2010р. надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача від 17.06.2010р., акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.04.2010р. підписаний з боку Позивача з доказами направлення Відповідачу, копії виписок з банківського рахунку, правоустановчі документи Позивача.

06.07.2010р. через канцелярію суду Позивач надав розрахунок пені.

16.07.2010р. через канцелярію суду Позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, у зв’язку з тим, що при розрахунку штрафних санкцій була допущена помилка, у зв’язку з якою сума боргу була збільшена на 51,00грн., просить суд стягнути суму боргу у розмірі 62235,00 грн., 3 363,00 –пені, 4357,00 грн. –штрафу. Також надано докази направлення вказаної заяви Відповідачу.

Представник Позивача у судовому засіданні 16.07.2010р. підтримав позовні вимоги з урахуванням їх зменшення.

Суд, враховуючи права Позивача, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України, розглядає позовні вимоги з урахуванням їх зменшення Позивачем.

Відповідач відзиву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2009 року між Позивачем (Перевізник) та Відповідачем (Експедитор) було укладено Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1 Договору, даний Договір регулює та визначає порядок взаємовідносин Перевізника та Експедитора, які пов’язані із здійсненням перевезень експортно-імпортних і транспортних вантажів Експедитора автомобільним транспортом на території України та за її межами, а також з надання Експедитору інших послуг в Заявках до даного Договору, які є його невід’ємною частиною.

Розділом 5 «Платежі та взаємні розрахунки»Договору сторони встановили наступний порядок розрахунків та вартість послуг, зокрема:

- п.5.1. вартість перевезення та інших послуг визначається на підставі Заявок експедитора, узгоджених Перевізником, які є невід’ємною частиною даного Договору, та вказується у встановлених перевізником рахунках. Розрахунки за виконані послуги проводяться по факту розвантаження автомобіля на протязі 10-ти днів з моменту підписання акту виконаних робіт та надання документів, вказаних в п.5.2. даного Договору, згідно рахунку Перевізника.

- п.5.2. Для проведення Замовником оплати послуг по виконаній Заявці Перевізник протягом 5-ти календарних днів з моменту розвантаження автомобіля повинен надати Замовнику оригінали наступних документів:

- акт виконаних робіт;

- рахунок за надані послуги;

- податкова накладна.

Відповідно до п.7.2.6 Договору нормативний простій автомобіля при подачі, завантаженні/розвантаженні та виконання митних процедур приймається сторонами в рамках 48 годин на території України та СНД, і 24 години –на території Західної Європи та інших іноземних держав, якщо інші строки не обумовлені в заявці. Винна у позанормативному простої автомобіля сторона сплачує іншій стороні неустойку у розмірі 540,00грн. за кожну добу простою автомобіля під розвантаженням/завантаженням на території Західної Європи і 540 грн. по курсу НБУ на території України, якщо інше не обумовлене в заявці.

Згідно п.7.2.8 Договору, у випадку затримки оплати послуг Перевізника Експедитор сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день затримки.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009року. У випадку , якщо за 30 днів до завершення дії даного Договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір припинити дію Договору, термін дії даного Договору продовжується на один календарний рік (п.10.4.Договору).

Позивач на виконання умов договору надав послуги на суму 78 957,00 грн., а саме:

11.12.2009р. Відповідачем було надано Позивачеві Заявку без номеру до Договору від 15.06.2009р., за якою Позивач повинен був перевезти Відповідачеві 12 біг-бегов вагою 22 тони у строк 24.12.2009, вартість послуги - 21219,00 грн.

Позивач виконав вказану заявку, у зв’язку з чим виставлено Відповідачу рахунок №303 від 25.12.2009р. та складений Акт виконаних робіт №303 від 25.12.2009р. на суму 21 219,00 грн., який підписаний та завірений печатками з боку обох сторін.(а.с.23)

23.12.2009р. Відповідачем було надано Позивачеві Заявку без номеру до Договору від 15.06.2009р., за якою Позивач повинен був перевезти Відповідачеві 12 біг-бегов вагою 22 тони у строк 25.01.2010, вартість послуг - 20941,00 грн.

Позивач виконав вказану заявку, у зв’язку з чим виставлено Відповідачу рахунок №09 від 25.01.2010р. та складений Акт виконаних робіт №09 від 25.01.2010р. на суму 200941,00 грн., який підписаний та завірений печатками з боку обох сторін.

25.01.2010р. Відповідачем було надано Позивачеві Заявку без номеру до Договору від 15.06.2009р., за якою Позивач повинен був перевезти Відповідачеві дерев’яні ящики вагою 2800 кілограм у строк 02.02.2010, вартість послуг –10734,00 грн.

Позивач виконав вказану заявку, у зв’язку з чим ним був виставлений рахунок №29 від 08.02.2010р. та складений Акт виконаних робіт №29 від 08.02.2010р. на суму 10734,00 грн., який підписаний та завірений печатками з боку обох сторін.

Крім того, судом встановлено, що під час перевезення вантажу по заявці від 25.01.2010 р. Відповідачем було затримано автомобіль Позивача на 10 діб. Згідно рахунку-фактури №29/1 від 08.02.2010 р. вартість простою автомобіля становить 4320,00 грн.

02.02.2010р. Відповідачем було надано Позивачеві Заявку без номеру до Договору від 15.06.2009р., за якою Позивач повинен був перевезти Відповідачеві 21,5 тон палетних заготовок у строк 08.02.2010, вартість послуг –21 200,00 грн.

Позивач виконав вказану заявку, у зв’язку з чим ним був виставлений рахунок №32 від 12.02.2010р. та складений Акт виконаних робіт №32 від 12.02.2010р. на суму 21 200,00 грн., який підписаний та завірений печатками з боку обох сторін.

Крім того, судом встановлено, що під час перевезення вантажу по заявці від 02.02.2010 р. Відповідачем було затримано автомобіль Позивача. Згідно рахунку-фактури №32/1 від 12.02.2010 р. вартість простою автомобіля становить 540,00 грн.

Належне виконання Позивачем умов договору підтверджено також міжнародними товарно-транспортними накладними.

Відповідно до наданих в матеріали справи копій платіжних доручень (а.с.а.с.46-51) Відповідачем було сплачено, згідно заявки від 11.12.2009р.16 719,00 грн.:

29.01.2010р. –2 219,00 грн.

10.03.2010р. –3 500,00 грн.

15.03.2010р. –2 000,00 грн.

19.03.2010р. –5 000,00 грн.

23.03.2010р. –2 000,00 грн.

09.04.2010р. –2 000,00 грн.

Відповідач не сплатив зазначені у вказаних Заявках всі суми коштів у встановлений Договором строк, в зв’язку з чим Позивач звернувся з зазначеним позовом до суду.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

В свою чергу, згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором транспортного експедитування, який підпадає під правове регулювання ст.ст.929-935 Цивільного кодексу України.

Відповідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Позивач свої обов`язки за вищезазначеним Договором виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Уклавши договір Відповідач прийняв на себе зобов’язання згідно п.5.1 та п.7.2.6 Договору, здійснювати оплату за надані послуги на протязі 10 днів з моменту підписання акту виконаних робіт, та отримання всіх необхідних документів від Позивача вказаних у п.5.2. Договору, згідно рахунку Перевізника.

Факт підписання Відповідачем Актів виконаних робіт підтверджено матеріалами справи, будь-яких заперечень щодо не отримання документів визначених п.5.2. Договору Відповідачем не надано. Проте, Відповідач не здійснив у повному обсязі оплату за надані послуги.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 62235,00 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за виконані роботи підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 62235,00 грн.

Суд відмовляє у стягненні штрафу у розмірі 4375,00 грн. на підставі п.2. ст.231 Госопдарського кодексу України враховуючи той факт, що Частина друга статті 231 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семі відсотків вказаної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що ні Позивач, ні Відповідач не є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки в порядку ст.22 Господарського кодексу України, тому таке нарахування штрафу позивачем в порядку ст.231 ГК України є неправомірним та необґрунтованим.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати послуг сформульована безпосередньо у п. 7.2.8 Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №064/09 від 15.06.2009р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Відповідно п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог в цій частині дійшов висновку, що сума пені у розмірі 3363,00грн. не перевищує розміру пені, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення по кожній поставці окремо до 26.05.2010р. (кінцева дата нарахування визначена Позивачем). З огляду на це позовні вимоги щодо пені також задовольняються судом у повному обсягу.

Натомість, суд відмовляє у задоволенні клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на рахунки відповідача, з урахуванням наступного:

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою учасника судового процесу, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь–якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обов’язковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776.

При цьому, у світлі приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доведення відповідними доказами наявності зазначеної обов’язкової умови покладається саме на заявника клопотання, в даному випадку –Позивача.

Між тим, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження як існування обставин, вказаних у клопотанні про вжиття забезпечувальних заходів, так і характеру впливу таких обставин на виконання рішення у цій справі.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 49 Господарського кодексу України.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ш.С.Г.», м. Київ (ідентифікаційний код 19263995) задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сі Рейл експрес», м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ш.С.Г.», м. Київ (ідентифікаційний код 19263995) 62235,00 грн. –суми основного боргу, 3363,00 грн. –суми пені.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити у стягненні 4357,00грн. штрафу.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Сі Рейл експрес», м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ш.С.Г.», м. Київ (ідентифікаційний код 19263995) витрати по сплаті державного мита в розмірі 649,95 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 218,37 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

За згодою представника Позивача судовому засіданні 19.07.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 19.07.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через Господарський суд міста Києва в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.І. Ягічева