Рішення № 10594032, 19.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/3119.07.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Шаповалов А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «ІНАП БУД», м.Київ (ідентифікаційний код 33298440)

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія «Укрсоцбуд», м. Київ (ідентифікаційний код 34635681)

про: стягнення 19465,26 грн.

за участю:

представника Позивача –Муравлянік О.С. (за довіреністю №48 від 26.05.2010р.);

представника Відповідача –не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «ІНАП БУД, м.Київ (ідентифікаційний код 33298440) (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія «Укрсоцбуд», м. Київ (ідентифікаційний код 34635681) (далі –Відповідач) про стягнення суми боргу за фактично виконані роботи у розмірі 9999,80грн., 3% річних в сумі 805,46 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 2882,61грн., інфляційних нарахувань –5777,38грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за Контрактом №9/21-06-07 від 21 червня 2007р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Контракт №9/21-06-07 від 21 червня 2007р., Акти приймання виконаних підрядних робіт за червень, липень, серпень 2007р., Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за червень, липень, серпень 2007 р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 611, 614, 625, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193, 198, 199, 216, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач на виконання ухвали суду 07.07.2010 року у судовому засіданні надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача.

19.07.2010р. у судовому засіданні представник позивача надав право установчі документи Позивача, Акт звірки взаємних розрахунків станом на 26.05.2010р. підписаний з боку Позивача, копії виписок з банківського рахунку відносно здійснення Відповідачем часткової оплати.

Крім того, Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв’язку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою –02156, м.Київ, вул. Братиславська, буд.14Б.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі від 13.05.2010р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, в тому числі шляхом надсилання поштової кореспонденції на його фактичну адресу, яка зазначена Позивачем у позовній заяві: 02156, м.Київ, вул. Братиславська, буд.14Б.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2007 року між Позивачем (Підрядник) та Відповідачем (Замовник) було укладено Контракт № 9/21-06-07 (надалі-Договір).

Відповідно п.1 Договору Об’єктом договору є виконання робіт при будівництві загальноосвітньої школи на ділянці 28 в 26 мікрорайоні ж/м Вигурівщина –Троєщина з басейном на ділянці 30.

Згідно статті 2 Договору Підрядник в межах договірної ціни, проіндексованої із врахуванням рівня інфляції, виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи, здає в обумовлені строки Об’єкт в експлуатацію Замовнику, усуває на протязі гарантійного строку експлуатації об’єкту недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт.

Згідно ст.3.1 Договору орієнтовна Договірна ціна робіт, що доручені для виконання Підряднику, складає 134937,00 грн., та ПДВ 20% в сумі 26987,40 грн., разом 161924,40 грн.

В статті 5 Договору сторони дійшли згоди щодо розрахунків і платежів, зокрема:

- замовник забезпечує безперервне фінансування будівництва об’єкту у відповідності з даним контрактом (п.5.1.)

- розрахунки за виконані роботи з Підрядником здійснюються через п’ять днів після підписання Акту приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3) (п.5.2.)

- замовник перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника аванс в сумі 127930,00 грн. на протязі трьох днів з моменту підписання контракту.

У червні - серпні 2007 року Позивачем були виконані прийняті на себе зобов’язання, що підтверджено Актами приймання виконаних підрядних робіт:

- за червень 2007р. від 03.09.2007р. на суму 31 876,00грн.,

- за липень 2007р. від 03.09.2007р. на суму 80 059,00 грн.,

- за серпень 2007р. від 03.09.2007р. на суму 49994,00 грн.,

та Довідками про вартість виконаних підрядних робіт за червень, липень, серпень 2007р. від 03.09.2007р., всього на суму 161929,00 грн.

Відповідач свої зобов’язання за Договором виконав частково лише в сумі 151929,40 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

Проте до цього часу, кошти за виконані роботи у розмірі 9999,80 грн. не сплачені Позивачеві, в зв’язку з чим Позивач звернувся з зазначеним позовом до суду.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837- ст.864 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем були виконані роботи, у повному обсязі, відповідно до умов Контракту №9/21-06-07 від 21.06.2007р., що підтверджено Актами приймання виконаних підрядних робіт за червень 2007р. від 03.09.2007р. на суму 31 876,00грн.; - за липень 2007р. від 03.09.2007р. на суму 80 059,00 грн.; - за серпень 2007р. від 03.09.2007р. на суму 49994,00 грн. та Довідками про вартість виконаних підрядних робіт за червень, липень, серпень 2007р. від 03.09.2007р., всього на суму 161929,00 грн.

Відповідно з п.5.2 Договору розрахунки за виконані роботи з Підрядником здійснюються через п’ять днів після підписання Акту приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3) Проте Відповідач, всупереч п.5.2. Договору не здійснив повну оплату за виконану роботу. Відтак, решта несплаченої суми, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 9999,80 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами підрядника, передбаченими ст.879 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за виконані роботи підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в цій частині.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН”, встановив:

- що визначена Позивачем інфляційна індексація у сумі 5 777,38грн. за період з 10.09.2007р. по 17.05.2010р., перевищує розміру індексації, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення (з 09.09.2010р. (03.09.2007р. –дата підписанні актів виконаних робіт +5 днів) і по 17.05.2010р.), а отже підлягає стягненню з Відповідача лише у розмірі 5639,89 грн.; В решті суми 137,49 - відмовити.

- що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення (з 09.09.2007р. і по 17.05.2010р., не перевищує відповідного розміру, що може бути нарахований, а отже – підлягає стягненню у сумі 805,46 грн.

Суд відмовляє у стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами за Договором у розмірі 2882,61 грн. з огляду на наступне:

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже три проценти річних є платою за користування чужими грошовими коштами, правова природа яких є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язується сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, хоча ст.625 ЦК України і встановлює проценти, які є заходом відповідальності, що передбачає особливі підстави виникнення права на їх стягнення, все ж вони підлягають сплаті тоді, коли інший розмір процентів не встановлений законом або договором. Тому застосування процентів відповідно до ст.625 ЦК України виключає застосування процентів, передбачених ст.536 ЦК України.

Таким чином, одночасне стягнення судом з відповідача процентів за користування чужими коштами та 3% річних, передбачених ст.625 ЦК України, є безпідставним.

При цьому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами задоволенню не підлягають оскільки розмір процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами законодавством не встановлений, доказів встановлення його сторонами в договорі або в інший спосіб позивачем не надано, а посилання на приписи статей 1048 та 1061 ЦК України є безпідставним, оскільки зазначені статті регулюють відносини позики і банківського кредиту, а вони не є подібними за змістом правовідносинам, які виникають з договорів підряду, в зв’язку з чим відсутні правові підстави для застосування аналогії закону відповідно до статті 8 ЦК України.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «ІНАП БУД», м.Київ (ідентифікаційний код 33298440) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія «Укрсоцбуд», м. Київ (ідентифікаційний код 34635681) на користь Приватного підприємства «ІНАП БУД», м.Київ (ідентифікаційний код 33298440) заборгованість у розмірі 16445,15грн., а саме: основний борг у сумі 9999,80грн., 3% річних в сумі 805,46грн., інфляційні нарахування -5639,89грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія «Укрсоцбуд», м. Київ (ідентифікаційний код 34635681) на користь Приватного підприємства «ІНАП БУД», м.Київ (ідентифікаційний код 33298440) витрати по сплаті державного мита в розмірі 164,44 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 199,38 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

За згодою представника Позивача у судовому засіданні 19.07.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 19.07.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через Господарський суд міста Києва в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.І. Ягічева