Рішення № 105938576, 29.08.2022, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 501/4069/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2022 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Козирського Є.С.

при секретарі Лисенко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний», місцезнаходження: Одеська область, м. Одеса, вул.Краснова, 6/1, код ЄДРПОУ 20953647 про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом в якому просить суд Кредитний договір № AF2018-01449 від 19.04.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ АТ «ПІВДЕННИЙ» недійсним в частині нарахування відсотків за користування кредитом, та розрахунком за касове обслуговування; зобов`язати ПАТ АТ «ПІВДЕННИЙ» зробити перерахунок заборгованості за Кредитним договором № AF2018-01449 від 19.04.2018 року з урахуванням визнання Кредитного договору недійсним в частині нарахування відсотків за користування та розрахунком касового обслуговування, посилаючись на те, що між ним та Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «ПІВДЕНННИЙ» було укладено Кредитний договір № AF2018-01449 від 19.04.2018 року, згідно з яким, він отримав кредит у розмірі 185000,00 грн. В період часу з 19.04.2018 року по 07.10.2021 року, обов`язки за кредитним договором № AF2018-01449 від 19.04.2018 року, він виконує відповідно графіку погашення заборгованості і кошти за кредитом сплачую. Однак за кредитним договором № AF2018-01449 від 19.04.2018 року згідно з графіком щомісячних платежів до сум, що підлягають сплаті включається комісія (плата за обслуговування). Нарахування комісії( плати за обслуговування) він вважає незаконним. На сьогоднішній день, ПАТ Акціонерний Банк «ПІВДЕННИЙ» нарахував заборгованість за Договором № AF2018-01449 від 19.04.2018 року, у розмірі 175 621, 14 грн. З нарахованою сумою заборгованості він не згідний.

Вважає, що вказаний договір суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема статей 11, 18 цього закону.

При підписанні договору йому не було повідомлено про наявні кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту; податковий режим сплати відсотків; позитивні та негативні аспекти пропонованих схем кредитування.

Також, форма та зміст «кредитного договору» не відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 638, 1054 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки в заяві позичальника відсутні умови, які повинні бути в кредитному договорі. Вважає, що до спірного договору включені несправедливі умови, наслідком застосування яких є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на його шкоду.

ПАТ АТ «ПІВДЕННИЙ» не повідомлено письмово йому всю необхідну інформацію щодо умов Договору про надання кредиту № AF2018-01449 від 19.04.2018 року. Банк скористався тим, що позивачу об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а банк, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав йому відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті.

Тому, вважає, що Кредитний договір укладений між ним та ПАТ Акціонерний Банк «ПІВДЕННИЙ» № AF2018-01449 від 19.04.2018 року таким, що порушує його права як споживача, та підлягає визнанню нікчемним.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення позову,оскільки аргументи позивача є такими, що не відповідають дійсності. До укладення кредитного договору позивач був ознайомлений із інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, надана Банком у вигляді споживчого паспорту. Уся надана інформація Позивачу до укладення кредитного договору повністю та абсолютно відповідає вимогам ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, яка діяла на момент укладення договору кредиту. Окрім того, Позивач отримав усі документи на паперовому носії, та після укладення договору підписав із Банком додаткову угоду від 31.08.2018 року до кредитного договору, в якій за заявою позивача був змінений графік погашення, та знову ж таки Банком надано повну та детальну інформацію як споживачу у відповідності до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування», про що Позивач проставив свій підпис та зазначив прізвище та ім`я по батькові. Дані факти знаходять своє абсолюте підтвердження у самому кредитному договорі та усіх додатках, які складалися до нього та які засвідчені підписом самого Позивача. Позивач у своєму позові зазначає про те, що положення договору кредиту про відсоткову ставку є несправедливими, оскільки такі платежі є змінними и споживач не був повідомлених про них. Однак з наведеним погодитися не можна, оскільки із умов спірного договору кредиту та усіх додатків до нього, чітко вбачається, що Банк детально ознайомив Позивача з розміром відсоткової ставки, та всіма іншими платежами та витратами, які виникатимуть у позичальника після укладення кредитного договору. Умови договору, під якими підписався Позивач, не змінювалися Банком в односторонньому порядку жодного разу, у тому вважати несправедливими умови щодо встановлення відсоткової ставки в розмірі 12 % річних та щомісячної комісії є такими, з якими усвідомлено прийняв та погодив Позивач, що до підписання кредитного договору.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позов не визнає, просить відмовити в задоволенні позову у зв`язку з необгрунтованістю та безпідставністю.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.04.2018 року між ОСОБА_1 та Банком був укладений кредитний договір №AF2018-01449 від 19.04.2018 року, відповідно до умов якого позивач отримав кредит на таких умовах: Тип кредиту: строковий кредит; Мета отримання кредиту: споживчий кредит; Загальний розмір кредиту: 185000.00 грн. Процентна ставка: фіксована, 12 % річних; Порядок обчислення/зміни процентної ставки: відповідно ДКБОФО; Загальна вартість кредиту: встановлено додатком 1 до кредитного договору; Ефективна процента ставка: встановлено додатком 1 до кредитного договору; Строк надання кредиту: відповідно до графіку платежів, не пізніше 19.04.2019 року.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як визначає п.3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У даному випадку, наявність підписаного правочину свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти правочин і, що зовнішній вираз волі відповідає внутрішньому.

Крім того, законодавством України чітко врегульовані питання щодо недійсності угод (ст. 215-216 Цивільного кодексу України).

Зокрема, відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обставин, визначених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України при розгляді даної справи судом не встановлено.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Звертаючись до суду позивач зазначає про недотримання відповідачем положень ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні договору і не надання повної інформації про умови кредитування.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до положень зазначеного Закону у разі ненадання даної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону, а саме у виді штрафу або відшкодування шкоди.

Однак, Законом України «Про захист прав споживачів» не передбачена можливість визнання кредитного договору недійсним у разі ненадання або надання неповної інформації про послуги.

До укладення кредитного договору позивач був ознайомлений із інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, надана Банком у вигляді споживчого паспорту, копія якого додається до даної позовної заяви.

Зокрема даний документ детально містить інформацію про: найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надавався споживчий кредит, реквізити ліцензії про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків; тип кредиту; суму кредиту; строк кредитування; мету отримання та спосіб надання кредиту; тип процентної ставки у вигляді фіксованої та незмінюваної; вид забезпечення за кредитом (порука фізичної особи), орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування; застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки; застереження про те, що витрати, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів; попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань із сплати платежів; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; інші важливі правові аспекто, що стосуються правовідносин між позичальником як клієнтом Банку та самим Банком.

У графіку платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору, та встановлює порядок погашення кредиту, міститься детальна інформація про платежі, із визначенням бази розрахунку, зокрема сума кредиту, залишок кредиту, процентна ставка за користування кредитом. Також наявна інформація про загальну вартість кредиту, супутні та додаткові послуги, умови надання кредиту в абсолютних арифметичних значеннях.

Із даними документами Позивач був ознайомлений повністю, погодився із такими умовами, у тому числі з наданням усієї необхідної інформації як споживачу відповідно до вимог чинного законодавства, про що проставив свій підпис та засвідчив повне своє прізвище та ім`я по батькові.

Уся надана інформація Позивачу до укладення кредитного договору повністю відповідає вимогам ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, яка діяла на момент укладення договору кредиту. Окрім того, Позивач після укладення договору підписав із Банком додаткову угоду від 31.08.2018 року до кредитного договору, в якій за заявою позивача був змінений графік погашення, та знову ж таки Банком надано повну та детальну інформацію як споживачу у відповідності до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування», про що Позивач проставив свій підпис та зазначив прізвище та ім`я по батькові. Дані факти знаходять своє підтвердження у самому кредитному договорі та усіх додатках, які складалися до нього та які засвідчені підписом самого Позивача, в зв`язку з чим посилання позивача на порушення відповідачами зазначених норм чинного законодавства є безпідставними.

У своєму позові позивач посилається на порушення відповідачем умов ст.ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з положеннями ч.ч 1. 2, 5ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суди повинні з`ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей11,18,21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 14 Постанови № 5 від 30.03.2012 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», визначено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокремаЦК(статті 215,1048- 1052,1054- 1055),статті 18- 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно дост. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

19.04.2018 року між ОСОБА_1 та Банком був укладений кредитний договір №AF2018-01449. З умовами вказаного договору, Банк надав Позивачу кредит в розмірі 185 000.00 грн., строком до 19.04.2019 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12 % річних. Також щомісячно Позичальник зобов`язаний оплатити на користь Банка комісію, яка зокрема вказана у Графіку платежів, в розмірі 2,4 % від суми кредиту. Зокрема ці платежі входять до розрахунку сукупної вартості кредиту, з якою особисто був ознайомлений Позивач до укладення кредитного договору, про що засвідчив своїм підписом. Окрім того, Паспорт споживача, який складався кредитодавцем та надавався Позивачу для повного ознайомлення з умовами кредитування в порядку, визначеному Законом України «Про споживче кредитування», окрім іншого містить інформацію про те, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Позивач у своєму позові зазначає про те, що положення договору кредиту про відсоткову ставку є несправедливими, оскільки такі платежі є змінними й споживач не був повідомлених про них.

Однак, із умов спірного договору кредиту та усіх додатків до нього, чітко вбачається, що Банк детально ознайомив Позивача з розміром відсоткової ставки, та всіма іншими платежами та витратами, які виникатимуть у позичальника після укладення кредитного договору. Умови договору, під якими підписався Позивач, не змінювалися Банком в односторонньому порядку жодного разу, у тому вважати несправедливими умови щодо встановлення відсоткової ставки в розмірі 12 % річних та щомісячної комісії є такими, з якими усвідомлено прийняв та погодив Позивач, що до підписання кредитного договору.

Статтею 81 ЦПК України встановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, закон покладає обов`язок доказування на сторони у справі.

Позивач, посилаючись на несправедливість умов укладеного між сторонами Кредитного договору, повинен надати докази на підтвердження того, що наслідком укладення такого договору виникає дисбаланс прав і обов`язків сторін, а також, що це призвело до завдання шкоди позивачу, як споживачу кредитних послуг.

Таких доказів суду надано не було.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов`язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором. Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі.

Відповідно до п. 3 ч. 7 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», право відкликання згоди не застосовується щодо споживчих кредитів, наданих на купівлю послуги, виконання якої відбулося до закінчення строку відкликання згоди.

Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцюпро відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.

Проте, позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання копії примірника договору не скористався.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали підстави вважати, що спірний кредитний договір є недійсним у частині нарахування процентів, пені та штрафних санкцій та укладений з порушенням норм законодавства, оскільки при підписанні зазначеного договору позивач ознайомився та погодився з його умовами, мав намір укласти такий договір, отримав кредитні кошти, витратив їх, вчиняв дії щодо виконання зобов`язань за цим договором.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ АТ «ПІВДЕННИЙ» про захист прав споживачів, визнання недійсними в частині нарахування відсотків за користування кредитом, та розрахунком за касове обслуговування задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 110, 133, 141, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Південний» про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Є. С. Козирський