Рішення № 10593857, 08.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/26208.07.10 За позовом Заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі

Київської міської ради

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 3074,60 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від органу прокуратури: Ноздрякова Ю.В. - за посвідченням

від позивача: Касьяненко А.М. - за довіреністю

від відповідача: не зявився;

Брали участь у судових засіданнях

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду м. Києва звернувся заступник прокурора Оболонського району м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення на користь держави в особі Київської міської ради 3074,60 грн., а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог орган прокуратури повідомляє, що ним встановлено факт використання відповідачем земельної ділянки площею 0,0145 га за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 24-А для будівництва, експлуатації та обслуговування прибудови у вигляді літнього майданчика ресторану «Веселий монах». Вказана земельна ділянка використовується самовільно, без відповідного рішення органу місцевого самоврядування та передбачених ст. 126 ЗКУ документів, що підтверджується доданими до позову актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Оскільки земельна ділянка належить до земель громадської та житлової забудови, самовільним зайняттям заподіяно шкоду Київській міській раді, розмір якої відповідно до розрахунку, здійсненого на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженого постановою КМУ від 25.07.07 №963, складає 3 074,60 грн. У позові міститься посилання на норми ст.ст. 56 Закону України «Про охорону земель», ст.ст. 13, 121 Конституції України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Ухвалою Господарського суду м. Києва порушено провадження у справі №40/262, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.06.10.

У судове засідання 08.06.10 зявились представник усіх учасників судового процесу окрім відповідача. Позивач, на вимогу суду, надав письмові пояснення по суті спору, за яким повністю підтримує позовну заяву та просить суд задовольнити її у повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.06.10 розгляд справи відкладався до 22.06.10 з підстав неявки у судове засідання повноважного представника відповідача.

22.06.10 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 08.07.10 для виготовлення повного тексту рішення.

Відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на виклик суду у жодне судове засідання, не забезпечила явку повноважного представника, вимог ухвал суду не виконала, не надала відзиву на позов чи будь-яких заперечень проти заявлених позовних вимог. Витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), наданий прокурором для залучення до матеріалів справи, свідчить, що запис про Відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, місцезнаходження 04211, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення, оскільки, ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу Відповідача, що вказана в позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

За таких обставин згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі доказами та матеріалами.

Судом заслухані пояснення представника позивача та органу прокуратури, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд встановив.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»прокурор звертається з позовом до суду від імені держави та в її інтересах у разі наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій фізичних або юридичних осіб.

У відповідності з п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство на підставі якого подається позов в чому саме полягають порушення інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність її захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 37 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»встановлено, що нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури.

При здійсненні нагляду органи прокуратури, згідно частини 2 ст. 37 вказаного Закону, застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є обєктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцію України.

Статтею 12 Земельного кодексу України, з врахуванням пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок у користування на території сіл, селищ, міст віднесено до компетенції сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ч. 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно листа Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 11.03.10 №04-11-280, адресованого начальнику інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві та прокурору Оболонського району м. Києва виявлено виконання будівельних робіт по будівництву прибудови та надбудови до існуючої будівлі кафе-бару «Веселий монах»без правовстановлюючих документів на володіння чи оренду земельної ділянки. Про виявлене складено акт від 10.03.10.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 13.03.10 №А220/23, складеним державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель встановлено, що станом на 13.03.10 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 384,01 кв.м. по пр-ту Героїв Сталінграда 24-а у Оболонському районі м. Києва для обслуговування та експлуатації ресторану «Веселий монах»та прибудови у вигляді літнього майданчика. Площа самовільно зайнятої земельної ділянки орієнтовно 145 кв.м.

Актом обстеження земельної ділянки №50/23 від 22.03.10 встановлено, що станом на 22.02.10 СПД ОСОБА_1 самовільно займає земельну ділянку орієнтовною площею 145 кв.м. по пр. Героїв Сталінграда, 24-а у Оболонському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування прибудови у вигляді літнього майданчика ресторану «Веселий монах».

На підставі даних документів та керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу»Головним управлінням Держкомзему у м. Києві проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок зайняття відповідачем земельної ділянки за адресою: м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 24-а, площею 0,0145 га без правовстановлюючих документів в розмірі 3 074,60 грн.

У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Таким чином, законодавство України забороняє використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою або укладання договору оренди та їх державної реєстрації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Вимогами ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»на підприємства, установи, організації та громадяни покладено обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи та надання заперечень і доказів на спростування обставин, повідомлених органом прокуратури.

Враховуючи викладене, а також те, що факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки доведено належними і допустимими доказами (актами перевірок компетентного органу Головного управління Держкомзему у м. Києві), позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шкоди в розмірі 3 074,60 грн, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 24-а, площею 0,0145 га для будівництва, експлуатації та обслуговування прибудови у вигляді літнього майданчика ресторану «Веселий монах»визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04211, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь держави в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, одержувач УДК у Оболонському районі м. Києва, код банку 820019, ЄДРПОУ 26077916, р/р 33115331700206) суму шкоди заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки в розмірі 3 074,60 грн (три тисячі сімдесят чотири гривні шістдесят копійок).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04211, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в доход Державного бюджету України державне мито у розмірі 102,00 грн (сто дві гривні нуль копійок) та 236, 00 грн (двісті тридцять шість гривень нуль копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

Суддя Пукшин Л.Г.