Рішення № 10593748, 22.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/4922.02.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

до Комунального підприємства “Господар”

про стягнення 1599 785,26 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Цурка Н.О.- довіреність №Д07/2009/07/10-9 від 10.07.2009;

від відповідача: Гавриловський О.С.- довіреність №2907 від 05.11.2008;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства “Господар” про стягнення 1599 785,26 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за спожиту електричну енергію за період з 01.09.2008 року по 01.11.2008 року згідно Договору № 220 від 23.01.2001 року.

З цих підстав, з урахуванням ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 1438 096, 27 грн. –основного боргу, 137 695, 80 грн. –індексу інфляції, 23 993,19 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –15 997,85 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 08.01.2009 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 29.01.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2009 призначено у справі № 7/49 судово –бухгалтерську експертизу, провадження у справі зупинено до до закінчення проведення судово –бухгалтерської експертизи.

25.12.2009 Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув справу № 7/49 без проведення експертизи.

Ухвалою від 11.01.2010 поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 08.02.2010 року.

08.02.2010 розгляд справи було відкладено до 22.02.2010, у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представника відповідача та клопотанням позивача про відкладення розгляду справи.

22.02.2010 представник позивача в судовому засіданні подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму боргу за спожиту електричну енергію за період з 01.09.2007 по 01.01.2010 у розмірі 1438096, 27 грн., 397137, 92 грн. –інфляційної складової боргу, 77958, 05 грн. –3% річних, 19 131,92 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача позовні вимоги визнав. Подав заяву про розстрочення виконання рішення строком на 36 місяців при умові щомісячної сплати боргу у розмірі 44438, 47 грн.

Представник позивача проти задоволення заяви заперечив.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.02.2010 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2001 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 220 про постачання електричної енергії (далі - договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 2.1 Договору та законодавства України позивач відпускає електроенергію дозволеної до використання потужності за умовами, визначеними йому договором, за яку відповідач згідно з п. 4.1. Договору зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки відповідно до встановлених Договором умов та термінів оплати.

Порядок розрахунків за спожиту електричну енергію між енергопостачальною організацією та споживачем визначено додатком 13а до договору.

Відповідно до п. 1 Додатку 13а до Договору оплата за використану електроенергію визначається у відповідності з очікуваним споживанням електроенергії в наступному розрахунковому періоді з урахуванням сальдо розрахунків за минулий розрахунковий період і с передоплатою.

Відповідно додатку 13а до Договору відповідач щомісяця 21 числа зобов'язаний подавати звіт про використану електроенергію за розрахунковий місяць, документи, що підтверджують оплату за використану розрахунковий період, та одержувати платіжні вимоги-доручення для оплати використаної електроенергії в наступному періоді та інші платіжні документи. При цьому сума оплати за використану електроенергію визначається у відповідності з очікуваним споживанням електроенергії в наступному розрахунковому періоді з урахуванням сальдо розрахунків за минулий розрахунковий період і є передоплатою.

Оплата платіжних документів здійснюється відповідачем самостійно в 3-денний строк після дати, зазначеної в платіжному документі.

05.11.2004р. сторонами було укладено додаток 2Д до Договору, яким змінено порядок розрахунків, а саме відповідно до п.5 додатку 2Д споживач зобов'язується здійснювати повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на розрахунковий період, один раз за фактичними показаннями споживання електричної енергії до 15 числа місяця наступного після розрахункового.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином.

За період з 01.09.2008 року по 01.11.2008 позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричної енергії на суму 4619 684, 65 грн., що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків, а також звітами про використану електроенергію за спірний період.

У свою чергу, відповідач за поставлену енергію перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 3181 588, 38 грн., в зв’язку з чим виникла заборгованість в розмірі 1438 096, 27 грн., що підтверджується довідкою про стан розрахунків та заборгованість із сплати спожитої електричної енергії та не заперечується відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 1438 096, 27 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 397137, 92 грн. –індексу інфляції, 77958, 05 грн. –3 % річних.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника коштів та борги споживачів (населення) і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 397137, 92 грн. –індексу інфляції та 77958, 05 грн. –3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Подана відповідачем заява про розстрочення суми боргу строком на 36 місяців розглянута судом у відповідності до вимог ст.121 ГПК України.

Розглянувши заяву, надані в її обгрунтування документи та заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що дана заява підлягає задоволенню частково, а виконання рішення розстроченню строком на 24 місяці.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства “Господар” (02069, м. Київ, вул. Заслонова, 3, код ЄДРПОУ 14315687) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) –1438 096 (один мільйон чотириста тридцять вісім тисяч дев’яносто шість) грн. 27 коп. –основного боргу, 397137 (триста дев’яносто сім тисяч сто тридцять сім) грн. 92 коп. –індексу інфляції, 77 958 (сімдесят сім тисяч дев’ятсот п’ятдесят вісім) грн. 05 коп. –3 % річних, 19 131 (дев’ятнадцять тисяч сто тридцять одна) грн. 92 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Розстрочити виконання рішення строком на двадцять чотири місяці починаючи з 09.03.2010 р., визначивши сплату боргу рівними частками щомісячно в розмірі 80 518, 42 грн., а в березні 2012 року в розмірі – 80 518, 50 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 09.03.2010р.