Ухвала суду № 105934868, 25.08.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11108/22

1-кс/308/3461/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2022 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Хамник М.М., за участю секретаря судових засідань Івашко Я.С., прокурора Голич М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Джуган Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ст. слідчого слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції Суркової М., погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Голич М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені за № 12022071030000973від 23.08.2022, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ужгород, Закарпатської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, відповідно до ст.89 КК України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання ст. слідчого слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції Суркової М., погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Голич М., у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071030000973від 23.08.2022, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтовано наступним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 квітня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 23 серпня 2022 року приблизно о 01 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 , перебували на літній терасі магазину «Зіна» за адресою м.Ужгород вул. Капушанська, 168. В цей самий час, вони побачили ОСОБА_3 , який прийшов до магазину зробити покупки. Коли ОСОБА_3 вийшов із приміщення магазину, то став неподалік від ОСОБА_4 та ОСОБА_2 біля столика на літній тарасі магазину. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали пропонувати ОСОБА_3 пригостити їх спритним, але отримали відмову від ОСОБА_3 , який повідомив що вже йде додому та направився по вул. Капушанській м. Ужгорода в бік будинку 157 а.

Побачивши це, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виник раптовий спільний злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, реалізуючи який, ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистої наживи та збагачення за рахунок викраденого чужого майна, за попередньою змовою та разом із ОСОБА_2 пішли слідом за ОСОБА_3 .

Поблизу будинку АДРЕСА_2 , а саме на автомобільній парковці, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наздогнали ОСОБА_3 , який заховався від них за припаркованим там, легковим автомобілем. Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_3 та завдав йому два удари кулаками рук по обличчю, від яких потерпілий впав на землю, на лівий бік, після чого сів на нього зверху та продовжив наносити удари кулаками рук по голові потерпілого, нанісши 15 ударів, а ОСОБА_2 , в цей час, завдав три удари ногами по тулубу потерпілого.

Усвідомлюючи, що їх дії розуміє потерпілий ОСОБА_3 , ОСОБА_2 зняв з потерпілого чоловічу сумку, яка була у нього на плечі, після чого разом із ОСОБА_1 відкрито викрали із зазначеної сумки гаманець чорного кольору, який не становить майнової цінності для потерпілого, в якому знаходилась гроші в сумі 4850 грн, банківські картки «ІІриват банк» № НОМЕР_1 та «Моно банк», посвідчення водія НОМЕР_2 , категорії В дійсне до 13.05.2046 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Skoda Oktavia», сірого кольору, р.н. НОМЕР_3 , а також навушники «Apple» в корпусі білого кольору, в футлярі - зарядному пристрої, що не становлять майнової цінності для потерпілого.

Із викраденим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покинули місце події, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_3 матеріального збитку на суму 4850 грн та тілесні ушкодження у вигляді: «множинних забійних саден обличчя та перенісся».

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, а саме відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в умовах воєнного стану.

24.08.2022, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви від ОСОБА_3 від 22.08.2022, протоколами огляду місця події від 23.08.2022, допитом потерпілого ОСОБА_3 від 23.08.2022, протоколами пред`явлення особи для впізнання від 23.08.2022.

Злочин передбачений ч.4 ст.186 КК України є умисним тяжким кваліфікованим злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України, метою для застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Зі змісту частини другої цієї ж статті випливає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Таким чином, підозрюваний ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, тому що санкція за вчинення цього злочину, згідно ч. 4 ст. 186 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років;

На підставі вище викладеного є необхідність в обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на іншого підозрюваного та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на іншого підозрюваного та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю.

У зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука підозрюваного, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, оскільки застосування таких запобіжних заходу, як:

- особисте зобов`язання не може забезпечити належне виконання покладених на особу обов`язків, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 , ніде не працює, не має постійного джерела прибутку, міцних соціальних зв`язків, особисто знайомий з іншим підозрюваним, вчинив злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину, отже, перебуваючи на волі ОСОБА_1 , може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на іншого підозрюваного та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органам досудового розслідування встановити всі обставини події;

-особиста порука також не може бути застосована, як запобіжний захід, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 , може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконного впливати на потерпілого та іншого підозрюваного, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органам досудового розслідування встановити всі обставини події;

-домашній арешт також не зможе забезпечити належне виконання покладених на особу обов`язків, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 ніде не працює, не має постійного джерела прибутку, міцних соціальних зв`язків, особисто знайомий з іншим підозрюваним, вчинив злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину, тому може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на іншого підозрюваного та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органам досудового розслідування встановити всі обставини події;

-застава також не може забезпечити належне виконання покладених на особу обов`язків, оскільки існує ризик того, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 , може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на іншого підозрюваного та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органам досудового розслідування встановити всі обставини події.

Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечують належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність в обранні такої міри запобіжного заходу.

Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному, обставини вчинення правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості підозрюваного перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження як на стадії досудового розслідування так і під час судового розгляду.

Взявши до уваги зазначені вище обставини, орган досудового розслідування прийшов до висновку, про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, з підстав зазначених в ньому.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування до її підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просила застосувати альтернативний запобіжний захід - у вигляді домашнього арешту, враховуючи, що підозрюваний має захворювання серця та потребує постійного лікарського нагляду.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку свого захисника, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши та оцінивши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.

Як установлено з матеріалів клопотання Ужгородським районним управління поліції Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12022071030000973 від 23.08.2022 за ч.4 ст.186, ч.4 ст. 186 КК України.

З матеріалів клопотання встановлено, що 23 серпня 2022 року приблизно о 01 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 , перебували на літній терасі магазину «Зіна» за адресою м. Ужгород вул. Капушанська, 168. В цей самий час, вони побачили ОСОБА_3 , який прийшов до магазину зробити покупки. Коли ОСОБА_3 вийшов із приміщення магазину, то став неподалік від ОСОБА_4 та ОСОБА_2 біля столика на літній тарасі магазину. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали пропонувати ОСОБА_3 пригостити їх спритним, але отримали відмову від ОСОБА_3 , який повідомив що вже йде додому та направився по вул. Капушанській м. Ужгорода в бік будинку 157 а.

Побачивши це, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виник раптовий спільний злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, реалізуючи який, ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистої наживи та збагачення за рахунок викраденого чужого майна, за попередньою змовою та разом із ОСОБА_2 пішли слідом за ОСОБА_3 .

Поблизу будинку АДРЕСА_2 , а саме на автомобільній парковці, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наздогнали ОСОБА_3 , який заховався від них за припаркованим там легковим автомобілем. Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_3 та завдав йому два удари кулаками рук по обличчю, від яких потерпілий впав на землю, на лівий бік, після чого сів на нього зверху та продовжив наносити удари кулаками рук по голові потерпілого, нанісши 15 ударів, а ОСОБА_2 , в цей час, завдав три удари ногами по тулубу потерпілого.

Усвідомлюючи, що їх дії розуміє потерпілий ОСОБА_3 , ОСОБА_2 зняв з потерпілого чоловічу сумку, яка була у нього на плечі, після чого разом із ОСОБА_1 відкрито викрали із зазначеної сумки гаманець чорного кольору, який не становить майнової цінності для потерпілого, в якому знаходилась гроші в сумі 4850 грн, банківські картки «ІІриват банк» № НОМЕР_1 та «Моно банк», посвідчення водія НОМЕР_2 , категорії В дійсне до 13.05.2046 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Skoda Oktavia», сірого кольору, р.н. НОМЕР_3 , а також навушники «Apple» в корпусі білого кольору, в футлярі - зарядному пристрої, що не становлять майнової цінності для потерпілого.

Із викраденим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покинули місце події, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_3 матеріального збитку на суму 4850 грн та тілесні ушкодження у вигляді: «множинних забійних саден обличчя та перенісся».

24.08.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, наявність існування ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаних ризиків, орган досудового розслідування вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно дост. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 1ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У Кримінальному процесуальномукодексіУкраїни поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність гр. ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.

Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним органом досудового розслідування існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; можливого незаконноговпливунасвідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

При цьому слідчий суддя виходить з того, що Кримінальний процесуальнийкодексУкраїни не вимагає надання стороною обвинувачення доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Таким чином суд приходить до висновку, що ризики передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які лежать в основі клопотання сторони обвинувачення знаходять своє підтвердження та не спростовані стороною захисту. При цьому оцінка наявності існування ризиків проводиться у контексті чинників, перелічених у ч. 1ст. 178 КПК. Така позиція суду базується на основі практики ЄСПЛ. Зокрема, у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява №9190/03 від 04.10.2005, зазначено:«Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню».

За змістомст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.

Відповідно до наведеної норми, слідчий суддя:

- з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 ,

- доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри,

- доведення стороною обвинувачення існування ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України

вважає доведеною та обґрунтованою необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного.

Отже, враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що на теперішній час, обрання більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких злочинів.

Згідно з п. 4 ч. 2ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Отже, оцінивши докази сторони обвинувачення та сторони захисту в їх сукупності та співставленні, вирішуючи питання доцільності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 суд не знаходить підстав для відмови у задоволенні клопотання сторони обвинувачення щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначенихКПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених названим Кодексом.

Положеннями ч. 4 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Слідчий та прокурор, будучи стороною кримінального провадження з боку обвинувачення, які під час проведення досудового розслідування зобов`язані діяти в межах своїх повноважень, що чітко визначені Кримінальним процесуальним кодексом, не наділені компетенцією визначати розмір застави при обранні запобіжного заходу.

Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та визначення розміру такої належить виключно до компетенції слідчого судді/ суду.

Відтак вимоги, викладені у клопотанні органу досудового розслідування про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, не заслуговують на увагу.

Отже, приймаючи до уваги обставини вчиненого злочину та особу підозрюваного, зокрема його майновий стан, слідчий суддя вважає за можливе визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, визначивши розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом. При визначенні розміру застави суд виходить з вимог ч.5 ст.182 КПК України та вважає за необхідне визначити розмір такої тридцять прожитковихмінімумів дляпрацездатнихосіб, оскільки саме цей розмір застави є необхідним та достатньою мірою гарантуватиме виконання останнім покладених на нього обов`язків.

Відтак, на думку слідчого судді, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та низки об`єктивних обставин, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, приходить до висновку про задоволення клопотання органу досудового розслідування. Застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, в даному випадку, не зможе запобігти наявним ризикам та досягнути мети застосування запобіжного заходу, а саме забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, слідчий суддя знову ж таки наголошує, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_1 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

Згідно зст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст.ст.176, 178, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого слідчого відділу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції Суркової М., погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури Голич М., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені за №12022071030000973від 23.08.2022, відносно ОСОБА_1 , задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою обчислювати підозрюваному ОСОБА_1 з 23 серпня 2022 року по 21 жовтня 2022 року включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов`язків, передбачених цим Кодексом в розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 74430,00грн. (сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять гривень) 00 коп.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання у відповідні органи державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Строк дії покладених на підозрюваного обов`язків - два місяці.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу подано не було.

Повний текст ухвали проголошено 29.08.2022 о 16 год. 50 хв.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник