Ухвала суду № 105934644, 29.08.2022, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/1733/22

Провадження № 1-кп/219/834/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2022 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Худіної О.О.,

при секретарі Орищиної І.А.,

за участі прокурора Коваленко П.Г.,

захисника Даншина С.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відео конференції обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 22022050000000013 від 22.01.2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бахмут Донецької області, громадянина України, не одруженого, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2022 року в провадження судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Худіної О.О. надійшов обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 22022050000000013 від 22.01.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України.

Прокурор заявив про неможливість розгляду кримінального провадження по суті.

Захисник та обвинувачений залишили це питання на розсуд суду.

Суд, заслухавши думку учасників провадження, вважає за необхідне відкласти судове засідання, виклик учасників провадження повторити.

Крім того, прокурор заявив суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 . Мотивуючи клопотання, прокурор вказує, що 21.11.2019 року ОСОБА_1 , знаходячись на території м. Луганськ Луганської області, усвідомлюючи, що діяльність не передбаченого законом збройного формування терористичної організації «ЛНР» та її підрозділів є незаконною, спрямована на зміну меж території та державного кордону України, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, діючи умисно, з ідеологічних та корисливих мотивів, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, добровільно вступив до складу вказаної терористичної організації, а саме підрозділів її силового блоку - не передбачених законом збройних формувань. З 21 листопада 2019 року ОСОБА_1 перебував на посаді оператора протитанкової керованої ракети (в/ч 08807, м. Гірник), надалі 21 березня 2021 року був призначений на посаду розвідника 3 мотострілкового батальйону 7 ОМСБр 2 АК НМ «ЛНР», у складі яких приймав участь з метою дестабілізації суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, зокрема шляхом застосування збройної сили проти Збройних сил України та інших військових формувань, задіяних у проведенні антитерористичної операції/операції Об`єднаних сил.

ОСОБА_1 , вступаючи до вищевказаних структурних підрозділів незаконного збройного формування «ЛНР», був достовірно обізнаним, що вони мають організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, носять формений одяг військового типу), характеризуються наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеним збройним формуванням), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), мають воєнізований характер завдань та методів (здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України й інших військових формувань України, задіяних у проведенні антитерористичної операції/операції Об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областей України) та ставлять перед собою специфічні завдання (утримання території тимчасово окупованих окремих районів Луганської області, встановлення на території цих районів Луганської області військового стану та мають для цього відповідні матеріальні засоби (вогнепальну зброю - автомати, бойові припаси (патрони) та військову техніку.

При цьому, ОСОБА_1 усвідомлював, що зазначені підрозділи незаконного збройного формування «ЛНР» не відносяться до збройних формувань, передбачених Законами України «Про Збройні Сили України», «Про Службу безпеки України», «Про Національну поліцію», «Про державну прикордонну службу України», «Про Національну гвардію України», «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими визначено створення та функціонування збройних формувань України.

У вказаний період ОСОБА_1 , використовуючи позивний « ОСОБА_1 », будучи забезпеченим камуфльованою формою одягу, вогнепальною зброєю та бойовими припасами до неї, знаходячись на позиції під умовною назвою «Изба» (н.п. Ломоватка Луганської області), виконував функції спостереження за позиціями та пересуванням військових підрозділів Збройних сил України.

Проте, 21.01.2022 року о 22:00 год. ОСОБА_1 затримано військовослужбовцями 30 омбр ЗСУ в/ч НОМЕР_1 ЗСУ поблизу спостережного поста, розташованого в районі населеного пункту Луганське Бахмутського району Донецької області, та 22.01.2022 року співробітниками 2 відділу 8 управління ДВКР СБУ доставлено до 3 відділення (з дислокацією в м. Краматорськ) слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях.

За таких обставин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець м. Бахмут Донецької області, судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , обвинувачується в умисних діях, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України; в участі у терористичній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України; в участі у діяльності не передбачених законом збройних формувань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.

22.01.2022 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

22.01.2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК України.

23.01.2022 стосовно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21.03.2022 з визначенням розміру застави в сумі 744 300 грн.

В подальшому ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України.

Згідно зі ст.. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі. Якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.. 177 КПК Украйни, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.. 176 КПК України.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під ватою необхідно враховувати вимоги п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ст.. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу і особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, міс2цем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Метою та підставами продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, перешкоджати проведенню судового розгляду іншим чином, знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тобто ризикам, передбачених п.п. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вказані ризики встановлені з урахуванням того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяті років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.

У випадку застосування до ОСОБА_1 запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, це створить передумови для спілкування ОСОБА_1 із свідками та впливу на їх подальші покази, переховуватись на тимчасово непідконтрольній території, в змозі знищити, сховати чи спотворити будь - які предмети та речі, що мають істотне значення для встановлення об`єктивної істини у даному кримінальному провадженні.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 неможливе, оскільки, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків: застосування особистого зобов`язання не можливе у зв`язку з тим, що воно не буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; застосування особистої поруки не можливе у зв`язку із відсутністю у обвинуваченого осіб, які б могли взяти на себе передбачені законом процесуальні обов`язки; застосування домашнього арешту не можливе, оскільки м. Бахмут Донецької області, знаходиться поблизу, де на даний час відбуваються активні бойові дії, о може спричинити до тимчасової окупації міста та призвести до ухилення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.

01.09.2022 року завершується строк дії ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області, якою стосовно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, прокурор просить суд, продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому у кримінальному провадженні громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів, із збереженням розміру застави у розмірі 744300 гривень, з утриманням у Державній установі «Житомирська установа виконання покарань № 8».

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу.

У судовому засіданні захисник Даншин С.О. заперечував проти клопотання прокурора, вказав, що на теперішній час ризики відсутні. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт за місцем реєстрації, у м. Бахмут Донецької області, яке на теперішній час не є окупованим.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю підтримав позицію захисника.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, до спливу двомісячного строку тримання під вартою, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, незалежно від наявності клопотань.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (частина друга статті 331 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).

До таких ризиків частина перша статті 177 КПК України відносить можливість обвинуваченого:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 176 КПК України до запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу (частина перша статті 183 КПК України).

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд зазначає, що під час розгляду вказаного кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області 23 січня 2022 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави. В подальшому обраний раніше запобіжний захід було продовжено ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області. Строк дії спливає 01.09.2022 року. Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов`язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110 КК України, яке відноситься до тяжкого злочину, відповідно до вимог ст.12 КК України, та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, та ч. 1 ст. 258-3 КК України, яке, відповідно до ст.. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, та за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що встановленні при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ризики не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Так, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин тих кримінальних правопорушень, які інкриміновані ОСОБА_1 , а саме вчинення тяжкого злочину, за яке, в разі доведеності вини, може бути призначене покарання до 10 років позбавлення волі, та особливо тяжкого злочину, за яке, у разі доведеності вини, може бути призначено покарання до 15 років позбавлення волі, дає суду достатні підстави для продовження застосування до обвинуваченого такого суворого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, оскільки потенційна загроза відбування тривалого строку покарання у вигляді позбавлення волі обумовлює продовження існування ризику того, що ОСОБА_1 перебуваючи не в умовах попереднього ув`язнення, може здійснити спробу переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. ОСОБА_1 неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше судимий, на території України ніде не працює, не має офіційних джерел доходу.

Неможливість зміни запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 на особисте зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання обвинуваченим його обов`язків у цьому кримінальному провадженні. В разі зміні йому вказаного запобіжного заходу, ОСОБА_1 матиме можливість незаконно впливати на свідків.

Не можливість зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на домашній арешт пов`язана з тим, що він, перебуваючи на волі, може вчинити інший злочин, або вчинити протиправні дії відносно свідків у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де на теперішній час ведуться активні бойові дії, і у разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою реєстрації, поставить під загрозу життя та здоров`я самого обвинуваченого. Таким чином в разі зміни запобіжного заходу на домашній арешт, цей запобіжний захід не забезпечить покладених на ОСОБА_1 обов`язків, що свідчить про неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Не можливість зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на застосування особистої поруки пов`язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу вимогу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про неможливість запобігти встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Суд, зазначає, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

Крім того, суд зауважує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 , у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, з огляду на вірогідність переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та посилання обвинуваченого.

Щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 , то судом дані обставини були перевірені та ніяких протипоказань щодо його перебування у слідчому ізоляторі, не встановлено.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який, а тому клопотання захисника та обвинуваченого з цього приводу не підлягає задоволенню. При цьому, є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та застосування обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 27.10.2022 року включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї частини.

Задовольняючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину - від восьмидесяті до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З урахуванням обставин кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, наявних ризиків, майнового стану обвинуваченого, та враховуючи ч. 4 ст. 182 КПК України, суд, вважає за доцільним визначити ОСОБА_1 розмір застави, що складає 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладанням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатньою мірою гарантування виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинув чанний звільняється з - під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_1 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 184, 193-199, 616 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відкласти судове засідання по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України на 12 жовтня 2022 року на 11 годину 00 хвилин.

Повідомити учасників кримінального провадження про дату, час та місце проведення судового розгляду.

Клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту, управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту Донецької обласної прокуратури Коваленко П.Г. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 діб строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань №8».

Строк дії ухвали суду про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обчислювати з 29.08.2022 року по 27.10.2022 року, включно.

Одночасно обрати ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ним обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 744300 (сімсот сорок чотири тисячі триста гривень), яка може бути винесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Держаної судової адміністрації України в Донецькій області (отримувач ТУ ДСА України в Донецькій області, ЄДРПОУ 26288796, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, р/р UA828201720355259003000011792).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу протягом її дії.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати до прокурора чи суд із встановленою періодичністю, не відлучатися із м. Бахмут без письмового дозволу прокурора або суду, повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місяця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 27 жовтня 2022 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Житомирська установа виконання покарань №8».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документу, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Житомирська установа виконання покарань №8» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 з - під варти та повідомити усно і письмово прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні та Артемівський міськрайонний суд Донецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з - під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із обранням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з - під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого обрано запобіжний захід у вигляді застави.

Продовження цього строку можливе у порядку передбаченому ст.. 199 КПК України.

У задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала в іншій частині оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 29 серпня 2022 року.

29.08.22

Суддя О.О. Худіна