Рішення № 105933011, 24.08.2022, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/60/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.08.2022 Справа № 908/834/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Дроздова С.С., розглянувши матеріали,

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ВІДІ-СТРАХУВАННЯ (08131 Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. В.Кільцева, 56, ідентифікаційний код юридичної особи 35429675)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО (пр. Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789)

про стягнення 57 723 грн. 70 коп.

без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

13.06.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ВІДІ-СТРАХУВАННЯ про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО 57 723 грн. 70 коп. страхового відшкодування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2022, справу № 908/834/22 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 20.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі № 908/834/22, номер провадження 27/60/22. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

10.08.2022 від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву вих. № 2278 від 09.08.2022, відповідно до якого останній визнав позовні вимоги повністю та просив розглядати справу без його участі.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій сплив, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення після виходу судді з щорічної відпустки 24.08.2022.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

05.06.2021 між ОСОБА_1 та ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту, що підтверджується Страховим полісом CLAU-21923. Предметом Договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом AUDI А4, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

09.10.2021 на вул. Жмеринській в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю, в тому числі, Застрахованого ТЗ та транспортного засобу Тоуоta Саmrу, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

По факту дорожньо-транспортної пригоди відносно ОСОБА_2 за порушення ПДР України було складено адміністративний матеріал, який направлений до Святошинського районного суду м. Києва для подальшого прийняття рішення (справа про адміністративне правопорушення № 759/24767/21).

05.11.2021 постановою Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/24767/21, залишеною в силі постановою Київського апеляційного суду від 14.12.2021, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України (порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів).

Отже, саме винні дії ОСОБА_2 стали причиною скоєння ДТП, внаслідок якої було пошкоджено Застрахований ТЗ.

06.01.2022 до ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» звернувся ОСОБА_1 з Заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування.

18.01.2022 ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» згідно з Договором страхування на підставі цієї заяви і страхового акту № 12388 від 14.01.2022, виходячи з рахунку № ІМиС-0000229 від 24.11.2021 здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 72 839,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6989 від 18.01.2022.

08.02.2022 до ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» звернувся ОСОБА_1 з Заявою про виплату (доплату) страхового відшкодування у зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування.

17.02.2022 ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» згідно з Договором страхування на підставі цієї заяви і страхового акту № 12687 від 15.02.2022, виходячи з рахунку № ІМиС-0000249 від03.02.2022 здійснило виплату (доплату) страхового відшкодування в розмірі 25210,28 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 564 від 17.02.2022.

Загалом розмір виплаченого страхового відшкодування у зв`язку з пошкодженням Застрахованого ТЗ в ДТП склав 98 050,08 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ТДВ СК «КРЕДО» за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 205771149. За Полісом ТДВ СК «КРЕДО» взяло на себе обов`язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам внаслідок експлуатації транспортного засобу Тоуоtа Саmгу, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Позивач звернувся до відповідача з заявою про страхове відшкодування від 25.01.2022, яка супроводжувалася необхідним і достатнім комплектом документів. Зазначене підтверджується фіскальним чеком від 25.01.2022. Вказана заява була вручена відповідачу 28.01.2022, що підтверджується інформаційною роздруківкою з сервісу «Відстеження» офіційного сайту АТ «УКРПОШТА» щодо поштового відправлення за № 0319408753410.

У зв`язку зі здійсненою позивачем доплатою страхового відшкодування, листом від 22.02.2022 позивач повторно звернувся до відповідача з проханням здійснити виплату страхового відшкодування. Що підтверджується фіскальним чеком від 23.02.2022. Вказаний лист з додатками було вручено відповідачу 25.04.2022, що підтверджується інформаційною роздруківкою з сервісу «Відстеження» офіційного сайту АТ «УКРПОШТА» щодо поштового відправлення за № 0319408760611.

Звіт про визначення вартості матеріального збитку є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу (оскільки оцінювач безпосередньо не здійснює відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу). Фактичний же розмір витрат на відновлювальний ремонт Застрахованого ТЗ, а відтак і розмір понесених збитків підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування, які чітко відображають вартість відновлювального ремонту Застрахованого ТЗ.

Відповідно до Звіту про оцінку КТЗ від 25.11.2021 коефіцієнт фізичного зносу щодо Застрахованого ТЗ, розрахований в порядку встановленому законом, склав 0,7.

Враховуючи зазначене, розмір страхового відшкодування, що має бути здійснене відповідачем становить 57 723,70 грн = (44 012,40 грн + 54 037,68 грн *(1 - 0,7)) - 2 500,00 грн, де:

44 012,40 грн + 54 037,68 грн = 98 050,08 грн - вартість відновлювальногоремонту Застрахованого ТЗ згідно з рахунком № ІМиС-0000249 від 03.02.2022;

44 012,40 грн - вартість ремонтно-відновлювальних робіт та необхідних для ремонту матеріалів згідно з рахунком № ІМиС-0000249 від 03.02.2022;

54 037,68 грн - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту згідно з рахунком № ІМиС-0000249 від 03.02.2022, і на які нараховується фізичний знос (0,7).

Відповідач не задовольнив вимоги позивача.

На підставі вказаних обставин позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 57723 грн. 70 коп.

За приписами частини 1 статті 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

З огляду на встановлену у наведеній вище нормі чинного законодавства презумпцію вини, відповідач звільняється від обов`язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 статті 7 Закону України Про страхування визначено, що в Україні здійснюються такі види обов`язкового страхування, зокрема, страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України за приписами статті 3 якого, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

За змістом статті 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.

Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

За приписами ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав зобов`язання перед своїм страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту та на підставі страхових актів № 12388 від 14.01.2022, № 12687 від 15.02.2022 та заяв страхувальника здійснив страхову виплату у загальній сумі 98050 грн. 08 коп., що підтверджується платіжними дорученням № 6989 від 18.01.2022 в сумі 72839 грн. 80 коп. та № 564 від 17.02.2022 в сумі 25210 грн. 28 коп.

44 012,40 грн + 54 037,68 грн = 98 050,08 грн - вартість відновлювальногоремонту Застрахованого ТЗ згідно з рахунком № ІМиС-0000249 від 03.02.2022;

44 012,40 грн - вартість ремонтно-відновлювальних робіт та необхідних для ремонту матеріалів згідно з рахунком № ІМиС-0000249 від 03.02.2022;

54 037,68 грн - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту згідно з рахунком № ІМиС-0000249 від 03.02.2022, і на які нараховується фізичний знос в розмірі 0,7.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв`язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 18 Закону України «Про страхування» визначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

За змістом статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України Про страхування та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Тоуоta Саmrу, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , була застрахована полісом відповідача №ЕР205771149 в Товаристві з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО.

Франшиза по полісу становить 2500 грн. 00 коп.

Ліміт відповідальності страховика за шкоду майну становить 130 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема, статтею 33 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Так, згідно пункту 22.1 вище вказаної статті, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За приписами ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Тобто, у разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України). У таких правовідносинах відбувається (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, перейшло право зворотної вимоги до особи, винної у скоєнні ДТП.

В силу пункту 1.8 статті 1 Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів єдиною формою внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору, є страховий поліс.

Оскільки, відповідач є страховиком за полісом ЕР205771149, то позивач, у межах понесених ним фактичних витрат, набув право вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО.

Відповідно до п. 9.4 ст. 9 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до абз. 18 ст. 2 Закону України Про страхування, франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов 'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не мооїсе перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Сума франшизи за полюсом складає 2500 грн.

З огляду на це, сума страхового відшкодування належного з відповідача до сплати позивачу складає 57723 грн. 70 коп.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач визнав позовні вимоги повністю.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ВІДІ-СТРАХУВАННЯ є законними та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що в разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.

Згідно приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 1240 грн. 50 коп., що складає 50 відсотків судового збору, у зв`язку з визнанням позову відповідачем, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1240 грн. 50 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 130, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ВІДІ-СТРАХУВАННЯ до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО (пр. Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ВІДІ-СТРАХУВАННЯ (08131 Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. В.Кільцева, 56, ідентифікаційний код юридичної особи 35429675) 57723 (п`ятдесят сім тисяч сімсот двадцять три) грн. 70 коп. страхового відшкодування, 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати ухвалу на повернення з Державного бюджету України Товариству з додатковою відповідальністю Страхова компанія ВІДІ-СТРАХУВАННЯ 50 % судового збору в розмірі 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 50 коп.

Рішення оформлено та підписано 29.08.2022.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.