Рішення № 10593215, 19.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.07.10 р. Справа № 37/117

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Донбасхліб”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31535142

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення богу в сумі 4730,22 грн. за договором суборенди.

за участю уповноважених представників:

від Позивача Приходько В.В. (за довіреністю б/н від 05.07.2010р.)

від Відповідача не зявився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 06.07.2010р. на 19.07.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Донбасхліб”, м. Донецьк (Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення богу в сумі 4730,22 грн. за договором суборенди.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем грошових зобовязань з оплати послуг по суборенді за жовтень 2009р. за договором суборенди №291-МАГ від 15.12.2008р. та компенсації встановлення протипожежної сигналізації, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір суборенди №291-МАГ від 15.12.2008р., додаткові угоди до нього від 15.12.2008р. та від 01.03.2009р.; акти прийому-передачі, рахунки-фактури, акти здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг); правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 15, 525, 526, 530, 598, 797 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав витребувані документи, а також договір купівлі-продажу від 09.10.2009р. та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.24-30).

Уточненням позовних вимог (а.с.35), наданим 14.07.2010р., Позивач визначив склад стягуваної заборгованості, до якої входять:

- борг з оплати послуг по суборенді за жовтень 2009р. в сумі 3000,00грн.;

-борг з компенсації комунальних витрат в сумі 1730,22грн.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості або припинення спірних грошових зобовязань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.24), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд, оскільки до компетенції суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження фізичних осіб підприємців.

Позивач у судових засідання підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не вливають на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2008р. між Відкритим акціонерним товариством „Кіровський хлібокомбінат” (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) укладено договір оренди № 6/08-А (а.с.а.с.28,28 зворотна сторона), згідно п. п. 1.1, 4.1., 4.2., 4.3. якого Орендодавець зобовязався передати Орендарю в платне користування нежитлове приміщення загальною площею 49,1 кв.м. згідно акту приймання-передачі №1, що розташоване за адресою: м. Донецьк, вул.. Пролетарська, 100; а Орендар прийняти обєкт для здійснення господарської діяльності та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Зазначене майно 17.12.2008р. було передане в оренду, що підтверджується доданим до матеріалів справи актом прийому-передачі.

Згідно умов п. 5.3. вказаного договору оренди Орендар має право передавати орендоване майно в суборенду.

09.10.2009р. Позивач набув право власності на вказане нежитлове приміщення, а саме приміщення під магазин продовольчих товарів площею 49,0 кв.м. на 1-му поверсі житлового будинку літ. А-2, розташованому за адресою: м. Донецьк, вул.. Пролетарська, 100, на підставі договору купівлі-продажу від 09.08.2009 р. (а.с.26) ,що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24455252 від 16.11.2009 р. (а.с.27).

Приналежність Орендодавцю нерухомого майна (нежитлових приміщень), переданого Позивачу у строкове платне користування за договором оренди № 6/08-А від 15.12.2008р. на момент укладення цього договору оренди підтверджується вказаним вище нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нерухомого майна від 09.10.2009р., в яких Орендодавець виступав продавцем (власником) цього майна.

15.12.2008р. між Позивачем (Орендар) та Відповідачем (Суборендар) був укладений договір суборенди №291-МАГ (а.с.а.с.7-9), згідно п.п. 1.1, 1.2.1-1.2.3, 1.5., 2.1.1., 5.3. якого Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (приміщення) загальною площею 49,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Пролетарська, 100, для використання з метою розміщення магазину продовольчих товарів, строком до 15.12.2009р.

Згідно цього договору вказане майно було передане Відповідачу в суборенду, про що сторонами був укладений відповідний акт прийому-передачі від 17.12.2008р. (а.с.10).

Розділом 3 договору суборенди, зміненому відповідно до додаткової угоди від 01.03.2009р. (ас. 12), передбачений розмір суборендної плати та порядок проведення розрахунків, зокрема:

-щомісячна сума суборендної плати складає 3000,00грн. з розрахунку 61,01грн. за 1 кв.м. з ПДВ (п.3.1)., включаючи комунальні витрати, при ліміті витрат електроенергії у кількості 19319 КВт на календарний рік;

-Суборендар щомісяця сплачує суборендну плату (передплату) за наступний місяць шляхом перерахування на банківський рахунок Орендаря 100% суборендної плати у строк не пізніше 5 числа кожного наступного місяця. Інші рахунки сплачуються Суборендарем протягом 5-х банківських днів з моменту виставлення рахунку (п.3.2);

-Орендар щомісяця надає Суборендарю акт виконаних послуг. Акт виконаних послуг підписується Суборендарем протягом 5-ти днів. У випадку якщо Суборендар не підписав акт у визначений термін або письмово не мотивував відмову від підписання, акт вважається не оспорюваним та підставою для оплати (п. 3.3);

-Суборендар перераховує на поточний рахунок Орендаря передплату в розмірі двомісячної суми суборендної плати с урахуванням ПДВ.

На виконання умов договору суборенди Позивачем до надсилання позовної заяви до суду був виставлений рахунок-фактура на суму 3000,00грн. (а.с.15) та складені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.а.с.14,16) на загальну суму 4794,74грн., з яких: 3000,00грн. суборендна плата за жовтень 2009р., а решта компенсація комунальних витрат.

У звязку із несплатою Відповідачем означених рахунків Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався та ухилився від підписання складеного Позивачем акту звірення розрахунків станом на 25.02.2010р. (а.с.25).

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених позовних вимог (про стягнення заборгованості з суборендної плати та комунальних платежів), оскільки їх сумісний розгляд цілком відповідає вимогам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги є грошовими, повязані підставами виникнення (порушення грошових зобовязань за договором суборенди) та наданими доказами, не утруднює вирішення спору, а навпаки сприяє реалізації принципу процесуальної економії та ефективному судового захисту, встановленому ст. 13 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобовязань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються, насамперед, відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату, що, виходячи із приписів ч. 3 ст.774 Цивільного кодексу України у повній мірі відноситься і до суборендної плати.

Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобовязань з оплати спожитих комунальних послуг узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип свободи договору.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір суборенди є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна, а отже і суборендна плата вноситься орендарем (суборендарем) незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати суборендної плати у строк до 5 числа наступного місяця та від компенсації комунальних витрат у 5-дений строк з момент підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як їх невиконання або неналежне виконання є порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи і Відповідачем належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів іншого не надано - Суборендарем не сплачена грошова сума в розмірі 3000,00грн. по суборенді за жовтень 2009р. та грошова сума у розмірі 1730,22грн. по компенсації комунальних послуг, факт надання яких підтверджується підписаним актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) (а.с.14), що разом складає 4730,22грн.

У такому випадку Відповідач є таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України здійснення платежів перед Позивачем.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши відповідність розрахунку заявленої до стягнення суми умовам договору суборенди та іншим матеріалам справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо сплати заборгованості за договором суборенди №291-МАГ від 15.12.2008р. у розмірі 4730,22 грн., що включає в себе борг з оплати послуг по суборенді за жовтень 2009р. в сумі 3000,00грн. та борг з компенсації комунальних витрат в сумі 1730,22грн.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Донбасхліб”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31535142) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення богу в сумі 4730,22грн. за договором суборенди задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Донбасхліб”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31535142) заборгованість по оплаті суборендної плати за жовтень 2009р. в сумі 3000,00грн. та заборгованість з компенсації комунальних витрат в сумі 1730,22грн. за договором суборенди №291-МАГ від 15.12.2008р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Донбасхліб”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31535142) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 102,00грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 19.07.2010р. оголошено та підписано повний текст рішення.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Попков Д.О.