Рішення № 105924157, 13.07.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2022 року м. Київ № 640/15241/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного Управління державної податкової служби у м. Києві (Код ЄДРПОУ 43141267, 04655, м. Київ, Шолуденка 33/19) в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 29.10.2020 №52422/ФОП/26-15-13-05-16 «Про розгляд заяви»;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві повторно розглянути матеріали та заяву ОСОБА_1 про списання суми недоїмки, штрафів та пені із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 до 03.06.2020.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відмова Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в списанні суми недоїмки, штрафів та пені із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 03.06.2020, яка оформлена листом від 29.10.2020 №52422/ФОП/26-15-13-05-16 є необґрунтованою, та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач не надав письмового відзиву на позовну заяву.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець з 03.06.2016 - 27.08.2020, що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

31.08.2020 позивач подав до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві заяву про списання суми недоїмки, штрафів та пені із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 03.06.2020.

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві листом від 29.10.2020 №52422/ФОП/26-15-13-05-16 відмовило ОСОБА_1 в списанні суми недоїмки, штрафів та пені із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 03.06.2020.

Так, вказана відмова мотивована тим, що ФОП ОСОБА_1 не має права на списання суми недоїмки, штрафів та пені із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування через те, що останній перебував на спрощеній системі оподаткування, а не на загальній системі оподаткування.

Позивач вважаючи таке рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

03 червня 2020 року набув чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон № 592-ІХ), відповідно до положень якого розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15.

Так, згідно з абзацами першим та другим пункту 9-15 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом №592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом №592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Прийняття Закону № 592-ІХ обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов`язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.

Такий підхід щодо врахування при вирішенні подібних спірних правовідносин вказаних положень Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" висловлений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01 липня 2020 року по справі №260/81/19.

Законом України від 14.07.2020 № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців» у пункті 9-15 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI слова "день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" у всіх відмінках було замінено цифрами і словами "3 червня 2020 року".

Відтак, з 03 червня 2020 року діють положення Закону «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» від 13 травня 2020 року № 592-IX щодо списання сум недоїмки, нарахованих платникам єдиного внеску з числа фізичних осіб - підприємців (крім підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, за період з 1 січня 2017 року до 03 червня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

В подальшому, Закон України від 04.12.2020 №1072-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» до пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI були внесені зміни.

Так, пункт 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI (в редакції Закону України від 04.12.2020 №1072-IX) передбачає, що підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року:

а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше;

б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску (особою) зазначених документів (якщо відповідні документи не були подані раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:

1) платник податків отримав дохід (прибуток) від здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності протягом періоду з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року;

2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником (особою) або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

Таким чином, змінами внесеними Законом України від 04.12.2020 №1072-IX, фактично продовжена процедура списання сум недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів і пені на виконання вимог Закону №592-IX.

Відтак, пункт 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI (в редакції Закону України від 04.12.2020 №1072-IX) надає право фізичним особам-підприємцям (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та особам, які провадять незалежну професійну діяльність, на списання несплачених станом на 1 грудня 2020 року сум недоїмок, які були нараховані цим особам за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, у разі якщо дотримано такі умови:

1) такими платниками в період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб;

2) подання до 1 березня 2021 року такими платниками наступних документів:

а) для фізичних осіб підприємців (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування): заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності (якщо така заява не подавалася раніше); заяви про списання заборгованості; звітності відповідно до вимог ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, які подаються до податкового органу за основним місцем обліку (якщо така звітність не подавалася раніше або була подана з помилками);

б) для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність: заяви про списання заборгованості; заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску (якщо така заява не подавалася раніше); звітності відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, які подаються до податкового органу за основним місцем обліку (якщо така звітність не подавалася раніше, або була подана з помилками).

Водночас, зі змісту пункт 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI (в редакції Закону України від 04.12.2020 №1072-IX) вбачається, що право на списання заборгованості з єдиного внеску мають лише особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та фізичні особи-підприємці. Передбачена пунктом 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI пільга щодо списання боргу з єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, не поширюється, права на таке списання вони не мають.

Під час розгляду справи судом безспірно встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що з дати реєстрації платником податків по дату припинення підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував саме на спрощеній системі оподаткування.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що, відмовляючи позивачу у списанні наявного в нього боргу з єдиного внеску у зв`язку з відсутністю в нього права на таке списання через перебування на спрощеній системі оподаткування, Головне управління ДПС у м. Києві діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, а тому підстави для визнання протиправним такого рішення відповідача - відсутні.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відтак, з урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та, відповідно, про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа