Рішення № 105923601, 11.07.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2022 року м. Київ № 640/26759/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у м. Києві,

Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві,

Міністерства внутрішніх справ України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі по тексту - відповідач 1), адреса: 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві (далі по тексту - відповідач 2), адреса: 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач 3), адреса: 01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10, в якій позивач просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції»;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 28 вересня 2015 року №837 о/с позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно з підпунктом «б» (через хворобу) пункту 64 з 28 вересня 2015 року.

28 грудня 2020 року Центральна МСЕК Міністерства охорони здоров`я України встановила позивачу ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Також, у позовній заяві вказано, що 14 січня 2021 року позивач звернувся до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в м. Києві з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, проте, листом від №1/198-Пч від 25 лютого 2021 року позивачу відмовлено у задоволенні вказаної заяви з посиланням на те, що медико-експертна комісія щодо позивача проведена з порушенням вимог законодавства.

05 липня 2021 року позивач повторно звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві з аналогічною заявою, проте, листом від 28 серпня 2021 року №1/962-Пд позивачу повторно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих же підстав.

Незгода позивача з відмовою у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням групи інвалідності стала підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву послався на те, що Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві нарахована сума виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 454 000,00 грн, складений висновок про призначення одноразової грошової допомоги та 14 липня 2021 року переданий з усіма матеріалами (додатками) для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги до Міністерства внутрішніх справ України.

Міністерством внутрішніх справ України документи були розглянуті та 20 серпня 2021 року повернуті у зв`язку з проведенням медико-соціальної експертизи позивачу з порушенням установленого порядку.

При цьому, у відзиві на позовну заяву також зазначено, що у відповіді від 02 липня 2021 року на запит позивача за зазначено, що експертне рішення було погоджено з представником Міністерства внутрішніх справ України - заступником ЦВЛК МВС України Лисенком А.А.

Більш того, представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву також послався на те, що позивачем не надано доказів того, що саме на Головне управління Національної поліції України у м. Києві покладено обов`язок щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності, оскільки позивач був звільнений з органів внутрішніх справ, а не з органів поліції.

На підставі викладеного, представник відповідача 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог через відсутність у відповідача 1 компетенції щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 3 у відзиві на позовну заяву послався, що ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві скерувала на адресу Міністерства внутрішніх справ України пакет документів для призначення позивачу одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності.

Вказані матеріали були направлені на розгляд до Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України та за результатами розгляду Департамент повідомив про неналежне оформлення документів, що унеможливлює прийняття рішення за надісланими матеріалами, а саме, при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров`я Міністерства внутрішніх справ України до складу комісії не залучались.

Вказані факти стали підставою для повернення матеріалів позивача без прийняття щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України, представник відповідача 3 послався на те, що виплати грошової допомоги працівнику міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, тобто, на Міністерство покладено обов`язок лише у прийнятті відповідного рішення, а не у проведенні виплати одноразової грошової допомоги.

представник відповідача 2 відзиву на позовну заяву не надав з невідомих суду причин.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2021 року адміністративна справа прийнята до провадження та відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 28 вересня 2015 року №837 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ згідно підпункту «б» (через хворобу) пункту 64.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ №0032750 ОСОБА_1 з 22 грудня 2020 року встановлено другу групу інвалідності, причиною інвалідності зазначено: захворювання пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Також, згідно копії довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія АГ №0007790 ОСОБА_1 встановлено 70% професійної працездатності, причиною встановлення страхового випадку зазначено: захворювання пов`язано з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

15 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві з заявою, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності.

Листом від 25 лютого 2021 року №1/198-Пс Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві повідомила ОСОБА_1 про те, що матеріали щодо призначення останньому одноразової грошової допомоги повернуті на доопрацювання, у зв`язку з тим, що при проведенні медико-соціальної експертизи щодо позивача представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучались.

05 липня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві з заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності.

14 липня 2021 року Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві направила до Міністерства внутрішніх справ України висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію» у розмірі 454 000,00 грн

Листом від 13 серпня 2021 року №37637/15-2021 Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повернуло на адресу Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві матеріали та висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності, оскільки при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучались, а також ОСОБА_1 для проходження МСЕК Державною установою «ТМО МВС України по місту Києву» не направлявся, про що листом від 28 серпня 2021 року №1/962-Пд було повідомлено останнього.

Вважаючи протиправними дії та бездіяльність відповідачів, які полягають у не нарахуванні та невиплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, останній звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-XII (далі по тексту - Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-XII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі по тексту - Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII).

Згідно з пунктом 5 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-XII.

При цьому, за змістом пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII.

Згідно із частиною 2 статті 97 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції (далі по тексту - Порядок № 850).

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Пунктом 7 Порядку № 850 установлено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цього Порядку; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Згідно з пункту 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункту 8 цього Порядку документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Наведене в сукупності свідчить про те, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію»; обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено на Міністерство внутрішніх справ України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, покладено обов`язок по проведенню відповідних процедур по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС) розпорядниками нижчої ланки.

Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 13 лютого 2018 року у справі № 806/845/16, від 15 травня 2018 року у справі № 161/16343/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 750/2250/17.

Так, судом встановлено, що Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві вчинено дії передбачені пунктом 8 Порядку №850, а саме скеровано до Міністерства внутрішніх справ України висновок та матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (лист від 14 липня 2021 року №1/763-Нс).

Таким чином, відповідачем-2 не вчинено протиправної бездіяльності щодо позивача, у тому числі в частині виконання обов`язків, передбачених Порядком № 850.

Більш того, слід зазначити, що судом не встановлено, а позивачем не доведено й факту протиправної бездіяльності Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо позивача, з огляду на положення чинного законодавства, оскільки позивач був звільнений саме з органів внутрішніх справ, а не з органів поліції.

Отже, на переконання суду, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправної бездіяльності відповідача-1 та відповідача-2 є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Водночас, суд зазначає, що за правилами пункту 9 Порядку № 850 МВС України за результатами розгляду поданих документів зобов`язане прийняти одне із двох рішень: про призначення грошової допомоги або про відмову у призначенні цієї допомоги.

Проте, Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України жодного із цих рішень не прийнято, натомість документи на призначення одноразової грошової допомоги повернуто на доопрацювання.

При цьому, суд звертає увагу на те, що можливість повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства Порядком № 850 не передбачена, а тому повернення Міністерством внутрішніх справ України документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить зазначеним вище нормам.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 19 вересня 2018 року у справі № 530/1280/17, від 03 жовтня 2018 року у справах № 361/7249/17, від 19 лютого 2019 року у справі № 802/498/18-а, від 06 липня 2022 року у справі №760/18634/16-а.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем-3 допущено протиправні дії щодо повернення без прийняття рішення заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, а не протиправну бездіяльність.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених судом обставин справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту фінансово-облікової політики повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та за результатами її розгляду відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року, прийняти відповідне рішення.

При цьому, суд наголошує, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку № 850. Прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією Міністерства внутрішніх справ України.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту фінансово-облікової політики щодо повернення без прийняття рішення заяви ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності.

3. Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту фінансово-облікової політики (01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10, код ЄДРПОУ 00032684) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та за результатами її розгляду, відповідно до пункту 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року та прийняти відповідне рішення.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник