Рішення № 105921355, 04.07.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2022 року місто Київ №640/1997/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

третя особа Пенсійний фонд України

про визнання протиправним та скасування рішення від 16.09.2020

№26-00-0314-8/130708, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, третя особа Пенсійний фонд України, в якій просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, оформлене листом за №2600-0314-8/130708 від 16.09.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 з серпня по грудень 1985 року, з січня по грудень 1986 року, з січня по грудень 1987 року, з січня по грудень 1988 року, з січня по грудень 1989 року, з січня по грудень 1990 року, з січня по грудень 1991 року, з січня по грудень 1992 року, з січня по грудень 1993 року, з січня по грудень 1994 року, з січня по грудень 1995 року, з січня по березень, з травня по серпень 1996 року та з вересня по грудень 1998 року на посаді електрозварювальника в цеху №5 ВАТ "Завод залізобетонних виробів №8" (Завод залізобетонних виробів №8);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 18.07.2019 призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах є протиправною, оскільки відповідачем безпідставно не було враховано пільговий стаж ОСОБА_1 на посаді електрозварювальника ручного зварювання в цеху №5 ВАТ "Завод залізобетонних виробів №8", чим, на думку позивача, порушено конституційне право на пенсійне забезпечення. Позивачем наголошено на тому, що його пільговий стаж, який не було враховано відповідачем при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, був достатнім для призначення нарахування та виплати з 18.07.2019 ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, а надані відповідачу документи в повному обсязі підтверджували пільговий характер роботи позивача електрозварювальником в цеху №5 ВАТ "Завод залізобетонних виробів №8" (Завод залізобетонних виробів №8) з серпня по грудень 1985 року, з січня по грудень 1986 року, з січня по грудень 1987 року, з січня по грудень 1988 року, з січня по грудень 1989 року, з січня по грудень 1990 року, з січня по грудень 1991 року, з січня по грудень 1992 року, з січня по грудень 1993 року, з січня по грудень 1994 року, з січня по грудень 1995 року, з січня по березень, з травня по серпень 1996 року та з вересня по грудень 1998 року.

Також позивач вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. Контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Своєчасність та проведення атестації робочих місць за умовами праці, не подання Відкритим акціонерним товариством "Завод залізобетонних виробів №8" відповідних документів до архіву, а тим паче невідповідності у реєстрації цього підприємства, відсутність його за місцем реєстрації, не залежало від позивача і не може обмежувати право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Перевірка Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві відповідності записів довідок первинним документам не повинна покладати надмірного тягаря та обов`язку на позивача, оскільки довідки видані належним органом та містять усі необхідні реквізити та відомості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2021 позовну заяву залишено без руху. Позивач, у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/1997/21 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 19.03.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначив про те, що відповідно до наданих позивачем позивачем до заяви про призначення пенсії документів його страховий стаж склав 30 років 07 місяців 06 днів, пільговий стаж за Списком №2 склав 07 років 06 місяців 05 днів, який передбачає зниження пенсійного віку на 3 роки. Оскільки під час розгляду, наданих позивачем документів, був відсутній необхідний пільговий стаж роботи (12,6 років), у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до заяви від 08.09.2020 №9981 ОСОБА_1 було відмовлено. Разом з тим відповідач вказав на те, що призначення та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу.

Позивачем 22.03.2021 подано до суду письмові заперечення, в яких останній зазначив про те, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даних періодів роботи відповідачем не надано.

Щодо тверджень відповідача про відсутність атестації робочого місця та надання уточнюючої довідки підприємства позивач зазначив про те, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не на працівника. Контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць не підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Крім того, на переконання позивача, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреціійними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до нех документів вимогам законодавства - прийняти рішення про призначення пенсії на пільгових умовах. Підставою для залишення заяви без розгляду, або відмови у призначенні пенсії можуть бути лише визначені Законом обставини.

Від третьої особи 29.03.2021 до суду надійшли письмові пояснення, в яких представник третьої особи зазначив про те, що атестація робочого місця є обов`язковою умовою для зарахування стажу при призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2, а за відсутності проведення атестації робочого місця має бути встановлено, зокрема, наявність/відсутність рівня впливу на особу шкідливих факторів та, за їх наявності, права особи на пільги і компенсації.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, письмові пояснення та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 08.09.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 16.09.2020 №2600-0314-8/130708 позивача повідомлено про те, що відповідно до наданих до заяви документів (ідентифікаційний код, трудова книжка, диплом, уточнюючі довідки) його страховий стаж складає 30 років 07 місяців 06 днів. Пільговий стаж за Списком №2 складає 07 років 06 місяців 05 днів, який передбачає зниження пенсійного віку на 3 роки. Оскільки відсутній необхідний пільговий стаж роботи (12,6 років), у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з заявою від 08.09.2020 №9981 позивачу відмовлено.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV), Порядком застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Крім того, згідно з частиною першою та частиною другою статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Відповідно до пункту 5 статті 114 Закону України №1058-IV у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Так, відмовляючи у призначенні пенсії позивачу відповідач зазначив, що загальний стаж ОСОБА_1 складає 30 років 07 місяців 06 днів, пільговий стаж за Списком №2 складає 07 років 06 місяців 05 днів.

При цьому, відповідачем не враховано до пільгового стажу позивача періоди роботи з з серпня по грудень 1985 року, з січня по грудень 1986 року, з січня по грудень 1987 року, з січня по грудень 1988 року, з січня по грудень 1989 року, з січня по грудень 1990 року, з січня по грудень 1991 року, з січня по грудень 1992 року, з січня по грудень 1993 року, з січня по грудень 1994 року, з січня по грудень 1995 року, з січня по березень, з травня по серпень 1996 року та з вересня по грудень 1998 року, з огляду на відсутність відомостей про атестацію робочих місць на підприємстві.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд зазначає наступне.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з абзацами 1-2 пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Тобто, виключно у випадку непідтвердження записами трудової книжки пільгового стажу особи виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності пошуку свідків.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (далі - Порядок №383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно п. 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Таким чином, як вже було зазначено вище, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер роботи, що виконується, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442 (далі - Порядок №442), та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

При цьому, згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

За правилами статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку №442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, а також на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце на яких підлягає атестації відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Згідно з частинами першою, другою статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Приписи частини першої статті 7 Закону України «Про охорону праці» визначено, що працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Зі змісту наведених норм випливає, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Здійснюючи аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а прийшла до висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які є аналогічними за змістом приписам пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (у даному випадку позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 та за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списками №1 та №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у вже згаданій вище постанові у справі №520/15025/16-а, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Таким чином, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства, на яку посилається відповідач, не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Так, відмова пенсійного органу у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, викладена у листі від 16.09.2020 №2600-0314-8/130708, аргументована відсутністю атестації робочого місця позивача та надання уточнюючої довідки підприємства.

Відповідно до частини другої Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Разом з тим, судом встановлено, що звертаючись до відповідача із заявою про призначення пенсії від 08.09.2020 №9981, позивачем було долучено копію трудової книжки, відповідно до записів якої:

- 05.08.1985 ОСОБА_1 прийнятий електрозварювальником 2 розряду в цеху №5 "Завод залізобетонних виробів №8 тресту "Буддеталь" Головкиївміськбуду (Наказ №16/а-к від 05.08.1985);

- 01.02.1988 згідно з перетарифікацією підтверджено 2 розряд електрозварювальника (Наказ №13 від 27.01.1988);

- 01.10.1988 Завод залізобетонних виробів №8 тресту "Буддеталь" перейменований в Завод залізобетонних виробів №8 ВКО "Київбудцеталькомплект" (Наказ Головкиївміськбуду №30 від 06.07.1988;

- 01.03.1989 позивачу присвоєно 3-й розряд електрозварювальника ручного зварювання згідно з протоколом засідання кваліфікаційної комісії №69 (Наказ №49к від 02.03.1989);

- 21.05.1992 Завод залізобетонних виробів №8 ВКО "Київбуддеталькомплект" перейменований в Державний комунальний завод залізобетонних виробів №8 (Розпорядження Представника Президента № 322 від 21.05.1992);

- 12.01.1996 Державний комунальний завод залізобетонних виробів №8 переіменований в ВАТ "Завод залізобетонних виробів №8" (Наказ № 12-ВАТ від 12.01.1996);

- 16.11.1998 ОСОБА_1 звільнений за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства (Наказ №79-к від 9.11.1998).

Як зазначив позивач та підтверджується матеріалами справи, зважаючи на те, що ВАТ "Завод залізобетонних виробів №8" було ліквідовано згідно з Наказом №79-к від 9.11.1998 та з метою підтвердження пільгового стажу ОСОБА_1 звернувся до Голосіївської районної в місті Києві Державної адміністрації, якою позивачу було надано:

- три архівні довідки за №№ відповідно 100-2785, 100-2752 та 100-2758 від 24.02.2020 стосовно нарахування позивачу заробітної плати за 1985-1996 роки та 1998 рік;

- архівну довідку № 100-2751 від 24.02.2020 щодо зарахування в складі фонду "Відкрите акціонерне товариство "Завод залізобетонних виробів №8" (ЗЗБВ №8) ОСОБА_1 на посаду електрозварювальника 2 розряду до цеху №5 з 05 серпня 1985 року відповідно до наказу від 05.08.1985 року № 161а-к та звільнення у зв`язку з ліквідацією підприємства по пункту 1 статті 40 КЗпП України з 16 листопада 1998 року відповідно до наказу від 09.11.1998 №79-к;

- архівний витяг № 99 від 09.09.2019 з наказу ВАТ "Завод залізобетонних виробів №8" №71-к від 01.09.1998 про те, що у зв`язку з визнанням товариства банкрутом та прийняттям ліквідаційною комісією рішення про припинення виробничої діяльності підприємства, всім робітникам, які не задіяні на виробництві з 1 вересня 1998 року до звільнення оплатити 2/3 тарифної ставки, або посадового окладу, у тому числі ОСОБА_1 - електрозварювальнику цеху №5.

Таким чином, позивачем підтверджено пільговий характер роботи електрозварювальником в цеху №5 ВАТ "Завод залізобетонних виробів №8" (Завод залізобетонних виробів №8) з серпня по грудень 1985 року, з січня по грудень 1986 року, з січня по грудень 1987 року, з січня по грудень 1988 року, з січня по грудень 1989 року, з січня по грудень 1990 року, з січня по грудень 1991 року, з січня по грудень 1992 року, з січня по грудень 1993 року, з січня по грудень 1994 року, з січня по грудень 1995 року, з січня по березень, з травня по серпень 1996 року та з вересня по грудень 1998 року.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивачем належними і допустимими доказами підтверджено право останнього на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у той час як відповідачем дані обставини спростовано не було.

Таким чином, відповідач не прийняв законне рішення про зарахування стажу роботи, яке дає право на пільги, чим обмежив його право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з чим суд приходить висновку про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, оформлене листом за №2600-0314-8/130708 від 16.09.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2 та зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 стаж роботи з серпня по грудень 1985 року, з січня по грудень 1986 року, з січня по грудень 1987 року, з січня по грудень 1988 року, з січня по грудень 1989 року, з січня по грудень 1990 року, з січня по грудень 1991 року, з січня по грудень 1992 року, з січня по грудень 1993 року, з січня по грудень 1994 року, з січня по грудень 1995 року, з січня по березень, з травня по серпень 1996 року та з вересня по грудень 1998 року на посаді електрозварювальника в цеху №5 ВАТ "Завод залізобетонних виробів №8" (Завод залізобетонних виробів №8) відповідно до поданої ним заяви від 08.09.2020 №9981.

Водночас, суд вважає, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, починаючи з 18.07.2019 не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). "Ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується та приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених суду повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13).

Тобто, призначення та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.

Отже, вимоги позивача щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 18.07.2019 призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах не підлягають задоволенню, оскільки на даній стадії вони є передчасними і призведуть до втручання в дискреційні повноваження відповідача щодо обчислення сумарного стажу роботи, зокрема пільгового, для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

Суд звертає увагу, що судом не обчислюється дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, оскільки суд, виходячи з положень частини першої статті 124 Конституції України, виконує виключно функцію правосуддя і є органом судової гілки влади, не має право перебирати на себе повноваження, виконання яких покладено на органи виконавчої влади, до якої відноситься відповідач, який і повинен вирішити питання щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії позивачу, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені під час розгляду заяви позивача, а тому, суд вважає, що з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.09.2020 №9981 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з квитанцією від 28.01.2021 №0.0.1995343781.1 позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , судові витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 605,40 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, оформлене листом за №2600-0314-8/130708 від 16.09.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 стаж роботи з серпня по грудень 1985 року, з січня по грудень 1986 року, з січня по грудень 1987 року, з січня по грудень 1988 року, з січня по грудень 1989 року, з січня по грудень 1990 року, з січня по грудень 1991 року, з січня по грудень 1992 року, з січня по грудень 1993 року, з січня по грудень 1994 року, з січня по грудень 1995 року, з січня по березень, з травня по серпень 1996 року та з вересня по грудень 1998 року на посаді електрозварювальника в цеху №5 ВАТ "Завод залізобетонних виробів №8" (Завод залізобетонних виробів №8) відповідно до поданої ним заяви від 08.09.2020 №9981.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.09.2020 №9981 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,40 грн. (шістсот п`ять гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявсьска, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.