Рішення № 105919506, 01.07.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2022 року м. Київ № 640/35749/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в в м. Києві, в якому позивач просить суд: визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови йому у перерахунку пенсії по заяві від 22.10.2020 та ненаданні відповіді на неї на підставі довідки військової прокуратури Центрального регіону України про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 20.10.2020 №21/18ПФвих-20 протиправними, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату недоотриманої пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, виходячи з розрахунку 88% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її граничного розміру, на підставі довідки військової прокуратури Центрального регіону України про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 20.10.2020 №21/18ПФвих-20, визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку пенсії по заяві від 24.09.2021 та повторній заяві від 01.10.2021 на підставі довідки військової прокуратури Центрального регіону України про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 27.07.2021 №21/50ПФвих-21 протиправними, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, виходячи з розрахунку 88% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її граничного розміру, на підставі довідки військової прокуратури Центрального регіону України про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 27.07.2021 №21/50ПФвих-21 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що здійснюючи перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії у розмірі меншому ніж 88% від розміру заробітної плати, зазначених у відповідних Довідках від 20.10.2020 №21/18ПФвих-20 та 27.07.2021 №21/50ПФвих-21, виданих військовою прокуратурою Центрального регіону України, а також застосовуючи обмеження граничного розміру пенсії, Головне управління ПФУ в м. Києві грубо порушує його право на соціальний захист, на отримання пенсії у розмірі, який відповідає нормам Конституції та законам України, нормам міжнародного права та судовій практиці.

30.05.2022 від ГУ ПФУ в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що позивач отримує пенсію відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а заперечення ґрунтується на правових висновках призначення та перерахунку пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , є колишнім працівником Військової прокуратури України Центрального регіону, перебуває на пенсійному обліку спочатку в Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, на даний час у Головному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві, та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 88% від заробітної плати відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ) в редакції станом на час призначення пенсії.

22.10.2020 позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про перерахунок пенсії на підставі наданої Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Центрального регіону довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 20.10.2020 №21/18ПФвих-20.

03.11.2020 листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 2600-0308-8/156344 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, з огляду на те, що пенсійне забезпечення працівників прокуратури здійснюється у розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати пенсія має максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

03.08.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії на підставі наданої йому Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Центрального регіону довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 27.07.2021 №21/50ПФвих-2, надіславши її з додатками по пошті відповідачу. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 30.08.2021 № 2600-0308-8/137469 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії. Відмова мотивована посиланням на необхідність особистої присутності при подачі заяви в структурному підрозділі відповідача або за допомогою веб-порталу електронних послуг з використанням кваліфікованого електронного підпису.

24.09.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії на підставі наданої йому Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Центрального регіону довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 27.07.2021 №21/50ПФвих-21 через веб-порталу електронних послуг з використанням кваліфікованого електронного підпису.

01.10.2021 в особистому електронному кабінеті на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України позивач отримав повідомлення про відмову в перерахунку пенсії. Конкретні мотиви відомі не зазначені, оскільки в електронному кабінеті міститься лише результат розгляду.

Вважаючи вказану відмову протиправно, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників визначалися Законом України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).

Згідно із частинами 1 та 2 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років не залежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Частиною 12 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час; може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Тобто, станом на час призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ.

У подальшому, Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.

Разом з тим, положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-VІ від 08.07.2011 не зазнали. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави.

Так, згідно з ч.13, 18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону №3668-VІ від 08.07.2011) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсій. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий період може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Крім того, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII та на цій підставі втратила чинність частина вісімнадцята статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ.

Разом з цим, порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури урегульовано статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, відповідно до частини двадцятої якої (у редакції Закону України від 28.12.2014 №76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Однак Кабінетом Міністрів України не було прийнято жодного нормативно-правового акта, який би регулював умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Згідно з п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону №1697-VІІ, попередній Закон України Про прокуратуру із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.

Крім того, Законом України від 02 березня 2015 року №213-VІІ (далі - Закон №213-VІІ) знову внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, а саме в частину 15 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Висновки суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , є колишнім працівником Військової прокуратури України Центрального регіону, та з 02.11.2010 р. перебуває на пенсійному обліку спочатку в Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, на даний час у Головному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві, та отримую пенсію за вислугу років в розмірі 88% від заробітної плати відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ) в редакції станом на час призначення пенсії.

На момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч.12 та 17 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.

Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Крім того, Законом №213-VІІ внесено зміни до ч.15 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Однак, вказана норма набрала чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Частиною 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08 липня 2011 року №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

У контексті викладеного, суд зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.

Тобто, безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону №1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.

Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.

Разом з тим, пенсія позивачу була призначена відповідно до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції, чинній на той момент призначення, тобто до набрання чинності Законом №1697-VІІ.

Однак, як слідує з п.1 та п.2 Прикінцевих положень Закону України №911-VІІІ від 24 грудня 2015 року, цей Закон набирає чинності з 01 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року. Крім того, згідно з п. 1 Прикінцевих Положень Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII цей Закон набирає чинності з 01 січня 2017 року.

З наведеного слідує, що законодавець чітко визначив коло суб`єктів, на яких поширюється дія даної норми, до яких позивач не входить, так як у даних правовідносинах має місце перерахунок пенсії, а не її призначення.

Таким чином, враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером і пенсія йому призначена до 01 січня 2016 року, до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ.

Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст.22 Конституції України не допускається.

У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року №5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту, тощо, держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.

Таким чином, новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 02 березня 2015 року №213-VІІ, від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ та від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужують права позивача в частині розміру пенсії.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловленою в постанові від 04.02.2019 р. у справі №240/5401/18 щодо зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки принципи нарахування пенсій військовослужбовцям та працівникам прокуратури є однаковими і визначаються відповідними спеціальними Законами. Згідно з вказаною правовою позицією відсоткове співвідношення уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії, стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених; законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

Щодо посилання пенсійного органу на не визначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, суд зазначає наступне.

Так, постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

У вказаному рішенні Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд.

Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.

Більш того, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VIIзі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

У своєму рішенні від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 Конституційний суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача у рішенні про відмову в перерахунку пенсії на відсутність постанови Кабінету Міністрів України, яка б надала можливість здійснення перерахунку пенсії.

В той же час, відповідно до положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якою особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

При цьому, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Суд звертає увагу, що Позивач звертався до пенсійного органу з відповідними заявами про перерахунок пенсії 22.10.2020р., 24.09.2021р. та 01.10.2021 року, тобто після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19).

З огляду на викладене, суд погоджується із позивачем щодо необґрунтованості відмов відповідача з викладеним в них обґрунтуванні, а відтак, рішення ГУПФ України в м. Києві від 03.11.2020 № 2600-0308-8/156344 та від 30.08.2021 р. № 2600-0308-8/137469, а так само відмову в перерахунку пенсії від 01.10.2021 р. надіслана в особистому електронному кабінеті на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України є протиправним та підлягають скасуванню.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься в ст.91 Закону України Про Конституційний Суд України від 13 липня 2017 року №2136-VIII.

У пункті 2 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, відповідні положення втратили чинність з 13 грудня 2019 року.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а відтак, позивач має право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, відповідно до положень ч.20 ст.86 Закону України Про прокуратуру в первинній редакції з 13 грудня 2019 року.

Такі висновки узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду у зразковій справі №560/2120/20. При цьому, на відміну від висновків Верховного Суду щодо передчасності вимог щодо відсотку заробітної плати, з якого відбувається перерахунок пенсії, та вимоги щодо здійснення перерахунку пенсій без обмеження їх граничного розміру, у справі, що розглядається, рішення від 07.08.2020 №5146, яким Позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років було скасовано та відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу у розмірі меншому ніж 86%, застосовано обмеження граничного розміру пенсії, в результаті чого виник спір, отже такі вимоги не є передчасними.

Відповідно до ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини «Сєрков проти України» (39766/05) встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Колегія суддів Верховного Суду в постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17 зазначає, що в указаних вище рішеннях Європейського суду з прав людини закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуюче зазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по заяві від 22.10.2020 на підставі довідки військової прокуратури Центрального регіону України про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 20.10.2020 №21/18ПФвих-20

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату недоотриманої пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, виходячи з розрахунку 88% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її граничного розміру, на підставі довідки військової прокуратури Центрального регіону України про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 20.10.2020 року №21/18ПФвих-20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по заяві від 24.09.2021 та повторній заяві від 01.10.2021. на підставі довідки військової прокуратури Центрального регіону України про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 27.07.2021 №21/50ПФвих-21.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату недоотриманої пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, виходячи з розрахунку 88% від суми місячної заробітної плати, без обмеження її граничного розміру, на підставі довідки військової прокуратури Центрального регіону України про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 27.07.2021 року №21/50ПФвих-21 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур