Рішення № 105919329, 30.06.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2022 року м. Київ № 640/5169/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - svrogi№ ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговітувська, 26, ідентифікаційний код - 39561761) (надалі - відповідач або ДПІ ГУ ДФС у м. Києві), у якому позивач просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0088471304 від 28.02.2018 про встановлення порушення ПКУ та акт про результати камерної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи № 3777/26-15-13-04-11 від 09.02.2018;

- зобов`язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві врахувати суми витрат, що включаються до складу податкової знижки, а саме оплату допоміжних репродуктивних технологій згідно з умовами, встановленими законодавством, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік, що становить 25 033,89 грн. та повернути надмірно сплачений ОСОБА_1 податок на доходи фізичної особи в розмірі 4 506,09 грн.

В якості підстав позову позивач зазначає, що відмова Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, щодо надання податкової знижки, викладена у акті про результати камерної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи № 3777/26-15-13-04-11 від 09.02.2018, є протиправною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2021 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/5169/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2022 здійснено заміну Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

Від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив, у якому зазначено, що враховуючи, що дії з допоміжних репродуктивних технологій проводяться із жінкою, то у громадянина ОСОБА_1 відсутні підстави для нарахування податкової знижки, оскільки скористатися правом щодо включення до податкової знижки оплати допоміжних репродуктивних технологій може платник податку - жінка.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

25.01.2016 ОСОБА_1 до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві подано податкову декларацію, у якій платником податку зазначено про зменшення розміру податкових зобов`язань внаслідок застосування податкової знижки на суму 4509,09 грн.

За твердженням позивача право на податкову пільгу виникло внаслідок оплати послуг з допоміжних репродуктивних технологій на суму 25033,89 грн, що підтверджується копією договору № 7385 від 26.02.2016, копіями актів прийняття-передачі послуг від 02.07.2016, копіями чеків про оплату послуг № 76542 від 26.02.2016, № 76602 від 27.02.2016, № 87303 від 30.06.2016.

Актом про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан від 09.02.2018 № 3777/26-15-13-04-11 встановлено завищення суми податку, що підлягає поверненню з бюджету на 4506,09 грн. Зазначено, що дії з допоміжних репродуктивних технологій проводяться із жінкою, а відтак у ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки, оскільки скористатися правом щодо включення до податкової знижки оплати допоміжних репродуктивних технологій може платник податку - жінка.

Головним управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2018 № 0088471304 про збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 4506,09 грн.

Не погоджуючись з висновками податкового органу, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова знижка - це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати.

Згідно підпункту 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 Податкового кодексу України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

За приписами підпункту 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 Податкового кодексу України підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації.

Відповідно до підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 Податкового кодексу України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Пунктом 166.3 статті 166 Податкового кодексу України визначено перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки.

Так, платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, зокрема, частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 цього Кодексу (підпункт 166.3.1 пункту 166.3 статті 166 ПК України); суму витрат платника податку на оплату допоміжних репродуктивних технологій згідно з умовами, встановленими законодавством, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік (підпункт 166.3.6 пункту 166.3 статті 166 ПК України).

Згідно підпункту 166.4.3 пункту 166.4. статті 166 Податкового кодексу України, встановлено, що платник податку має право скористатись податковою знижкою до кінця податкового року, наступного за звітним. У разі, якщо платник не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Пунктами 179.1, 179.5 статті 179 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.179.8 ст.179 Податкового кодексу України сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.

Відповідно до частини сьомої статті 281 Цивільного кодексу України, повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством.

Статтею 48 Основ законодавства України про охорону здоров`я визначено, що застосування штучного запліднення та імплантації ембріона здійснюється згідно з умовами та порядком, встановленими центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я, за медичними показаннями повнолітньої жінки, з якою проводиться така дія, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці.

Так, наказом Міністерством охорони здоров`я від 09.09.2013 № 787 затверджено Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні (далі - Порядок №787).

Даний Порядок №787 регулює відносини між пацієнтами (жінками, чоловіками) та закладами охорони здоров`я, які забезпечують застосування методик допоміжних репродуктивних технологій (далі - ЗОЗ), та визначає механізм та умови застосування методик допоміжних репродуктивних технологій.

Допоміжні репродуктивні технології (далі - ДРТ) - методики лікування безпліддя, за яких маніпуляції з репродуктивними клітинами, окремі або всі етапи підготовки репродуктивних клітин, процеси запліднення і розвитку ембріонів до перенесення їх у матку пацієнтки здійснюються в умовах i№ vitro; i№ vitro - техніка виконання експерименту чи інших маніпуляцій у спеціальному лабораторному посуді або у контрольованому середовищі поза живим організмом (п.1.1. Порядку № 787).

Пунктом 3.3. Порядку № 787 передбачено етапність проведення ЗІВ:

відбір та обстеження пацієнтів;

контрольована стимуляція яєчників (індукція суперовуляції);

моніторинг фолікулогенезу та розвитку ендометрія;

трансвагінальна аспірація фолікулів яєчників, пошук ооцитів;

підготовка сперми;

інсемінація ооцитів та культивування ембріонів i№ vitro;

ембріотрансфер - перенесення ембріонів у порожнину матки;

підтримка лютеїнової фази стимульованого менструального циклу;

діагностика вагітності.

У пункту 3.14 Порядку №787 передбачено, що Інтрацитоплазматична ін`єкція спермія (далі - ІЦІС) в цитоплазму ооцита проводиться за допомогою інвертованого мікроскопа, обладнаного мікроманіпуляторами, з використанням спеціальних мікроінструментів та живильних середовищ.

Відповідно до п.3.7 Порядку №787 інсемінація ооцитів і культивування ембріонів i№ vitro:

фолікулярну рідину, отриману в результаті пункції фолікулів, переносять до чашки Петрі. У разі отримання незрілих ооцитів може бути виконана методика дозрівання ооцитів i№ vitro (далі - ДІВ);

аспірат досліджують під стереомікроскопом з 10 - 50-разовим збільшенням, відшукують ооцити і переносять до спеціальних живильних середовищ. Чашку Петрі з ооцитами в живильному середовищі переносять для культивування до інкубатора з температурою 37 C і 5 - 6 % концентрацією діоксиду вуглецю в газовому середовищі; можливе проведення культивування із застосуванням тригазової системи (кисень, азот, вуглекислий газ);

як нативні, так і кріоконсервовані спермії перед використанням відмивають від сім`яної плазми і відокремлюють фракцію морфологічно нормальних та активно рухомих сперміїв. Можна використовувати методики центрифугування-флотації або центрифугування в градієнті щільності;

інсемінацію ооцитів проводять після 2 - 6 годин преінкубації, а наявність запліднення ооцитів, як правило, оцінюють за допомогою інвертованого мікроскопа через 16 - 18 годин, коли чітко візуалізуються чоловічий і жіночий пронуклеуси;

зиготи переносять до свіжого культурального середовища, де відбувається початковий розвиток ембріонів, або кріоконсервують.

Пунктом 3.17 Порядку №787 передбачено методику проведення інтрацитоплазматичної ін`єкції спермія складається з таких етапів:

підготовка ооцитів;

позбавлення руху спермія шляхом порушення цілісності мембрани хвоста;

порушення цілісності зовнішньої цитоплазматичної мембрани ооцита;

введення спермія в цитоплазму ооцита за допомогою скляної мікроголки;

культивування та інші етапи, як при ЗІВ.

Суд відмічає, що до податкового органу надано договір від 26.02.2016 № 7385, укладений між ТОВ «ІСІДА-IVF» (далі - Клініка) та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (далі - Пацієнт), відповідно до якого Пацієнт потребує лікування, а Клініка бере на себе зобов`язання надати останньому медичну допомогу, що полягає в лікуванні безпліддя Пацієнта шляхом проведення запліднення i№ vitro, методом запліднення яйцеклітини дружини спермою чоловіка і перенесення ембріона/ів у порожнину матки дружини, яку Пацієнт зобов`язується прийняти та сплатити на умовах Договору.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору вартість медичної допомоги складає 39700 грн.

Згідно з актами прийняття-передачі наданої медичної допомоги від 02.07.2016 надано послуги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на суму 39700,00 грн та 11500,00 грн.

Квитанціями про оплату послуг № 76542 від 26.02.2016, № 76602 від 27.02.2016, № 87303 від 30.06.2016 підтверджується факт оплати наданих послуг.

Разом з тим, статтею 61 Сімейного кодексу України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, у тому числі, заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

За змістом частини першої статті 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При цьому, статтею 90 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина, чоловік взаємно зобов`язані брати участь у витратах , пов`язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя.

З аналізу наведених вище норми вбачається, що Сімейне право України закріплює принцип спільності майна подружжя, який означає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, вважається спільним, якщо інше не встановлено домовленістю сторін; подружжя має рівні права щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності; майно належить подружжю без визначення часток кожного з них у праві власності; права подружжя на майно визнаються рівними незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); до тих пір, поки не буде доведено протилежне, вважається, що кожен з подружжя, який здійснює правочини щодо розпорядження спільним майном, діє в інтересах подружжя.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 14.01.2015 року по справі № К/800/829/15 та від 13.01.2016 року по справі К/800/35741/15.

Таким чином, суд вважає, що позивач діяв в інтересах подружжя, оплата послуг репродуктивних технологій, що надані подружжю, підтверджується квитанціями № 76542 від 26.02.2016, № 76602 від 27.02.2016, № 87303 від 30.06.2016, а тому відмова відповідача у наданні податкової знижки ОСОБА_1 згідно вимог пп. 166.3.6 ст. 166 Податкового кодексу України з підстав можливості надання податкової знижки лише платнику податку - жінці є нормативно не обґрунтованою та протиправною.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0088471304.

Статтею 43 Податкового кодексу України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, відповідно до пункту 43.1 якої помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми ( п. 43.3. ст. 43 Податкового кодексу України).

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (п. 43.4. ст. 43 Податкового кодексу України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїх постановах від 25 вересня 2018 року у справі №810/366/15, від 27 жовтня 2020 року у справі № 808/3657/14 сформулював висновок, що подана позивачем податкова декларація із зазначенням суми, що підлягає поверненню з бюджету, є умовою для здійснення повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання та підставою для підготовки відповідачем висновку про повернення з відповідного бюджету коштів у вигляді податкової знижки та подання його для виконання відповідному органові Державної казначейської служби України.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії, якщо не передбачено право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже, суд прийшов до висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві врахувати суми витрат, що включаються до складу податкової знижки, а саме оплату допоміжних репродуктивних технологій згідно з умовами, встановленими законодавством, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік, що становить 25 033,89 грн та повернути надмірно сплачений ОСОБА_1 податок на доходи фізичної особи в розмірі 4 506,09 грн.

Щодо вимог позивача про скасування акту про результати камерної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи № 3777/26-15-13-04-11 від 09.02.2018, суд відмічає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 62.1.3, п. 6.2.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Суд зазначає, що дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акта перевірки є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції, а сам акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Юридичні наслідки для платника податків створює не акт перевірки, а прийняте за його висновками податкове повідомлення-рішення.

Наявність акта перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків, що зумовлює відсутність порушень у реалізації охоронюваних законом інтересів особи (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 №804/3594/13-а).

Таким чином, позивачем не доведено в чому полягає порушення його прав актом про результати камерної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи № 3777/26-15-13-04-11 від 09.02.2018 в розумінні статті 2 КАС України, враховуючи, що наслідком перевірки стало прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Отже, позовні вимоги у частині скасування акту про результати камерної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи № 3777/26-15-13-04-11 від 09.02.2018 задоволенню не підлягають.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді цієї справи суд бере до уваги наступні позиції Європейського суду з прав людини.

Так, рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spai№) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з квитанції № 31060600 від 25.02.2021, позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0088471304 від 28.02.2018.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 44116011) врахувати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - svrogi№ ІНФОРМАЦІЯ_1 ) суми витрат, що включаються до складу податкової знижки, а саме оплату допоміжних репродуктивних технологій згідно з умовами, встановленими законодавством, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік, що становить 25 033,89 грн та повернути надмірно сплачений ОСОБА_1 податок на доходи фізичної особи в розмірі 4 506,09 грн.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - svrogi№ ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 44116011) понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя К.С. Пащенко