Рішення № 105919247, 30.06.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 червня 2022 року справа №640/33782/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві)про1) визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в призначенні та виплаті пенсійного забезпечення; 2) зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсійне забезпечення за віком з 09 травня 2021 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідач протиправно відмовив у призначенні їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю відповідної міждержавної угоди між Україною та Ізраїлем.

На думку позивача, вона має право на призначення пенсії за віком, оскільки конституційне право на соціальний захист не може бути поставлено в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення та кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Ухвалою від 21 грудня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/33782/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, до якого в якості доказів направлення копії відзиву учасникам справи, додав копію поштового реєстру та копію фіскального чеку АТ «Укрпошта».

Копія поштового реєстру та копія фіскального чеку жодним чином не засвідчені.

Належними доказами направлення відзиву іншим учасникам справи є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, копія реєстру відправлення поштової кореспонденції зі штампом поштового відділення тощо, засвідчені відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55.

Таким чином, відзив відповідача не відповідає положенням пункту другого частини четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже не може бути прийнятий до розгляду.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_1 звернулася із заявою від 05 березня 2021 року до Пенсійного фонду України, в якій зазначила, що є громадянкою Ізраїлю та просила направити її заяву та додані до неї документи до уповноваженого управління Пенсійного фонду України та зобов`язати таке управління прийняти у неї документи для призначення та виплати їй пенсії за віком.

У відповідь на заяву позивача департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України листом від 13 квітня 2021 року №11580-8908/В-03-2800/21 повідомив, що із заявою щодо призначення пенсії особи можуть звернутися до будь-якого територіального управління Пенсійного фонду України та відповідно до пункту 2-9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особа, що звертається за пенсією повинна пред`явити паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання та вік; перелік територіальних управлінь Пенсійного фонду України із зазначенням адрес та номерів телефонів розміщено на офіційному веб-сайті Пенсійного фонду України.

Позивач звернулася із заявою від 06 травня 2021 року до ГУ ПФУ в м. Києві, в якій просила повідомити їй повний конкретний перелік документів, необхідних для призначення пенсії за віком та отримання пенсії за умови проживання позивача в Ізраїлі, вказати умови подання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів через довіреного представника позивача, а також вказати адресу, номера телефонів та часи прийому органу ПФУ, що прийме та буде розглядати документи для призначення та виплати пенсії за віком та, до якої додала копію листа департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України листом від 13 квітня 2021 року №11580-8908/В-03-2800/21.

За результатами розгляду заяви позивача від 06 травня 2021 року відповідач листом від 28 травня 2021 року №14367-15199/В-02/8-2600/21 повідомив, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок пенсії) з необхідними документами подається пенсіонером до органу, що призначає пенсію за місцем реєстрації або фактичного проживання; до заяви про призначення пенсії за віком необхідно надати: паспорт, трудову книжку, диплом (денне навчання), свідоцтва про народження дітей, ідентифікаційний код, за бажанням пенсіонера може подаватися довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідач вказав, що документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах; за документ, що посвідчує місце проживання особи приймаються паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування та надав перелік адрес ГУ ПФУ в м. Києві, куди позивач може звернутися за призначенням пенсії за віком із зазначенням номерів телефонів та часів роботи.

Крім того, відповідач роз`яснив позивачу, що заява про призначення пенсії може подаватися заявником разом із сканованими копіями документів через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України.

Відповідач також зазначив, що відповідно до статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» під час перебування особи за кордоном (у зв`язку із виїздом на постійне проживання за кордон) пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України та повідомив, що договору між Україною та Ізраїлем у галузі пенсійного забезпечення не укладено.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 визнано неконституційними пункт 2 частини першої статті 49 та друге речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно рішення Конституційного Суду України право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Європейський суд з прав людини у пункті 51 рішення у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 02 лютого 2014 року, зазначив, що право на отримання пенсії, як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України.

Крім того, частина третя статті 25 Конституції України встановлює, що Україна гарантує піклування та захист громадян, які перебувають за її межами.

Частиною третьою статті 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Виходячи з наведених законодавчих норм позивач, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Відповідно до частин першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, не менше 26 років по 31 грудня 2019 року.

Як встановив суд, позивач досягла 60 років в 2019 році, отже має право на звернення за отриманням пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно із пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до пункту 2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 2.23 Порядку №22-1 встановлено, що при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає кваліфікований електронний підпис. У випадку звернення за призначенням пенсії через вебпортал з використанням електронної системи BankID для виплати пенсії заявник або представник заявника, який діє на підставі довіреності, посвідченої нотаріально, законний представник пред`являє до органу, що призначає пенсію, оригінали сканованих копій документів, що підтверджують право на пенсію.

Стаття 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлює порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Частиною п`ятою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Як встановив суд, позивач звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою від 06 травня 2021 року, в якій просила повідомити їй повний конкретний перелік документів, необхідних для призначення пенсії за віком та отримання пенсії за умови проживання позивача в Ізраїлі, вказати умови подання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів через довіреного представника позивача, а також вказати адресу, номера телефонів та часи прийому органу ПФУ, що прийме та буде розглядати документи для призначення та виплати пенсії за віком, на яку отримала вичерпну відповідь відповідача в листі від 28 травня 2021 року №14367-15199/В-02/8-2600/21.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку №22-1.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною першою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Таким чином, суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші притиснення прав та свобод позивача.

Позивач не надала доказів звернення до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком, а тому, на думку суду, докази порушення прав позивача відсутні.

Крім того, суд зазначає, що лист відповідача від 28 травня 2021 року №14367-15199/В-02/8-2600/21 не є рішенням про відмову в призначенні пенсії позивачу, оскільки відповідно до абзацу другого пункту 4.3 розділу 4 Порядку №22-1 рішення про призначення пенсії приймається органом, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після надходження заяви за результатами розгляду заяви та поданих документів, проте, заява щодо призначення пенсії та необхідні документи позивачем не подавалися та, відповідно, не розглядалися відповідачем.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий);

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368).

Суддя В.А. Кузьменко