Вирок № 105917238, 26.08.2022, Галицький районний суд м. Львова

463/3837/22

1-кп/461/531/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.08.2022 року Галицький районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Євтушенко В.Ю.

з участю: прокурора Квасниці В.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Сибаля О.

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022141360000532 від 11.05.2022 року, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, українця, громадянина України, раніше несудимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

обвинувачений ОСОБА_1 ,11.05.2022приблизно о14:45год.,перебуваючи напл.Кропивницького №4,у м.Львові,маючи умиселна відкритевикрадення чужогомайна (грабежу),під часдії воєнногостану,відповідно доЗакону України«Про продовженнястроку діївоєнного станув Україні»від 21.04.2022,№ 2212-ІX,за якимвоєнний станв Україніпродовжено з25.04.2022до 25.05.2022,з корисливихмотивів таз метоювласного безпідставногозбагачення,усвідомлюючи суспільно-небезпечнийхарактер свогодіяння ійого суспільно-небезпечнінаслідки табажаючи їхнастання,підбіг допотерпілої ОСОБА_2 ,та шляхомривка зїї шиї,відкрито викравзолотий ланцюжок585проби,вагою 5,49грам,вартістю 10000грн.,з хрестикоміз золота585проби,вагою 5грам,вартістю 9000грн.,та вподальшому розпорядивсявикраденим насвій розсуд,завдавши потерпілійматеріальної шкодина загальнусуму 1 9,000 грн., чим вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо його не карати, вказавши, що повністю усвідомив протиправність своїх дій.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті. Просила суворо не карати обвинуваченого. Зазначила, що претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має, шкода їй відшкодована.

На підставі ч.3ст.349 КПК України, з`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно усіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що сторонами провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння сторонами кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, оскільки він вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; обставинами, які пом`якшують покарання, є те, що ОСОБА_1 повністю і беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся і висловив готовність понести справедливе покарання. Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого, то встановлено, що характеристика у ОСОБА_1 позитивна; на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває.

Відповідно до ст.65 КК Українисуд, при призначенні покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно ч.1ст.69КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання вЗагальній частиніцього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», у кожному випадку застосування ст.69 КК України, суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч.1 ст.69 КК України.

Під час судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 після вчинення ним кримінального правопорушення, рівень суспільної небезпеки обвинуваченого, наслідки суспільно-небезпечних діянь останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію порушень, ймовірність вчинення ним нових кримінальних правопорушень, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності.

Суд вважає, що з огляду на поведінку обвинуваченого, його відношення до вчиненого, переживання за необдуманість поступку, каяття ОСОБА_1 є щирим.

Про це також свідчить заява потерпілої ОСОБА_2 , яка підтвердила суду, що ОСОБА_1 насправді є щирим у своєму каянні. Спілкуючись з ним після вчинення злочину, потерпіла прийняла його вибачення і переконана, що такі є глибоко усвідомленими і поведінка обвинуваченого кардинально змінилась в сторону покращення.

Шкода потерпілій повністю відшкодована і потерпіла підтвердила відсутність будь-яких претензій до ОСОБА_1 .

Потерпіла не настоює на суворості покарання.

Внесену відповідно до застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу заставу, заставодавець ОСОБА_3 просить перерахувати на потреби Збройних Сил України.

Наведені обставини дають суду можливість дійти обгрунтованого припущення про те, що призначення в конкретному випадку більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (санкцією статті) є якісно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення винного і попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст.50,65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність,правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Суд виходить з того, що каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. Відтак покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Встановлені судом дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 свідчать про наявність обґрунтованих підстав для застосування до нього положень ст.69 КК Українипри призначенні покарання.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 є особою молодого віку та напівсиротою, вперше притягається до кримінальної відповідальності, сприяв розкриттю злочину, повністю визнавши свою вину.

ОСОБА_1 на обліках у психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває. Будь-які дані про негативну поведінку ОСОБА_1 в побуті відсутні.

Усі ці обставини в сукупності істотно знижують фактичну ступінь тяжкості злочину і особливо ступінь небезпечності вчиненого для суспільства, що загалом утворює підставу для висновку суду про можливість звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, необхідного й достатнього для його виправлення та попередження нових злочинів, а саме за ч. 4 ст.186 КК України, із застосуванням положеньст.69КК України - у виді 5 років позбавлення волі. При цьому, суд враховує особу обвинуваченого, щире каяття у вчиненому, відтак, вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а тому можливим є застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання із випробуванням та встановленням іспитового терміну, а також з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

На переконання суду, така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, і буде достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

До обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 99240 гривень.

05.07.2022 року ОСОБА_3 внесено вказаний розмір застави на р/р UA598201720355219002000000757, банк одержувача Державна Казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26306742, одержувач ТУ ДСА в Львівській області.

Оскільки заставодавець просить скерувати зазначені кошти в користь Збройних Сил України, беручи до уваги воєнну агресію щодо України з боку рф, а також запровадження на території України воєнного стану, з метою підтримки Збройних Сил України, суд приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає до задоволення

Питання речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Витрати за проведення експертиз відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст. 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, та призначити йому покарання, із застосуваннямст.69 КК України, у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75КК України засудженого ОСОБА_1 звільнити від відбуття призначеного покарання із випробуванням та визначити 3 (три) роки іспитового строку.

Згідно ст.76КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов`язки періодичноз`являтися дляреєстрації доуповноваженого органуз питаньпробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою з визначенням застави - залишити в силі до вступу вироку в законну силу.

Речові докази: DVD-R диск, 4,7 GB з вмістом одного відео-файлу; DVD-R диск, 4,7 GB з вмістом одного відео-файлу; DVD-R диск, 4,7 GB з вмістом трьох відео-файлів з назвами: ch01_20220511133606; ch01_20220511135756; ch01_20220511141945; носій інформації, із вісьмома відео-файлами, отриманих із нагрудних камер відеоспостереження екіпажу «Омега-101», №471883 та №471087 за 11.05.2022 року залишити у матеріалах кримінального провадження.

Заставу у розмірі 99240 гривень, яка була внесена за ОСОБА_1 як міра запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12022141360000532 від 11.05.2022 року на р/р UA598201720355219002000000757, банк одержувача Державна Казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26306742, одержувач ТУ ДСА в Львівській області, згідно квитанції №18 від 05 липня 2022 року перерахувати на спеціальний рахунок для потреб Збройних Сил України.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Волоско І.Р.