Ухвала суду № 105913328, 26.08.2022, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/4248/22

2/405/591/22

УХВАЛА

26 серпня 2022 року м. Кропивницький

Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Драний В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання повернути дітей до України, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання повернути дітей до України, в якому просить: визнати протиправним неповернення відповідачем малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з Великобританії в Україну та зобов`язати відповідача негайно повернути дітей в Україну шляхом передачі дітей їх матері позивачу для забезпечення вивезення з території Великобританії в Україну.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що при поданні позовної заяви позивачем не виконано вимоги ст. 175 ЦПК України.

Так, згідно ч. 6 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості (окрім тих, що передбачені ч.ч. 1-5 цієї статті), необхідні для правильного вирішення спору.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду за позовом до відповідача ОСОБА_2 , який проживає на території іноземної держави Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії (Великобританії).

Згідно відповідей УДМС України в Кіровоградській області та Кропивницької міської ради місце проживання позивача ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , а відомості про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 відсутні.

Позивач на обґрунтування територіальної юрисдикції Ленінського районного суду м. Кіровограда у даній справі вказала, що даний спір підсудний суду за зареєстрованим місцем проживання позивача згідно ч. 1 ст. 28 ЦПК України за аналогією закону (права) та згідно п. 8b) угоди сторін, затвердженої судовим наказом (ухвалою) Сімейного суду м. Ліверпуль (Великобританія) від 28.02.2019 року в справі LV19P00051.

Суд дане твердження вважає помилковим з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів позову, дитина ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Кропивницький (Кіровоград), Україна, а дитина ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в графстві Ланкашир, Великобританія.

Відповідно до п. 1 ст. 5, п. 1 ст. 15, п. 1 ст. 21 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, до якої приєдналися, зокрема, Великобританія та Україна відповідно до Закону України від 14.09.2006 року № 136-V, судові або адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини. Під час здійснення своєї юрисдикції органи Договірних Держав застосовують своє національне право (термін «право» означає норми чинного законодавства держави, виключаючи колізійні норми).

Згідно ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу,Закону України«Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У статті 66Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що права та обов`язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.

Згідно п.п.1,2,12ст.76цього Законусуди можутьприймати досвого провадженняі розглядатибудь-якісправи зіноземним елементому такихвипадках: якщосторони передбачилисвоєю угодоюпідсудність справиз іноземнимелементом судамУкраїни,крім випадків,передбачених устатті77цьогоЗакону; якщона територіїУкраїни відповідачу справімає місцепроживання абомісцезнаходження,або рухомечи нерухомемайно,на якеможна накластистягнення,або знаходитьсяфілія абопредставництво іноземноїюридичної особи-відповідача; в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (загальна підсудність).

При цьому, ст. 28 ЦПК України передбачає випадки альтернативної підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Даний спір не належить до жодної із категорій справ, визначених цією нормою.

Так, ЦПК України не містить конкретної прямої вказівки на правила територіальної юрисдикції щодо позовів про визнання протиправними дій та зобов`язання повернути дітей до України, однак це не свідчить про наявність прогалин у регулюванні цивільно-правових відносин, оскільки в даному випадку слід застосовувати правила загальної територіальної юрисдикції (підсудності), визначені ст. 27 ЦПК України. Поряд з цим, ЦПК України не містить правил альтернативної чи виключної юрисдикції (підсудності) стосовно даної категорії спорів.

У свою чергу, відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Частиною десятою статті 28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

Відтак, за цими нормами процесуального законодавства України позови про визнання дій протиправними та повернення дітей можуть бути пред`явлені як за зареєстрованим місцем проживання особи-відповідача, так і за її місцем перебування у випадках встановлених законом, або за місцем знаходження майна, або за останнім відомим зареєстрованим місцем її проживання чи перебування в Україні. При цьому, у випадку можливості пред`явлення позову до декількох судів право вибору належить позивачу.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 року в справі № 310/3195/18.

Як вбачається з доданої до позовної заяви угоди сторін, затвердженої судовим наказом (ухвалою) Сімейного суду м. Ліверпуль (Великобританія) від 28.02.2019 року в справі LV19P00051, у п. 8b) (Особливі питання вихід з-під юрисдикції) цієї угоди вказується лише про те, що будь-які майбутні заяви стосовно дітей повинні розглядатися в Україні, тобто українськими компетентними органами. З цього пункту угоди не слідує, що такі заяви повинні розглядатися саме за місцем проживання матері та дітей у певній адміністративно-територіальній одиниці України.

Більш того, у суду відсутні підстави для врахування даного рішення суду Великобританії взагалі, оскільки доказів, які б підтверджували ухвалення судами України рішень про його визнання (виконання) в Україні відповідно до вимог статей 81, 82 Закону України «Про міжнародне приватне право», глави 1 розділу ІХ ЦПК України, які набрали законної сили, позивачем не подано. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 року в справі № 761/33136/19.

Разом з тим, слід зазначити, що ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України», в якому наголошено, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

За такихобставин зметою належноговизначення судомпредметної татериторіальної юрисдикціїданого спору,позивачу необхіднов строк,який неможе перевищувати10(десяти)днів здня отриманняпозивачем даноїухвали,усунути недолікипозовної заяви,а саме:надати відомості1)промісцезнаходження майна відповідача в Україні, 2) останнє відоме зареєстроване місце проживання чи перебування відповідача в Україні, а також 3) визнаний в Україні судовий наказ (ухвалу) Сімейного суду м. Ліверпуль (Великобританія) від 28.02.2019 року в справі LV19P00051.

За правилами ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 19, 27, 28, 175, 177, 185, 260, 497 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання повернути дітей до України - залишити без руху, надавши десятиденний строк з дня отримання позивачем зазначеної ухвали для усунення недоліків.

Запропонувати позивачу в зазначений строк виправити вказані в ухвалі недоліки:

1)надати до суду відомості про місцезнаходження майна відповідача ОСОБА_2 в Україні;

2)надати до суду відомості про останнє відоме зареєстроване місце проживання чи перебування відповідача ОСОБА_2 в Україні;

3)надати до суду визнаний в Україні у встановленому законом порядку судовий наказ (ухвалу) Сімейного суду м. Ліверпуль (Великобританія) від 28.02.2019 року в справі LV19P00051.

У разі невиконання вказаних вимог позовна заява буде вважатись неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню на підлягає.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда В.В. Драний