Рішення № 105906606, 26.08.2022, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/647/22

2-о/368/30/22

Рішення

Іменем України

"26" серпня 2022 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Іванюта Т.Є.

присяжних Орел Ю.І.

Редька М.В.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кагарлику справу за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа Кагарлицька міська рада Кагарлицького району Київської області (м.Кагарлик, вул. Героїв Небесної Сотні, 1) про визнання особи безвісно відсутньою, -

встановив :

Заявниця звернувся до суду з даною заявою посилаючись на те, що в ніч з 04.05.2016 року на 05.05.2016 року її син ОСОБА_2 пішов в невідомому напрямку і зв`язок з ним припинився, тому 06.06.2016 року вона звернулася з письмовою заявою до чергової частини Кагарлицького ВП Обухівського РУП ГУ НП в Київській області про його розшук. За вказаною заявою було відкрито кримінальне провадження № 12016110190000381 від 06.06.2016 року за ч. 1 ст. 115 КК України та заведена оперативно-розшукова справа категорії «Розшук» №16/01/182-2020 від 16.06.2016 року, що підтверджую доданими до заяви довідками та витягом з ЄРДР.

ОСОБА_2 зареєстрований у будинку матері по АДРЕСА_1 .

Більше 6-ти років ОСОБА_2 , перебуває у розшуку і місце перебування його невідоме.

А тому просить визнати його безвісно відсутнім.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою заяву підтримала.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, надіслав заяву в якій просить слухати справу у його відсутність, проти задоволення позову не заперечує.

Заслухавши пояснення заявниці, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 проживає у власному будинку АДРЕСА_1 .

Разом з ОСОБА_1 зареєстрований та проживав її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на той час не був одружений.

В ніч з 04.05.2016 року на 05.05.2016 року ОСОБА_2 пішов в невідомому напрямку і зв`язок з ним припинився, тому 06.06.2016 року ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою до чергової частини Кагарлицького ВП Обухівського РУП ГУ НП в Київській області про його розшук. За заявою було відкрито кримінальне провадження № 12016110190000381 від 06.06.2016 року за ч. 1 ст. 115 КК України та заведена оперативно-розшукова справа категорії «Розшук» №16/01/182-2020 від 16.06.2016 року, що підтверджую довідками та витягом з ЄРДР.

З того часу минуло більше 6-ти років, але ОСОБА_2 до цього часу не розшукано і місце його перебування невідоме.

На даний час, ОСОБА_1 проживає одна, отримую пенсію трохи більше 2000 грн. і самостійно не взмозі оплатити в зимовий період платежі за комунальні послуги. Тому щороку звертається за отриманням субсидії і кожного разу подає документи на комісію та доводи, що вона маю право на цю субсидію через те, що її непрацюючий син ОСОБА_2 , який зареєстрований в будинку, перебуває в розшуку з 06.06.2016 року. Все це негативно впливає на її фізичний і психологічний стан, а також в цілому на її здоров`я.

Для автоматичного надання ОСОБА_1 субсидії потрібно ОСОБА_2 зняти з реєстрації місця проживання, а для цього його необхідно визнати безвісно відсутнім.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.

Як роз`яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 серпня 2019 року у цивільній справі №225/2576/17 (провадження №61-30491св18), безвісна відсутність це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалось встановити місця її знаходження (переживання). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер. Підставою для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 України; наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісною відсутньою.

Відповідно до ст. 43 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Також, належить враховувати, що визнання судом у встановленому законом порядку фізичної особи безвісно відсутньою (стаття 43 ЦК України) жодним чином не свідчить про смерть такої особи, так і не виключає самої можливості смерті. Зазначене зумовлює одночасну наявність двох припущень щодо двох взаємовиключних життєвих станів безвісно відсутньої фізичної особи (особа жива, особа померла) (постанова Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 317/3139/15-ц).

Таким чином, фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою за сукупності таких умов: якщо вона відсутня у місці свого постійного проживання протягом року; якщо протягом одного року в місці, де особа постійно або переважно проживає, немає відомостей про її місцеперебування; вжитими заходами щодо розшуку відсутньої особи встановити місце її перебування неможливо; визнання причин, через які заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, юридично поважними. Під час розгляду справи суду необхідно з`ясувати місце постійного проживання особи на час її зникнення, заходи, які приймала заявник для встановлення місцезнаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутньою, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Суд зазначає, що визнання особи безвісно відсутньою має широке коло правових наслідків, а тому, мають бути вжиті всі заходи для з`ясування обставин зникнення особи, заходи щодо її розшуку.

Процес розшуку безвісно відсутніх осіб регулюється такими нормативно-правовими актами законодавчого рівня, як Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, закони України «Про Національну поліцію» та «Про оперативну-розшукову діяльність».

Так, статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що одним із повноважень поліції є розшук безвісно зниклих осіб; початок розшуку безвісно зниклих осіб є підставою для відкриття кримінального провадження.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», інформація про безвісно зниклу особу є підставою для здійснення оперативно-розшукової діяльності.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що за вимогами Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», розшук припиняється тільки після встановлення місця перебування особи, зниклої безвісти, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи з повідомленням про це родичів та заявника, якщо заявник не є родичем.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив факт відсутності ОСОБА_2 вдома більше 6 років.

Таким чином, враховуючи відсутність відомостей протягом багатьох років за місцем останнього відомого місця проживання ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог заявниці та наявність підстав для визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім, оскільки факт зникнення його підтверджується доказами, що не викликають сумнівів у своїй допустимості та достовірності, вони зібрані з дотриманням вимог закону, не суперечать один одному та ніким не спростовуються, тому вважає за необхідне визнати ОСОБА_2 безвісно відсутнім

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити, що у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою в порядку ст. 309 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43 Цивільного кодексу України, ст. 3, 12, 81, 211, 258-259, 263, 265, 273, 315, 319, 306, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву задоволити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Слобода Кагарлицького району Київської області, який проживав та зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 безвісно відсутнім.

Рішення набуває законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.

Повний текст рішення виготовлено 26.08.2022 року.

Суддя: Т.Є. Іванюта.

Присяжні Орел Ю.І.

Редька М.В.