Рішення № 10589958, 22.07.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2010 Справа № 13/90-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтек"

про стягнення 425123,32 грн,

за участі представників:

позивача –Сидорової І.М. (представника за дорученням),

відповідача –не з’явився,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами, спрямованими до відповідача, про стягнення 425123,32 грн, з яких: 233297,76 грн основної заборгованості, 19276,65 грн інфляційних, 4092,71 грн річних, 27966,97 грн пені та 140489,23 грн штрафу; обґрунтовуючи їх невиконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором комісії № 16/06/06-19К від 16.06.2006 р. щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару. В подальшому заявою від 15 липня поточного року позивач зменшив розмір стягуваної суми в частині сплати суми основної заборгованості до 231197,75 грн, залишивши без змін інші нараховані суми, у зв’язку з чим вимоги стосуються стягнення: 231197,75 грн основної заборгованості, 19276,65 грн інфляційних, 4092,71 грн річних, 27966,97 грн пені та 140489,23 грн штрафу.

Ухвалою суду від 9 червня 2010 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено на 24 червня із зобов’язанням відповідача надати відзив на позов та з’явитися в судове засідання. Проте, він вимог суду не виконав, у зв’язку з чим розгляд справи був відкладений до 15 липня поточного року. У вказаний час представник відповідача також в засідання не з’явився, а тому розгляд справи відкладений до 22 липня. Оскільки відповідач вкотре не направив свого представника в судове засідання, а крім того представник позивача в засідання 22 липня також не прибув, розгляд справи завершено без їх участі.

Крім викладеного судом встановлено, що 16 червня 2006 року між сторонами укладено договір комісії № 16/06/06-19К, за умовами якого відповідач, виступаючи в якості комісіонера, зобов’язався за дорученням позивача –комітента за винагороду реалізувати переданий йому товар. За умовами пункту 2.4. договору про внесення змін до договору комісії від 12 травня 2009 року комісіонер зобов’язався не пізніше двох банківських днів від дати продажу чергової партії товару перерахувати комітенту виручену від реалізації товару суму.

На виконання умов договору позивач передавав відповідачу товар для реалізації, підтвердженням чому є додаткові угоди до договору та акти приймання-передачі товару, а також акти виконаних робіт, копії яких залучені до матеріалів справи.

В подальшому 21 січня 2010 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору комісії про його розірвання. Зокрема, за умовами цієї угоди сторони підтвердили, що згідно до акту звірки взаємних розрахунків від 21.01.2010 р. заборгованість комісіонера перед комітентом складає 798712 грн з ПДВ (пункт 3.1.), яку він зобов’язався сплатити у строк до 31.01.2010 р.(пункт 3.2.).

За обліковими даними позивача відповідачем після підписання додаткової угоди про розірвання договору комісії частково сплачено заборгованість, у зв’язку з чим на час розгляду справи в суді заборгованість складає 231197,75 грн.

Аналіз правовідносин, які існують між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір комісії, за яким на підставі приписів статті 1011 Цивільного кодексу України одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, а згідно до частини 1 статті 1022 того ж Кодексу після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості в розмірі 231197,75 грн є порушенням господарських зобов’язань за вказаним договором, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Через несвоєчасне виконання зобов’язань за вказаним договором позивачем нараховані вказані вище суми річних та інфляційних, у зв’язку з чим суд зазначає, що згідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних та 3% річних. З поданого позивачем розрахунку інфляційних та річних слідує, що ним правомірно обраховані ці суми за період з 1 лютого по 31 травня 2010 року, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Водночас, на підставі пункту 3.3. додаткової угоди від 21.01.2010 р. позивач нарахував до сплати відповідачу 27966,97 грн пені, проте її нарахування є неправомірним, виходячи з наступного.

Згідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Зокрема, в пункті 3.3. додаткової угоди сторонами визначено, що: „У випадку прострочки платежу, вказаного в пункті 3.2. даної угоди, комісіонер сплачує комітенту пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення”. З викладеного слідує, що сторонами в пункті 3.3. угоди не визначено розмір облікової ставки НБУ, яка підлягає застосуванню при розрахунку пені, оскільки сама ставка є змінною величиною. У зв’язку з цим суд констатує про неузгодженість сторонами порядку та розміру нарахування пені, а тому вимоги про стягнення пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Пунктом 3.4. додаткової угоди від 21.01.2010 р. сторонами також обумовлено нарахування комітентом комісіонеру штрафу в розмірі 5% від суми заборгованості станом на 1 лютого 2010 року у випадку прострочки оплати на 1 календарний день, а також 10% штрафу станом на 1 березня 2010 року у випадку прострочки оплати на 1 календарний день. На підставі цього пункту додаткової угоди позивачем нарахований відповідачу штраф у розмірі 140489,23 грн за лютий, березень, квітень та травень поточного року.

Проте, нарахування штрафу у вказаному розмірі є неправомірним, оскільки сторонами визначено його нарахування лише при прострочці платежу станом на 1 лютого та 1 березня 2010 року, а позивачем нарахований штраф за інший період –квітень та травень місяці. За таких обставин нарахування штрафу за квітень в сумі 23326,78 грн та травень в сумі 233297,75 грн є неправомірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 93829,67 грн з розрахунку штрафу в лютому місяці в розмірі 39609,89 грн та за в березні місяці 54219,78 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню лише частково, сплачене позивачем державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

                                        в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Монтек” (розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Комкова, буд. 27; код 31759345, розрахунковий рахунок невідомий) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Альтаїр” (розташованого за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 99; код 31811808, розрахунковий рахунок невідомий) –231197,75 грн основної заборгованості, 19276,65 грн інфляційних, 4092,71 грн річних, 93829,67 грн штрафу, 3483,97 грн компенсації по сплаті державного мита та 193,41 грн компенсації по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

                     Дата підпису рішення –23 липня 2010 року

Суддя М.К. Закурін