Рішення № 10589937, 12.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2010 р. Справа № 57/94-10

вх. № 5012/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Представник позивача - Острога А.Г., дов. №76 від 17.05.2010р.

Відповідач - не з"явився.

розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Вовчанськ

про стягнення 55,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Регіональне відділення фонду державного майна України по Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості до Державного бюджету України 55,94 грн., з яких 55,80 грн. заборгованість з орендної плати та 0,17 грн. пеня, а також просить покласти на відповідача судові витрати, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків по договору оренди № 180-Н від 01.08.2000 року, щодо своєчасного внесення орендної плати в період з березня 2009 року по квітень 2009 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 червня 2010 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12 липня 2010 року о 10:00 год.

Відповідач в судове засідання 12 липня 2010 року не з'явився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні, через канцелярію суду супровідним листом надав додаткові документи (вх. № 15244), які судом долучені до матеріалів справи.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданої позивачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 01.06.2010 року, місцезнаходження відповідача 62503, Харківська обл.., АДРЕСА_1 , саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву, проте ухвалу суду про порушення провадження у справі від 08 червня 2010 року повернуто до суду, згідно відмітки поштового відділення, в звязку з закінченням терміну зберігання..

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач ФОП ОСОБА_3 належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 12 липня 2010 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача судом встановлено наступне.

01 серпня 2000 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області (далі позивач ) та ПП ОСОБА_2 укладено договір оренди нежитлових приміщень № 180-Н, відповідно до пунктів 1.1., 1.3. якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення на першому поверсі двоповерхового гуртожитку загальною площею 37,1 кв.м. за адресою: м. Вовчанськ, вул.. Леніна, 80, для розміщення реалізації товарів (крім підакцизної групи). Майно знаходиться на балансі ВАТ «Вовчанська взуттєва фабрика»; вартість майна станом на 03.07.2000 року становить 5680,00 грн.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору оренди передбачено, що річна орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами і становить 454,00 грн. без індексів інфляції та ПДВ; орендна плата за перший базовий місяць оренди (серпень 2000 року) складає 37,87 грн., яка перераховується на р/р орендодавця щомісячно, до 10 числа наступного місяця.

За умовами п.5.3 укладеного договору оренди відповідач зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за цим договором.

Факт передачі приміщень в оренду підтверджується актами приймання передачі орендованого майна (додатки №2, № 4 до договору), підписаним сторонами 01.07.2000 року та 01.08.2000 року.

Додатковою угодою № 1 до договору оренди № 180-Н від 01.08..2000 р., укладеною між сторонами 31 травня 2007 року, у договорі оренди, розділ 3.1. викладено в наступній редакції: “Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами і за базовий місяць розрахунку оренди грудень 2006 року 63,46 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеним законодавством.

Окрім того даною додатковою угодою внесено зміни до розділу 6 договору оренди.

У відповідності до п. 10.1 встановлено, що договір укладено строком на 11 місяців, що дії з 22.09.2005 року по 01.08.2005 року включно.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

Відповідно до наказу № 138-П від 28 січня 2010 року РВ ФДМУ по харківської області розірвав з відповідачем договір оренди з 10.04.2009 року та згідно акту приймання передачі орендованого майна відповідач передав балансоутримувачу орендоване майно.

Таким чином, станом на 10.04.2009 року договір оренди №180/Н був діючим.

Орендодавцем належним чином виконано свої зобовязання по договору, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу плати за оренду приміщення, внаслідок чого, у відповідача за період дії договору з березня 2009 року по квітень 2009 року, виникла заборгованість в сумі 55,80 грн. що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"

Проте, Орендар систематично порушував умови Договору щодо своєчасного внесення орендної плати до державного бюджету, внаслідок чого, за період березня 2009 року по квітень 2009 року, виникла заборгованість відповідача з орендної плати перед державним бюджетом України у сумі 55,80 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором оренди № 180Н від 01.08.2000 року .

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 55,80 грн. заборгованості з орендної плати за період з березня 2009 року по квітень 2009 року, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.1.ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання можуть бути передбачені Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно зі статтею 3 цього закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 3.5 Договору сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у вигляді пені у розмірі 120% відсотків річних від облікової ставки НБУ від суми несплати, розрахованої за кожен день прострочення, яка за період з 10.01.2009 року по 10.04.2009 року склала 0,17 грн.. розрахунок якої перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобовязання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 0,17 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 525, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 651,762,764,782 Цивільного кодексу України, статтями 179, 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 291, 343, Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ст.. 1,2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (62503, Харківська обл.., АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Вовчанськ харківської області, відомості про банківські рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31119094700156 УДК у Вовчанському районі Харківської області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24134283) 55,80 грн. заборгованості з орендної плати, та 0,17 грн. пені.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (62503, Харківська обл.., АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Вовчанськ харківської області, відомості про банківські рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Державного бюджету України (одержувач управління Державного казначейства у м. Харкові Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок № 31110095700002, код бюдж. класифікації доходів 22090200, символ звітності банку 095, банк Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) 102,00 грн. державного мита.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (62503, Харківська обл.., АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Вовчанськ харківської області, відомості про банківські рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь держбюджету України , одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011- 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання судовим рішення законної сили.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення підписано 19 липня 2010 року

справа № 57/94-10