Рішення № 105896692, 21.06.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2022 року м. Київ № 640/6475/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) провизнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3), в якому просить суд: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині виплати ОСОБА_1 із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби та на час звільнення із військової служби (28.04.2017) у розмірі 50% від встановленого розміру, замість визначених законодавством 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на серпень 2013 року, у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням, з урахуванням виплачених сум; визнати протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, без врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 23 календарних роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, з відрахуванням раніше проведених виплат; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, у серпні 2016 року та лютому 2017 року, передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у серпні 2016 року та лютому 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині нарахування та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із січня 2016 року до квітня 2017 року із застосуванням базового місяця для нарахування індексації серпень 2014 року; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із січня 2016 року по 28 квітня 2017 року з відрахуванням раніше виплачених сум індексації із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січень 2008 року; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині неврахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення при розрахунку та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні;зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, передбачену статтею 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із відрахуванням раніше виплаченої допомоги із включенням у розрахунок місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини індексацію грошового забезпечення нараховану та виплачену із повного місячного грошового забезпечення зі квітень 2017 року; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення: весь час затримки такої виплати по день її фактичної виплати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Адміністрацією Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 як під час проходження військової служби так і звільнення з неї, у меншому ніж законодавчо визначеному розмірі виплачена вихідна допомога при звільнені та інші додаткові види грошового забезпечення, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вони не ґрунтуються на законі та є безпідставними.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 24.04.2017 №406-ос полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі пункту «г» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та наказом від 28.04.2017 №423-ос виключено зі списків особового складу, усіх видів забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України з 28.04.2017.

Із наданих на адвокатський запит документів з питань грошового забезпечення ОСОБА_1 вбачається, що Адміністрацією Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 як під час проходження військової служби так і звільнення з неї, у меншому ніж законодавчо визначеному розмірі виплачена вихідна допомога при звільнені та інші додаткові види грошового забезпечення:

- відповідно до картки грошового забезпечення за 2013 рік ОСОБА_1 у серпні 2013 року було виплачено винагороду за тривалість безперервної військової служби у розмірі 1072,50 грн., що становить 50% замість визначених законодавством 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням;

- відповідно до наказу Голови Державної прикордонної служби України від 28.04.2017 №423-ос ОСОБА_1 належала до виплати одноразова грошова допомога при звільнені у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 23 повних календарних роки служби, яку останньому виплатили в травні 2017 року в розмірі 151 362,77 грн., до вказаної суми не було включено щомісячну грошову винагороду, передбачену постановою КМУ №889 від 22.09.2010;

- з архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 видно, що при здійсненні розрахунку, виплаті компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, виплаті грошової допомоги на оздоровлення до розрахунку місячного грошового забезпечення не включено щомісячну додаткову грошову винагороду;

- з архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2017 роки, наданих розрахунків про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення вбачається, що нарахування та виплата такої проведена з порушенням Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого КМУ від 17.07.2003 №1078.

Вказане на думку позивача є підставою для компенсації втрат частини заробітку .

Отже, вважаючи вище зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині виплати ОСОБА_1 із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби та на час звільнення із військової служби (28.04.2017) у розмірі 50% від встановленого розміру, замість визначених законодавством 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням, суд зазначає наступне.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 24.04.2017 №406-ос полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі пункту «г» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та наказом від 28.04.2017 №423-ос виключено зі списків особового складу, усіх видів забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України з 28.04.2017.

Відповідно до картки грошового забезпечення за 2013 рік ОСОБА_1 у серпні 2013 року було виплачено винагороду за тривалість безперервної військової служби у розмірі 1072,50 грн., що становить 50% замість визначених законодавством 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 за №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови (далі - Постанова № 1294).

Так, додатком № 25 до Постанови № 1294 для військовослужбовців встановлено одноразовий додатковий вид грошового забезпечення - винагороду за тривалість безперервної військової служби (посадовий оклад і оклад за військовим званням) залежно від тривалості безперервної календарної військової служби: 1 - за 15 років, 1,5 за 20 років, 2з за 25 років, 2,5 за 30 років, 3 за 35 і кожні наступні п`ять років.

Відповідно до п. 2 Постанови № 1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Міністерством надзвичайних ситуацій, Державною інспекцією техногенної безпеки, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Пунктом 11 зазначеної постанови надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам (до яких віднесено й Міністерство оборони) упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Наведені приписи дають підстави вважати, що Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

Водночас, в пункті 7 Постанови № 1294 вказано, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

На виконання пункту 2 Постанови № 1294 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 за №425 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення Державної прикордонної служби України, відповідно до якої визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (до складу якого входять й додаткові види грошового забезпечення), а також самі додаткові види грошового забезпечення, серед яких й винагорода за тривалість безперервної військової служби.

Так відповідно до п. 3.25.2 п. 3.25 розділу ІІІ Інструкції № 425 Винагорода виплачується за місцем штатної служби за наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби, за 20 річний строк безперервної календарної вислуги військової служби у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням.

Отже, Адміністрацією Державної прикордонної служби України вищевказаною Інструкцією було упорядковано перелік додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, до складу яких входить й надбавка за кваліфікацію та за безперервну службу.

Як вже встановлено судом, позивачу виплачено 2013 році винагороду за тривалість безперервної військової служби у розмірі 1072,5 грн., що становить 50 % замість визначених законодавством 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням та не відповідає вищезазначеним нормам законодавства.

За таких обставин, суд вважає протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби в розмірі 50 %, оскільки наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 за №425 упорядковано виплати додаткових видів грошового забезпечення.

Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у зразковій справі №808/8403/13-а, а тому суд, у відповідності до вимог ч.5 ст. 242 КАС України, враховує такий при вирішенні даної справи.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині виплати ОСОБА_1 із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби та на час звільнення із військової служби (28.04.2017) у розмірі 50% від встановленого розміру, замість визначених законодавством 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням та про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на серпень 2013 року, у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням, з урахуванням виплачених сум.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, без врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 23 календарних роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, з відрахуванням раніше проведених виплат, суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу Голови Державної прикордонної служби України від 28.04.2017 №423-ос ОСОБА_1 належала до виплати одноразова грошова допомога при звільнені у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 23 повних календарних роки служби, яку останньому виплатили в травні 2017 року в розмірі 151 362,77 грн., до вказаної суми не було включено щомісячну грошову винагороду, передбачену постановою КМУ №889 від 22.09.2010

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (надалі - Закон № 2011-ХІІ).

Пунктами 1 та 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

В силу вимог пунктів 3 та 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Також, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на час проходження позивачем військової служби)грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - постанова № 889) було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Враховуючи викладене, даною постановою Кабінету Міністрів України передбачено виплату вказаним у ній категоріям військовослужбовців, щомісячної додаткової грошової винагороди, яка має постійний щомісячний характер та у відповідності до положень пункту 2 статті 9 Закону № 2011-XII включається до складу грошового забезпечення даних осіб.

Як вбачається із особових карток позивача до звільнення з військової служби йому виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода.

Оскільки зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена постановою № 889, виплачувалась позивачу до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер, то в силу положень статті 9 Закону № 2011-ХІІ вона повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Щодо посилання відповідача на Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73, та Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425, то суд зазначає, що пунктом четвертим статті 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення, законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Відповідач, застосовуючи норми вищезазначених Інструкцій, не врахував пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 826/14564/17, від 22.10.2019 у справі № 520/3505/19, від 24.10.2019 у справі № 820/3211/17, від 05.12.2019 у справі № 295/5200/18, від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18, від 24.03.2020 у справі № 810/2734/17, від 14.07.2020 у справі № 820/1784/17, від 16.10.2020 у справі № 826/4043/16, від 29.12.2020 у справі 240/1095/20.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, у серпні 2016 року та лютому 2017 року, передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 та про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у серпні 2016 року та лютому 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 10-1 Закону № 2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно копій особистих карток грошового забезпечення позивача за 2016-2017 роки, позивачу у серпні 2016 та лютому 2017 року виплачено грошову допомогу на оздоровлення, без врахування додаткової грошової допомоги передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889.

Враховуючи, що судом встановлено факт нарахування та виплати позивачу у 2016 році до його звільнення з військової служби додаткової грошової винагороди, на підставі постанови КМУ від 22.09.2010 року № 889, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача в частині виплати позивачу допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як наслідок підлягають задоволенню також вимоги про стягнення з відповідача недоплаченої позивачу допомоги на оздоровлення у серпні 2016 та лютому 2017 роках, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, суд зазначає наступне.

З листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15.04.2020 №11/Г-4589 вбачається, що компенсація за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2017 року нарахована у розмірі 18426,77 грн. та виплачена 10.04.2020.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що до складу грошового забезпечення, з якого проведено обчислення компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889.

Як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, відповідач посилається на висновки Верховного Суду та пункт 8 Інструкції від 02.02.2016 №73, відповідно до яких винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Разом з тим вказані доводи відповідача, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 Інструкції № 73 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Пунктом 8 Інструкції №73 передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Однак, застосовуючи вищенаведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачеві грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Суд звертає увагу на те, що частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Отже при визначенні розміру грошового забезпечення, застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам цього Закону.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

10.11.2021 Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 825/997/17 зазначила, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду повторює, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 та зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Враховуючи зазначене позовні вимоги про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині нарахування та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із січня 2016 року до квітня 2017 року із застосуванням базового місяця для нарахування індексації серпень 2014 року та про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із січня 2016 року по 28 квітня 2017 року з відрахуванням раніше виплачених сум індексації із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січень 2008 року, суд зазначає наступне.

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Вирішуючи цей спір, суд зазначає, що питання щодо підтвердження права позивача на індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по квітень 2017 року не є предметом спору у даній справі.

Предметом даного позову є визначення базового місяця для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

З аналізу Порядку № 1078 випливає, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, в якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Аналогічна правова позиція випливає зі змісту постанов Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 803/203/17 і від 22.07.2020 у справі № 400/3017/19.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови № 1294.

Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008.

З набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018, у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 "Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України".

Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.

Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до наданого Адміністрацією Державної прикордонної служби України надано розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 із якого вбачається, що із січня 2016 року відповідач визначив базовий місяць для нарахування індексації серпень 2014 року без урахування Порядку №1078.

Тому, суд визнає протиправними дії відповідача щодо проведення нарахування індексації грошового забезпечення позивачу у період з січня 2016 року по квітень 2017 року з врахуванням базового місяця серпня 2014 року.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення відповідачем неправильно встановлено базовий місяць, порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по квітень 2017 року з врахуванням базового місяця індексації січня 2008 року, з урахуванням сплаченої суми.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині неврахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення при розрахунку та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, передбачену статтею 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із відрахуванням раніше виплаченої допомоги із включенням у розрахунок місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини індексацію грошового забезпечення нараховану та виплачену із повного місячного грошового забезпечення зі квітень 2017 року, суд зазначає наступне.

З приводу не включення відповідачем до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Так, статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон України №2011-XII) передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-XII (далі Закон №1282-XII), згідно зі ст. 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

З огляду на системний аналіз правових норм, суд дійшов до висновку, що індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Суд зауважує, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Отже, статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, саме тому і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем протиправно не здійснено новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації, яку позивач отримував на час звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 240/10130/19.

Щодо вимоги в частині нарахування компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Суд зазначає, що компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості.

Даний висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 10.07.2018 у справі № 404/6317/16-а.

Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання суми індексації грошового забезпечення буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині нарахування компенсації втрати частини доходів є передчасними, тому не можуть бути задоволеними.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Правові підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні, з огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, а доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині виплати ОСОБА_1 із часу набуття права на виплату винагороди за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби та на час звільнення із військової служби (28.04.2017) у розмірі 50% від встановленого розміру, замість визначених законодавством 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за тривалість безперервної 20-ти річної календарної військової служби, виходячи із грошового забезпечення станом на серпень 2013 року, у розмірі 1,5 посадових окладів та окладів за військовим званням, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, без врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 23 календарних роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, з відрахуванням раніше проведених виплат.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, у серпні 2016 року та лютому 2017 року, передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у серпні 2016 року та лютому 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині нарахування та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із січня 2016 року до квітня 2017 року із застосуванням базового місяця для нарахування індексації серпень 2014 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із січня 2016 року по 28 квітня 2017 року з відрахуванням раніше виплачених сум індексації із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січень 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині неврахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення при розрахунку та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, передбачену статтею 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із відрахуванням раніше виплаченої допомоги із включенням у розрахунок місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини індексацію грошового забезпечення нараховану та виплачену із повного місячного грошового забезпечення за квітень 2017 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа