Ухвала суду № 105893031, 25.08.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10293/22

провадження № П/380/10370/22

У Х В А Л А

25 серпня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ) про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за неотримане речове майно та індексації грошового забезпечення, починаючи з 17 липня 2019 року по 27 червня 2022 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.

Ухвалою судді від 02 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви, шляхом сплати судового збору.

Ухвалою суду від 08 серпня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача 23 серпня 2022 року подав заяву про залишення позову без розгляду. В обґрунтування заяви вказує на те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з даною позовною заявою з огляду на наступне. Компенсацію за неотримане речове майно виплачено позивачу 27.04.2021 року (8789,45 грн.), 28.09.2021 року (24852,78 грн.), індексацію грошового забезпечення виплачено позивачу 27.06.2022, проте позивач звернувся з позовною заявою лише 28.07.2022, а тому пропустив місячний строк звернення до суду.

Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 47 КЗпП України, на час здійснення правовідносин, було передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Даний правовий висновок про застосування норм права висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022, справа № 755/12623/19.

З наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що розрахунок з позивачем на виконання рішень суду проведено 28.09.2021 року в сумі 33642,23 грн. (компенсація за неотримане речове майно) та 27.06.2022 року в сумі 81887,10 грн. (індексація грошового забезпечення), про що сам позивач і зазначає.

Таким чином, днем фактичного розрахунку із позивачем при звільненні є 27 червня 2022 року, а, отже, позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,-

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.

Суддя Кухар Н.А.