Рішення № 10589293, 21.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/199-48/25021.07.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю"

доВідкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "ФК Факторинг"

простягнення грошових коштів

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Лукін І.В.

від відповідача:Висіцька І.В.

від третьої особи:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Стахановський завод технічного вуглецю" (надалі –ВАТ"СЗТВ") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" (надалі –ВАТ "КЗГЛВ") про стягнення 173 260,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №30/284 від 10.07.2008 р. позивач здійснив поставку технічного вуглецю, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті поставленої продукції не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 139913,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 18 470,05 грн., інфляційних втрат у розмірі 13 359,79 грн. та 3% річних у розмірі 1 518,08 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.07.2009 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 р. рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2009 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, стягнуто з ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" на користь ВАТ "Стахановський завод технічного вуглецю" 139 913,00 грн. основного боргу, 18470,05 грн. пені, 13 359,79 грн. інфляційних, 1 518,08 грн. 3% річних, 1 732,60 грн. державного мита за подання позову, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 866,30 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2010 р. рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 р. скасовано в частині стягнення основного боргу на суму 12 234,00 грн., пені на суму 18 470,05 грн., інфляційних на суму 13 359,79 грн., 3% річних на суму 1 518,08 грн., державного мита за подання позову на суму 1 732,60 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 118,00 грн., державного мита за подання апеляційної скарги на суму 866,30 грн., а справу №49/199 передано в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва, в решті постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 р. залишено без змін.

За резолюцією керівництва суду розгляд справи доручено судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2010 р. справу №49/199 в частині стягнення основного боргу в розмірі 12 234,00 грн., пені у розмірі 18 470,05 грн., інфляційних у розмірі 13 359,79 грн. та 3% річних у розмірі 1 518,08 грн. прийнято до провадження, присвоєно їй новий номер №49/199-48/250 та призначено до розгляду на 26.05.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2010 р. у зв’язку із неявкою представників відповідача та третьої особи розгляд справи відкладено до 14.06.2010 р.

14.06.2010 р. через канцелярію суду представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 12234,00грн., пеню у розмірі 16 600,06 грн., інфляційні у розмірі 26 986,98 грн. та 3% річних у розмірі 6 390,89 грн.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення по справі, в якому в задоволенні позову просив відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2010 р. у зв’язку із неявкою представника третьої особи розгляд справи відкладено до 24.06.2010 р.

21.06.2010 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 12234,00грн., пеню у розмірі 16 850,25 грн., інфляційні у розмірі 26 986,98 грн. та 3% річних у розмірі 6 107,18 грн.

24.06.2010 р. до канцелярії суду надійшло клопотання третьої сторони про розгляд справи без участі його представника.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, в задоволенні позову просить відмовити повністю, заявив клопотання про вихід за межі позовних вимог та визнання недійним повідомлення про зворотне відступлення права грошової вимоги від 17.11.2009 р.

У судовому засіданні 24.06.2010 р. оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення до 21.07.2010 р.

В судовому засіданні 21.07.2010 р. оголошено повний текст судового рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2008 р. між ВАТ "СЗТВ" (постачальник) та ВАТ "КЗГЛВ" (Покупець) було укладено договір поставки №30/284 (надалі –"Договір").

Положеннями п. 1.1 Договору визначено, що постачальник продає, покупець купляє технічний вуглець виробництва ВАТ "СЗТВ" в асортименті, кількості і по цінам згідно специфікаціям, які є невід'ємною частиною договору.

Специфікацією №1 (додаток №1 до Договору) від 10.07.2008 р. сторонами погоджено найменування, кількість, ціну, вартість продукції, що поставляється.

Згідно із п. 2.2 Договору загальна сума договору на момент його підписання становить 914760,00 грн. Сума договору є орієнтовною та може змінюватися за згодою обох сторін.

Із змісту п.п. 3.1, 3.4, 3.5 Договору вбачається, що умови оплати –100% передоплати. За письмовою згодою сторін можливі інші форми оплати. Якщо фактично продукція поставлена покупцю без її 100% передоплати, то покупець зобов’язаний оплатити за вказану продукцію в строк не пізніше трьох банківських днів з моменту її поставки.

Відповідно до п. 4.1 Договору умови поставки – EXW (склад постачальника м. Стаханов) згідно з міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.

Із змісту п. 7.1 Договору вбачається, що даний договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2008 р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання тих обов’язків, які залишилися не виконаними.

Додатком №2 від 06.08.2008 р. до Договору сторонами змінено умови оплати продукції – на протязі 30 календарних днів з моменту вивантаження товару та виключено п. 3.5 Договору.

06.08.2008 р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору (надалі –"Угода").

Положеннями п. 4 Угоди визначено, що згідно п. 7.3 Договору постачальник просить згоди, а покупець дозволяє постачальнику відступити права грошових вимог по Договору ТОВ "ФК Факторинг" для проведення факторингових операцій на основі генерального договору факторингу №63-08 Ф від 18.02.2008 р.

Генеральним повідомленням від 15.08.2008 р. позивач та ТОВ "ФК Факторинг" повідомили відповідача про відступлення права грошової вимоги за Договором.

18.08.2008 р. на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 124 392,00 грн., що підтверджується накладною на відпуск готової продукції №1294 від 18.08.2008 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОТ №234938 від 18.08.2008р.

Повідомленням про відступлення права грошової вимоги факторові від 19.08.2008 р. позивач та ТОВ "ФК Факторинг" повідомили про те, що ВАТ"СЗТВ" відступило ТОВ "ФК Факторинг" право грошової вимоги до ВАТ "КЗГЛВ", яке виникло за накладною на відпуск готової продукції №1294 від 18.08.2008 р. на суму 124 392,00 грн.

Відповідач повністю розрахувався за поставлену згідно накладної №1294 від 18.08.2008 р. продукцію, що підтверджується платіжними дорученнями №1109 від 11.09.2008 р. на суму 24879,40 грн. та №1086 від 19.09.2008 р.

15.09.2008 р. на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 126 390,00 грн., що підтверджується накладною на відпуск готової продукції №1458 від 15.09.2008 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №73 від 11.09.2008р.

Повідомленням про відступлення права грошової вимоги факторові від 03.10.2008 р. позивач та ТОВ "ФК Факторинг" повідомили про те, що ВАТ"СЗТВ" відступило ТОВ "ФК Факторинг" право грошової вимоги до ВАТ "КЗГЛВ", яке виникло за накладною на відпуск готової продукції №1458 від 15.09.2008 р. на суму 126 390,00 грн.

Відповідач частково розрахувався за поставлену позивачем згідно накладної №1458 від 15.09.2008 р. продукцію, сплативши 114 156,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1108 від 11.09.2008 р. та №283 від 29.12.2008 р.

08.10.2008 р. виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 127 680,00 грн., що підтверджується накладною на відпуск готової продукції №1568 від 08.10.2008 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №195 від 07.10.2008р.

Відповідачем не було оплачено поставлену за накладною №1568 від 08.10.2008 р. продукцію.

Повідомленням про зворотне відступлення права грошової вимоги від 17.11.2009 р. позивач та ТОВ "ФК Факторинг" повідомили відповідача про те, що ТОВ "ФК "Факторинг" здійснило зворотне відступлення ВАТ"СЗТВ" право грошової вимоги до ВАТ "КЗГЛВ", яке виникло за накладною на відпуск готової продукції №1458 від 15.09.2008 р., а саме суми основного боргу (12234,00грн.), процентів, неустойки (штрафів, пені) у повному обсязі.

01.06.2009 р. сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача за поставлену згідно Договору продукцію становить 139 913,00 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленої продукції, а в межах справи №49/199-48/250 розгляд вимоги про стягнення заборгованості за накладною на відпуск готової продукції №1458 від 15.09.2008 р., та пені, інфляційних втрат, 3 % річних за несвоєчасну оплату продукції, поставленої за накладними на відпуск готової продукції №1458 від 15.09.2008 р. та № 1568 від 08.10.2008 р.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем продукції, часткова оплата її відповідачем та існування заборгованості позивача, що не заперечується сторонами.

Стосовно поставки продукції за Договором згідно накладної на відпуск готової продукції №1568 від 08.10.2008 р. на суму 127 679,00 грн. суд відзначає наступне.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 р. у справі №49/199, залишеною в цій частині без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2010 р. у справі №49/199 встановлено заборгованість відповідача у розмірі 127 679,00 грн. за поставлену згідно Договору продукцію за накладною на відпуск готової продукції №1568 від 08.10.2008 р. та прострочення по її оплаті у період з 08.11.2008 р.

Доказів погашення такої заборгованості не надано, а відтак, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання по оплаті поставленої продукції.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 26 301,88грн. та 3% річних у розмірі 5 929,20 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті поставленої продукції за накладною №1568 від 08.10.2008 р. у період з 08.11.2008 р. по 26.05.2010 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок, суд вважає за можливе задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 26 301,88грн. та 3% річних у розмірі 5929,20грн.

Стосовно поставки продукції за Договором згідно накладної на відпуск готової продукції №1458 від 15.09.2008 р. на суму 126 390,00 грн. суд відзначає наступне.

15.09.2008 р. на виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 126 390,00 грн., що підтверджується накладною на відпуск готової продукції №1458 від 15.09.2008 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №73 від 11.09.2008р.

На підставі п. 4 Угоди та на основі генерального договору факторингу №63-08 Ф від 18.02.2008 р. повідомленням про відступлення права грошової вимоги факторові від 03.10.2008р. позивач та ТОВ "ФК Факторинг" повідомили відповідача про те, що ВАТ"СЗТВ" відступило ТОВ "ФК Факторинг" право грошової вимоги до ВАТ "КЗГЛВ", яке виникло за накладною на відпуск готової продукції №1458 від 15.09.2008 р. на суму 126 390,00 грн.

Таким чином, до ТОВ "ФК Факторинг" перейшло право вимоги до відповідача щодо оплати поставленої продукції згідно накладної на відпуск готової продукції №1458 від 15.09.2008 р. на суму 126 390,00 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, Договору, Додатку №2 до Договору та Угоди, відповідач був зобов’язаний виконати своє грошове зобов’язання по оплаті отриманої за Договором продукції згідно накладної до 15.10.2008 р.

Відповідач частково розрахувався за поставлену позивачем згідно накладної №1458 від 15.09.2008 р. продукцію, сплативши 114 156,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1108 від 11.09.2008 р. та №283 від 29.12.2008 р.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлену згідно вказаної накладної продукцію становить 12 234,00 грн., що не заперечується представником відповідача.

Матеріалами справи підтверджується зворотне відступлення права грошової вимоги ТОВ "ФК Факторинг" до ВАТ "КЗГЛВ" на користь ВАТ"СЗТВ" (17.11.2009 р.), яке виникло за накладною на відпуск готової продукції №1458 від 15.09.2008 р. на суму 12234,00грн.

Тобто, на момент розгляду справи судом, кредитором відповідача у зобов’язанні по оплаті поставленої згідно накладної на відпуск готової продукції №1458 від 15.09.2008 р. продукції є ВАТ "СЗТВ", а відтак, заборгованість відповідача у розмірі 12 234,00 грн. має бути сплачена на користь позивача.

Твердження відповідача про те, що зворотне відступлення права грошової вимоги ТОВ "ФК Факторинг" до ВАТ "КЗГЛВ" на користь ВАТ"СЗТВ" є недійсним, оскільки згідно п. 7.3 Договору ним не надавалося згоди на це, спростовується судом з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7.3 Договору жодна із сторін не вправі передавати свої права і зобов’язання по даному Договору третій стороні без письмової згоди другої сторони.

З матеріалів справи вбачається, що відступлення права вимоги позивача до відповідача на користь ТОВ "ФК Факторинг" здійснено укладенням генерального договору факторингу №63-08 Ф від 18.02.2008 р., що не заперечується сторонами.

Положеннями п. 4 Угоди визначено, що згідно п. 7.3 Договору постачальник просить згоди, а покупець дозволяє постачальнику відступити права грошових вимог по Договору ТОВ "ФК Факторинг" для проведення факторингових операцій на основі генерального договору факторингу №63-08 Ф від 18.02.2008 р.

Тобто, відповідач погодив відступлення права вимоги на умовах визначених генеральним договором факторингу №63-08 Ф від 18.02.2008 р. (надалі –"Договір факторингу").

Згідно із п. 3.12 Договору факторингу якщо боржник не здійснить платіж факторові у строк, вказаний у додаткових угодах до цього Договору, укладених між сторонами, клієнт протягом 10 банківських днів з моменту настання строку платежу договірної суми, повертає факторові суму боргу клієнта перед фактором у повному обсязі та здійснює факторові оплату за надане фінансування. Після отримання вказаної суми боргу та оплати від клієнта, фактор передає клієнтові відступлене ним раніше право грошової вимоги шляхом передачі документів у порядку визначеному цим договором, та повідомляє боржника про зворотнє відступлення грошової вимоги клієнтові.

Повідомленням про зворотне відступлення права грошової вимоги від 17.11.2009 р. позивач та ТОВ "ФК Факторинг" повідомили відповідача про те, що ТОВ "ФК "Факторинг" здійснило зворотне відступлення ВАТ"СЗТВ" право грошової вимоги до ВАТ "КЗГЛВ", яке виникло за накладною на відпуск готової продукції №1458 від 15.09.2008 р. на суму 12234,00грн.

Із змісту вказаного повідомлення вбачається, що воно здійснено на підставі в т.ч. п. 3.12 Договору факторингу.

Таким чином, зворотне відступлення права вимоги здійснено також на виконання Договору факторингу, здійснення факторингових операцій за яким погоджено відповідачем, що спростовує твердження відповідача про недійсність правочину про зворотне відступлення права вимоги, як укладеного без його згоди.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 12 234,00 грн. на підставі Договору за поставлену продукцію. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ВАТ "КЗГЛВ" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ВАТ "СЗТВ" про стягнення з ВАТ "КЗГЛВ" заборгованості у розмірі 12 234,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 685,10грн. та 3% річних у розмірі 177,98 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті 12 234,00 грн. за поставлену продукцію за накладною №1458 від 15.09.2008 р. у період з 01.12.2009 р. по 26.05.2010 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З повідомлення про зворотне відступлення права грошової вимоги від 17.11.2009 р. вбачається, що до позивача перейшло право вимоги як основного боргу, так і інфляційних втрат та 3% річних.

За перерахунком суду, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті продукції у розмірі 12 234,00 грн. поставленого за накладною №1458 від 15.09.2008 р., становить 575,00 грн.

Здійснивши перерахунок, суд вважає за можливе задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 177,98грн.

Заперечення відповідача щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті поставленої продукції, оскільки ухвалами господарського суду міста Києва в т.ч. ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2010 р. у справі №50/311-б введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ "КЗГЛВ", відхиляється судом з огляду на таке.

Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі –"Закон") протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), а також не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За визначенням термінів, вживаних у Законі, грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (абз. 7 ст. 1 Закону).

Отже, відповідно до вказаної норми грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у статті 1 Закону.

Отже, ототожнення зазначених складових грошового зобов'язання із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань у розумінні абз. 4 ч. 4 ст. 12 Закону не є правильним.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїх постановах від 16.05.2006 р. у справі №10/557-26/155, від 17.01.2006 р. у справі №11/690.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних у визначеному судом розмірі є правомірними та підлягають задоволенню.

В задоволенні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 110,10 грн. необхідно відмовити, оскільки інфляційні втрати в цій частині обраховані невірно.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 16850,25грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті поставленої за Договором продукції.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно п. 6.10 Договору за порушення строків оплати продукції, передбачених п. 3.5 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно оплаченої (неоплаченої) продукції за кожен день такої прострочки.

Тобто, сторонами у Договорі визначено, що нарахування пені здійснюється лише у разі порушення відповідачем умов п. 3.5 Договору.

В той же час, додатковою угодою №1 від 06.08.2008 р. до Договору (Додаток №2), сторонами виключено п. 3.5 Договору.

Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умови Договору не містять положень про відповідальність у вигляді пені за порушення виконання грошового зобов’язання крім п. 6.10 Договору.

Оскільки, умови Договору (п. 3.5), в разі порушення яких настають правові наслідки у вигляді стягнення пені, припинили свою дію за згодою сторін, то законні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 850,25 грн. відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ВАТ "КЗГЛВ" на користь ВАТ "СЗТВ" заборгованості у розмірі 12 234,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 26 876,88 грн. та 3% річних у розмірі 6 107,18 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 16 850,25 грн. та інфляційних збитків у розмірі 110,10 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог в т.ч. витрати на оплату державного мита за подачу апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю" задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" (03022, м. Київ, вул. Амурська, 6; ідентифікаційний код 00149593) на користь Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод технічного вуглецю" (94000, Луганська область, м. Стаханов, вул.Чайковського, 21; ідентифікаційний код 05389959) основний борг у розмірі 12 234 (дванадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 26 876 (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 88 коп., 3% річних у розмірі 6 107 (шість тисяч сто сім) грн. 18 коп., державне мито у розмірі 2 595 (дві тисячі п’ятсот дев’яносто п'ять) грн. 27 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 107 (сто сім) грн. 46 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко