Рішення № 105890528, 18.08.2022, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року Справа № 915/1830/21

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

розглянувши без виклику сторін

справу № 915/1830/21

за позовом: обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго",

54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-А;

до Миколаївської міської ради,

54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20;

про стягнення грошових коштів у сумі 41868 грн. 48 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємство "Миколаївоблтеплоенерго" (надалі - ОКП "Миколаївоблтеплоенерго") звернулося з позовною заявою до Миколаївської міської ради про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 33620 грн. 75 коп., із яких 27747 грн. 03 коп. - борг; 2021 грн. 40 коп. - 3 % річних та 3852 грн. 32 коп. - сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, посилаючись на те, що відповідач, як власник майна не здійснював своєчасно та в повному обсязі оплату послуг з постачання теплової енергії, внаслідок чого виник основний борг за період з листопада 2018 року по січень 2020 року у сумі позовних вимог, на котру за прострочення оплати поставленої теплової енергії здійснено нарахування на підставі ст.625 ЦК України.

У позові також викладено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати судовим збором позовної заяви.

За такими вимогами 20.12.2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Із змісту відзиву на позовну заяву випливає, що відповідачем не визнаються позовні вимоги в повному обсязі, у зв`язку з тим, що між сторонами не було укладено договору на період опалювальних сезонів 2018-2019, 2019-2020 (період, за який вимагається оплата), а також позивачем не подано доказів фактичного отримання відповідачем послуг постачання теплової енергії в нежитлових приміщеннях, які розташовані: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 2/1 і взагалі не підтверджено наявності системи опалення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" протягом опалювальних сезонів 2018 p.- 2019 p.. 2019 p. -2020 p.. відпускало теплову енергію в нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 2/1 , що підтверджується нарядами на підключення до централізованої системи опалення:від 15.10.2018 № 145-а; від 01.11.2019 № 32; та відключення від централізованої" системи опалення від 06.04.2019 p. №83А.

Споживання теплової енергії приміщення, належного (на утриманні) Миколаївській міській раді, яке знаходиться по вул. Генерала Карпенка, 2/1 в м.Миколаєві, здійснювалось через внутрішньо будинкову систему теплопостачання.

Суд визнає, що Миколаївська міська рада повинна була оплачувати вартість поставленої позивачем теплової енергії, оскільки, згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу: із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно із ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Зазначений Закон не передбачає безоплатного споживання теплової енергії та зобов`язує споживачів здійснювати оплату за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово - комунальні послуги").

ОКП "Миколаївоблтеплоенерго", останнім поставлено на опалення приміщення за адресою по вул. Генерала Карпенка, 2/1 в м.Миколаєві у період з листопада 2018 року по січень 2021 року теплової енергії за регульованим тарифом на загальну суму 27747 грн. 03 коп. Визначення обсягу спожитої теплової енергії здійснено позивачем розрахунковим способом.

Договір між сторонами був відсутній.

Таким чином, оскільки сторонами не встановлювався строк виконання відповідачем зобов`язання, то позивачем направлені Миколаївській міській раді вимоги поштовим відправленням разом із рахунком, на оплату вартості спожитої теплової енергії за період з період з листопада 2018 року по січень 2021 року на загальну суму 27747 грн. 03 коп. Дане узгоджується з положеннями ч.2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Зазначені листи вимоги Миколаївською міською радою залишено без задоволення.

Оскільки відповідачем не відшкодовано вартість по оплаті спожитої теплоенергії, то позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмір 27747 грн. 03 коп. за постачання теплової енергії є обґрунтованими, і підлягають задоволенню.

Цивільним законодавством визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Суд визнає, що ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" обґрунтовано на суми допущених відповідачем прострочень оплати вартості поставленої теплової енергії здійснено нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, і погоджується з розрахунком суми 3852 грн. 32 коп., на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, за період прострочення січень 2018 року - листопад 2021 року, а тому вказана суми нарахувань належить стягнути з відповідача.

Суд не погоджується з поданим позивачем розрахунком 3 % річних, перерахував 3 % річних за загальний період нарахування з 15.01.2019 р. по 31.03.2021 року за допомогою програми "IpLex", сума яких становить 1428 грн. 58 коп., яка підлягає задоволенню. В частині стягнення 592 грн. 82 коп. безпідставно нарахованих 3 % річних у позові слід відмовити.

Отже, позов належить задовольнити частково.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

Витрати ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" за платіжним дорученням від 16.06.2021 № 36 на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2270 грн., яка, згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", є мінімальною ставкою судового збору для позовних вимог майнового характеру, належить у зазначеній сумі відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" задовольнити частково.

2.Стягнути з Миколаївської міської ради (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд. 20, ідентифікаційний код 26565573) на користь обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго", 54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-А, ідентифікаційний код 31319242), грошові кошти в загальній сумі 33027 (тридцять три тисячі двадцять сім) грн. 93 коп., із яких: 27747 (двадцять сім тисяч сімсот сорок сім) грн. 03 коп. - основний борг; 1428 (одна тисяча чотириста двадцять вісім) грн. 58 коп. - 3 % річних; 3852 (три тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн. 32 коп. - сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 18.08.2022 (після відновлення розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області) .

Суддя С.М.Коваль.