Рішення № 10589049, 22.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/27622.07.10

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Філії

інформаційно-комунікаційних систем

до Міністерства внутрішніх справ України

про стягнення 39631,02 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача           Сівковський А.А. (дов. від 06.07.2010)

Від відповідача Притула О. Г. (дов. від 17.03.2009)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Філії інформаційно-комунікаційних систем до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення 15060,26 грн. за неналежне виконання грошового зобов’язання за договором на надання послуг телеграфного зв’язку № 131001 від 26.11.2008 та договором на надання телекомунікаційних послуг № 131001/614ю від 30.12.2009.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.05.2010 порушено провадження у справі № 50/276 та призначено її до розгляду на 28.05.2010.

В судове засідання 28.05.2010 прибули представники сторін, дали пояснення по справі та подали клопотання про продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду клопотання про уточнення позовних вимог в порядку статті 22 ГПК України, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача по справі суму боргу в розмірі 12507,88 грн. за надані та спожиті інформаційно-телекомунікаційні послуги з лютого по квітень 2010 року, яка з урахуванням індексу інфляції станом на 28.05.2010 становить 12519,94 грн., три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 29,33 грн., а всього стягнути 12549,27 коп. А також просить покласти на відповідача - всі судові витрати з наступною компенсацією їх позивачу у вигляді державного мита в сумі 396,31 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вказане клопотання, позивач просить змінити і підставу і предмет позову, крім цього визнання боргу не є способом за хисту права в розумінні ст. 16 ЦК України. Отже, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про уточнення позовних вимог і розглядає по суті первинний позов.

У зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 02.07.2010.

В судове засідання 02.07.2010 прибули представники сторін і дали пояснення по справі. Представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких основний борг визнав але заперечує проти нарахування штрафних санкцій.

В судових засіданнях 02.07.2010 та 07.07.2010, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерви до 07.07.2010 та 14.07.2010 відповідно.

В судове засідання 14.07.2010 прибули представники позивача та відповідача, дали додаткові пояснення по справі. Представник відповідача надав докази повного погашення основної заборгованості.

В судовому засіданні 14.07.2010 для виготовлення повного тексту рішення було оголошено перерву до 22.07.2010.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2008 між відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Філії інформаційно-комунікаційних систем (далі - виконавець) та Міністерством внутрішніх справ України (далі - споживач) був укладений договір на надання послуг телеграфного зв’язку № 131001 (далі договір-1), за умовами якого позивач зобов’язався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги, а відповідач прийняти надані послуги та сплатити їх вартість відповідно до діючих тарифів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов’язань за укладеним договором щодо оплати наданих позивачем послуг, чим порушив норми чинного законодавства України.

Згідно умов п. 1.1. договору-1, виконавець надає своєчасно якісні послуги телеграфного зв’язку з гідно з переліком, а абонент замовляє і сплачує їх вартість відповідно до тарифів на послуги зв’язку.

Плата за послуги телеграфного зв’язку, які замовлені абонентом та надаються виконавцем, стягується за тарифами, затвердженими у встановленому законодавством порядку (п. 3.1. договору-1).

Відповідно до умов п. 3.2. договору-1, для одержання послуг телеграфного зв'язку абонент проводить щомісячно, на підставі рахунку, до 20-го числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі, не меншому від суми вартості послуг у попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерахуванням (до 10-го числа наступного місяця) виходячи з вартості фактично наданих послуг за розрахунковий період.

Оплата послуг телеграфного зв'язку здійснюється споживачем у безготівковій або готівковій формі в національній валюті України (п. 3.5. договору).

Згідно положень п. 4.1. договору-1, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору в порядку, передбаченому законодавством. У разі несплати до 20-го числа поточного місяця за послуги телеграфного зв’язку, надані у попередньому місяці, абонент сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня (п. 4.2.1. договору-1). А також, 30.12.2009 між сторонами був укладений договір про надання телекомунікаційних послуг № 131001/614ю (далі договір-2), за умовами якого позивач зобов’язався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги, а відповідач прийняти надані послуги та сплатити їх вартість відповідно до діючих тарифів.

Відповідно до пункту 1.1. договору-2, підприємство зв’язку зобов’язалось надати абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, переліку та в обсягах замовлених абонентом, а абонент зобов’язався своєчасно оплачувати отримані послуги.

Відповідно до положень розділу 4 договору-2, надання послуг за договором є платним, оплата послуг проводить проводиться з почасовим обліком розмов шляхом попередньої оплати з внесенням авансу за виставленими рахунками в безготівковій формі.

Згідно з пунктом 4.11 договору-2 плата за користування телефоном та іншим кінцевим обладнанням справляється з дня їх включення.

Пунктом 4.14 договору-2 встановлено, оплата рахунку за отримані послуги проводиться абонентом в термін не пізніше 20-го числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20-го числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати.

Відповідно до умов п. 4.15. договору-2, у разі застосування попередньої (авансової) оплати абонент зобов’язався до 20 числа поточного місяця здійснити оплату послуг в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоду. Укртелеком проводить перерахунок суми до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, виходячи з фактично наданих послуг у розрахунковому періоді. Залишок авансу переноситься на наступний розрахунковий місяць.

У разі несвоєчасної оплати наданих підприємством зв’язку послуг абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення (пункт 5.2 договору-2).

Судом встановлено, що на виконання вищевказаних договорів позивач надавав відповідачу телекомунікаційні послуги, проте останній їх своєчасно не оплачував. Матеріалами справи підтверджується, що за відповідачем обліковується перед позивачем заборгованість за надані телекомунікаційні послуги за період з жовтня 2009 року по лютий 2010 року в сумі 37585,66 грн., що підтверджується, крім іншого, довідкою про залишкову суму боргу.

З метою досудового врегулювання спору 24.02.2010 на адресу відповідача була направлена претензія № 818102/6-797 з вимогою добровільно погасити існуючу заборгованість за договором.

Після звернення позивача з даним позовом до суду відповідач частково погасив свою заборгованість за надані телекомунікаційні послуги, що підтверджується платіжними дорученнями № 2182 від 27.04.2010, № 1865 від 14.04.2010, № 2664 від 21.05.2010, № 1801 від 09.04.2010, № 1802 від 09.04.2010 на суму 37179,02 грн.(в матеріалах справи).

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, а також до спірних правовідносин сторін судом застосовуються положення Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 із змінами та доповненнями, а також Постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №720 „Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг ”.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст.33, 36, 63 даного Закону послуги операторами зв’язку всіх форм власності надаються споживачам згідно з чинним законодавством, умовами відповідної ліцензії та договору між споживачем і оператором, а також за умови дотримання споживачем правил користування мережами зв’язку і оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Пунктом 5 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” передбачено, що споживач зобов’язаний виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ним телекомунікаційні послуги. Аналогічні вимоги викладені в п.33-40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідач прострочив виконання свого зобов’язання за договорами, а тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 626,23 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Дії відповідача є порушенням вимог договорів, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договорів (п. 4.2.1. договору-1 та п. 5.2. договору-2) та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 626,23 грн.

Також, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором позивач просить суд стягнути з останнього понесені позивачем витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 1236,28 грн. та 3 % річних в розмірі 183,29 грн. за період прострочення, вказаний в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних є законними та обґрунтованими, у зв’язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов’язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Як вбачається з поданих відповідачем платіжних доручень № 2182 від 27.04.2010, № 1865 від 14.04.2010, № 2664 від 21.05.2010, № 1801 від 09.04.2010, № 1802 від 09.04.2010, № 3077 від 10.06.2010 та № 3078 від 10.06.2010 останній після порушення провадження у справі здійснив майже повне погашення заборгованості перед позивачем.

Згідно з п. 1.1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши докази відповідача про сплату відповідачем суми основного боргу, дослідивши матеріали справи, зважаючи на те, що спір частково врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 37585,66 грн. При цьому суд враховує, що дане припинення провадження у справі не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 37179,02 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, Богомольця, 10; код ЄДРПОУ 00032684) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Філії інформаційно-комунікаційних систем (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка; код 01181825) основний борг в сумі 406(чотириста шість) грн. 64 грн., пеню в сумі 626 (шістсот двадцять шість) грн. 23 коп., 3% річних в сумі 183 (сто вісімдесят три) грн. 29 коп., індекс інфляції в сумі 1 236 (одна тисяча двісті тридцять шість) грн. 28 коп., державне мито в сумі 396 (триста дев’яносто шість) грн. 31 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

4. Видати наказ.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               Л.Д. Головатюк