Рішення № 105890425, 18.08.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2022 Справа № 914/3900/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коменергобуд», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма «Пліт», м. Львів,

про стягнення заборгованості у сумі 183 896,76 грн та надмірно сплачених коштів у сумі 308 856,96 грн

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Станкевич А.О. - представник

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коменергобуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма «Пліт» про стягнення заборгованості у сумі 183 896,76 грн та надмірно сплачених коштів у сумі 308 856,96 грн.

Ухвалою суду від 28.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.04.2022. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 16.06.2022 закрито підготовче провадження у справі № 914/3900/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.07.2022. В подальшому розгляд справи відкладено на 18.08.2022.

В судове засідання представник позивача не з`явився. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається про надмірно сплачені ним кошти відповідачу, які підлягають поверненню, а також, про неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором субпідряду щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, вважає, що доводи, викладені позивачем у своїй позовній заяві безпідставні, а саме: відповідач поставив товар позивачу на суму 308 856,96 грн, зареєстрував податкову накладну, позивач оплатив поставлений товар, скористався податковим кредитом, з моменту оплати за отриманий товар позивач з вимогою чи претензією про повернення «надмірно сплачених коштів» не звертався. Щодо позовної вимог про стягнення заборгованості у сумі 183 896,76 грн, то у позові відсутня інформація згідно з яким правочином у відповідача існує така заборгованість. Посилання позивача на те, що така заборгованість підтверджується актом звірки розрахунків за період січень 2020 - жовтень 2021 не відповідає дійсності, адже такий акт звірки не підписаний зі сторони відповідача.

В судовому засіданні 18.08.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представника відповідача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2020 між замовником ТОВ «Виробничо-комерційна фірма Пліт» та підрядником ТОВ «КОМЕНЕРГОБУД» укладено договір підряду №18Б на виконання будівельних робіт.

Відповідно до п. 1.1. даного Договору предметом підряду є капітальне будівництво зовнішніх, внутрішніх огорож та освітлення п`яти локальних зон на території військової частини НОМЕР_1 відповідно до робочого проекту (Додаток №1 до Договору) за адресою: Миколаївська обл., Вознесенський район, с. Мартинівка.

Також 08 жовтня 2020 між замовником ТОВ «Виробничо-комерційна фірма Пліт» та підрядником ТОВ «КОМЕНЕРГОБУД» укладено договір субпідряду №01/10-1 «Нове будівництво огорожі аеродрому Мелітополь».

Відповідно до п.1.1. даного Договору предметом субпідряду є виконання робіт, пов`язаних з будівництвом об`єкта: «Нове будівництво огорожі аеродрому Мелітополь», що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України».

Як зазначає позивач, у відповідача наявна перед позивач заборгованість у сумі 183896,76 грн, що він підтверджує актом звірки взаємних розрахунків за період січень 2019 -жовтень 2021 року між ТОВ «КОМЕНЕРГОБУД» та ТОВ «ВКФ «Пліт».

Також позивач в поданій позовній заяві зазначає, що ТОВ «КОМЕНЕРГОБУД» надмірно сплатило грошові кошти у сумі 308856,96 грн, як передопдата за поставку матеріалів, а саме для виконання договору субпідряду ТОВ «КОМЕНЕРГОБУД». Як стверджує позивач, відповідно до домовленості 17.11.2020 ТОВ «ВКФ Пліт» поставило ТОВ «КОМЕНЕРГОБУД» матеріали на суму 143 196,59 грн, за які ТОВ «КОМЕНЕРГОБУД» 28.12.2020 розрахувалось в повному обсязі. Також ТОВ «КОМЕНЕРГОБУД» здійснив оплату 15.01.2021 року на суму 198856,96 грн та 21.01.2021 на суму 110000, 00 грн. як передоплату, проте відповідач поставки матеріалів не зщдійснив.

Пунктом 9.1 договору підряду на виконання будівельних робіт як і п. 9.1 договору субпідряду укладених між сторонами передбачено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.

Відтак позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Пліт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕНЕРГОБУД» заборгованість у сумі 183896,76 грн та 308856,96 грн надмірно сплачених коштів.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані та такі що не підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з такого.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, між позивачем та відповідачем з 2020 року були встановлені господарські відносини, позивач виступав субпідрядником відповідача та купував у останнього товари (вироби з металу, сітку тощо).

Факти поставки товару мали місце - у листопаді 2020 року на суму 143 196,59 грн, видаткова накладна № 17/11-8 від 17.11.2020, ТТН № Р17/11-8 від 17.11.2020, що був оплачений позивачем 28.12.2020, платіжне доручення № 163.

Як зазначає відповідач, 16 грудня 2020 року ним було відпущено позивачу товар (сітку плетену у кількості 5547 кв.м) на суму 308856,96 грн, у т.ч. ПДВ 51476,16 грн, згідно видаткової накладної № 16/12-13 від 16.12.2021, який позивачем отримано шляхом - самовивозу з адреси потужностей відповідача - м.Львів, вул. Шевченка, 313. У зв`язку із відсутністю у момент отримання товару печатки (довіреності) підприємства позивача, товар був завантажений на транспортний засіб підприємства позивача та відпущений без підпису згаданої видаткової накладної та проставленням печатки уповноваженою на те особою, чи отриманням довіреності, оскільки водій підприємства позивача запевнив, що у цей же день представник позивача з печаткою (довіреністю) приїде до відповідача.

Позивач оплатив отриманий товар двома платежами: 15 січня 2021 року на суму 198856,96 грн, платіжне доручення № 202, призначення платежу - оплата за сітку, згідно накладної № 16/12-13 від 16.12.2020; 21 січня 2021 року на суму 110000,00 грн. платіжне доручення № 212, призначення платежу - оплата за сітку згідно накладної № 16/12-13 від 16.12.2020.

Відповідач, в свою чергу, відповідно до вимог ст. 198 ПКУ склав податкову накладну по факту відвантаження товару, а саме: ПН від 16.12.2020 № 262 отримувач - позивач, сума 308856,96 грн, у т.ч. ПДВ 51476,16 грн, товар (сітка плетена у кількості 5547 кв.м.). Дана податкова накладна наявна в матеріалах справи.

Цим податковим кредитом скористався позивач, про що свідчить повідомлення про доставку документу адресату від 04.03.2021, долучене відповідачем до матеріалів справи.

Реєстрація вказаної податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується роздрукованою з програми М.Е.Dос.

Отже, дана господарська операція відображена у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних відповідача та реєстрі отриманих податкових накладних позивача. Відповідно, позивачем був сформований, як покупцем, податковий кредит за фактом поставки товару.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1ст.655 ЦК України).

Обов`язок оплати отриманого товару закріплено і в статтях 691, 692 ЦК України, які передбачають, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Про те, що позивач отримав товар свідчать платіжні доручення позивача №№ 202, 212, (див. виписку з банківського рахунку позивача та відповідача) де в призначені платежу зазначено - оплата за сітку згідно накладної № 16/12-13 від 16.12.2020.

Отже, відповідач поставив товар позивачу, зареєстрував податкову накладну, позивач оплатив за поставлений товар, скористався податковим кредитом. Позивач з моменту оплати за отриманий товар жодного разу не звертався до відповідача з вимогою, претензією про повернення «надмірно сплачених коштів».

Беручи до уваги наведене, позовна вимога щодо надмірно сплачених коштів у розмірі 308856,96 грн на думку суду є необґрунтованою.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості у сумі 183896,76 грн, то суд погоджується з позицією відповідача відносно того, що у позові відсутня інформація, згідно з яким правочином у відповідача існує така заборгованість. Посилання позивача на те, що така заборгованість підтверджується актом звірки розрахунків за період січень 2019 - жовтень 2021 не відповідає дійсності, адже такий акт звірки не підписаний зі сторони відповідача, тому не може бути взятий до уваги.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, правочини укладені між сторони містять у собі досудове врегулювання спору (стаття IX Договору субпідряду від 08.10.2020 та п.7.7. Договору підряду від 07.07.2020), однак докази проведення досудового врегулювання спору в матеріалах справи відсутні.

Відтак судом враховано, що матеріали справи не містять належних доказів, які б спростувати доводи відповідача та підтвердити позицію позивача щодо наявності заборгованості чи надмірно сплачених коштів, які підлягають поверненню позивачу.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено, що відповідач отримав кошти в розмірі 308 856, 96 грн і не відпустив товар, а також, наявності заборгованості в розмірі 183 896,76 грн у зв`язку з чим, відповідно, підстави для виникнення у відповідача зобов`язань перед позивачем- відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, суд розглянувши позовні вимоги, вважає такі необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами, а тому заявлені вимоги не підлягають до задоволення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір залишається за позивачем.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10,12,20,73,74,75,76,79, 123, 129,232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного

господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.08.2022.

Суддя Березяк Н.Є.