Рішення № 10588688, 19.07.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

19.07.2010 р. Справа № 19/39

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Тийглаш Ужгородського району

до відповідача Приватного підприємства „Закарпатінвестбуд”, м. Ужгород

про стягнення 13 886 грн., в тому числі 13143 грн. заборгованості за поставлений товар, 617 грн. 72 коп. інфляційних нарахувань та 125 грн. 28 три проценти річних (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог),

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

представники:

Позивача ОСОБА_3, довіреність № 903 від 06.06.2009 року

Відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ: Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, с. Тийглаш Ужгородського району заявлено позов до відповідача Приватного підприємства „Закарпатінвестбуд”, м. Ужгород про стягнення 13 886 грн., в тому числі 13143 грн. заборгованості за поставлений товар, 617 грн. 72 коп. інфляційних нарахувань та 125 грн. 28 три проценти річних. Позивачем через канцелярію суду подано заяву б/н, б/д в порядку ст. 22 ГПК України про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 13 886 грн., в тому числі 13143 грн. заборгованості за поставлений товар, 617 грн. 72 коп. інфляційних нарахувань та 125 грн. 28 три проценти річних, а також судові витрати.

За клопотанням судді справу розглянуто у термін, визначений відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача просить задоволити позов з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання, а саме несплатою заборгованості за поставлений товар в розмірі 13143 грн.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвала суду від 29.06.2010 року, надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням; повідомлення судова повістка № 3593784 від 01.07.2010 року, ухвали суду від 27.04.2010 року, 18.05.2010 року та 01.06.2010 року, які були надіслані відповідачу ПП „Закарпатінвестбуд” рекомендованими листами з повідомленням на дві адреси: м. Ужгород, вул. Минайська, 16 та м. Ужгород, вул. Минайська, 16/1 повернуті у звязку із закінченням терміну зберігання. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб підприємців учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу. На вимогу суду позивачем було здійснено запит до Державного реєстратора та надіслано на адресу суду Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, в якому зазначено, що станом на 26.05.2010 року Приватне підприємство „Закарпатінвестбуд” зареєстроване як юридична особа, яке знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Минайська, 16/1), у судові засідання 18 травня 2010 року, 1 червня 2010 року, 29 червня 2010 року та 19 липня 2009 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

Згідно накладних, які містяться в матеріалах справи за період з лютого по жовтень 2009 року (арк. спр. 22 101) та актів виконаних робіт б/н від 03.02.2009 року, 31.03.2009 року, 03.04.2009 року, 15.04.2009 року та 09.10.2009 року Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, с. Тийглаш Ужгородського району було надано послуги та поставлено товар Приватному підприємству „Закарпатінвестбуд”, м. Ужгород на загальну суму 74 235 грн. Однак, покупець (відповідач) повну оплату поставленого йому товару та наданих послуг не провів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново господарськими визнаються цивільно правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія б/н від 19.03.2010 року з вимогою про проведення повного розрахунку за поставлений товар, однак відповідач на дану претензію не відреагував, заборгованість за твердженням позивача не погашена.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки товару та надання послуг відповідачу та невиконанням останнім зобовязань щодо оплати поставленого товару.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ з наступними змінами та доповненнями підтвердження здійснення господарської операції відбувається на підставі первинних документів, які містять у собі відомості про господарську операцію.

У звязку з частковим погашенням заборгованості за поставлений товар та надані послуги за відповідачем за даними позивача рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 13143 грн.,

що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.03.2010 року підписаним сторонами та скріпленим печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобовязання, не оплатив повну вартість поставленого йому товару в розмірі 13143 грн. Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 13143 грн. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 13 143 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума інфляційних за період прострочки складає 617 грн. 72 коп., три проценти річних 125 грн. 28 коп., підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач документальних доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 139 грн. 43 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ч. 1 ст. 509, ст. 526, ч. 2 ст. 530, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Закарпатінвестбуд”, м. Ужгород, вул. Минайська, 16/1 (код ЄДРПОУ 32953657) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, Ужгородський район, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму 13 886 (Тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень) грн., в тому числі 13143 (Тринадцять тисяч сто сорок три гривень) грн. заборгованості за поставлений товар, 617 (Шістсот сімнадцять гривень) грн. 72 коп. інфляційних нарахувань та 125 (Сто двадцять пять гривень) грн. 28 коп. три проценти річних, а також суму 139 (Сто тридцять девять гривень) грн. 43 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.