Рішення № 105877922, 23.08.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2022 р. справа № 300/1989/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209270/2021/00091 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/100007/1 від 10.02.2021, -

ВСТАНОВИВ:

Загайкевич Світлана Михайлівна в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби (далі відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/100007/1 від 10.02.2021; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209270/2021/00091.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки Man, модель TGX, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 12419 см3, 2014 року випуску, та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209270/2021/00091 та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA209000/2021/100007/1 від 10.02.2021. Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури № 004/02/2021 від 03.02.2021 оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 58200,00 PLN, про що зазначено в рахунку-фактурі № 004/02/2021 від 03.02.2021. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання представника позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів подані товаросупровідні документи, що підтверджують вартість транспортного засобу, і необґрунтовано витребував додаткові документи щодо сплати коштів за вказаний автомобіль, достовірно знаючи, що рахунок по купівлі автомобіля не оплачувався через фінансові установи, а готівкою, на підтвердження чого і було подано рахунок-фактуру № 004/02/2021 від 03.02.2021. Окрім цього, відповідач безпідставно вказав, що Звіт про незалежну оцінку вартості майна від 08.02.2021 № 210208-4 складений з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092. Відтак, вважає представник позивача, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 58200,00 PLN до 196151,00 PLN суттєво порушує права позивача. Представник позивача просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

31.05.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Галицької митниці Держмитслужби від 27.05.2021 № 7.4-10/14/12009 на позовну заяву. Згідно вказаного відзиву представник відповідача зазначив, що під час митного оформлення позивачем автомобіля марки Man, модель TGX, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 12419 см3, 2014 року випуску, митним органом опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах, та встановлено, що у рахунку-фактурі № 004/02/2021 від 03.02.2021 зазначено, що оплату за автомобіль здійснено готівкою. Водночас, згідно законодавства Республіки Польща сума більше 15000,00 PLN має проводитись через банківську установу, а тому готівковий платіж у розмірі 58200,00 PLN не міг бути прийнятий продавцем автомобіля. Так, декларант під час митного оформлення не надав банківських платіжних документів, що засвідчували б переказ коштів на рахунок продавця за вказаний автомобіль відповідно до заявленої митної вартості. З огляду на таку обставину, посадовою особою митниці 08.02.2021 скероване декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. У відповідь декларант надав відповідачу Звіт про незалежну оцінку вартості майна від 08.02.2021 № 210208-4 та повідомив про неможливість надати інші документи, що підтверджують заявлену вартість товару. Представник відповідача зазначив, що жоден з використаних в Звіті про незалежну оцінку вартості майна від 08.02.2021 № 210208-4 об`єктів порівняння не має моделі TGX та відповідних об`єму й потужностей двигуна як наданий позивачем для митного оформлення автомобіль. Також Звіт про незалежну оцінку вартості майна від 08.02.2021 № 210208-4 містить довідкові дані з ресурсів мережі Інтернет без зазначення дати отримання такої інформації та електронної адреси таких ресурсів, що ставить під сумнів їхню актуальність. За вказаних обставин, митний орган дійшов висновку, що Звіт про незалежну оцінку вартості майна від 08.02.2021 № 210208-4 є неналежним документом, що підтверджує митну вартість товару. Таким чином, надані документи до митного оформлення не мають підтвердження сплати саме заявленої вартості. За вказаних обставин, Галицька митниця Держмитслужби визначила митну вартість автомобіля марки Man, модель TGX, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 12419 см3, 2014 року випуску за допомогою резервного методу з використанням митної декларації від 26.01.2021 № UA401020/2021/2947, а тому спірні картку відмови та рішення про коригування митної вартості відповідачем прийнято правомірно. Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на переклад в сумі 680,00 грн., то долучена до позовної заяви квитанція № 15/04 від 22.04.2021 не підтверджує таких витрат, оскільки не вказує кількості перекладених аркушів та яке відношення такий документ має до позовної заяви. Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення та картка такими, що прийнятті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин (а.с. 64-75).

31.05.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заяву представника Галицької митниці Держмитслужби від 27.05.2021 № 7.4-10/14/12017 про розгляд справи № 300/1989/21 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 62-63).

Ухвалою від 16.06.2021 суд відмовив в задоволенні заяви представника Галицької митниці Держмитслужби від 27.05.2021 № 7.4-10/14/12017 про розгляд справи № 300/1989/21 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

16.06.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду представник позивача подала відповідь на відзив від 16.06.2021, згідно якого заперечила щодо доводів представника Галицької митниці Держмитслужби. Представник позивача вказала на помилковість доводів представника відповідача на наявний в Республіці Польща ліміт оплати готівкової суми понад 15000,00 PLN. Так, нормативно-правовий акт, який зазначений представником відповідача, українською звучить як «Право підприємців», стаття 19 якого встановлює обмеження 15000,00 PLN при здійсненні або прийнятті оплати, однак такі платежі повинні бути здійснені між суб`єктами господарювання, а позивач не є таким суб`єктом господарювання. Таким чином, на проведення позивачем оплати за купівлю автомобіля марки Man, модель TGX, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 12419 см3, 2014 року випуску, вимоги про ліміт 15000,00 PLN не поширюються. Щодо неподання декларантом позивача під час митного оформлення документів, що підтверджують оплату за автомобіль, то таким документом є рахунок-фактура № 004/02/2021 від 03.02.2021, в якому міститься відмітка про отримання готівкою коштів за автомобіль. Також представник позивача зазначила, що саме за вимогою відповідача проведено незалежну оцінку вартості майна, за результатом якої складено Звіт про незалежну оцінку вартості майна від 08.02.2021 № 210208-4. Так, вказаний Звіт складений особою, яка має спеціальні знання та кваліфікацію експерта. Натомість представники митного органу таких спеціальних знань не мають, а тому не можуть ставити під сумнів результати проведеного експертного дослідження. Щодо використання під час визначення митної вартості автомобіля відомостей митної декларації від 26.01.2021 № UA401020/2021/2947, то представник позивача звернула увагу на те, що митний орган не надав жодної інформації про технічний стан та характеристики порівняних автомобілів. Згідно постанов Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 804/2061/17 та від 25.06.2020 в справі № 826/3096/16 саме припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявних в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості (а.с. 128-136).

14.07.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення представника позивача від 13.07.2021, до яких долучено лист від 29.06.2021 продавця автомобіля марки Man, модель TGX, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 12419 см3, 2014 року випуску, згідно якого підтверджено, що Фірма з торгівлі та послуг Томало Транс Томаш Гарензга прийняла оплату за рахунком-фактури № 004/02/2021 від 03.02.2021 готівкою в сумі 58200,00 PLN, що відповідає польським нормам щодо розрахунків між суб`єктами. До вказаного листа від 29.06.2021 долучено касовий документ підтвердження про оплату. Окрім цього, представник позивача надала акт виконаних робіт, складений 22.04.2021 між Приватним підприємством «Сага-П» та ОСОБА_1 з детальним описом перекладених українською мовою документів (а.с. 145-150).

04.08.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Івано-Франківської митниці № 7.21-1/10/6/307 від 03.08.2021 про заміну відповідача, в якому Івано-Франківська митниця просила суд замінити в порядку правонаступництва Галицьку митницю Держмитслужби на Івано-Франківську митницю (а.с. 152).

Ухвалою від 02.09.2021 суд відмовив в задоволенні клопотання Івано-Франківської митниці № 7.21-1/10/6/307 від 03.08.2021 про заміну відповідача.

Ухвалою від 06.07.2022 суд замінив відповідача в адміністративній справі № 300/1989/21: Галицьку митницю Держмитслужби на правонаступника: Івано-Франківську митницю.

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

На підставі рахунку-фактури № 004/02/2021 від 03.02.2021 ОСОБА_1 купила в Фірми з торгівлі та послуг - Томало Транс, ОСОБА_2 вантажний автомобіль бетонозмішувач марки Man, модель TGX, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 12419 см3, 2014 року випуску (а.с.12).

ОСОБА_3 в інтересах позивача подав до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію № 209270/2021/001245 від 08.02.2021, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: авто бетономішалку марки Man, модель TGX, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 12419 см3, 2014 року випуску, тип двигуна дизельний (а.с.45-46).

В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме рахунку-фактури № 004/02/2021 від 03.02.2021, укладеного між ОСОБА_1 та нерезидентом Фірмою з торгівлі та послуг Томало Транс, Томаш Гарензга, за ціною 58200,00 PLN.

Також судом встановлено, та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу такі документи: рахунок-фактура № 004/02/2021 від 03.02.2021 (а.с. 11-12); декларація про походження товару № 004/02/2021 від 03.02.2021; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA209040/2021/004393 від 05.02.2021 (а.с. 13); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 08.05.2014 (а.с. 14-15); документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1 від 08.02.2021 (а.с. 84); паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_3 від 29.12.2012 (а.с. 21-22); інші некласифіковані документи довіреність № 4186 від 30.10.2020 (а.с. 23); платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 04.02.2021 (а.с. 87); копія митної декларації країни відправлення № 21PL402010E0143398 від 03.02.2021 (а.с. 24-25); сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA.008.9010195-21 від 05.02.2021 (а.с. 26-27).

Як зазначено представником відповідача, аналізуючи подані документи під час здійснення митного оформлення товару, представник митного органу дійшов висновку, що декларантом не було подано повний перелік первинних документів, зазначених в частині другій статті 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість вищевказаного транспортного засобу, оскільки митному органу не було подано банківських платіжних документів про сплату коштів в розмірі 58200,00 PLN.

Галицькою митницею Держмитслужби розпочату процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення від 08.02.2021 про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, а у разі відсутності таких документів, надати експертний висновок про вартість товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с. 91).

На вказане електронне повідомлення декларант надав відповідачу Звіт про незалежну оцінку вартості майна від 08.02.2021 № 210208-4, згідно висновку якого вартість авто бетонозмішувача марки Man, модель TGX, номер кузова НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , оціненого на замовлення власника, без урахування суми податків та зборів (обов`язкових платежів), які підлягають сплаті в разі оформлення об`єкта оцінки з метою вільного обігу на митній території України: 687198,00 грн. (а.с. 28-44).

Також декларант повідомив митний орган, що не може надати інші документи та просив винести рішення в термін до десяти днів (а.с. 92).

Відповідач, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації № 209270/2021/001245 від 08.02.2021 відмовив у митному оформленні (випуску) товарів відповідно до оспореної Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209270/2021/00091. Згідно вказаної Картки відмови, митна вартість транспортного засобу не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій статті 53 Митного кодексу України (банківських платіжних документів, а поданий до митного оформлення Звіт № 210208-4 про незалежну оцінку вартості майна від 08.02.2021, складений з порушеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, оскільки за основу розрахунку вартості авто бетонозмішувача використано необ`єктивні дані, що піддаються обчисленню). Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Так, заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: банківські платіжні документи про оплату товару, висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Неможливо застовувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та методу 2б (ст. 60 Митного кодексу України) з причин відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 Митного кодексу України) та методу 2г (ст. 63 Митного кодексу України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості митного органу. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 26.01.2021 № UA401020/2021/2947 (а.с. 49-50). Як наслідок, Галицькою митницею Держмитслужби здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оспорене рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/100007/1 від 10.02.2021, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 196151,00 PLN (а.с. 47-48).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації № 209270/2021/001245 від 08.02.2021 та коригування митної вартості товару, представник позивача звернувся з цим позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/100007/1 від 10.02.2021, визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209270/2021/00091.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України (надалі МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною четвертою статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України випливає, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що подані декларантом позивача 08.02.2021 до митного оформлення документи - декларація митної вартості, рахунок-фактура щодо отримання товару та сплати коштів за нього, за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини другої статті 53 МК України.

Як встановлено судом з матеріалів справи, підставою здійснення відповідачем коригування заявленої митної вартості автомобіля слугувало те, що декларант не надав банківські платіжні документи, що підтверджують вартість автомобіля марки Man, модель TGX, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 12419 см3, 2014 року випуску.

Суд вважає таку позицію митного органу помилковою, та з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до копії рахунку-фактури № 004/02/2021 від 03.02.2021 ОСОБА_1 придбала в Фірми з торгівлі та послуг Томало Транс, ОСОБА_2 вантажний автомобіль бетонозмішувач марки Man, модель TGX, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 12419 см3, 2014 року випуску, за ціною 58200,00 PLN (а.с.12).

Вказаний документ містить усі необхідні реквізити сторін: продавця Фірми з торгівлі та послуг Томало Транс ОСОБА_2 та покупця ОСОБА_1 , особисті підписи, а також відтиск печатки фірми продавця. Окрім цього, рахунок-фактура містить відомості стосовно ідентифікації транспортного засобу марки Man, модель TGX, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 12419 см3, 2014 року випуску. Також рахунок-фактура № 004/02/2021 від 03.02.2021 містить запис про спосіб оплати готівка, до оплати 58200,00 PLN за вказаний автомобіль.

Вищевказаний документ, на переконання суду, є належним документом, що підтверджує вартість придбаного товару та містить всі необхідні реквізити для його ідентифікації, тобто відповідає вимогам частини другої статті 53 МК України.

На переконання суду, рахунок-фактура № 004/02/2021 від 03.02.2021 містить відомості щодо придбаного автомобіля марки Man, модель TGX, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 12419 см3, 2014 року випуску, які в повному обсязі відповідають відомостям, зазначеним в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA209040/2021/004393 від 05.02.2021 (а.с. 13), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 08.05.2014 (а.с. 14-15), митній декларації країни відправлення № 21PL402010E0143398 від 03.02.2021 (а.с. 24-25).

Так, рахунок-фактура № 004/02/2021 від 03.02.2021 містить запис: Спосіб оплати: готівка. Суд звертає увагу, що сам зміст рахунку-фактури та подані позивачем до розмитнення документи, в тому числі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 08.05.2014, підтверджують факт виконання покупцем зобов`язання по передачі продавцю за автомобіль готівкових коштів в розмірі 58200,00 PLN, що відповідає правовій природі договору-купівлі продажу та реальному характеру його виконання.

Окрім цього, ні на час проведення процедури розмитнення транспортного засобу: автомобіля марки Man, модель TGX, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 12419 см3, 2014 року випуску, ні на час судового розгляду в цій справі, відповідачем не подано суду доказів недостовірності відомостей щодо ціни товару, зазначених у рахунку-фактурі № 004/02/2021 від 03.02.2021, отриманих в установленому законом порядку.

В спірному випадку у суду відсутні підстави для висновку про не подання декларантом документа, визначеного пунктом 4 частини другої статті 53 МК України, зокрема, банківського платіжного документа, що засвідчує оплату рахунку за оцінюваним товаром, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Коментована норма закону регламентує вид документа про оплату "банківський платіжний документ", який може бути виданий виключно у випадку оплати по "рахунку" через фінансову установу, яка володіє відповідною ліцензією на певний вид банківський послуг. А у випадку, що досліджується судом, мова йде про обставину оплати в готівковій формі за "рахунком-фактурою (інвойсом)".

Більше того, пункт 4 частини другої статті 53 МК України визначає банківський платіжний документ доказом підтвердження оплати по "рахунку", як один із видів документів, які можуть засвідчувати обставину придбання ТЗ згідно переліку, визначеного підпунктом "б" пункту 2 Розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 за № 1118 (далі Правила № 1118).

У спірному ж випадку факт набуття права власності підтверджується рахунком-фактурою № 004/02/2021 від 03.02.2021, який є одним із документів, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МК України і підпункту "б" пункту 2 Розділу І Правил № 1118 підтверджує митну вартість товару, та є одними із видів інших документів на підтвердження обставини придбання ТЗ.

Оскільки не було факту розрахунку через фінансову установу, а тому обґрунтованими є доводи представника позивача про відсутність підстав для подання будь-яких банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, на необхідність подання яких наполягав відповідач при митній консультації.

На спростування даного висновку відповідач не надав жодного доказу.

Натомість представник позивача 14.07.2021 надав суду додаткові пояснення від 13.07.2021, до яких долучено лист від 29.06.2021 продавця автомобіля марки Man, модель TGX, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 12419 см3, 2014 року випуску, згідно якого підтверджено, що Фірма з торгівлі та послуг Томало Транс Томаш Гарензга прийняла оплату за рахунком-фактури № 004/02/2021 від 03.02.2021 готівкою в сумі 58200,00 PLN, що відповідає польським нормам щодо розрахунків між суб`єктами. До вказаного листа від 29.06.2021 долучено касовий документ підтвердження про оплату (а.с. 145-148).

Верховний Суд в постанові від 13.02.2018 за результатом розгляду справи № 803/1112/17 зазначив:

«… З приводу посилання відповідача на ненадання ОСОБА_2 банківських платіжних документів, суд касаційної інстанції з огляду на встановлені в судових рішеннях обставини зазначає, що запитувані митницею документи у позивача були відсутні та не могли бути надані з об`єктивних причин, так як товар оплачувався готівкою без банківських платежів. У даному випадку колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

Разом з тим, ненадання додаткових документів, у тому числі і висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, знову ж таки якщо подані декларантом документи, відповідно до частини другої статті 53 МК України, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості товару та не містять розбіжностей. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості…».

Щодо заперечення відповідача про те, що згідно Податкового кодексу республіки Польща сума більше 15000,00 PLN має проводитись через банківську установу, а декларант позивача не надав митному органу документ, що підтверджує факт сплати коштів в розмірі 58200,00 PLN через банківську установу, то суд вказує на таке.

Нормативно-правовим документом, на який вказує митний орган, має назву Prawo przedsiкbiorcуw, яка в перекладі українською означає "Право підприємців". Такий нормативний документ є законом Dz.U.2018.0.646 від 6 березня 2018 року, про що свідчать дані офіційного веб-сайту (http://www.dziennikustaw.gov.pl/) видання Ради Міністрів Республіки Польща "Журнал законів Республіки Польща" (Dziennik Ustaw Rzecczypospolitej Polskiej).

З огляду на зміст статті 19 вказаного закону, проведення або зарахування оплат, пов`язаних з веденням господарської діяльності здійснюється через платіжний рахунок підприємця, в будь-якому випадку коли; 1) стороною транзакції, з якої виникає оплата, є інший підприємець, і 2) одноразова сума транзакції, незалежно від кількості платежів, що виникають з неї, перевищує суму в 15000 злотих, при чому транзакції в іноземній валюті конвертуються в злоті згідно середнього курсу іноземних валют, проголошеного Національним Банком Польщі в останній робочий день перед днем виконання транзакції.

Таким чином, переклад статті 19 (Art.19) Закону "Право підприємців" (Prawo przedsiкbiorcуw) дійсно свідчить про наявність обмеження в 15000,00 польських злотих при здійсненні або прийнятті оплати. Проте умови такої оплати, не є тотожними до операції, досліджуваної у цій справі, а саме: платежі повинні бути "пов`язаними", а також коли сторонами угоди, з якої здійснюється платіж, також є інший "суб`єкт господарювання".

У спірному випадку митний орган не довів, що покупець/декларант - ОСОБА_1 в розумінні польського національного законодавства під час вищевказаної операції по придбання транспортного засобу підпадає під поняття "суб`єкт господарювання". Відповідних доказів матеріали справи не містять, зокрема й необхідного правого обґрунтування такої обставини. Також представник відповідача не довів і наявність "пов`язаності платежів".

Окрім цього, Art.19 Prawo przedsiкbiorcуw жодним чином не врегульовує випадки отримання юридичною особою готівкових коштів із одночасним їх оприбуткуванням шляхом проведення такої операції за допомогою реєстратора розрахункових операцій із видачею фіскального чеку, в тому числі за операцією із нерезидентом - громадянином України. Очевидним є обов`язок нерезидента в такому випадку включити такі кошти до оподаткованого доходу платника податків, якщо інше не встановлено національним законодавством Республіки Польща.

При цьому, ОСОБА_1 не може нести відповідальність за зобов`язаннями Фірми з торгівлі та послуг Томало Транс ОСОБА_2 перед Республікою Польща щодо проведення фінансових операцій, які пов`язані з продажем автомобіля марки Man, модель TGX, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 12419 см3, 2014 року випуску.

За змістом частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною четвертою статті 57 МК України.

Згідно з частиною п`ятою вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.

При цьому, відповідно до частини шостої статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Разом з цим, відповідно до частини сьомої статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим митний орган вправі витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16.

Окрім цього, суд звертає увагу що в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, зазначено, що посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Відповідач в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209270/2021/00091 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/100007/1 від 10.02.2021 не вказав які конкретно обставини обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справа № 809/278/17.

Також суд звертає увагу на те, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі № 21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, не надання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Разом з цим, суд зазначає, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суд, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, зокрема, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості та ціну товару.

Така позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України у постанові від 17.12.2013 по справі № 21-439а13.

Щодо підставності та обґрунтованості картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Галицької митниці Держмитслужби № UA209270/2021/00091 з визначенням митної вартості за резервним методом в розмірі 196151,00 PLN, то суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частинами 4 і 5 Графи 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Розділу ІІ "Опис граф Рішення" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за № 598 (далі Правила № 598), регламентовано, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Як свідчать зміст графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/100007/1 від 10.02.2021, в ній є посилання про визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) та зазначено номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, № UA401020/2021/2947 від 26.01.2021. Однак відсутні пояснення щодо зроблених коригувань в порівнянні з товаром, який вказаний в митній декларації № UA401020/2021/2947 від 26.01.2021. В спірному випадку, це пояснення щодо технічних характеристик та стану транспортних засобів.

Суд звертає увагу на те, що згідно пункту 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Оспорене рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/100007/1 від 10.02.2021 не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 за результатом розгляду справи № 804/2061/17 зазначив:

«…Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2017/000010/1 від 25.02.2017 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган…».

Суд з власної ініціативи витребував ухвалою від 05.05.2021 у відповідача належним чином засвідчені копії документів, які засвідчують обставини, визначені в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС № UA209270/2021/00091 та рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/100007/1 від 10.02.2021, такі як: за основу розрахунку вартості автобетонозмішувача використано необ`єктивні дані, що підлягають обчисленню, заявлена митна вартість нижча від подібних і аналогічних товарів, відсутність інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари; письмові пояснення: за допомогою чого проведено коригування вартості транспортного засобу та детальний розрахунок такого коригування з нормативним обґрунтуванням.

Однак таких доказів, в тому числі щодо детального розрахунку скоригованої суми митної вартості в розмірі 196151,00 PLN, з посиланням на джерела інформації, в тому числі зовнішні, та з методикою розрахунку, суду не подано.

Щодо доводів представника відповідача про те, що Звіт про незалежну оцінку вартості майна від 08.02.2021 № 210208-4 є неналежним документом, що підтверджує митну вартість товару, то суд вказує на таке.

Так, Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду держаного майна України 24.11.2003 за №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 за №1335/5/1159), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395 (далі - Методика), встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Відповідно до пункту 1.3 Методики її вимоги є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Підпунктом "з" пункту 1.4 Методики визначено, що вона застосовується з метою визначення вартості КТЗ, його складників, що ввозяться на митну територію України.

Згідно з пунктом 7.53 Методики вартість КТЗ та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах без врахування витрат на навантаження, вивантаження, перевантаження КТЗ (його складників), вартості транспортування; страхових сум; комісійних та брокерських винагород, інших витрат. Провідними країнами - експортерами КТЗ є Німеччина - для КТЗ європейських і японських виробників (підпункт 7.53.1 пункту 7.53 Методики).

Підставою для зниження вартості КТЗ унаслідок його аварійних пошкоджень або розукомплектування за правилами підпункту 7.53.9 пункту 7.53 Методики є обов`язкове підтвердження цього факту в супровідних документах на момент перетину митного кордону України (в декларації, документах на придбання КТЗ або в довідці поліції про дорожньо-транспортну пригоду під час переміщення КТЗ до митного кордону України) та в акті про проведення митного огляду. Якщо проводиться експертне дослідження (експертиза) пошкодженого КТЗ, наявність фотографій обов`язкова.

З наданого до митного оформлення Звіту про незалежну оцінку вартості майна від 08.02.2021 № 210208-4 встановлено, що при розрахунку вартості використано відомості Nutzfaherzeuge Schwackeliste 1/17 та при визначенні рівня вартості транспортного засобу експертом взято середню ціну продажу як того вимагає пункт 7.53 Методики.

Так, відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості майна від 08.02.2021 № 210208-4 на основі аналізу довідкових даних щодо даного транспортного засобу встановлено такі показники: Сд1 = 858997,00 грн. та К1 = 1.0; Сср1-середня ціна автомобілів становить: Сср1 = 858997,00 * 1,00 = 858997,00 грн. (а.с. 99).

Вартість транспортного засобу марки Man, модель TGX, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 12419 см3, 2014 року випуску, заявленого до декларування у спірному випадку, була зменшена оцінювачем до суми 687198,00 грн. з урахуванням коригування середньо ринкової ціни за величиною пробігу.

Відповідно до пункту 7.2 Методики, основним підходом, який використовується для оцінки КТЗ, є порівняльний підхід. Згідно з ним визначення вартості КТЗ на території України проводиться на підставі їх цін продажу та поточних цін пропозиції до продажу, які зазначені у вітчизняних довідниках. Зазначені ціни є статистично усередненими ціновими даними КТЗ, які були відчужені в Україні згідно з умовами, що відповідають змісту і поняттю "ринкова вартість".

Згідно з пункту 7.3 Методики, коригування ринкової вартості КТЗ, отриманої із застосуванням порівняльного підходу, здійснюється за загальною формулою: С = Сср х (1 + (Гк/100) + (Дз/100)) + Сдод. де: С - ринкова вартість, грн.; Сср - середня ринкова ціна КТЗ, грн.; Гк - коефіцієнт коригування ринкової вартості КТЗ за величиною пробігу, %; Дз - процент додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ, який визначається відповідно до таблиці 4.1 додатка 4 та залежить від умов догляду, зберігання, експлуатації тощо, %; Сдод - додаткове збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ виходячи з його комплектності, укомплектованості, пошкоджень, відновлення і оновлення складників, грн.

Подальше коригування вартості КТЗ залежно від технічного стану, комплектності, укомплектованості, відновлення й оновлення складових частин тощо здійснюється за формулами (9), (10), (11), а також з врахуванням процента Дз додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ залежно від умов догляду, зберігання та експлуатації та процента додаткового зменшення вартості КТЗ з дефектами кузова, кабіни, рами.

Вартість КТЗ та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах без врахування витрат на навантаження, вивантаження, перевантаження КТЗ (його складників), вартості транспортування; страхових сум; комісійних та брокерських винагород, інших витрат (пункт 7.53. Методики).

За правовим регулюванням підпункту 7.53.3. пункту 7.53 Методики вартість КТЗ, що ввозяться на митну територію України (С1), визначається за формулою С1 = Сср1 (1+ Гк / 100 + Дз / 100) + Сдод.

Відповідно до підпункту 7.53.8. пункту 7.53 Методики коригування вартості КТЗ залежно від комплектності, умов догляду, зберігання та використання, відновлення і оновлення складників здійснюється за інформацією довідників, які відображають ринкову ціну КТЗ у відповідній країні.

Підставою для зниження вартості КТЗ унаслідок його аварійних пошкоджень як то визначено в підпункті 7.53.9 пункту 7.53 Методики є обов`язкове підтвердження цього факту в супровідних документах на момент перетину митного кордону України (в декларації, документах на придбання КТЗ або в довідці поліції про дорожньо-транспортну пригоду під час переміщення КТЗ до митного кордону України) та в акті про проведення митного огляду.

Відповідач жодним чином не навів підстав щодо неможливості застосування експертом при визначенні ринкової вартості автомобіля формули №17 (вартість КТЗ, що ввозяться на митну територію України С1 = Сср1 (1+ Гк / 100 + Дз / 100) + Сдод.), яка передбачена підпунктом 7.53.3. пункту 7.53. Методики.

Суд звертає увагу, на те, що за заявою позивача саме суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , яка діяла на підставі сертифіката суб`єкта оціночної діяльності № 874/19, виданого 15.11.2019 Фондом державного мана України, проведено визначення вартості майна, Звіт про незалежну оцінку вартості майна від 08.02.2021 № 210208-4 якого долучено до матеріалів справи та надано при митному оформленні автомобіля.

Досліджуваний Звіт про незалежну оцінку вартості майна від 08.02.2021 № 210208-4 в розмінні статті 72 КАС України, як висновок оцінювача, є доказом в адміністративному судочинстві, на підставі якого суд встановлює наявність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача.

Враховуючи, що вказаний висновок складено за результатами проведення визначення вартості транспортного засобу, здійсненого на підставі відповідних досліджень, особою, яка має необхідні (спеціальні) знання для надання висновку з досліджуваних питань, пройшла необхідну підготовку та отримала кваліфікацію з відповідної експертної спеціальності, то такий висновок може розцінюватися як належний та допустимий доказ.

В суду немає підстав для неврахування судом якого, поряд з іншими доказами, з метою встановлення обставини про вартості транспортного засобу ввезеного позивачем по рівню цін в країні придбання на момент проведення оцінки 08.02.2021. Вказана календарна дата співпадає з днем події митного оформлення, вчиненого декларантом щодо товару в інтересах позивача.

Окрім цього, такий Звіт про незалежну оцінку вартості майна від 08.02.2021 № 210208-4 містить довідкові дані з ресурсів мережі Інтернет із зазначенням електронної адреси таких ресурсів, що спростовує безпідставні доводи представника відповідача.

Суду не подано доказів скерування Митницею відповідної скарги (клопотання, заяви) до компетентного органу про вчинення кваліфікованим оцінювачем ОСОБА_4 при складанні спірного звіту порушення Законів України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", «Про судову експертизу», Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, та притягнення вказаного оцінювача до відповідальності по факту оцінки, викладеної в звіті від 08.02.2021 № 210208-4.

Зрештою, суд вважає, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може бути самостійною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю (іншим обраним законним методою) та, як наслідок, коригування митної вартості таких товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Суд вказує на право декларанта (його уповноваженої особи) визначити митну вартість за основним методом. При визначенні вартості транспортного засобу особа має надати митному органу необхідні і достатні відомості про митну вартість, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних.

Проте, митниця не спростувала належними і допустимим доказами відомості, зафіксовані в рахунку-фактурі № 004/02/2021 від 03.02.2021 і митній декларації країни відправлення № 21PL402010E0143398 від 03.02.2021, в тому числі щодо продавця-нерезидента та вартості автомобіля.

З урахуванням вказаного, на переконання суду, позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

Правильність визначення позивачем митної вартості відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Протиправність рішень відповідача, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Підсумовуючи вказане вище, суд дійшов висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Галицької митниці Держмитслужби № UA209270/2021/00091 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/100007/1 від 10.02.2021 з визначенням митної вартості за резервним методом саме в розмірі 196151,00 PLN є необґрунтованою. Суд вважає, що у відповідача були документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності митний орган мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Таким чином, суд констатує, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Галицької митниці Держмитслужби № UA209270/2021/00091 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/100007/1 від 10.02.2021 в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини другої статті 55 МК України не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано, в порушення статті 58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Галицької митниці Держмитслужби № UA209270/2021/00091 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/100007/1 від 10.02.2021 прийняті відповідачем за відсутності обґрунтованого сумніву та із порушенням встановлених Митним кодексом України вимог, то позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці належить задовольнити в повному обсязі.

Водночас, суд звертає увагу на те, що в разі отримання відповідачем від компетентних органів Республіки Польща відомостей щодо недостовірності обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом: Фірмою з торгівлі та послуг Томало Транс Томаш Гарензга перед автомобіля марки Man, модель TGX, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 12419 см3, 2014 року випуску, на підставі рахунку-фактури № 004/02/2021 від 03.02.2021, а також несплати ОСОБА_1 готівкових коштів саме в розмірі 58200,00 PLN та/або отримання іншої (в тому числі більшої) суми за відчужений вказаний транспортний засіб, Івано-Франківська митниця чи інший компетентний на той час контролюючий орган не позбавлені права визначити позивачу відповідну митну вартість товару та донарахувати обов`язкові платежі, що підлягають сплаті при митному оформленні.

Одночасно, суд відзначає, що за змістом вимог частини шостої статті 44 КАС України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. Відповідно до частини першої статті 384 Кримінального кодексу України подання суду завідомо недостовірних або підроблених доказів, караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Відтак, подання в суд завідомо недостовірних або підроблених доказів про митну вартість транспортного засобу, на підставі яких суд встановлює фактичні обставини протиправності картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Галицької митниці Держмитслужби № UA209270/2021/00091 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/100007/1 від 10.02.2021, має правовим наслідком застосування відповідного виду відповідальності.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанції про сплату судового збору № 0.0.2086980031.1 від 14.04.2021 в розмірі 908,00 грн. та № 0.0.2086979734.1 від 14.04.2021 в розмірі 908,00 грн. (а.с. 1).

Також згідно позовної заяви представник позивача просив суд стягнути з відповідача 680,00 грн. витрат на послуги з перекладу Приватним підприємством «Сага-П» на замовлення позивача з польської на українську мову документів, які долучені до позовної заяви. На підтвердження таких витрат представник позивача надав суду копію квитанції до прибуткового касового ордера № 15/04 від 22.04.2021 про прийняття від ОСОБА_1 680,00 грн. (а.с. 51) та копію акта виконаних робіт від 22.04.2021, складений Приватним підприємством «Сага-П» та ОСОБА_1 (а.с. 150). Суд вважає, що позивачем доведено обгрунтованість таких витрат та їх пов`язаність з цією справою, а тому відхиляє заперечення відповідача щодо їх стягнення.

Також такий розмір витрат на послуги з перекладу - 680,00 грн. є співмірним із складністю справи та виконаними перекладачем роботами, обсягом наданих перекладачем послуг.

За вказаних обставин, документально підтверджені судові витрати на оплату послуг перекладача підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Також згідно позовної заяви представник позивача просив суд стягнути з відповідача 14000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд в постанові від 20.06.2019 в справі № 821/440/17 зазначив, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У справі "East/WestAllianceLimited" проти України" (заява № 19336/04) Європейський суд із прав людини (надалі по тексту також Суд), оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazziv. Italy), заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу Суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridisv. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Аналогічні висновки про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, Європейського суду з прав людини зробив також в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України".

Таким чином, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.

В спірному випадку представник позивача на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надав суду такі документи: копію договору № 2021/3 від 05.04.2021 про надання професійної правничої допомоги, укладений між адвокатом Загайкевич С.М. та Яремою Л.Л. (а.с. 167-169); ордер на надання правової допомоги серії ІФ № 079062, виданий адвокатом Загайкевич С.М. (а.с. 55); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 001440 від 11.01.2019 (а.с. 56); копію акта приймання-передачі послуг від 06.08.2021 за договором про надання професійної правничої допомоги № 2021/3 від 05.04.2021 (а.с. 170); квитанцію № 0.0.2223776421.1 від 09.08.2021 про сплату за адвокатські послуги в сумі 14000,00 грн., отримувач ОСОБА_5 (а.с. 171).

Згідно акта приймання-передачі послуг від 06.08.2021 за договором про надання професійної правничої допомоги № 2021/3 від 05.04.2021 адвокатом Загайкевич С.М. надано такі адвокатські послуги: проведення попереднього аналізу справи, у тому числі ознайомлення з матеріалами справи, збір інформації та документів, оформлення доказової бази відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України; складання позовної заяви від 29.04.2021 (на 9 арк.); опрацювання поданих відповідачем відзиву на позов та підготовка відповіді на відзив на позов (на 9 арк.). Загальна вартість наданих послуг складає 14000 грн. без ПДВ (а.с. 170).

Розгляд справи № 300/1989/21 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209270/2021/00091 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/100007/1 від 10.02.2021, здійснено за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.

Таким чином, справа № 300/1989/21 відноситься до справ незначної складності, а тому не потребує значних зусиль для підготовки позовної заяви та доказів до неї.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Єдиний державний реєстр судових рішень містить велику кількість аналогічних справ за предметом спору адміністративних справ незначної складності, які могли бути використані представником позивача як правові позиції суду під час підготовки позовної заяви та значно спростили процес та час, затрачений на її написання та визначення обсягу необхідних доказів у справі. В цьому випадку, суд віддає належне, більше часу мало бути потрачено адвокатом на підготовку відповіді на відзив, яка містить більше індивідуального правового аналізу доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.

Окрім цього, суд зазначає, що зібрані представником позивача та подані суду докази не становили значний обсяг та в своїй основі складалися з тих документів, які були долучені позивачем митному органу в процесі митного оформлення транспортного засобу. Переклад документів, складених польською мовою, виконано перекладачем.

З огляду викладене, суд дійшов висновку, що розмір понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу у справі № 300/1989/21 є непропорційним до складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., що буде розумним за обставин цієї справи.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Галицької митниці Держмитслужби № UA209270/2021/00091 від 10.02.2021.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Галицької митниці Держмитслужби № UA209000/2021/100007/1 від 10.02.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці (ідентифікаційний код 43971364, вулиця Чорновола, 159, місто Івано-Франківськ, 76005) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень, судові витрати на оплату послуг перекладача в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Івано-Франківська митниця (ідентифікаційний код 43971364, вулиця Чорновола, 159, місто Івано-Франківськ, 76005.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.