Рішення № 105877873, 23.08.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 серпня 2022 року м. Ужгород№ 260/1745/22 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, яким просить:

- визнати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, прийнятого інспектором прикордонної служби вищої категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 (тип Б) відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 (тип Б) майстер-сержантом Бородько Наталією Петрівною Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 25.03.2022 р. протиправним та скасувати його.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.03.2022 р. позивач разом з онукою мала намір виїхати за кордон. Однак, при перетині державного кордону в Міжнародному пункті пропуску для пішохідного сполучення Малі Селменці, інспектором прикордонної служби вищої категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби Паладь Комарівці (тип Б) відділу прикордонної служби Ужгород майстер-сержантом Бородько Н.П. - прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України. Мотивація рішення зводиться до того, що у зв`язку з наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей, що зазначену особу ухвалою Васильківського міськрайсуду Київської області від 12.03.2010 р. за цивільною справою № 2-1065-2010, тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з наявністю однієї з підстав, визначених статтею 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України або відсутністю дійсних документів на право перетинання державного кордону. Позивач вважає, що відмовляючи у перетині державного кордону України, відповідач діяв протиправно, поставивши під загрозу її життя та здоров`я.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі, надано відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Разом з тим, представником відповідача до суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які підтверджують законність дій щодо прийняття рішення про відмову в перетині державного кордону.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.03.2022 року позивач прибула в міжнародний пункт пропуску для пішохідного сполучення Малі Селменці з метою виїзду з України.

25.03.2022 року інспектором прикордонної служби вищої категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби Паладь Комарівці (тип Б) відділу прикордонної служби Ужгород (тип Б) майстер сержантом ОСОБА_2 було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянці України ОСОБА_1 , у зв`язку з наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей, що зазначену особу ухвалою Васильківського міськрайсуду Київської області від 12.03.2010 р. за цивільною справою № 2-1065-2010 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з наявністю однієї з підстав, визначених статтею 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України або відсутністю дійсних документів на право перетинання державного кордону.

Це рішення вручене позивачці під розписку 25.03.2022 року.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, посилаючись на наявність права перетину кордону, позивач звернулася до суду з позовом про його скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері Закон України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України від 21.01.1994 року № 3857-XII (з наступними змінами та доповненнями, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 3857-XII).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону 3857-ХІІ, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно ч. 3 ст. 6 Закону 3857-XII тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження відповідно до Конституції України визначає Закон України Про Державну прикордонну службу України від 03.04.2003 року № 661-IV (з наступними змінами та доповненнями, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон 661-IV).

Пунктом 10 ст. 20 Закону 661-IV визначено, що органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право створювати і використовувати в інтересах розвідки, контррозвідувального забезпечення охорони державного кордону України, оперативно-розшукової діяльності, участі у боротьбі з організованою злочинністю та протидії незаконній міграції інформаційні системи, у тому числі банки даних щодо осіб, які перетнули державний кордон України, осіб, які вчинили правопорушення, протидію яким віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежується право виїзду з України, недійсних, викрадених і втрачених документів на право виїзду за кордон та в інших випадках, передбачених законами України.

Згідно пункту 5 Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему прикордонного контролю Гарт-1 Державної прикордонної служби України (затверджене наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.09.2008 року № 810 зареєстрованого в Міністерстві юстиції 07.11.2008 року за № 1086/15777) система Гарт-1 створюється і використовується в інтересах розвідки, контррозвідувального забезпечення охорони державного кордону України, оперативно-розшукової діяльності, участі в боротьбі з організованою злочинністю та протидії незаконній міграції з метою своєчасного та достовірного інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності підрозділів та органів Державної прикордонної служби України для здійснення ними заходів із запобігання і недопущення в`їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, розшуку в пунктах пропуску через державний кордон осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань, посилення контролю за додержанням правил в`їзду, виїзду, перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, а також виконання інших завдань у правоохоронній сфері згідно із законодавством. Відповідно до пунктів 7, 8 вищезазначеного Положення, власником системи Гарт-1 та інформації, що в ній обробляється, є Адміністрація Держприкордонслужби. Користувачами системи Гарт-1 є посадові та службові особи підрозділів і органів Державної прикордонної служби України, яким в установленому законодавством порядку надано право доступу до обробки інформації в цій системі.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України Про прикордонний контроль від 05.11.2009 року №1710-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 1710-VI).

Частиною першою та другою ст. 7 Закону 1710-VI визначені умови прикордонного контролю осіб, відповідно до яких:

1. Паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону;

2. У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.

Частиною 1 ст. 14 Закону 1710-VI визначено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 року № 280 затверджено Порядок надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон.

Відповідно до пункту 17 цього Порядку, виконання доручень здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби під час проведення перевірки документів осіб на право в`їзду в Україну або виїзду з України.

Послідовність дій уповноважених службових осіб органів охорони державного кордону у разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон та контрольних пунктах в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї осіб, стосовно яких виконуються доручення уповноважених державних органів, і визначення взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, що надали доручення визначено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.06.2017 року № 535 (зареєстроване в Мін`юсті України 05.09.2017 року за №1091/30959, яким затверджено Порядок дій уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України та контрольних пунктах в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї осіб, стосовно яких надано доручення, та порядок взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, які надали доручення (далі - Порядок 535).

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку 535 доручення надсилаються до Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби (далі - Головний центр) та беруться до виконання відповідно до Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 року № 280. Обробка інформації (уведення, записування, зчитування, зберігання, знищення, приймання, передавання) та формування баз даних відомостей про осіб, стосовно яких є доручення (далі - оперативні бази даних), здійснюються тільки з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю Гарт-1 Державної прикордонної служби України, яка функціонує відповідно до Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему прикордонного контролю Гарт-1 Державної прикордонної служби України. Відомості про особу вводяться для перевірки наявності чи відсутності інформації за оперативними базами даних системи Гарт-1 уповноваженою службовою особою Держприкордонслужби з паспортних документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства із застосуванням приладів для автоматичного зчитування машинозчитуваної зони паспортних документів (паспортрідерів), у тому числі й з електронних чипів, що містять інформацію про власника, зокрема й інформацію про його біометричні дані, а в разі відсутності таких приладів чи даних у машинозчитуваній зоні - уручну.

Згідно пункту 2 розділу ІІ Порядку 535 у разі збігу інформації про особу, яка перетинає державний кордон або в`їжджає на тимчасово окуповану територію України, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи Гарт-1 за індексом Н, уповноважені службові особи Держприкордонслужби виконують такі дії:

1) інспектор прикордонної служби, що здійснює перевірку паспортних документів:

- доповідає старшому прикордонних нарядів про виявлення особи, яку тимчасово обмежено в праві виїзду з України;

- передає її паспортний документ старшому прикордонних нарядів та не пропускає особу через державний кордон або через межу тимчасово окупованої території України;

2) старший прикордонних нарядів:

- повторно перевіряє наявність в оперативній базі даних системи Гарт-1 інформації про тимчасове обмеження в праві виїзду з України виявленій особі;

- невідкладно, але не пізніше п`яти хвилин з моменту виконання доручення, інформує про це чергового Головного центру;

- відмовляє виявленій особі в перетинанні державного кордону або у в`їзді на тимчасово окуповану територію України, про що виносить рішення про відмову в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 Закону України Про прикордонний контроль, або рішення про відмову особі у в`їзді на тимчасово окуповану територію України або виїзді з неї, форма якого наведена в додатку 4 до Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 367 (зі змінами);

- повертає паспортний документ особі, якій відмовлено в перетинанні державного кордону або у в`їзді на тимчасово окуповану територію України;

- організовує та забезпечує вибуття особи за межі пункту пропуску;

- про прийняте рішення та вжиті заходи доповідає начальникові зміни ВУС органу охорони державного кордону;

3) начальник зміни ВУС органу охорони державного кордону про факт виконання доручення доповідає начальникові зміни ВУС регіонального управління і начальникові органу охорони державного кордону;

4) начальник зміни ВУС регіонального управління доповідає про факт виконання доручення начальникові зміни ГЦУС Адміністрації Держприкордонслужби та начальникові штабу регіонального управління.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що посадові особи ДПС України при здійсненні прикордонного контролю громадян України, що бажають виїхати закордон, серед іншого мають повноваження та обов`язок перевіряти таких громадян з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю Гарт-1 Державної прикордонної служби на предмет наявності або відсутності підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону. При цьому до повноважень посадової особи, що здійснює прикордонний контроль, не входить перевірка обґрунтованості чи законності запровадження компетентним державним органом (напр., судом) такого обмеження.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що судовим рішенням щодо позивача запроваджено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України та надано відповідне доручення ДПС України шляхом надіслання відомостей про це обмеження у відповідну базу даних.

При цьому, судом встановлено, що 94 прикордонним загоном було надіслано запит на отримання інформації від 10.06.2022 року № 14/4457-22-Вих на адресу Головного центру обробки спеціальної інформації, у відповідь на який, Головним центром обробки спеціальної інформації було підтверджено, що як станом на дату перетину кордону позивачем, так і станом на запитувану дату (10.06.2022 р.) діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, яке було встановлено ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.03.2010 у цивільній справі № 2-1065/2010.

Крім цього, було повідомлено, що станом на день надання відповіді відповідна постанова державного виконавця, або судове рішення щодо скасування особі тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, яке було встановлено вищезазначеним судовим рішенням, на адресу Головного центру обробки спеціальної інформації для виконання не надходили.

Що стосується посилання представника позивача про те, що відносно позивача не існує ніяких боргових зобов`язань, та відсутні будь-які виконавчі провадження, на підтвердження чого до позовної заяви долучено відповідні докази, - суд звертає увагу, що вказані обставини не входять до предмету доказування у даній справі. Крім того позивач повинна надавати такі докази органу, який наклав обмеження на її виїзд закордон - з метою зняття обмеження.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржене рішення, відповідач діяв у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим вимоги позивача про визнання протиправним та скасування Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 25.03.2022 року є безпідставними, а тому, в їх задоволенні слід відмовити.

Разом з тим, суд також звертає увагу позивачки на те, що положеннями ЦПК України передбачено право боржника звернутися до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження.

Статтею 16 ЦК України передбачене право кожної особи звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Однім із способів захисту в відновленні становища, які існувало до порушення.

З набранням чинності 28.08.2018 року Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання статтю 441 ЦПК України доповнено частинами 5-8, які передбачають право боржника звернутися до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження.

ЦПК України передбачає те, що така заява розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця.

За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

На підставі ухвали суду про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України уповноважений орган Державної прикордонної служби України вилучає (знімає з контролю) бази даних інформацію про встановлення тимчасового обмеження та про особу, щодо якої діяло тимчасове обмеження.

Верховний Суд у Постанові № 331/8536/17 від 28.10.2020 року виклав правову позицію, яка полягає у наступному: Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами у справі є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доказування покладається в даному випадку на відповідача, яким доведено правомірність оскарженого рішення, вимоги позову про його скасування не відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, що підтверджуються дослідженими належними та допустимими доказами, в зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 р. сплату судового збору було відстрочено до ухвалення рішення у даній справі, враховуючи відмову у задоволенні позову, такий підлягає стягненню в дохід держави з позивача.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави (стягувач Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (Дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.) на наступні реквізити: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ: 26255795, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк