Рішення № 105866663, 09.06.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/2381

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2022 року м. Київ № 640/30796/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 14 травня 2021 року № 735273-2409-2615, від 14 травня 2021 року № 735271-2409-2615 та від 14 травня 2021 року № 735275-2409-2615.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваних рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що уповноваженими особами податкового органу було протиправно нараховано позивачу зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб, оскільки у відповідності до приписів пункту 281.1. статті 281 Податкового кодексу України чітко встановлено, що позивач, як особа з інвалідністю другої групи звільняється від сплати земельного податку, а тому на переконання позивача, прийнятті податковим органом податкові повідомлення-рішення являються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було замінено неналежного відповідача по справі Головне управління ДПС у Київській області (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 5-А) на належного, а саме на Головне управління ДПС у місті Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) та надано Головному управлінню ДПС у місті Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) 15 денний строк для подання відзиву з дати отримання цієї ухвали.

Відповідач не погоджуючись з викладеними позивачем у позовній заяві аргументами подав відзив на адміністративний позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що аргументи викладені в позовній заяві позивачем, є безпідставними та необґрунтованими, а рішення прийняті податковим органом є правомірними та скасуванню не підлягають.

При цьому, відповідач зазначає, що право власності на земельну ділянку кадастровий № 8000000000:75:205:0020 ОСОБА_1 зареєстровано 11 листопада 2019 року, внаслідок чого обов`язок щодо сплати земельного податку виник з 01 листопада 2019 року.

В обґрунтування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, та заперечуючи проти доводів позивача щодо поширення на останнього приписів податкового законодавства в частині звільнення від сплати земельного податку з фізичних осіб, представник податкового органу зазначає, що відповідно до пункту 281.4 статті 281 Податкового кодексу України, якщо фізична особа, визначена у пункті 281.1 цієї статті, станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, визначених пунктом 281.2 цієї статті, така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги (далі - заява про застосування пільги).

Представник відповідача, зокрема звертає увагу, що така пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з базового податкового (звітного) періоду, в якому подано таку заяву, та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги, та у разі подання фізичною особою, яка станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, заяви про застосування пільги після 1 травня поточного року, пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду.

Водночас, представник відповідача зауважує, що позивачем до 01 травня 2021 року заяви щодо надання пільги по сплаті податку на майно, в частині плати за землю з фізичних осіб до контролюючого органу не подавалися, а тому у податкового органу були наявні всі підстави для нарахування позивачу податку зі сплати земельного податку та прийняття на підставі цього відповідних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись вказаним, представник податкового органу просив відмовити у задоволенні позовних вимог адміністративного позову позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом в свою чергу було встановлено та проти чого не заперечуються сторони, що відповідно до свідоцтва на спадщину за законом від 11 листопада 2019 року, яке посвідчено приватним нотаріусом Сибігою С.Е., на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України позивачем було успадковано від свого батька ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , земельну ділянку, площею 0,0703 га, кадастровий номер: 8000000000:75:205:0020, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-КВ № 134189, виданого Київською міською радою 30 липня 2001 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 квітня 2001 року за реєстровим № 1270 (АЕА №159013), зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю за № 75-2-03667.

В подальшому, в червні 2021 року позивачем було отримано податкові повідомлення-рішення від Головного управління ДПС у місті Києві, якими визначено податкове зобов`язання із сплати земельного податку з фізичних осіб, зокрема:

- від 14 травня 2021 року № 735275-2409-2615, яким визначено суму податкового зобов`язання із земельного податку за 2019 рік в сумі 4 003,68 грн;

- від 14 травня 2021 року № 735273-2409-2615, яким визначено суму податкового зобов`язання із земельного податку за 2020 рік в сумі 23 956,47 грн;

- від 14 травня 2021 року № 735271-2409-2615, яким визначено суму податкового зобов`язання із земельного податку за 2021 рік в сумі 23 956,47 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями суб`єкту владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (надалі - Податковий кодексу України), відносини щодо земельних питань регулюються Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІП (надалі - Земельний кодекс України) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

В свою чергу, підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок, земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Підпунктом 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Пунктом 270.1. статті 270 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

В свою чергу, положеннями пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Підпунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 та Закону України «Про оцінку землі» від 11 грудня 2003 року № 1378-IV встановлено, що ведення Державного земельного кадастру та надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок покладено на Держгеокадастр та його територіальні органи.

Згідно пункту 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР зі змінами та доповненнями встановлено, що акти ради сільського, міського голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Відповідно до абзацу 1 пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Згідно пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

В свою чергу, судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 із змінами та доповненнями встановлено ставки земельного податку.

Відповідно до пункту 5.1 до додатку 3 Положення «Про плату за землю в місті Києві» затвердженого рішенням Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у місті Києві та акцизного податку» від 23 червня 2011 року № 242/5629 із змінами та доповненнями у редакції рішення Київської міської ради від 18 жовтня 2018 року № 1910/5974 (надалі - Положення) ставки податку за земельні ділянки для фізичних та юридичних осіб, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюються залежно від цільового призначення землі у відсотках від їх нормативної грошової оцінки відповідно до таблиці № 1 цього Положення.

Згідно з примітки 1 таблиці № 1 до додатка 3 Положення вид цільового призначення земель зазначається згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23 липня 2010 № 548.

Відповідно до примітки 2 таблиці № 1 до додатка 3 Положення якщо вид цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Держкомзему від 23 липня 2010 № 548, не внесено до Державного земельного кадастру, то застосовується ставка у відсотках від нормативної грошової оцінки відповідно до цієї таблиці, але не менше 1 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В свою чергу, з аналізу матеріалів, документів та пояснень сторін наявних у справі, судом встановлено, що згідно з даних Державного земельного кадастру нормативна грошова оцінка належної позивачу на праві приватної власності земельної ділянки кадастровий № 8000000000:75:205:0020 становить 2 395 646,97 гривень.

Як було зазначено вище, ведення Державного земельного кадастру та надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок покладено на Держгеокадастр та його територіальні органи.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру цільове призначення зазначеної земельної ділянки внесене як «Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва», що не відповідає Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему від 23 липня 2010 року № 548, зокрема, « 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

В свою чергу, з наданих у відзиві на адміністративний позов пояснень представника податкового органу встановлено, що відповідно до примітки 2 таблиці № 1 до додатка 3 Положення контролюючим органом застосовано ставку податку в розмірі - 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та, сформовано податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року № 735271-2409-2615, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 23 956,47 грн. за податковий період 2021 рік, від 14 травня 2021 року № 735273-2409-2615, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 23 956,47 грн, за податковий період 2020 рік та, від 14 травня 2021 року №735275-2409-2615, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 4 003,68 грн. за податковий період 2019 рік, які направлені на адресу останнього у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Сума податку контролюючим органом за періоди 2020-2021 роки була розрахована наступним чином: 2 395 646,97 грн х 1% = 23 956,47 грн., де: 2 395 646,97 гривень - нормативна грошова оцінка земельної ділянки; 1 % - ставка земельного податку.

Також, судом встановлено, що право власності на земельну ділянку кадастровий № 8000000000:75:205:0020 ОСОБА_1 , зареєстровано 11 листопада 2019 року, внаслідок чого обов`язок щодо сплати земельного податку виник з 01 листопада 2019 року.

При цьому, підпунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У відповідності до пункту 287.10 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39 2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням наведеного вище, сума податку податковим органом за 2019 рік була розрахована таким чином: (2 395 646,97 грн х 1%)/365*61 = 4 003,68 грн, де: 2 395 646,97 гривень - нормативна грошова оцінка земельної ділянки; 1 % - ставка земельного податку; 365 - кількість днів у 2019 році; 61 - кількість днів у податковому періоді (з 01 листопада 2019 року - по 31 грудня 2019 року).

Таким чином, з викладених вище приписів вимог законодавства та з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що фізичні особи, які є власниками земельних ділянок мають встановлений законодавством обов`язок щодо сплати такого податку до бюджету у встановлений законодавством строк.

Також, беручи до уваги викладене вище, суд зазначає, що податковим органом було відповідно до вимог законодавства розраховано суму земельного податку.

Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до пункту 281.1 статті 281 Податкового кодексу України чітко встановлено, що від сплати земельного податку звільняються:

- особи з інвалідністю першої і другої групи;

- фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

- пенсіонери (за віком);

- ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з пунктом 281.2 статті 281 Податкового кодексу України звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 статті 281 Податкового кодексу України, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

- для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;

- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;

- для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;

- для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;

- для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що відповідно наявного в матеріалах справи посвідчення № НОМЕР_1 виданого на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що позивачу з 12 липня 1995 року позивачу довічно встановлено 2 групу інвалідності.

Таким чином, з урахуванням викладених вище обставин, суд приходить до висновку, що позивач є особою на яку розповсюджується приписи статті 281 Податкового кодексу України та яка підпадає до категорії осіб, які звільняються від сплати земельного податку.

Щодо посилань представника податкового органу на те, що у відповідності до приписів пункту 281.4 статті 281 Податкового кодексу України на позивача покладається обов`язок щодо подання до податкового органу відповідної заяви у встановлені формі про застосування пільги після 1 травня поточного року щодо земельного податку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до пункту 281.4 статті 281 Податкового кодексу України (в реакції чинній на момент прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) визначено, що якщо фізична особа, визначена у пункті 281.1 статті 281 Податкового кодексу України, станом на 01 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, визначених пункті 281.2 статті 281 Податкового кодексу України, така особа до 01 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги (далі - заява про застосування пільги).

Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з базового податкового (звітного) періоду, в якому подано таку заяву, та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги.

При поданні фізичною особою, яка станом на 01 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, заяви про застосування пільги після 01 травня поточного року пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду.

Абзацом 1 пункту 281.5 статті 281 Податкового кодексу України встановлено, що якщо право на пільгу у фізичної особи, яка має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, виникає протягом календарного року та/або фізична особа, визначена у пункті 281.1 цієї статті, набуває право власності на земельну ділянку/земельні ділянки одного виду використання, така особа подає заяву про застосування пільги до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня набуття такого права на пільгу та/або права власності.

Отже, фізичні особи, які вийшли на пенсію не за віком (за вислугу років, по інвалідності, у разі втрати годувальника тощо), після досягнення ними пенсійного віку, мають право на пільгу щодо сплати земельного податку за земельні ділянки, що належать їм на правах приватної власності (за винятком земельних паїв).

В свою чергу, суд вважає безпідставними посилання представника податкового органу на те, що позивачу необхідно було подати до уповноваженого органу відповідну заяву про застосування пільги після 1 травня поточного року щодо сплати земельного податку, оскільки, виходячи з викладених вище приписів чітко вбачається, що такі дії передбачені лише для тих фізичних осіб, які станом на 01 січня поточного року мають у власності декілька земельних ділянок площа яких перевищує межі граничних норм, визначених у пункті 281.2 статті 281 Податкового кодексу України, водночас, як вбачається, з матеріалів справи, позивач є власником однієї земельної ділянки площа якої становить 0,0703 га, при встановленому граничному законодавством розмірі 0,10 га, що свідчить про відсутність у позивача будь-якої необхідності подавати до відповідного податкового органу заяву про застосування пільги щодо сплати земельного податку та з урахуванням того, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи останній має усі законні підстави для звільнення від сплати земельного податку.

Таким чином, з урахуванням викладеного в сукупності та встановлених судом обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача та про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Згідно з частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судових витрат, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 14 травня 2021 року № 735273-2409-2615, від 14 травня 2021 року № 735271-2409-2615 та від 14 травня 2021 року № 735275-2409-2615.

3. Судові витрати в частині стягнення судового збору розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова